№ 43 (21411) четвер 30 травня 2013 року

«Сьогодні в Україні відбувається боротьба російського націоналізму та його колаборантів за Україну.
Ставкою в боротьбі є життя української нації і справжня незалежність України».
Ярослав Дашкевич,
«Комунізм, демократія, націоналізм: український варіант».

13 квітня 2013 року голова Української республіканської партії Сергій Джердж у відкритому листі до Генерального секретаря ООН Пан Гі Муна чітко зазначив, що «в Україні цілеспрямовано здійснюється політика національної дискримінації українців як етносу». І далі: «В Україні, згідно з останнім переписом населення 2001 року, проживає 78% українців за національністю. Однак серед вищого керівництва держави (президент, керівник АП, прем’єр та віце-прем’єри, секретар РНБО, міністр оборони, голова СБУ) немає жодного українця. У Верховній Раді України українці за національністю становлять лише 22%…Ухвалення минулого року парламентом України закону «Про засади державної мовної політики», що запроваджує російську мову як другу державну, не залишає сумніву в тому, що правляча верхівка в Україні, яка складається з національних меншин, здійснює щодо корінної нації українців політику апартеїду. Апартеїд, як відомо, є злочином проти людства».

Тут нічого не перебільшено і не перекручено. Такою є українська дійсність. Хоча ще 1994 року видатний український історик Яро­слав Дашкевич застерігав: «Ніде у світі — крім України — немає влади, нелояльної до своєї ж нації. В Україні нелояльна, ворожа українській нації влада панує на значній території держави. Це не парадокс, це злочин перед українською нацією і заперечення будь-якого процесу державотворення».

Наочний приклад. Каха Бендукідзе, колишній член грузинського уряду, згадує, що колись був на прийомі в українського міністра промисловості, який у його присутності сказав комусь, хто звернувся до нього українською, «не нада гаваріть са мной на етой собачьєй мове».

З 1 по 9 червня в Одеському театрі опери та балету відбудеться Другий міжнародний фестиваль мистецтв.

Мета фестивалю — включення Одеси у світовий культурний контекст та залучення вітчизняного глядача до скарбниці класичного мистецтва. Захід відбудеться за підтримки облдержадміністрації, яка виділила з бюджету на його проведення 1,5 млн грн.

Відкриється фестиваль 1 червня о 21.00 грандіозним дійством: під відкритим небом з боку Морського музею за участю дитячого та дорослого хору, оркестру та балету буде виконана сценічна кантата Карла Оффа «Карміна Бурана», розповіли організатори на прес-конференції.

6 — 8 червня Одеська національна наукова бібліотека ім. М. Горького спільно з Міністерством культури, Державним комітетом телебачення та радіомовлення, Одеською обласною державною адміністрацією, Одеською обласною та Одеською міською радами, Українською асоціацією видавців та книгорозповсюджувачів, Книжковою палатою України ім. І. Федорова проводить ХІV Всеукраїнську ви­ставку-форум «Українська книга на Одещині».

Започаткована 2000-го, виставка-форум покликана сприяти збереженню і примноженню духовного та культурного надбання українського народу; розвитку і функціонуванню української мови в усіх сферах суспіль­ного життя, її популяризації; розповсюдженню та популяризації нових видань різними мовами, що вийшли впродовж року на теренах України; поповненню бібліотек Південного регіону новою літературою. Проголошена 14 років тому мета цього масштабного культурно-просвітницького заходу не втратила своєї актуальності й нині.

Костусєв і 88 депутатів повинні вибачитися перед одеситами. Таке рішення ухвалив Приморський суд на відкритому засіданні 22 травня.

У рішенні суду зазначено, що міський голова Олексій Костусєв, а також 88 депутатів міськради повинні вибачитися перед жителями Одеси за розпорядження під претензійною назвою «Фашизм не пройдет», прийняте 21 грудня на сесії, коли сотні одеситів хотіли донести до міської влади свої вимоги. Тоді, 21 грудня, при «штурмі мерії» Костусєв сфальсифікував документ під назвою «Звернення міського голови до громадян Одеси», в якому назвав людей, що зібралися перед будівлею мерії, «недобитими спадкоємцями фашизму» і «профашистськими молодчиками». Серед таких виявилися не тільки представники опозиційних політичних сил, але й підприємці ринків Одеси, ошукані інвестори довгобудів, захисники дитячої вітрильної школи у Відраді, активісти громадської організації «За всю Одесу», а також прості городяни, які того морозного дня опинилися на Думській площі.

З 1 січня 2015 року забороняється реалізація та обіг необробленого молока, сиру домашнього виробництва, а також м’яса тварин подвірного забою. Так передбачено законом «Про безпечність та якість харчових продуктів».

Чому Україна погоджується на таке обмеження? З відповіді на це запитання розпочалася розмова з керівником напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» проекту USAID «АгроІнвест» Миколою ГРИЦЕНКОМ.

Недавно в Одесі відбулася дегустація молдовських вин. Представники громадськості, властиво, споживачів, журналісти давали оцінку продукції 11 виробників — претендентів на експорт її до України. Серед наданих вин — як відомі у нас марки, так і цілковито нові напої, якими сусідня Молдова прагне завоювати український споживчий ринок.

«Поговоримо за склянкою вина», — так здавен кажуть у Молдові. Добре вино стало невід’ємною частиною культури молдовського народу — і матеріальної, і духовної. Тим-то й славиться Молдова своїми традиціями виноробства та розвинутою культурою споживання його продукції. Поговоримо за склянкою вина… Тут і давні звичаї, і запорука здоров’я, і своя філософія, і все життя… Про користь вина для здоров’я людини годі й говорити. А такі, зокрема, червоні сорти, як каберне, мерло, кагор, сприяють виведенню з організму людини радіонуклідів (якими, до речі, виповнений український простір — не варто думати, що усе вже позаду); вони попереджають виникнення онкозахворювань. Про це дуже багато можна говорити…

З 13 по 19 травня проходив Всеукраїн­ський тиждень планування сім’ї та збереження репродуктивного здоров’я, провідною метою якого було привернути увагу урядових, громадських організацій, медичних працівників і широкого загалу до подолання негативних тенденцій демографічної ситуації в нашій країні.

Збереження та поліпшення репродуктивного здоров’я, наголошується в інформації МОЗ України, виходить за рамки суто медичної проблеми і є загальнодержавною, багатокомпонентною проблемою, яка повинна вирішуватися на національному рівні шляхом забезпечення умов для реалізації населенням репродуктивної функції та планування сім’ї. Називаються конкретні цифри позитивних зрушень. Так, якщо в 1992 році рівень материнської смертності в Україні становив 39,7 на 100 тисяч немовлят, наро­джених живими, то в 2012-у цей показник зменшився до 12,5. Рівень дитячої смертності також знизився — із 14,7 на 1000 народжених живими у 1995 році до 8,14 торік. І все ж вона залишається вищою, ніж у країнах Європи.

Мова йшла про річ, яку не виростити, не позичити, не купити, не вкрасти, — про посмішку, що (за твердженням лікарів і психологів) допомагає нам бути здоровими.

«Вплив дружніх стосунків на здоров’я» — за такою темою був проведений урок-тренінг для п’ятикласників одеської середньої школи № 85 (класний керівник О.М. Білостоцька).

11 дівчаток і 13 хлопчиків з 5-б класу, який на початку навчального року навіть з великою натяжкою не можна було назвати дружним, натхненно готувалися до уроку, точніше — до цікавої подорожі на планету Дружба. Ступити на неї, за умовою, міг тільки той, хто мав психологічні якості чи риси характеру, притаманні справжнім друзям. Якими ж були очікування дітей? А хотілось їм, більше всього на світі, стати найдружнішим класом у школі, і це означало — навчитися по-справжньому дружити. Ой, як міркували над питаннями взаємоперевіряючого цифрового диктанту… «А чи справді настрій не впливає на здоров’я людини?», «Чи може він зумовити різні зміни в організмі?», «Чи насправді сміх виражає позитивні емоції?» тощо.

Не той віруючий, хто до церкви ходить, а той, хто добрі справи робить! Саме так вирішили українські націоналісти Одеси й закликали не байдужих до чужого горя здати кров для маленьких пацієнтів з онкологічного відділення Одеської обласної дитячої лікарні. У відділенні існує потреба в постійному поповненні запасів донорської крові, яка швидко витрачається на щоденні переливання (найбільше потрібна 4-а група).

За словами організаторів акції — одеського осередку ВО «Тризуб» ім. С. Бандери, здати кров може кожен. Обмежень за віросповіданням та національністю ніхто не вводив. Там, де йдеться про життя дітей, цим ніхто не переймається. Головне — чистота крові: за кілька днів до здачі донор не повинен смалити, вживати алкоголь та важкі лікарські препарати.

21 травня cповнилося б 80 років видатному одеському вченому, досліднику історії козацтва на півдні України Анатолієві Бачинському (1933 — 1995)

Нещодавно у столиці Західної України, старовинному місті Львові, відбулася представницька міжнародна конференція, присвячена пам’яті українського історика Ярослава Дашкевича. Цей видатний вчений зробив надзвичайно багато для дослідження не лише історії Львівщини, Галиччини, Вірменії, але й загалом європейської та світової історіографії. У цьому контексті науковий доробок корінного львів’янина Ярослава Романовича Дашкевича можна порівняти з доробком корінного одесита Анатолія Діомидовича Бачинського. Адже одеський учений, як і його львівський колега, ґрунтовно вивчав українське та європейське минуле — історію Одещини, Південної України, Росії, Румунії, Молдавії та Болгарії. Безперечно, що великою складовою наукової творчості цих двох видатних учених було дослі­дження багатьох проблем історії українського козацтва. Символічним виглядає той факт, що за основу для однієї з своїх останніх статей «Прапори задунайських запорожців (ХVІІІ — ХІХ ст.)» Ярослав Дашкевич взяв ґрунтовний доробок Анатолія Бачинського.

З понад 450 наукових і науково-популярних праць Анатолія Бачинського, спочатку студента Одеського університету, а потім співробітника Державного архіву Одеської області, професора Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова, заслуженого працівника культури України, кавалера болгарського ордену «Кирила і Мефодія», очільника крає­знавчого громадського руху на Одещині, близько 100 присвячено саме козакознавчій проблематиці. Однією з головних ідей його дисертаційної праці стало вивчення місця і ролі козацтва у колонізаційних процесах на півдні України протягом XVIII — першої половини ХІХ ст. Промовистою виглядає та обставина, що першою та останньою прижиттєвою публікаціями вченого стали статті з історії українського козацтва. У 1994 та 1995 роках вийшли його книги про Задунайську Січ та козацтво на півдні України, які підсумували майже 40-літнє служіння Анатолія Бачинського вибагливій Кліо — музі всіх талановитих істориків світу.

Рік тому в Одесі після важкої хвороби на 50-у році життя відійшов у засвіти український історик і громадський діяч Петро Вікторович Бондаренко.

Він народився в Одесі 1963-го в родині відомих українських діячів, був одеситом у сьомому коліні. Його прадід, Іван Бондаренко, був одним з найвизначніших діячів «Одеської Громади», творців просвітянського руху, котрі активно заперечували байку про заснування Одеси царицею Катериною. Будучи високоосві­ченою людиною, І. Бондаренко друкував не лише історичні студії, які змушений був писати державною мовою імперії. Вже після першої російської революції 1905 року він видає популярні книжечки для народу українською мовою, активно співпрацює з «Новою Громадою», з всеукраїнською газетою «Рада». Про нього знають у Львові — в найголовнішому науковому виданні України «Записки Наукового Товариства ім. Т.Г. Шевченка».

Продовження. Початок у номері за  25 травня.

Нещодавно римський папа Франциск назвав Голодомор в Україні одним з найбільших геноцидів ХХ сторіччя. Папа Франциск зазначив, що у ХХ столітті творці геноцидів зрівняли з землею міста і села, бо уявили себе богом: «Турки вчинили це щодо вірмен, німці — щодо євреїв, сталінські комуністи — щодо українців».

Ми маємо вивчати та знати українську історію, щоб знати своє коріння, свій родовід, будувати власне життя. Ще римський філософ Марк Тулій Цицерон (106—43 рр. до н.е.) стверджував: «Historiam nescire hoc est semper puerum esse» (хісторіам несціре хок ест семпер пуерум ессе) (не знати історії — це завше бути дитиною).

Вчені з Греції, США, Німеччини, Франції та Нідерландів змогли сфотографувати атом водню.

На знімках, отриманих за допомогою фотоіонізаційного мікроскопа, можна побачити розподіл електроної щільності, що повністю збігається з результатами теоретичних розрахунків, повідомляє Lenta.ru.

Словаччина — країна туризму та спорту. Ідеальне місце для тих, хто полюбляє мандри природою, яка вражає своєю красою. Гіди пропонують багато різноманітних маршрутів, найпопулярніші з яких — гірськолижні курорти, лікування численними мінеральними джерелами, екскурсії середньовічними замками з давньою історією.

Мені пощастило кілька днів відпочити у Словаччині. Перша поїздка за кордон! Тому готувалася заздалегідь: за два-три місяці вивчала програму туру й вичитувала, які особливості цієї країни та її населення. Кортіло на власні очі побачити надзвичайну красу словацької природи, особливо загадкові Татри, що мають властивість поставати у всій своїй величі при сонячній погоді або ховатися під ковдрою густого туману, коли хмарно. Найбільше хвилювалася через мову і ставлення до українських туристів з боку тамтешнього люду. У результаті ж маю яскраві, але неоднозначні враження.

Студенти, аспіранти та викладачі ОНУ ім. І. І. Мечникова на крок ближчі до світлого майбутнього: тридцятьом з них поталанило стати стипендіатами програми «Еразмус Мундус». На щасливчиків очікує стажування в Німеччині, Італії, Іспанії, Франції та інших європейських країнах терміном від 2 до 38 місяців. Такі дані озвучив ректор університету Ігор Коваль на спеціальній прес-конференції.

Натомість до Одеси прибуде 10 представників європейських ВНЗ. За словами ректора, стажування й науково-дослідницька робота за кордоном дозволять кожному з учасників обміну збагатити не лише професійний а й культурний досвід. «Програма бере на себе витрати за навчання, проживання та медичне страхування. Студентам і молодим викладачам не потрібно відволікатися на дрібниці, створено всі умови для їхнього успішного навчання», — зазначив Ігор Коваль.

Коли я ще була дитиною, як і всі, мріяла стати кимось. То листоношею, як мама, то продавцем морозива, то кондуктором, але десь з п’яти років остаточно визначилася з вибором: буду лікарем.

Рік 2008-й. Мені 14. Закінчила дев’ятий клас, і ми разом з батьками думали, як краще зробити. Фінансове становище було неста­більним, і хто його знає, що чекає після закін­чення школи. Прагнула незалежності, тому, не маючи бажання сидіти за шкільною лавою, переконувала за вступ до училища. Освіта безкоштовна, стипендія, а далі, може, і на університет нашкрябаємо. Родичі були проти медичного факультету і відмовляли, як могли. Тітка, яка більше 30 років працювала медсестрою, встигла розчаруватися в професії… Дізнавшись про моє рішення, вона довго бігала з кутка в куток, червоніючи, розмахуючи руками, кричала, здавалося, що зараз закипить. Наводила мені найжахливіші приклади зі своєї практики, говорила про невдячність професії, про маленьку зарплату, але, дивлячись на мій спокійний вигляд, зрозуміла, що б’ється, як риба об лід. Махнула рукою...

В Одесі знову запрацював підземний тунель, що веде до моря. У народі його називають «казковим».

«Знаєш, слово «магнолія» у мене завжди асоціювалося зі зниклими дітьми», — задумливо протягує мій супутник. Ми саме заходимо до воріт санаторію «Магнолія», на території якого розташований вхід до тунелю. Чомусь згадується коментар одного з відвідувачів сайта Думская.net: «Перед тим, як спускатися, попередьте родичів, куди ви подалися. Про всяк випадок». Але зараз наше завдання — знайти ліфт, яким можна спуститися до чарівного тунелю.