№ 35 (21403) субота 27 квітня 2013 року

Ситуація, що склалася навколо телеканалу «ТВі», сигналізує про те, що на медіа-ринку України після кількох років серйозної стагнації почалося серйозне «пожвавлення» у суто українському стилі. Поки інвестори розбираються між собою, хто ж є справжнім власником, а хто рейдером, коментатори висловлюють припущення щодо того, у чиїх політичних інтересах відбувається черговий переділ медіа-ресурсів.

Аналізуючи події у вітчизняній медіа-сфері, не варто забувати, що вони є, скоріше, індикаторами планів та стратегій політичних гравців, ніж стосуються безпосередньо розвитку самодостатнього бізнесу, та й самого ринку загалом. Адже наближається ключова дата чергового політичного циклу — вибори президента в 2015 році. Те, що інформаційний вплив є головним завданням основних фігурантів медіа-ринку в Україні, показує хоча б приклад світових тенденцій розвитку в цій галузі.

За великим рахунком, у нашій країні він функціонує за своїми власними законами, відмінними від уста­лених у світі. У той час як повсюдно медіакомпанії тяжіють до створення нішевих платних телеканалів, в Україні, як і раніше, найрейтинговіші канали залишаються безкоштовними. Більше того, українські газети, інтернет-видання та особливо телеканали в переважній більшості є дотаційними, оскільки їх функціонування виправдовує себе, в першу чергу, саме можливостями впливу на суспільну думку.

На Одещині майже втрачена традиція розписувати великодні писанки. На Паску, в кращому разі, фарбують галунки: від лушпиння цибулі вони виходять жовті й коричневі, від харчових барвників — зелені, червоні... Але перекази свідчать, що і в нашому краї не просто фарбували, а й розписували писанки. На них лягали не такі яскраві фарби, як у західних областях України, але ці писанки також несли у собі великий зміст, розкривали традиції, життя місцевого люду. На щастя, є подвижники, які взяли на себе місію відродити традиції, зберегти малюнки прадавніх майстрів писанкарства і передати це вміння молодому поколінню.

Берегиня писанкарства

Спогади про оті, справжні, великодні писанки у Надії Семенівни Гальчинської, вчительки з Балти, відгукуються далеким-далеким відлунням дитинства. Бо коли вже підросла, настали часи заборони церковних обрядів і писанок у тому числі. Але вона знала, що тітки по батьковій лінії були професійними писанкарками, а ще — майстринями з виготовлення воскових квіточок на віночки наречених та весільних свічок.

Розписувати писанки починали перед Великоднем. На плиту ставили казан з водою, у нього клали казанець з воском, який топився на цій бані. Потім наносили візерунки на яйця, гріли і витирали віск, знову наносили...

У давні часи було сутужно з фарбами, тому для розписування яєць використовували природні барвники. Бузина давала фіолетовий колір, подорожник — зелений, квітки пролісків — блакитний. Їх перетирали руками або у макітрі макогоном, а потім вичавлювали сік. А ось гілки молодої яблуні довго варили у казанку й отримували жовті, коричневі фарби. Писанки з нанесеним воском підігрівали або у печі на формі, встеленій соломою, або над свічкою.

Певна річ, самому було б не під силу звершити таку працю. То лише гетьманам та старшині козацтва запорозького вдавалося у ті давні часи. Певне, й сама історія не вкаже точного числа українських церков та монастирів, збудованих славним гетьманом Іваном Мазепою власним коштом (яка іронія долі: нині у тих церквах розпаношився Московський патріархат і продовжує проклинати гетьмана-державника). Як і кількість церков, на які офірували свої кошти козацькі полковники, інша старшина, прості козаки — та не такими вже й простими були тоті славні лицарі, котрих так гостро не вистачає сьогодні нашій державі. А нема лицарів, нема еліти — то й нема кому словом і ділом, працею своєю будувати молоду державу.

Властиво, є вони, є у нас люди шляхетних чеснот, хоч і не мають вони влади в руках (там, при владі, як ми це бачимо вже понад двадцять років, завжди чомусь опиняються їхні антагоністи, хоч українці й не хочуть цього). І ці люди, перебуваючи тут, з нами всіма, посполитими, на різних щаблях суспільної драбини, роблять все, що їм приступне, для своєї країни. Власне, там, де вони живуть. Якби ж то кожен українець взяв собі це за взірець!

Видання «Корреспондент» проаналізувало декларації доходів вищих українських чиновників і дійшло висновку, що в середньому кожен з них володіє активами вартістю близько $6 млн. За даними видання, загалом вони заробляють удвічі більше, ніж їхні колеги з Польщі, де середня зарплата в країні втричі вища, ніж в Україні.

Оцінка майна та доходів представників влади, яку зробив «Корреспондент», свідчить, що серед тих вищих чиновників Кабміну та Адміністрації Президента, хто опублікував свої і сімейні доходи, і майно, лише два міністри та один співробітник АП володіють активами, меншими за $1 млн. Інші є не просто доларовими мільйонерами, а одними з найбільш забезпечених політиків серед вищих держчиновників розвинених країн. Зокрема, пише видання, річні доходи Президента Віктора Януковича в чотири рази перевищують показник лідера США Барака Обами і майже в сім разів — доходи канцлера Німеччини Ангели Меркель.

Переважна більшість  (69,4%) громадян України вважає, що президент Віктор Янукович здійснює особистий вплив на суди і діяльність правоохоронних органів у справах Юлії Тимошенко та Юрія Луценка.

Таку думку поділяє переважна більшість жителів Західного (84,0%), Центрального (75,9%) і Східного (68,1%) регіонів та відносна більшість жителів Півдня (39,5%); більше 90% тих, хто на останніх парламентських виборах голосував за ВО «Батьківщина» і ВО «Свобода», 85,2% представників електорату ПП «УДАР» Віталія Кличка», 53,1% — електорату Компартії і  43,3% тих, хто голосував за Партію регіонів.

Більше 100 спортсменів-параолімпійців та дефолімпійців, а також представників громадських організацій інвалідів звернулися до Віктора Януковича з проханням звільнити Юлію Тимошенко. Серед тих, хто підписав звернення, — Герой України, 20 чемпіонів Параолімпійських ігор, 12 чемпіонів Дефолімпійських ігор, 36 чемпіонів світу, повідомляє прес-служба ВО «Батьківщина».

«Ми сподіваємося, що ви вирішите проблему, на нашу думку, несправедливо ув’язненої Тимошенко. Ми знаємо її як державного і громадського діяча, який з великою повагою і увагою ставився до потреб громадян України з інвалідністю, прем’єр-міністра, який у важкі часи економічної кризи забезпечував своєчасне нарахування і навіть зростання пенсій та державної допомоги людям з інвалідністю, надавав реальну допомогу і вирішував проблеми спортсменів-інвалідів», — пояснили підписанти свої мотиви. «Нам відомо, що стан здоров’я Тимошенко є незадовільним, і тривале лікування досі не прибрало загрози того, що ускладнення стану її здоров’я може призвести до незворотних наслідків і навіть можливої інвалідності», — підкреслили спортсмени.

Економлячи на пільгах для аграріїв, можемо втратити українське село

Уряд планує податкову революцію в аграрному секторі. Справді, певні зміни в системі оподаткування аграріїв можуть посприяти більш збалансованому зростанню галузі. Однак пропоновані революційні кроки аж ніяк не допоможуть досягти бажаної мети. Як зробити, щоб і доходи бюджету збільшити, й уникнути ризиків, які неминуче несе пропонована податкова революція? Аграрії мають відповідь на це питання.

Та ціна питання — 19 мільярдів гривень. Cаме стільки втратять наші аграрії, якщо ініціатива Міністерства доходів і зборів, Міністерства фінансів та Міністерства економіки про позбавлення їх податкових преференцій отримає підтримку у Верховній Раді.

Державні органи мають перевірити, наскільки правдивими є цифри в декларації президента України, заявляють у громадській організації «Антикорупційна рада України». Там стверджують, що доходи Януковича викликають серйозне занепокоєння. Так, дохід президента України перевищує дохід президента США Барака Обами майже в чотири рази. Водночас зарплата українського президента, навпаки, вчетверо нижча. Наскільки можна вірити президентській декларації і чому президент України має статки вищі, ніж керівники економічно розвинених держав?

У 2012 році президент України Віктор Янукович задекларував 774 тисячі 877 гривень зарплати, 4 мільйони 62 тисячі 437 гривень банківських відсотків та 15 мільйонів 551 тисячу гонорару за написання книги. Тобто загалом його дохід за рік становив 20 мільйонів 388 тисяч 314 гривень, що приблизно вчетверо більше, ніж дохід Барака Обами та його дружини Мішель.

Ще славнозвісний персонаж роману «12 стільців» Іполит Матвійович Вороб’янинов, на прізвисько Кіса, зауважив тенденцію двох найпопулярніших професій у місті N — цирульник та гробар. Перукарень та похоронних контор там було стільки, що бідному Кісі здавалося, ніби жителі міста народжуються лиш для того, аби поголитися, підстригтися, освіжити голову «вежеталем» (рідина на кшталт фіалкової води зі спиртом, призначена для зволоження волосся) й одразу ж померти. Хоча насправді у повітовому містечку N люди народжувалися, голилися та помирали нечасто.

Такий сценарій сьогодні популярний у кожному місті України: купа перукарень та ритуальних контор (а в останні роки ще й аптеки додалися) на жменьку людей.

«Маг, який засунув кінематограф у капелюх і витягнув з неї кіно», — так кажуть про Жоржа Мельєса, одну з найзагадковіших постатей в історії великого екрана. Між 1896 і 1913 роками він створив 520 фільмів, де виступив і продюсером, і кінопрокатником, й актором. А вперше Мельєс використав кінокамеру для того, щоб розповісти постановочну історію, для якої він придумав безліч спеціальних прийомів. Саме ці трюки лягли в основу сучасних спецефектів.

У рамках фестивалю «Французька весна» в Одеській філармонії відбувся унікальний кіноконцерт — показ кращих короткометражних фільмів кіногенія в супроводі його прямих нащадків.

«Піст пом’якшує норов, вгамовує гнів, стримує поривання серця, бадьорить розум, дістає спокій для душі, полегшує тіло, усуває нестриманість», — так говорив про значення посту святитель Іоан Златоуст.

Великий піст має не лише релі­гійно-обрядовий смисл, а й оздоровчу мету, якщо його дотримуватися правильно. Поєднання розумної помірності з відмовою від крайнощів: обжерливості і нехтування про насичення плоті — один із принципів посту.