Влада слабка, як ніколи

На перший погляд, усе нiби так. Але, як свiдчить iсторичний досвiд, саме тi режими, якi виглядали начебто непорушними, падали несподiвано i стрiмко.

Сьогоднi в Укранi специфiчна полiтична ситуацiя. Хоча до президентських виборiв ще понад два роки, вже зараз очевидним є той факт, що лiдер країни та його оточення не здатнi контролювати процеси в країнi, не здатнi дати країнi шанс рухатись уперед. Країна все глибше занурюється в застiй корупцiї i безправ’я. Невдоволення людей, як свiдчать соцiологи, наростає, як снiгова лавина.

То чи справдi сильною сьогоднi є влада? Про це дискутуємо з полiтологами Iгорем Золотаренком, Володимиром Фесенком та Ярославом Макiтрою.

Я. Макiтра: — Є один вiдомий принцип функцiонування будь-якої влади: чим краще вона контролює ситуацiю в країнi, тим менше вона вдається до силових методiв для вирiшення будь-яких проблем та конфлiктiв. I навпаки. Пiд силовими методами мається на увазi не лише застосування грубої фiзичної сили, а й задiювання, наприклад, судiв.

Що ми маємо в Українi? Влада нагнула прокуратуру, суди, правоохороннi органи, якi нинi, немов повiї, слухняно виконують волю донецьких барчукiв. Але це аж нiяк не свiдчить про силу цiєї влади. Це свiдчить про те, що нинiшнi владоможцi вчепилися зубами у бильця своїх крiсел, якi вислизають з-пiд них. Це свiдчення радше агонiї, анiж сили. Бо по-справжньому сильною є лише та влада, яка може запропонувати своїм виборцям перспективу. Нинiшня ж влада далека вiд будь-якого дiалогу з народом. Народ це бачить i готується вiдплатити владi тiєю ж монетою.

В. Фесенко: — На перший погляд, з точки зору впливу на ситуацiю в країнi та рiвня консолiдованостi владної елiти, нинiшнiй режим виглядає значно сильнiшим, нiж усi попереднi. Бо ж той же Кучма повнiстю не контролював усю судову систему України, як це нинi робить Янукович. Крiм того, Кучма нiколи не мав мiцної партiйної опори, на нього бiльше впливали олiгархи, його другий президентський термiн був ознаменований гучними полiтичними скандалами. Та й опозицiя за часiв Кучми була сильнiшою, нiж нинiшня. Але, з iншого боку, незважаючи на цi фактори, є усi пiдстави стверджувати, що сьогоднi режим Януковича в рази слабший, анiж вiн був ще у 2010 роцi.

I. Золотаренко: — Держава стоїть на межi колапсу. Уряд продовжує латати державний бюджет за рахунок зовнiшнiх запозичень. Економiка в тiнi зросла до неймовiрних обсягiв. Скоро в казнi грошей залишиться, як нещодавно в казнi однiєї з африканських країн — двiстi доларiв. Якщо так пiде далi, то державнi очiльники не матимуть звiдки платити нi мiлiцiонерам, нi суддям за те, щоб тi придушували народнi бунти та репресували iнакодумцiв.

Янукович i його команда зробили майже все для того, щоб ослабити себе до повної анемiї. Вони спершу пожирали великий бiзнес iншого полiтичного забарвлення, потiм почали пожирати бiзнес усiх без розбору i цим уже нажили собi чимало грошовитих ворогiв, якi тiльки й вичiкують нагоди перегризти горлянку цим правителям. А ображенi бiзнесмени — потенцiйнi iнвестори майбутньої революцiї. Янукович за час свого правлiння не ощасливив жодну групу навiть своїх виборцiв. Вони захлинаються у безгрошiв’ї та тотальнiй чиновницькiй корупцiї i проклинають цей режим, незважаючи на регiональнi вiдмiнностi. Хiба з огляду на цi обставини нинiшню владу можна назвати сильною?

— Виходить, що насправдi влада не стiльки сильна, скiльки слабка?

Я. Макiтра: — Саме так. Влада насправдi не володiє ситуацiєю в країнi, не спроможна жодним чином позитивно впливати на своїх громадян.

До певної мiри режим ще збергiє контроль над державним апаратом, але й вiн починає слабшати. Наочний приклад — ситуацiя в парламентi, яку влада просто не знає, як вирiшити. Згадайте клоунiвськi заяви одного зi спiкерiв Партiї регiонiв Чечетова, якi вiн робив напередоднi виборiв. Чечетов казав, що зiбрати для ПР 300 конституцiйних голосiв у парламентi — «що два пальцi об асфальт». А про просту депутатську бiльшiсть, яка складатиметься лише з «регiоналiв», вiн ще за пiвроку до виборiв заявляв як про доконаний факт. I що вони отримали в результатi? В кращому випадку 220 лояльних голосiв. Тобто без Компартiї — нiкуди. Комунiсти цим користуються i, немов жучки-короїди, пiдточують крiсло Януковича ультиматумами та шантажем.

В. Фесенко: — Так, контроль Януковича над парламентом втрачається. Формальна бiльшiсть начебто ще є, але практична користь вiд неї — нульова. Крiм того, значно посилилися внутрiшнi протирiччя у командi Януковича. I хоча публiчних конфлiктiв ми ще не бачимо, проте, як стверджують поiнформованi джерела, розшарування настроїв у нiбито монолiтнiй командi Януковича вiдбуватимуться i надалi. Звiсно, жоден олiгарх зараз вiдкрито не виступить проти Януковича, але чимало з них обов’язково пiдставлять йому пiднiжку за певних обставин.

I. Золотаренко: — Що зробила команда Януковича за час свого владарювання? Де тi обiцянi реформи, про якi стiльки говорили в урядi Азарова? Нi адмiнiстративно-територiальної, нi вiйськової, нi реформи мiсцевого самоврядування... А те, що зробили, стало крахом. Де обiцяна програма енергозбереження, яка, як вiдомо, є запорукою конкурентоздатної економiки? I де, нарештi, реальна програма боротьби з корупцiєю, яка нищить Україну загалом i цю владу зокрема? Мої колеги на Заходi сумно жартують: «У СРСР не було сексу, а в Українi нема корупцiї». На цi засадничi запитання у влади нема вiдповiдi, i це є першою ознакою її тимчасовостi.

— Якi шанси у нинiшньої влади зберегти себе за таких обставин?

Я. Макiтра: — Шансiв мало. Януковичу залишилося зовсiм трiшки до рiвня пiзнього Кучми, який у 2003 — 2004 роках був уже дуже слабким. Але якщо Леонiд Кучма в серединi та наприкiнцi дев’яностих мiг розв’язувати доволi складнi державнi завдання, пов’язанi з розгулом бандитизму, кримським сепаратизмом тощо, то в Януковича такого конструктивного перiоду не було i, схоже, вже не буде. Його важко порiвнювати навiть iз правлiнням Ющенка, перший перiод якого за прем’єрства Єханурова характеризувався значним пожвавленням в економiцi країни. Тому, на мою думку, режим Януковича продовжуватиме деградувати, i дай Боже, аби вiн закiнчив так, як свого часу режим Кучми. Бо i ситуацiя нинi в країнi iнша, i люди вже не тi.

В. Фесенко: — Так, режим Януковича сьогоднi вже доволi слабкий, але, як не парадоксально це звучить, його посилює наша опозицiя — своєю кволiстю. На мою думку, нинiшня влада не боїться опозицiонерiв i ставиться до них навiть дещо зверхньо. Бо тi, кого вона справдi боїться, перебувають нинi за ґратами. Разом з тим, влада вiдчуває загрозу з боку народних мас, якi хоча й повiльно, але все ж радикалiзуються. I ця проблема для Вiктора Федоровича може стати iз розряду фатальних.

I. Золотаренко: — Людям можуть скiльки завгодно замакiтрювати голови у рiзноманiтних телешоу, але вони все бачать.

Iз неприхованою злiстю люди спостерiгають, як Янукович-молодший за рiк стає мiльярдером, а його татусь стверджує, що сном-духом не вiдає, у який спосiб це сталося, та просторiкує щось на кшталт «Україна — це країна великих можливостей». Коли бiльшiсть європейських країн прагнуть розвивати свободу слова, права людини, демократiю, шукають вирiшення економiчних проблем, Україна все нижче опускається у всiх свiтових рейтингах. I це люди також вiдчули на своїй шкiрi. Тому я на сто вiдсоткiв переконаний, що жодних шансiв на тривале iснування ця влада вже не має.

Юрiй ГРИЦИК.

Джерело: http://expres.ua.