Роздоріжжя сільської кооперації

Ще 4 роки тому в Україні було понад тисячу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Якщо кожен з них об’єднував в середньому до 50 виробників, то, виходить, загалом вони об’єднували десь 50 тисяч селян. І це при тому, що в Україні приблизно 4,5 мільйона особистих селянських господарств.

Як бачите, маємо доволі сумну статистику. Що це так, засвідчують й такі дані. Кілька років тому кількість кооперативів зменшилася до 600. Слід зазначити, що завдяки цілеспрямованій політиці Міністерства аграрної політики та продовольства, починаючи з минулого року, кількість сільгоспкооперативів поступово збільшується. Сьогодні їх понад 800, але реально працює не більше половини.

— Не завжди кількість кооперативів визначає якість кооперативного руху. Є й інші показники, наприклад, обсяг роботи, яку вони виконують. Як тут виглядає справа?

— Так само невтішно. Тому що про валовий обсяг взагалі говорити не доводиться. Причина одна: такої статистики у нас нема. Її ніхто не збирає.

Сьогодні в Україні відсутні методичні рекомендації щодо організації бухгалтерського обліку в сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах. А там є своя специфіка. Наприклад, селяни через кооператив здали молока на 10 тис. грн. Кооператив за свої послуги взяв, скажімо, 10%. Сюди входить вартість заготівлі, охолодження, збуту продукції тощо. Питання — скільки становить валовий дохід кооперативу? Тямущі люди кажуть — 1 тис. грн. Але є й інші думки. Дехто вважає, що оті 10 тис. грн і є валовим доходом або обсягом діяльності кооперативу. Як на мене, це дуже велика помилка. Така неузгодженість в обліковій політиці, звітності не дає ніякої реальної цифри. Саме тому сьогодні на рівні держави досить складно говорити про справжні обсяги діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. На мою думку, важливішим є питання, який обсяг продукції селяни змогли реалізували за допомогою кооперативів через офіційні канали її збуту.

— Це те, що найбільше гальмує розвиток кооперативного руху на селі?

— Я скажу так: гальмує розвиток сільськогосподарського кооперативного руху не тільки це. Насправді проблем багато.

Нещодавно я отримав інформацію про те, що в одному з регіонів люди масово виходять із сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Причина банальна. Виявляється, що безробітні селяни, які входять до складу обслуговуючих кооперативів, не можуть перебувати на обліку в Центрі зайнятості. Їм кажуть: якщо ви є членом кооперативу, то не можете розраховувати на допомогу з безробіття. Бо отримуєте доходи від кооперативної діяльності.

Відсутнє розуміння, що обслуговуючі кооперативи не платять селянам грошей. Вони надають їм послуги. Навпаки, селяни за ці послуги платять свої кревні обслуговуючим кооперативам.

— Які ще проблеми дошкуляють сільським кооператорам?

— Почну із задавненої проблеми. Вона пов’язана з набуттям чинності нового Податкового кодексу. У ньому прописана така стаття: селяни, які збувають свою продукцію через обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи, мають платити податок з доходу фізичних осіб у розмірі 15% або 17% від валової вартості продукції. Ніхто не бере до уваги, що перш ніж виробити продукцію, селяни зазнають певних витрат. І що їх слід враховувати при оподаткуванні.

Здавалося б, усе просто і зрозуміло, але для того, аби позбутися цього податкового викривлення, знадобилося чимало часу та зусиль. Торік депутати ухвалили закон про внесення доповнень до Податкового кодексу і ця проблема частково була вирішена.

Інша проблема — ПДВ. Її суть полягає в тому, що селяни, які через сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи реалізують свою продукцію, мають з її вартості у вигляді податку на додану вартість заплатити до бюджету 20%. До слова, ті ж фермери, які є юридичними особами і платниками ПДВ, після реалізації своєї продукції податок на додану вартість не сплачують. Його суму вони акумулюють на рахунках для розвитку своїх господарств.

Отож члени сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів опинилися у вкрай невигідній для себе ситуації. Вона змушує їх ховатися в «тінь», продавати свою продукцію вздовж доріг, на стихійних ринках і винятково за готівку.

— Чи спроможний оновлений закон «Про сільськогосподарську кооперацію» оживити рух сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів?

— На такий закон ми чекали понад 14 років. Я не можу сказати, що він вирішує всі без винятку проблеми. Тому що не вирішується проблема ПДВ. Але у цьому законі є кілька революційних норм.

Закон чітко й однозначно визначає, що сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи є неприбутковими організаціями. Як наслідок, сьогодні стало набагато простіше створювати кооперативи, організовувати їх діяльність.

Закон каже: сільськогосподарська продукція, яка заготовляється, переробляється, постачається, збувається через обслуговуючі кооперативи, не вважається їх власністю. Вона залишається власністю членів кооперативів.

Виручка за продану продукцію членів кооперативів є доходом не обслуговуючих кооперативів, а тих селян, які входять до їх складу. Свій дохід кооперативи формують за рахунок наданих ними послуг при збуті сільськогосподарської продукції...

— Що потрібно зробити для того, аби згаданий закон запрацював на повну силу?

— На місцях про оновлений закон мало хто знає. І в цьому полягає неабияка проблема. Бо якщо селяни не знають про закон, то як вони можуть скористатися його можливостями?

Нові положення закону потребують доступних для селян роз’яснень та коментарів. Проект «АгроІнвест» вже взявся за таку роботу. Міністерство аграрної політики та продовольства всіляко нас підтримує у цьому. Причому ми взялися за підготовку науково-практичного коментаря не тільки до закону «Про сільськогосподарську кооперацію», а й до інших законодавчих актів, які регулюють діяльність кооперативів. Думаю, що через 2—3 місяці ми впораємося з цією роботою.

У прикінцевих положеннях закону записано, що всі статути діючих кооперативів протягом року мають бути приведені у відповідність до його вимог. З огляду на цю обставину проект «АгроІнвест» розробив взірцевий статут сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу. Сьогодні він узгоджується юристами Міністерства аграрної політики та продовольства.

Проект «АгроІнвест» розпочав роботу з економічного обґрунтування необхідності негайного врегулювання найпроблемнішого питання. Нагадаю, воно стосується ПДВ. Ним оподатковується продукція, яка виробляється і збувається через офіційні канали власниками особистих селянських господарств. Обґрунтування необхідне для того, аби довести Міністерству фінансів, податківцям необхідність внесення чергових змін і доповнень до Податкового кодексу.

За попередніми розрахунками, врегулювання питання оподаткування податком на додану вартість з продукції фізичних осіб, яка збувається через офіційні канали, зокрема через сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, дозволить вивести з «тіньового» обороту щорічно до 10% обороту сільськогосподарської продукції, а також покращити санітарні умови її збуту та якість. У підсумку принесе користь і державі, і виробникам продукції, і споживачам.

— Що чекає на сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи у найближчі роки?

— Якщо буде реалізоване все те, про що я щойно сказав, і буде продовжена послідовна цілеспрямована в цій сфері політика нашого галузевого міністерства, кооперація буде зростати доволі швидко. В найближчі роки сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів буде набагато більше — кілька тисяч. А це — і нові робочі місця, і додаткові продукти харчування, і загалом покращення розвитку сільських територій.

Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ.
Національний прес-клуб
з аграрних та земельних питань.