№ 28 (21396) четвер 4 квітня 2013 року

«Влада сильна, як нiколи». Наприкiнцi другої каденцiї президентства Леонiда Кучми ця фраза була сказана головою його адмiнiстрацiї Вiктором Медведчуком i в середовищi українського полiтикуму стала крилатою. А невдовзi Кучма капiтулював.

Сьогоднi знову можна почути схожi слова в певнiй iнтерпретацiї. Адже з уст скептикiв часто лунає, що «ця влада прийшла надовго», що, мовляв, Вiктор Янукович нi за що в свiтi не поступиться президентським троном, оскiльки повнiстю пiдкорив своїй волi суди, силовi органи та весь можливий адмiнресурс.

Я далека від того, аби вірити в «доброго царя», і все ж хочу передати свій крик душі у формі відкритого листа до Президента України Віктора Януковича. Зрештою, він у нашому домі хазяїн. Йому й відповідати за все, що тут коїться.

Мене, літню жінку, змусили сісти за цей лист дії міського голови Олексія Костусєва, депутата Верховної Ради Сергія Ківалова та подібних до них політиків. Багато одеситів бачать: ці люди люто ненавидять все українське й немов новітні ординці всіма силами борються з ним. Уздовж міських вулиць на кожному кроці тільки й бачиш: «Мы отстояли русский язык», «Будем говорить на русском языке Достоевского, славяно-русском языке Пушкина» і таке інше з варіаціями.

Наприкінці минулого року народні депутати України суттєво доопрацювали закон «Про сільськогосподарську кооперацію». 19 січня у новій редакції він набрав чинності. Фахівці сподіваються, що новий закон сприятиме зростанню кількості сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, їх успішній діяльності. Та чи справдяться їх надії? Про це говоримо з керівником напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» проекту USAID «АгроІнвест» Миколою ГРИЦЕНКОМ.

— Яке місце в аграрній економіці посідають сільськогосподарські кооперативи?

— На жаль, сьогодні сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи в аграрній економіці ще не мають такого важливого значення, як в інших країнах Європи та світу. Тому що, за моїми підрахунками, кооперується лише 0,3% селян. Це майже нічого.

Під час четвертого Одеського кінофестивалю, з 12 по 20 липня, буде особливо «гаряче»: на Потьомкінських сходах виступить сербський режисер Емір Кустуріца, відзначений на найпрестижніших кінофорумах Європи — Берлінському, Венеційському, Каннському, та його фолк-рок-група «No smoking orchestra». І це лише відкриття фестивалю…

За традицією ОМКФ, на Потьомкінських сходах відбудеться також масштабний кіно-перформанс у супроводі симфонічного оркестру — показ грандіозної кінопоеми класика німецького кіноекспресіонізму Фрідріха Мурнау «Схід сонця» (1927). Ця стрічка означила «схід» ери звукового кіно й отримала три статуетки «Оскар» на першій в історії церемонії вручення нагород американської Кіноакадемії. А торік цю картину, за підсумками наймасштабнішого опитування кінокритиків, визнали найкращою з усіх стрічок німого кіно.

Радянська політекономія тлумачила термін «заробітна плата при соціалізмі» як мінімум матеріальних засобів (у грошовому вираженні), який надається працівникові для задоволення його насущних життєвих потреб. І суттєва ремарка: заробітна плата при соціалізмі не може бути джерелом збагачення. Іншими словами, держава опікувалася тим, щоб працівник міг зберігати свою працеспроможність і повноцінно трудитися на благо суспільства. А все те, що було за межами «насущних» потреб (охорона здоров’я, освіта, культура, житлово-комунальна сфера і т.д.), держава утримувала власним коштом. Щоправда, цей «кошт» створювався працею тих же працівників (даруйте за вимушену тавтологію) і результати тієї праці держава присвоювала, вділяючи працівникові отой «мінімум», з якого ще й утримувала податки.

Звісно, висловлювати сумніви у справедливості такого стану речей було і недоречно, і не зовсім безпечно, бо таке «вільнодумство» могло бути розцінене як дискредитація Держплану СРСР і намагання загальмувати стрімкий рух радянського народу на шляху до комунізму. А за такі речі по голові не гладили…

Продовження. Початок у номері за 30 березня.

Розділ з рукопису історико-краєзнавчої повісті «Березівка твоя і моя»

Життя Ангелова, батька чотирьох доньок і двох синів, збурила революція. Доньки вже були дорослими й одна за одною виходили заміж: дві — за українців, одна — за росіянина й одна — за єврея. Синові Анатолію стукнуло п’ятнадцять, Віталію — тринадцять. Як і сестри, вони були виховані батьком у праці й для праці. Батькові високі статки тут не лише не завадили, а й допомогли. Він зібрав для дітей багатющу бібліотеку і навчив їх читати, любити книжки. Не випадково дочки починали з учителювання, сини росли інтелектуалами.

Сьогодні, 4 квітня, їй би сповнилося 60. Лишень шістдесят… А вже минуло 15 років, як її нема…

29 березня, у день, як полетіла у вічність правдива душа українська Квітки Цісик, я поставив диск з її іменем, і простір виповнила українська пісня, така рідкісна і така жадана у наш поки що неукраїнський час, і полився знову в душу цей неповторний голос. Той голос, який неможливо забути, раз почувши, ті пісні, які всі ми чули багато разів у різному виконанні і які, можливо, знаємо напам’ять, але так, як співала ці українські пісні Квітка Цісик, не співав ніхто ні до неї, ані опісля.

20—22 квітня в Одеській обласній філармонії відбудеться XIX міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «Два дні і дві ночі нової музики».

Це один з найбільших фестивалів «нової музики» та виконавського мистецтва в Україні, унікальна 48-годинна акція, де різні види мистецтв органічно об’єднуються в одну грандіозну композицію-перформанс. Участь у цьому музичному форумі вже взяли кількасот іноземних та українських митців.

У квітні у шести великих містах — Києві, Харкові, Дніпропетровську, Львові, Донецьку та Одесі — пройде десятий щорічний фестиваль культури і мистецтв «Французька весна». Організатори — мережа «Альянс франсез», Французький інститут та посольство Франції в Україні — підготували кращі зразки сучасного французького кіно, театру, музики й образотворчого мистецтва. Урочисте відкриття арт-фестивалю вже відбулося: у вівторок столичний Ботанічний сад слугував сценою для одного з найвідоміших вуличних театрів Франції «La Machine», який влаштував там масштабне піротехнічне шоу з полум’яними, вогняними інсталяціями…

У рамках «Odessa Fashion Day» 5 та 7 квітня у банкет-холі «Одеса» й Арт-центрі Олександра Коробчинського відбудуться модні покази французьких дизайнерів. Що цікаво: речі, які представлять на OFD, можна буде придбати, «не відходячи від каси», точніше — від подіуму, у так званому «шоу-румі».

25 березня Греція відзначила своє головне національне свято — День Відродження. Саме цього дня у 1821 році почалася грецька революція із звільнення від турецького ярма. І почалася вона з нашого міста — Одеси, де було засновано «Філікі Етерія» — таємне товариство, що підняло греків на повстання.

Почався 900-й рік суму історичної науки України, як не стало Нестора-літописця

А був це не пересічний хроніст, типовий для середньовічної  доби, а історик у сучасному розумінні слова, який бачив своє покликання не тільки в ретельній фіксації подій, а й у вивченні закономірностей історичного процесу. Він не задовольнявся матеріалом, який лежав на поверхні, під руками, а провадив спеціальні пошуки джерел, порівнював різні версії та документи, виявляв і прагнув подолати протиріччя, відбираючи найбільш правдоподібні та найбільш обґрунтовані варіанти, розширював діапазон даних для використання — починаючи від свідчень очевидців і закінчуючи археологічними пам’ятками.

Народився Нестор у Києві в листопаді 1056 року. Сімнадцятилітнім юнаком прийшов він у Лавру до преподобного Феодосія, і той прийняв його до Печерського монастиря, з яким і було пов’язане все подальше його життя. Перші твори Нестора належали до жанру агіографії: «Житіє Феодосія Печерського», «Чтеніє про Бориса і Гліба», але найвидатнішим досягненням письменника-хроніста стала славетна «Повість временних літ».

Про Івана та Юрія Лип, батька й сина, знають всюди. Це лише в Одесі нинішні високопосадовці прагнуть затерти в місті будь-які сліди українства, не тямлячи, що це — неможливо. Вони цинічно перейменували вулицю Івана і Юрія Лип та присвоїли їй ім’я не відомого одеситам ні з якого боку якогось мірошника. Певна річ, прийде час, і справедливість буде відновлена. Іван та Юрій Липи навічно вписані в українську історію. А вулиця їхнього імені має пролягати не будь-де, а в центральній частині міста. І так буде. Таку впевненість висловили учасники пошанування цих українських громадських діячів ХХ століття, яке відбулося в Українському клубі Одеси.

Перед початком заходу було показано фрагмент документального фільму «Забуті імена». Можете собі уявити: стрічку, зняту львівськими телевізійниками, Світлана Кучеренко привезла до Одеси аж із… Канади. Диск цей подарували їй під час зустрічі у школі «Українська спадщина» імені Юрія Липи в місті Торонто. Школу цю заснував ще в далекому 1956 році Богдан Стебельський, друг Юрія Липи. У переглянутому фрагменті фільму про свого батька розповідає донька Юрія Липи Марта Липа-Гумецька. До слова сказати, пані Марта не раз бувала в Одесі, брала участь у телевізійних програмах.

Нещодавно у столичній книгарні «Є» відбулася презентація 16—20-го томів з нової серії «Літопису УПА». В одному із томів, 18-у, міститься фотопідтвердження перебування Романа Шухевича в Одесі. До цього тому — «Діяльність ОУН та УПА на території Центрально-східної та Південної України» — увійшли розсекречені Службою безпеки України документи про діяльність українських повстанців у Великій Україні в 1942—1952 роках.

Олександр Пагіря, один з упорядників тому, відзначив, повідомляє gazeta.ua, особливу роль виходу саме цієї книги: «Попередні серії «Літопису УПА» акцентувалися суто на західноукраїнському регіоні, однак великий ареал центральних, східних та південних областей не був охоплений документально. Тому ми з Володимиром Іванченком, працюючи тоді ще в ГДА СБУ, розробляли проект, реалізацією якого став цей 19-й том. Книжка вийшла достатньо товста. У цьому томі зібрано винятково документи українського підпілля — 135 документів, раніше не публікованих. Вони охоплюють діяльність підпілля із 1942-го до 1952 року, коли після ліквідації керівника Подільського крайового проводу Уласа Бея припинилася організована боротьба. Однак остання боївка, яка за документами ГДА СБУ діяла — уявіть собі! — до липня 1955 року. Тобто це вже був період, коли навіть на території Західної України були дуже незначні спалахи цієї боротьби. Остання боївка під керівництвом Володимира Кудри була ліквідована уже органами КДБ. Що цікаво, на ліквідацію цієї боївки, яка складала від чотирьох до однієї людини в різні періоди, було мобілізовано десятки тисяч внутрішніх військ...»

Тема старіння актуальна завжди: давні алхіміки шукали філософський камінь, а сучасні вчені досліджують можливості продовження активного життя людини.

Старість — це спадково запрограмоване явище, на розвиток якого ми можемо вплинути, коли ще молоді, однак і над цим не задумуємося. З факторів, що впливають на прояви ознак старості, їжа є ключовим. Якою вона повинна бути, щоб і за 60—70 ми почувалися здоровими та активними?

Фізіологічне старіння організму починається задовго до зовнішніх проявів: уже у віці 40—50 років поступово згасають функції органів, насамперед — системи травлення (шлунка, кишечнику, печінки, підшлункової залози).

Дитяча порнографія стала доступнішою. Такий сумний факт констатувало управління боротьби з кіберзлочинністю ГУ МВС України в Одеській області на нещодавній прес-конференції.

Як зауважують правоохоронці, любителі дитячої еротики, які хочуть підзаробити, більше не морочаться зі створенням підпільних фотостудій, що експлуатують оголені тіла неповнолітніх. А й справді: навіщо шанувальникам «гостренького» витрачатися на оренду приміщень та вигадувати приводи, щоб заманити майбутніх моделей-малоліток у свої фотоательє, коли всі потрібні знімки в абсолютно вільному доступі спокійно і без зайвого шуму вже давно можна знайти на форумах і сайтах у соціальній павутинні? Там і п’ятирічна Клава на сторіночці своєї мами «вКонтакті» відшукається, і «гордість» новонародженого Славика в «Однокласниках», і навіть «недоспілі перси» 16-річної бунтарки Наді, що «прагне вдало вийти заміж за іноземця» (а то й відразу за декількох) на одному з форумів шлюбного агентства знайдуться...