№ 26-27 (21394-21395) субота 30 березня 2013 року

В Одеському державному екологічному університеті в понеділок обговорювали наукову концепцію створення національного природного парку «Куяльницький» та його межі. Тригодинна нарада ні до чого хорошого не призвела — вчених відправили шукати єдину думку щодо рятування Куяльника, яку представлять на суд найближчої колегії Одеської облдержадміністрації.

Знаменитий курорт Куяльник, яким так пишалися у Радянському Союзі й про який постійно говорять у самостійній Україні, — помирає. Сьогодні замість відпочивальників та хворих, які сподіваються підлікуватися цілющими грязями, — корови та кучугури сміття, а замість річки у спекотну пору — жалюгідна калюжа, навкруги якої брудну сіль можна згрібати лопатами. Оздоровитися нечастим гостям без того, аби не бути «поміченими», в прямому сенсі цього слова, рогатою худобою, вже не можна. Від екскрементів ще не вмирали, та це аж ніяк не ті «європейські стандарти курорту», про які міжнародним партнерам на засіданнях та дипломатичних зустрічах при кожній нагоді, не червоніючи, розповідають наші чиновники. Така нерайдужна картина останніми роками не тішить жителів прилеглих територій та приїжджих. Відпочивальники й місцеві у відчаї — багатьом з них куяльницькі грязі врятували життя, а вчені у розпачі — який заповідник гине!

На проблему Куяльника звернув увагу сам Віктор Федорович — Президент України. Ще у вересні, за підсумками зустрічі з адміністративно-господарським активом Одеської області, він доручив Кабміну забезпечити реалізацію комплексних проектів, спрямованих на збереження Куяльницького лиману, передбачити фінансування та будівництво необхідних об’єктів. Тоді ж було прийнято рішення щодо створення державної програми зі збереження лиманів Північно-Західного Причорномор’я.

Про проблеми лиману в Одеській області знали й без президента: два роки тому з обласного бюджету вже виділяли в рамках «Регіональної програми збереження та відновлення водних ресурсів у басейні Куяльницького лиману» 27,2 мільйона гривень (з урахуванням всіх надходжень сума складала 28,3 мільйона гривень — решта коштів мала надійти з районних та міських бюджетів, бюджетів сіл, селищ та міст районного підпорядкування, а також з позабюджетних джерел). Але гроші десь розчинилися. Принаймні те, на що їх скеровували, не виконано. Чиновники стверджують: «Вина усьому — відсутність єдиної концепції, одностайного рішення щодо збереження лиману».

Від сміху падають ідоли.
О. Герцен.

Україна, а разом з нею й Одещина — благодатний край, де люди здавен цінували природу, і вона, крім інших чеснот, нагородила їх щирим сміхом, особливим українським почуттям гумору. Наш гумор безсмертний, адже він допоміг вижити за найскрутніших обставин народові. Чи не тому ця земля така щедра на великих майстрів сміху — гумористів і сатириків, серед яких чільне місце належить уродженцю Одещини Степанові Івановичу Олійнику.

Ще за життя Степан Олійник фактично став народним поетом, бо його твори припали до душі й смаку народові, вони йому були зрозумілими й назавше зостануться такими: вірші й віршовані мініатюри, байки, епіграми й пародії, оповідання в прозі й несподівані сміховинні історії у віршах тощо.

Навколо одеського авторинку «Куяльник» ситуація нагнітається: після низки обшуків та затримання голови кооперативу Євгена Хайкіна на знак протесту частина підприємців вийшла на вулиці. Правоохоронці вдалися до затримання найактивніших...

Підставою для затримання Євгена Хайкіна стала підозра, що він разом зі спільниками займався на ринку незаконними фінансовими операціями, в тому числі збором з підприємців необлікованих коштів. Натомість люди, які виступили на його захист, переконані, що комусь із владної вертикалі закортіло прибрати до рук і цей ринок, а відтак і почалися арешти, навіть застосування зброї проти тих, хто не хоче мовчки погодитися з таким безчинством і захищає свої права.

Ще зовсім недавно синоптики і фахівці Державної служби з надзвичайних ситуацій прогнозували, що нинішня весна обійдеться без повеней і серйозних підтоплень. Та матінка-природа внесла свої суттєві корективи у ці передбачення: 16 березня засипала майже метровим шаром снігу переважно західні області, а 23-го повторно замела і захід, і центр, і частково північ країни (загалом постраждало 13 областей). Тільки у Києві, за підрахунками спеціалістів, випало понад 40 мільйонів тонн снігу. Як результат, уже в найближчі дні Україні загрожує нове лихо — суттєвий підйом води у ріках, інших водоймах, затоплення низин.

«Значне загострення ситуації, досягнення небезпечних і дуже небезпечних відміток підтоплення територій з великою імовірністю очікуються в одинадцяти областях: Львівській, Волинській, Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій, Житомирській, Вінницькій, Київській, Чернігівській, Сумській, Одеській, у Києві зокрема», — повідомив голова Державної служби з надзвичайних ситуацій Михайло Болотських під час брифінгу.

Від учора, 29 березня, в Літературному музеї (вул. Ланжеронівська, 2) експонується фотовиставка «Гуморина-40», а в Будинку клоунів (вул. Ольгіївська, 23) працює «Посольство гумору» та триває третій фестиваль «Комедіада».

Сьогодні, 30 березня, о 10.00 в Міськсаду відкриється виставка карикатуристів.

Неділя, 31 березня:

11.00, Міськрад — відкриття чемпіонату Гуморини серед шаржистів;

14.00, Театральна площа (біля фонтану) — фестиваль живих скульптур;

17.00, Приморський бульвар — «Битва ді-джеїв».

Шановні жителі Одещини! Тринадцять років тому пішов з життя Микола Леонідович Огренич — народний артист України, Почесний громадянин Одеси, ректор Одеської консерваторії ім. А.В. Нежданової, який названий у десятці кращих тенорів світу.

13 квітня в Іванівській районній дитячій музичній школі ім. М.Л. Огренича відбудеться четвертий районний фестиваль вокального мистецтва. Благодійний фонд ім. Миколи Огренича звертається до всіх жителів Одещини з проханням допомогти коштами, щоб провести цей фестиваль.

В останній день березня троє молодих марафонців із британської столиці почнуть з Одеси пробіг через дев’ять європейських країн, щоб привернути увагу до боротьби з торгівлею дітьми. Про це кореспондентові «Укрінформу» повідомила керівник відділу PR-компанії Sigma Bleyzer Марина Щербакова.

«Пробіг заради любові 1000» (Run for Love 1000) — це кампанія з метою збору коштів для благодійної організації Love146, що надає догляд і дає надію дітям, які є жертвами торгівлі, а також з метою підвищення поінформованості щодо поширеності торгівлі людьми на території Європи. Старт марафонського забігу на 1000 миль відбудеться 31 березня в Одесі біля Потьомкінських сходів і проляже до міста Дубровник у Хорватії», — розповіла вона.

Міністерство оборони хоче повернути собі землі полігону в Тарутинському районі, які не використовувало багато років поспіль, і це після того, як там постали прибуткові господарства. Війна за території спочатку відбувалася в судах, потім у неї вступила одеська обласна влада. Зараз місцеві чиновники займаються збором матеріалів для того, аби передати їх у Київ.

Тим часом «бойові дії» встигли сколихнути медіа-простір: сюжет про «розбірки» Міноборони з тарутинськими селянами та фермерами вийшов на «Інтері», а одна з одеських газет видала «спецвипуск», присвячений конфлікту. Нещодавно журналістів разом з обласними чиновниками вивезли на полігон, щоб вони на власні очі побачили, що там відбувається.

Історія конфлікту сягає далекого 1945 року. Тоді, постановою Ради народних комісарів УРСР 20000 гектарів землі на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів було відведено під окружний артполігон. Це рішення «зачепило» кілька сіл та хуторів. За свідченнями очевидців, люди до останнього не вірили, що їх змусять покинути рідні домівки, однак збирати пожитки і переїжджати в сусідні села таки довелося. «Окончательный срок переселения единоличных крестьянских хозяйств из територии артполигона ОДВО в новые пункты поселения установить 30 мая 1946 г.», — написано в постанові.

Закінчення. Початок у номері за 23 березня.

Стежками недоглянутого саду, минулої епохи і нашого часу

Несподіване одкровення,
або Як Сталіна втопили в Дунаї

Дерева ще не вкрилися листом і парк стоїть прозорим. Думкам просторо, і вони знову повертають до теми тоталітаризму, від якого постраждала не лише Україна.

Цікаво, що свідком масового виступу проти соціалістичного ладу в 1956 році в Угорщині був майбутній голова КДБ СРСР Володимир Крючков, який у той період працював у Будапешті на дипломатичному поприщі під орудою тодішнього посла Юрія Андропова. Тоді втримати в Угорщині соціалізм вдалося лише завдяки введенню до Будапешта радянських військових частин, які не уникнули боїв на деяких напрямках із застосуванням гармат, бронемашин і танків.

Почала працювати Верховна Рада, і знову Партія регіонів демонструє свою зневагу до законів.

На рішення голосувати особисто треба було погодитися давно, а не вперто відмовлятися обговорювати це питання. Очевидно, що саме через Партію регіонів, а не опозицію не працювала Верховна Рада: вся Україна бачила, як нечесно голосують нардепи, і треба було нарешті покласти цьому край.

Хочу розповісти про людину, на долю якої випало багато випробувань, але вона мужньо їх здолала. Майор міліції у відставці, шанований родиною, колегами, знайомими Одеси, де мешкає вже 66 років. Це — Олексій Олександрович Бурієнко, якому 31 березня сповнюється 90 років.

Дядя Льоня, як ми називаємо його в родині, незважаючи на роки, має чудову пам’ять. Усе, через що пройшов і пропустив крізь серце, згадує до дрібниць.

— Часто постає перед очима Біляївка, де народився. Батьківська хата під очеретом на березі Турунчука, земляна підлога з піччю, запахи сушеної вишні і в’яленої риби. А серед подвір’я — духмяна липа і кучерявий ясен. І нас — четверо дітей у батьків. Там пройшли мої дитинство і юність...

«Чорноморські новини» продовжують представляти загалу своїх шанувальників. Один з них — Олександр Костянтинович Мнацаканов — не лише давній прихильник нашої газети, а й дописувач. Його публікації пройняті духом громадянської відповідальності за нашу державу. Це відчує кожен, хто прочитає його листа, надісланого до редакції.

Шановна редакціє! Скористався вашою пропозицією надіслати коротку розповідь про себе.

Розділ з рукопису історико-краєзнавчої повісті «Березівка твоя і моя»

Ще за часів Київської Русі відбувалися контакти русичів з болгарами. А наприкінці п’ятсотрічної турецької неволі болгари самі почали прориватися за Дунай, на простори Дикого поля, що дедалі більше заселялося українцями, щоб разом із ними спізнати кращої долі. Коли ж Російська імперія повела війни з Туреччиною, далі й далі за Дунай відтісняючи бусурманів, болгари масово кинулися в буджацькі степи, під захист «братушок» (так вони називали росіян, українців, найближчих для них серед слов’ян).

Не випадково уже в перших метричних книгах Олександрівки, поруч з якою була закладена Новоолександрівка (вона ж Березівка), часто подибуємо записи про «задунайських жителів». Вони в нашому краю почали одружуватися, народжувати дітей...

Цей снігопад увійшов до історії як один із найсильніших — подібного не спостерігалося років зі сто. Менш ніж за добу випало близько метра снігу. Територія, де проживають мільйони людей, опинилася в стані повного колапсу на кілька діб… Ні, не опинилася — ситуація нормалізувалася вже наступного дня. Чому? Тому що мова йде не про українську столицю, яка чотири дні поспіль не може повернутися до нормального життя. А про Нову Англію — зокрема про штати Коннектикут, Массачусетс, Род-Айленд. 9 лютого цього року вони пережили неймовірну снігову бурю — значно потужнішу за українську. Й ось як їм це вдалося.

На фоні хаотичних дій київської влади і мешканців міста нам вкрай потрібно взяти до уваги досвід далекої від нас географічно Нової Англії під час ліквідації снігового циклону під назвою «Немо». Адже він показово свідчить: якщо місцева влада діє заздалегідь, рішуче й активно, наслідки стихійних явищ вдається звести до мінімуму.

Світлані — 9 років. Від народження лікарі поставили дівчинці страшний діагноз: аномалія розвитку грудного відділу хребта і спинного мозку, внутрішня гідроцефалія. Крім того в дитини ДЦП, симптоматична епілепсія, затримка мовного розвитку, спастичний тетрапарез нижніх кінцівок, двостороння дисплазія тазостегнових суглобів. Вітчизняні лікарі зробили кілька операцій, але безуспішно.

Раніше дівчинка ходила за одну руку, та через вивих стегна зі зсувом стан різко погіршився. Вона почала погано сидіти, на один бік, через що розвивається сколіоз і почав рости реберний горб. Необхідна дорога діагностика і лікування в Німеччині — операція на тазостегнових суглобах. В Україні дітям такі операції не роблять. На лікування Світланки потрібно зібрати 160000 гривень. Будь ласка, допоможіть дівчинці жити повноцінним життям!

Відкрите акціонерне товариство «Одесаобленерго», яке має намір спорудити сучасну підстанцію «Маразліївська» у господарській зоні центрального парку культури і відпочинку імені Тараса Шевченка, активно сприяє збільшенню там зелених насаджень.

— Енергетики переказали на рахунок комунального підприємства «Міськзелентрест» 340 тисяч гривень на озеленення парку, — повідомив журналістам заступник голови — керівник апарату Одеської обласної державної адміністрації Петро Хлицов. — На цю суму придбані і вже висаджені сотні молодих дерев. «Одесаобленерго» й надалі сприятиме відновленню рослинної інфраструктури центрального парку Одеси. Ми ж, зі свого боку, візьмемо під контроль витрати коштів, які надходять, щоб вони були використані за цільовим призначенням. Уже пройшов суботник за участю працівників енергопостачальної компанії «Одесаобленерго» та облдержадміністрації, під час якого висаджені молоді рослини. У тому числі й реліктові дерева.

Одеський музей історії розвитку козацтва, який працює на громадських засадах, відзначив своє 5-річчя.

Коли громада береться до діла, то все у неї виходить до ладу, тому що громада, як мудрий казав, — великий чоловік. Але навіть ентузіастично налаштовані люди, українські патріоти й активісти відродження козацтва як рушійної сили в суспільстві — від поняття «зрушувати з місця, рушати далі», не могли тоді, дивлячись на ту руїну без даху, затоплену до колін водою, побачити в ній те, чим тепер справедливо пишаються.

Щороку у ці весняні дні Одеський обласний центр української культури запрошує на свято народного мистецтва. Шість років тому тут уперше було вручено премію ім. Ростислава Палецького, започатковану спільно з Інтелектуальним форумом. Відтоді це стало традицією. За шість років звання лауреатів премії удостоїлися 15 майстрів народної творчості Одещини, а ще 24 — її стипендіатів.

Нинішнє свято декоративно-ужиткового мистецтва триватиме два дні. У середу, 3 квітня, о 9.30 відкриється перше засідання Народної академії творчості. Лекцію «Полісемантична система образів Ростислава Палецького у фаховому навчанні художників-керамістів»  прочитає Олена Жернова. Після того для майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, методистів, творчих працівників районних будинків культури  та всіх зацікавлених відбудуться  майстер-класи. Їх проведуть заслужений художник України Анатолій Кравченко (техніка акварелі), художник-кераміст Олександр Гаркавченко (гончарство та ліплення з глини), викладач приватної школи «Майбуття» Ліана Серьогіна (художній розпис тканин).

У реєстрі одеських закладів культури і мистецтва поповнення: цими днями розпочав свою роботу музейно-виставковий центр сучасного декоративно-прикладного мистецтва «Червоний квадрат». Наразі до уваги відвідувачів там пропонують виставку живопису та напівкоштовного каміння — проект «LIGATURA».

З давніх-давен коштовні камені слугували прикрасами, а їх блиск і забарвлення захоплювали і дивували. Єгиптяни охоче носили прикраси з аметистів, смарагдів та бірюзи. Римляни найвище цінували сапфіри й діаманти. Семіраміда, Клеопатра та інші цариці давнини вважали найкращими перли. Мода Ренесансу та бароко віддавала перевагу кольоровому благородному камінню: сапфірам, смарагдам, топазам. Туалети дам і кавалерів епохи рококо виблискували діамантами. А епоха романтизму відкрила красу напівкоштовного каміння: гранатів, опалів, хризолітів та аквамарину. Згадуються коштовні камені й у Біблії — «дванадцять каменів Небесного Єрусалима». Камінь мовчить, та багато «розповідає»: починаючи з історії нашої планети і закінчуючи історією про свого власника…

Три дні показів, двадцять дизайнерів з України, Росії, Німеччини та Франції — такий план весняних днів моди Odessa Fashion Day (OFD). Модне дійство пройде з 5 по 7 квітня в банкетному холі «Одеса» та Арт-центрі О. Коробчинського.

Традиційно OFD відкриває арт-фестиваль «Французька весна». Тому покази почнуться і завершаться колекціями дизайнерів-французів.

У березні у Великій залі обласної філармонії відбувся концерт Національного одеського філармонійного оркестру (НОФО, художній керівник і диригент Хобарт Ерл) під орудою гостя-диригента, відомого композитора Володимира Рунчака (Київ). Соло на бандурі Тетяни Гордійчук (Одеса).

Того пам’ятного вечора твір Баха — Веберна запам’ятався поліфонічною вишуканістю, ускладненим переплетінням мелодії і, водночас, відчуттям просторовості, ясності, а в образно-емоційному сенсі — всезростаючим наближенням до Абсолюту.

Наступний номер, із яскраво вираженим національним змістом, побудований на народних українських мелодіях, захоплював романтичною піднесеністю та задушевністю. Бандура у вмілих руках Тетяни Гордійчук у задумі композитора домінувала над оркестром. Свого часу концерт був присвячений дружині автора, бандуристці Ользі Герасименко-Олійник і два роки тому виконувався у Львові на творчому вечорі на честь 80-річчя митця.

Сьогодні, 30 березня, у клубі «Юла-85» вперше в Одесі виступить легендарний козак-рок колектив «Гайдамаки».

«Гайдамаки» (на знімку справа) — український рок-гурт, що виник 1990 року (під назвою «Актус»). Його стиль поєднує рок, даб, панк і ска, українську та балканську фолк-музику. Гурт сформований у часи глобальних історичних змін та становлення української національної свідомості. «Гайдамацька» аудиторія зросла від перехожих на вулицях Берліна до багатотисячних майданчиків найбільших фестивалів світу: «Lowlands», «Mundial», «Przystanek Woodstock» — нашим музикантам аплодує вся Європа!

Увімкнув комп’ютера, а він мене, як павук муху, притьмом затяг у павутину інтернету.

Спочатку я намагався чинити опір, борсався, а потім здався йому на милість, коли наткнувся на останнє повідомлення: «На людство очікує тотальна ЧІПізація, яка зробить усіх абсолютно підконтрольними і залежними від нечисленної правлячої верхівки істотами. Розвиток технології голограм зітре суттєву різницю між реальною дійсністю та віртуальною ілюзією, що, знов-таки, безперешкодно дозволить керувати людською біомасою».

Продовження. Початок у номерах за 14 та 21 березня.

День третій.
Нікітський ботанічний сад — зелена оаза Ялти

Наприкінці третього дня організатори прес-туру влаштували нам екскурсію до вічнозеленого Нікітського ботанічного саду, де й узимку цвітуть троянди. Він створений ще в 1812 році неподалік від селища Нікіта (звідси й назва) за наказом імператора Олександра І. Торік сад відсвяткував своє 200-літття. Найщедріший подарунок до ювілею ботанічному підготував Кабінет Міністрів: з бюджету Національної академії аграрних наук виділили 20 мільйонів гривень. Кошти спрямували на ремонтні роботи капітального характеру лабораторних корпусів та оранжерей, лагодження інженерних систем, а також на закупівлю необхідного обладнання. На честь свята порадували сад і його працівники: замість монумента Володимира Ілліча біля басейну з’явилася богиня Флора…

У той час, коли в місцевих засобах масової інформації не вщухають пристрасті, ламають списи Білгород-Дністровський міськвиконком і комунальне підприємство «Фортеця» з приводу того, де саме спорудити туалет на території Аккерманської твердині і не виключено, що без суду не дійдуть до згоди, всеукраїнська інформаційно-розважальна газета «События недели», можна сказати, приголомшила іншим.

Як повідомляє це видання, наша старовинна фортеця з багатющою історичною минувшиною розташована... в аномальній зоні. За переказами, тут спостерігалося багато дивного, незрозумілого. Так, досі точно невідомо, хто й коли саме побудував цю старовинну кам’яну фортифікацію. Цілком можливо, що існувала вона з прапрадавніх часів, ще до появи тут греків. Не всі знають, що під фортецею пролягла ціла мережа підземних ходів.

Хоч гучна Масляна вже минула, та все ж хочу розповісти про наше прадавнє свято Колодія, що відзначають на честь Бога шлюбу.

Воно святкувалося протягом семи днів. Невеличке дерев’яне полінце колодка (фалічний знак наших пращурів) було символом продовження Роду. Воно символізувало собою частину Дерева Життя — «Колоду».

Першого квітня засоби масової інформації люблять веселити своїх глядачів-слухачів-читачів не тільки жартами, а й розіграшами.

Десь з десять років тому одеська залізнична газета «Чорноморський гудок» вийшла з повідомленням про поповнення транспортного парку двоповерховими електричками. Для переконливості було вміщено зображення електропоїзда, отриманого з допомогою комп’ютерної техніки. Не відомо, скільки читачів усміхнулися цій витівці, але невдовзі до редакції надійшов гнівний лист, у якому якийсь інженер доводив, що таку електричку ніяк не можна випускати на лінію, оскільки контактна мережа не пристосована до її висоти.