№ 25 (21393) субота 23 березня 2013 року

Початок оголошеного опозицією повстання, насправді, навіть трохи перевершив очікування. Особливо, зважаючи на те, що в спроможність опозиційних партій вивести людей на вулиці останнім часом мало хто вірив.

Звичайно, участь в акціях такої кількості прихильників — за даними опозиції, у Львові та Вінниці близько 10 тисяч, — назвати «повстанням» важко. Але це, як не крути, наймасовіші виступи проти влади за досить довгий час. Врешті, не треба забувати й про несприятливі погодні умови. В якості фінального акорду акції «Вставай, Україно!» опозиція обіцяє мітинг у столиці 18 травня на День Європи, де планує зібрати до 50 тисяч осіб.

Як висловився сам лідер «Батьківщини» Арсеній Яценюк на своїй сторінці в Facebook, очевидно, не впоравшись із перекладом російської приказки на українську мову: «Перший млин не був комом». Що виглядало як справжня «обмовка по Фрейду», тому що повстання в запропонованому опозицією форматі поки що дійсно виглядає боротьбою з вітряками. У першу чергу, тому що про кінцеву мету повстання так і не було сказано ані півслова.

У четвер зі скандалом і штурмом відбулася сесія Комінтернівської селищної ради.

По один бік — представники «УДАРу» і «Свободи», по інший — «регіонали». Штурханина, сльозогінний газ, образи і звинувачення... Такою була «прелюдія» до засідання, на якому 27 голосами із 29 депутати висловили недовіру селищному голові Андрієві Калашникову. Серед причин опоненти називають нездатність обранця громади вирішувати місцеві проблеми, зокрема з водопостачанням, а також фінансові порушення (начебто є акт КРУ на 8,5 мільйона гривень).

19 березня відбулося засідання Приморського районного суду, на якому була розглянута справа про розпорядження мера Костусєва «Фашизм не пройдет», яке він видав 21 грудня на сесії міської ради, коли сотні одеситів хотіли донести до міської влади свої вимоги.

Тоді, 21 грудня, при «штурмі мерії» Костусєв від переляку змусив проголосувати депутатів міськради за так зване «Обращение городского головы к гражданам Одессы», в якому назвав тих, хто зібрався перед будівлею мерії, «недобитыми наследниками фашизма» та «фашиствующими молодчиками». Серед таких виявилися не лише представники опозиційних політичних сил, а й підприємці ринків Одеси, обдурені інвестори довгобудів, захисники дитячої вітрильної школи, активісти громадської організації «За всю Одессу», а також прості городяни, що були того морозного дня на Думській площі.

У четвер ввечері на сайті Президента України було оприлюднено доручення глави держави щодо роздержавлення друкованих засобів масової інформації.

У документі зазначається, що його мета — виконання зобов’язань України перед Парламентською асамблеєю Ради Європи щодо роздержавлення друкованих ЗМІ, заснованих органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також дальшого впровадження європейських стандартів у цій сфері.

Коли Путін нагороджував у Кремлі Ківалова, Колесніченка та інших українофобів медалями імені Пушкіна, Ківалов заявив, що в Україні планують змінити Конституцію й зробити російську мову другою державною.

«Приємно чути сьогодні такі добрі слова на адресу російської мови на (?) Україні, про турботу про російськомовних громадян, ми теж тут про них думаємо. Хочу сказати, що ми з не меншою повагою ставимося й до української мови», — сказав тоді президент РФ. А також наголосив, що в Росії ставляться до українців, як до братнього народу, незважаючи на розбіжності між країнами з цілої низки питань...

Лицемірству такому немає меж. Десь вісім років тому закрили єдину українську православну церкву в Підмосков’ї, ліквідовують українські громадські організації, культурні центри. Влаштовують у єдиній українській бібліотеці в Москві обшуки та вилучають патріотичну літературу.

Згідно з найреалістичнішими демографічними прогнозами, населення Росії в найближчі десятиліття буде скорочуватися, через що в більшості регіонів країни житло треба буде не будувати, а зносити. Таку думку висловив у статті для Slon.ru заступник директора Інституту демографії науково-дослідного університету «Вища школа економіки» Сергій Захаров.

За його словами, скорочення чисельності населення йде нерівномірно по регіонах Росії. «Москві, наприклад, скорочення населення не загрожує. Тут стоїть проблема будівництва житла та створення широкої урбанізованої зони навколо Москви. Але в більшості інших регіонів країни житло треба буде не будувати, а зносити, причому у величезних, зростаючих масштабах», — наголошує фахівець.

Документи про борців за незалежність України з’явилисяу вільному доступі

Львівський національний університет ім. Івана Франка, Центр досліджень визвольного руху за участю Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» представили результати трирічного спільного проекту «Електронний архів визвольного руху».

Наразі в електронному архіві — http://avr.org.ua — у відкритому доступі розміщено понад п’ять тисяч документів з колекцій Центру досліджень визвольного руху та з фонду галузевого державного архіву СБУ «Колекція друкованих видань КГБ УРСР».

Щомісяця пересічний українець сплачує державі близько 2,092 тисячі гривень (25,102 тисячі гривень на рік). Про це заявили експерти під час презентації звіту «Скільки коштує держава, або За що я плачу податки?», організованої Центром соціально-економічних досліджень CASE Україна.

За словами експертів, повідомляє «Економічна правда», перше, що впадає в око, — це шалені витрати на утримання пенсіонерів та соціально незабезпечених. Фактично кожен працівник у 2011 році віддав майже 16 тисяч гривень (2/3 сплачених податків) для того, щоб утримувати когось ще, окрім своєї сім’ї.

Стежками недоглянутого саду, минулої епохи і нашого часу

Історія одного проекту

Пісню «У парку Чаїр» виконували багато співаків, та мені особисто найбільше імпонує милозвучний баритон Петра Лещенка. До речі, він народився на Одещині — у селі Ісаєве Миколаївського району, але його мама разом з ним, ще малим, рано виїхала звідти. Коли слухаєш його спів, огортає почуття спокою і безтурботного щастя.

«Із слідами колишньої краси…» Цей літературний штамп якнайкраще передає те враження, яке справляють залишки садиби Куриса під Одесою.

Ад’ютант Суворова Іван Курис відзначився в боях, дослужився до звання полковника і спадкового дворянства. Він був щедро винагороджений Катериною II і перебрався на відпочинок у подарований йому маєток. Сьогодні нащадки Івана Онуфрійовича проживають у Франції і не претендують на відродження «родового гнізда». У післяреволюційні роки в цих стінах розташувалися сільгоспучилище і невеличкий краєзнавчий музей. Але після пожежі 1990-го будинок не експлуатувався, поступово занепадав і перетворювався на купу каміння. «Замок Куриса» все ще згадують серед визначних туристичних пам’яток України, однак коштів на його реконструкцію в держави так і не знайшлося. Чи варто засуджувати, що в подібній ситуації місцева влада почала порушувати питання про можливу передачу садиби у приватні руки?

До розпаду СРСР люди, які не мали дітей, платили спеціальний податок на бездітність. Причому цей закон розповсюджувався не лише на сімейні пари, а й на чоловіків віком від 20 до 50 років і заміжніх жінок від 20 до 45. Вони повинні бути віддавати 6 відсотків зарплати державі. Вагомим виправданням бездітності було тільки безпліддя або неможливість народити за медичними показниками.

Хто усвідомлено не мав дітей — ніколи цим не хизувався. Таке не модно в країні, де пропагувалися такі цінності, як родина, діти, радянське безмежне щастя. На це спрямовувалися всі інструменти. Ну, хоча б, кінематограф: людині належало мати дитину наперекір всьому («Москва сльозам не вірить», «Вперше заміжня»). Народити маля означало самоствердитися та самореалізуватися. Хизуватися або гордитися добровільною відмовою від народження дітей — не прийнято. Тоді радянські люди не знали, що через небагато років з’являться ті, хто не лише вважатиме себе героями, а й активно пропагуватиме бездітний спосіб життя.

Є люди, для яких не треба окреслювати коло обов’язків. Вони роблять не тільки те, що їм належить, а звалюють на свої плечі вантаж, який, здавалося б, їх і не стосується. Такою вродилася Наталка. Коли бачить, що комусь важко, що хтось не встигає, не осилює, мовчки стає поруч і допомагає. Просити про це її не треба — сама здогадається й підставить руки під твій клопіт.

Одні кепкують з такої безкорисливої доброти: «Ото дурна, воно їй треба?» Бо подібна роль до них самих аж ніяк не примірюється. Проте серед друзів є такі, хто називає Наталку не інакше, як «жінка — швидка допомога». Вимовляють ті слова з повагою, навіть — з ніжністю. Напевне, розуміють: така вдача людини — то велика рідкість. Бо звичайна практика привчає насамперед дбати про себе й своїх близьких. То природно. Наталка допомагала чужим людям не за рахунок рідних. Власну ношу несла сама, нікому її не наділяючи.

Кілька думок після перегляду вистави «Сімейні сцени» в Одеському українському академічному музично-драматичному театрі ім. Василя Василька (п’єса Анни Яблонської, режисер-постановник — народний артист України Ігор Равицький, художній керівник театру).

Країна-переможець ніколи не перестане воювати. Правдивість цих слів Ернеста Гемінгвея, котрий добре знав, про що говорить, наочно підтверджує приклад нашої східної сусідки — правонаступниці величезної більшовицької імперії, діти якої продовжують гинути й калічитись. «Гарячих точок» вистачало завжди, на всі покоління. Ця тема захопила у свою орбіту і мистецтво. Проблема лише в тому, як, з якими критеріями підходити до її вирішення.

Більшість одеситів вважають ціни на театральні квитки зависокими. Про це, посилаючись на дані соціологічного опитування, розповів начальник управління культури та туризму, національностей і релігій облдержадміністрації Владислав Станков. І саме тому у Міжнародний день театру — 27 березня — в Одесі проведуть акцію «відкритих дверей»: ціни на квитки коштуватимуть лише гривню…

Однак «легких» квитків цього дня до Одеського національного академічного театру опери та балету не буде. Натомість там проведуть одразу три безкоштовні екскурсії —театром та його музеєм. Групи по двадцять осіб збиратимуть біля входу в театр — о 12.00, 14.00 і 16.00. Цього ж дня театр дасть одразу дві вистави. На малій сцені «Бельетаж» о 16.00 розпочнеться концерт «Перлини бароко», в якому прозвучить оперна та балетна музика XVIII століття, зокрема твори Жана-Батіста Люллі, Жана-Філіпа Рамо і Георга Фрідріха Генделя (автор програми і диригент — Оксана Линів). Пізніше, о 18.30, на великій сцені почнеться вистава «Геній і злодійство» (перше відділення — концерт з творів Вольфганга Амадея Моцарта й Антоніо Сальєрі, друге — опера Миколи Римського-Корсакова «Моцарт і Сальєрі»).

Кілька років тому в Україні скасували обов’язкову сертифікацію продуктів харчування і, на думку спеціалістів, це призвело до збільшення кількості неякісних товарів на поличках магазинів. Нещодавно було відмінено й обов’язкову сертифікацію послуг розміщення. До чого це може привести — не важко передбачити. Вже зараз цифри свідчать, що на Одещині не так багато свідомих бізнесменів, які бажають пройти сертифікацію добровільно. За таких умов говорити про реальну готовність до туристичного сезону готелів, санаторіїв та дитячих таборів представники «Одесастандартметрології» не можуть.

За словами начальника відділу сертифікації послуг ДП «Одесастандартметрологія» Ігоря Забалуєва, сьогодні із 330 сертифікованих готелів лише 228 підтвердили свій сертифікат відповідності у цій профільній установі. Особливо катастрофічна ситуація з базами відпочинку, санаторіями та дитячими таборами — 73% з них взагалі не отримали сертифікат відповідності. Цікава ситуація і з так званими «зірковими» готелями. Безпосередньо в Одесі налічується близько 150 готелів, 36 з яких позиціонують себе як 3—5-зіркові. Насправді ж пройшли сертифікацію й отримали «зірки» лише 20.

Учені та медики стурбовані зростанням кількості онкологічних захворювань шкіри. Бажання, на догоду моді, виглядати засмаглим призводить до збільшення попиту, особливо серед молодих жінок, на відвідання соляріїв.

Чи насправді солярії, сучасна косметологія, електронні пристрої — це нові фактори ризику розвитку онкологічних захворювань? Про це розмірковували лікарі та журналісти на прес-конференції, що відбулася в «Одеса-медіа».

В останні роки дедалі більше людей вирішують дотримувати Великого посту, вважаючи його добрим приводом, аби поліпшити своє самопочуття. Фахівці INTO-SANA підтверджують: тимчасова відмова від продуктів тваринного походження справді може бути дуже корисною для організму.

Завдяки споживанню рослинної їжі під час посту поліпшується обмін речовин, знижується рівень холестерину, нормалізується мікрофлора кишечника. Але є і проблеми. Головна з них — нестача білка в раціоні. Ця сполука бере участь у побудові всіх клітин організму, тому той, хто поститься, обов’язково повинен їсти бобові (горох, сочевицю, квасолю, боби) і гриби, у яких є рослинні білки.