Містичні смисли творчих і життєвих дат

Ім’я Людмили Касьяненко, учениці великого В. Мержанова по Московській консерваторії та аспірантурі, зараз професора, кандидата мистецтвознавства, завідувачки кафедри спеціального фортепіано, клавесина та органа Музичної академії Фридерика Шопена у Варшаві, є знову освоюваним для одеської філармонійної публіки. Її виступи з майстер-класами в Музичній академії, а також з концертними програмами здобули їй визнання у спеціалістів і студентів: поєднання інтелектуалізму й артистизму багато важить і не кожному дано.

Професор Людмила Касьяненко привнесла на одеську філармонійну сцену той Дух Скрябіна, який органічно пов’язаний з гіперартистизмом та аристократизмом розумового комплексу композитора і піаніста. Польотний звук, що широко використовує ефекти «другої клавіатури», скупа, що «дихає», педаль, які виключають «тілесність» у сповідальній ліриці твору, спрямовані до пристрасного Піднесеного вираження, що увінчує ціле у фіналі. Оркестр Одеської національної філармонії під керуванням заслуженого діяча мистецтв України В.М. Перевозникова, диригента, який володіє великим міжнародним досвідом виступів, достойно підтримав поетичну манеру солістки, при тому що досвід репертуарних переваг зазначеного колективу спрямований на монументалізм Г. Малера, Е. Елгара, С. Барбера, О. Респіги та інших гідних авторів.

Три частини Концерту Скрябіна — це три щаблі Сходження до захоплення хвали Всесвіту. У цьому — ментальність Скрябіна, російська основа Духу, що спонукає до Віри, за спостереженням одного зі святих отців, ніколи не обмежуватися порятунком своєї душі, але радіти не менше, ніж про спасін­ня людства. Такий гігантизм думки не можна передати фізичною могутністю оркестрового форте, тут доречна символіка — значуща і пізнавана. Скрябін досягав цього надприродного бачення сили зіставленнями, майже без переходів, станів «вищої витонченості» і «вищої грандіозності», ефектами миттєвого («чудесного»!) «набрякання» звучності і настільки ж «невмотивованими падіннями» — такий закон динаміки Скрябіна-симфоніста і Скрябіна-символіста в єдності названих світоглядних і творчо-виразних якостей.

Солістка-піаністка упевнено вела цей скрябіновський Шлях до набирання екстатичного Захоплення фіналу, прояв якого визначався не стільки абсолютним фізичним натиском звучності, скільки напругою нервової рухливості фразування, насиченості виявлення скрябіновської поліфонії-багатоголосся й особливої, скрябіновської дзвоновості, що не оглушує, а «підносить», тієї, що дзвенить різноголосо і безмірно у віршах сучасника Скрябіна, поета М. Волошина:

В мирах любви — неверные кометы —

Закрыт нам путь проверенных орбит!

Явь наших снов земля не истребит, —

Полночных солнц к себе нас манят светы.

(«Corona astralis»)

І в цьому містичному колі символістської поезії і музичної поетики звучання Скрябіна у виконанні Людмили Касьяненко — ще один життєвий збіг: концерт відбувся в день народження Л.А. Смірнової, чудового музиканта й ученої, яка нещодавно пішла від нас. Сучасникам назавжди запам’ятався початок творчого шляху Л.А. Смірнової — при вступі в консерваторію, на своєму першому іспиті вона грала Концерт Скрябіна. Воістину, знову за М. Волошиним:

…Стремим свой бег: от солнца снова в ночь —

Вдоль, по путям парабол безвозвратных…

На завершення наведу слова Віктора Мержанова про піанізм Людмили Касьяненко: «Людмила Касьяненко — напрочуд обдарована піаністка з цікавим репертуаром. Її блискуча артистична діяльність поєднується з тонкістю-ніжністю і музичною обдарованістю, що дають ключ до досягнення надзвичайного звуку і цілком особливої виразності».

Олена МАРКОВА,
доктор мистецтвознавства,
професор.