Один із легенди моря

І закрутився непростий шлях: школа, Одеське морехідне училище, служба на Північному військово-морському флоті — в Заполяр’ї. У Олега є нагорода. За що? Не зовсім я зрозумів: чи то білий ведмідь порушував кордон і Олег його не пустив, чи то сам ведмідь злякався і втік від хороброго прикордонника?.. За одеською манерою Олег це передав у розмові із звичним гумором...

Нарешті, рідна Одеса. За рекомендацією самого М.Т. Рильського (юнак передав йому кілька зошитів із записами народних приказок, прислів’їв, пісень і т.п. з Одещини) Олег Олійників стає студентом філфаку Одеського державного університету імені І.І. Мечникова. Чудовий час, веселий і любий. А далі — праця педагога, викладача естетики, української літератури і мови. Отак промайнули, мов риба-меч у відкритому морі, нелегкі вчительські 40 літ!

Але поряд, у душі, завжди нуртували пісні, мамою відтворені. Українські. Хоч свого часу навчався в російській школі в Одесі, але під впливом української мовної стихії почав пробуджуватися в Олегові український поет — невеликий ще духовний вулканчик...

Його, Олега, поезії з’являються в обласних, республіканських газетах, в часописах і альманахах «День поезії», «Самоцвіти». Уже й проза загомоніла в душі. Її друкують у журналах «Дніпро», «Горизонт». Могутнім поштовхом у творчому зростанні О. Олійникова стала зустріч з відомим поетом і журналістом-професіоналом Валентином Морозом, котрий охоче допомагав початківцям. З’являються дописи в газетах «Чорноморські новини», «Юг», «Думська площа», в республіканських газетах та журналах «Молодь України», «Вісті з України», «Літературна Україна», «Україна», «Дніпро», «Культура і життя», «Українська мова і література в школі», «Вітчизна», «Українське слово», «Старожитності» та інших.

Аж ось 1998 рік. Видавництво «Альфа-Омега» (Одеса) представляє першу збірку поезій Олега Олійникова «Батьківщина понад усе». Наступного року в «Астропринті» з’являється збірка віршів-мініатюр «Мелодії незайманої мрії». Ця книжка зберігається і в науковій бібліотеці Токійського університету. Я поцікавився в Олега: як це сталося? В рік виходу збірки проходив форум українців. Олійників хотів подарувати своє видання приятелеві, але японець-україніст, побачивши мініатюрну книжечку, ухопив її і попросив Олега негайно йому підписати! Ще й люб’язно простягнув свою гарненьку самописку. Довелось підписати... Зате ж тепер видання надійно зберігається в Японії...

Далі (не без скрипу, як і у всіх поетів тоді) виходили збірки віршів «Пелюстки серця і мрії» (Одеса, «Астропринт», 2001), «Радість і біль усмішки» (Одеса, «Нептун-Технологія», 2003), «З нами Бог і Україна» (Одеса, «Астропринт», 2003), «Шторми і проміння долі» (Одеса, «Друкарський дім», 2004), «З молитвою та піснею дорогами надій» (Одеса, «Друкарський дім»—«Фаворит», 2010).

Цікаво, що чимало композиторів України поклали на музику багато Олегових віршів, наприклад, такі: «Ти одна, ти одна», «Останній трамвай», «Одеситка», «Одесо, ти — щастя моє», «Ми — одесити, ми — українці» (Одеський марш), «Рідна мова», «Зійшлися руки і думки», «Повертайтеся, хлопці, з безсмертя», «З нами Бог» (присвячена патріархові УПЦ КП Філаретові (Денисенкові), «З нами Бог і Україна» (присвячена єпископові Одесько-Балтської єпархії владиці Якову).

Громадянська, козацька, лірична тематика яскраво звучить у піснях Олега Олійникова «Ой, там, над Дунаєм, ой, там, над лиманом», «Чорноморські козаки» (відродженому Чорноморському козацтву Одеси), «Була б лиш Україна» (присвячено газеті «Чорноморські новини»), «Оксамитні хвилі», «Українська нація», «Щось сія в імлі так гірко», «Мої надії», «Українці, мої українці» та інші.

Та як же тут не згадати про ще одну, дуже наповнену скриню Олега Семеновича — художню прозу: збірки новел, оповідань, повістей. Перша новела «Одинак» — у «Дніпрі» за 1965 рік. А ось перша спроба у 1968-у видати в «Маяку» збірку оповідань і новел — «Хвиля життя» — не вдалась. В ній ішлося про українських рибалок, моряків, легендарне Чорне море... Закрутила носом влада... Аж через 11 років (1979) вийшла вона вже під назвою  «Під крилом шторму». Друга прозова книга «Солоні вітри» (повісті з життя рибалок, моряків і педагогів) побачила світ у «Маяку» через 9 років (1988). «Кінець отамана Чорного» — ця книга вийшла в «Маяку» у 1990 році. Сюжети не вигадані, а спираються на архівні та музейні дані. Зображено одних українських звитяжців, які захищали Відень від турецьких нападників, та других, котрі разом з польськими повстанцями боролися з імперською Росією. Ще інші омили козацькою кров’ю незалежність грецького народу і тим ствердили єдність християн різних національностей. Книгу, що мала наклад 15000 примірників, майже миттєво розкупили. Великий успіх.

За доби Незалежності України 2003 року О. Олійників порадував юнацтво гарною книгою «Голос моря» (Одеса, «Астропринт»). Її відзначили премією конкурсу «Хвилі степу і моря», що відбувся 2004-го.

Широкий обсяг зацікавлень нашого ювіляра виявився у вивченні історії Причорномор’я, життєписі усієї України, історії театру, української музики, живопису, етнографії, фольклору. Книги були схвально зустрінуті і читачами, і науковцями та критиками. Скажімо, брошура «Україна і Чорноморський флот» (1992) тривалий час була підручником у відповідних навчальних закладах (зокрема, в Одеському інституті сухопутних військ). Російською її переклали офіцери під ке­рівництвом полковника А. І. Русина.

Тематика така значна, що мушу лише назвати книги: «Сторінки історії Українського військово-морського флоту» (Одеса, «Маяк», 2004), «Українці в Кримській війні» (Одеса, «Маяк», 2004). Відзначу, що обидва видання через свою актуальність, наповненість та популярність потрапили на Всеукраїнську виставку в Києві, яка демонструвалася по телебаченню. За таку прихильність до морської тематики Олег Семенович 20 березня 2007 року був нагороджений «Братством моряків України» особливою медаллю — «Морська слава України» третього ступеня.

Краєзнавець О. Олійників випускає книжки-розвідки «Сторінки історії Чорноморського козацького війська» (Одеса, «Астропринт», 2001), «Козацтво, народжене на Одещині» (Одеса, «Маяк», 2001), «Сторінки історії Одеси та Чорноморського краю» (Одеса, «Астропринт», 1999), «Чорноморщина чи Новоросія?» (Одеса, «Друкарський дім», 2007), «Наснага одеської душі» (Одеські храми та добродійні товариства і осередки). Це 2008 рік, «Астропринт». Остання з названих тут — щедро насичена документами і рідкісними світлинами. Тому розійшлася ледь не по всій Україні.

Багато пише і видає О. С. Олійників на теми культури та мистецтва. Обсяг статті не дозволяє розповісти про все, що вмістила потужна морська душа, народжена однією з легенд Чорного моря, про котрі я розпо­відав на початку. Тут і про українську ідею, і про мову, і про збірку козацьких пісень, і про забуте ім’я українського професора хімії Василя Олександровича Щавинського, і про пілота, винахідника гідролітака Левка Макаровича Мацієвича, і кілька гарних книг про Тараса Григоровича Шевченка (це чи не найчудовіші здобутки Олега!)... А ще ж сила-силенна публікацій в журналах, газетах, колективних збірниках...

У молоді роки О. Олійників перекладав українською мовою вірші Сергія Єсеніна, Михайла Ісаковського, Янка Купали. А вірш абхазця Отара Демерджіпа «Уночі на морі» потрапив до антології абхазької поезії «Спів Апсни»...

Займався й редагуванням творів своїх колег, наприклад, останньої збірки поезій незабутнього блискучого поета Василя Сагайдака «Поезія» (Одеса, «Астропринт», 2005).

Творчість О. Олійникова складає понад 30 книг, різних за змістом і жанром.

Цей поет — з легенд моря — плекає мрію видати «Мініатюрну збірку мініатюрних віршів» (точніше, «Збірку одноримок»). Ось деякі:

— Кигиче смутно чаєчка згори:
«Моє гніздечко, з ворогом згори!»

або

— Не в тім його вина,
що він багато п’є вина,
а в тому, що з вина
вигулькує вина.

У поєднанні з верлібром одноримки утворюють своєрідний вірш:

— Ще мить — і серце защемить:
Для когось мить
Задовга, ніби вік,
Для когось вік,
Як мить, короткий.
Мені потрібна мить,
Щоб осягнути вік.
Мені потрібен вік,
Щоб оцінити мить.

Отож і маємо ще один зразок намагання осягнути Океан-Космос, Океан-мить... Сказано ж: один з легенди Чорного моря, широка душа морська. Нових широт, нових обріїв, нових спалахів чудес-таємниць, Олеже Семеновичу, характерницького здоров’ячка!

Станіслав КОНАК.