№ 5 (21373) четвер 17 січня 2013 року

(З приводу українсько-російських взаємин)

Останнім часом багато говорять про можливе входження України до складу Митного союзу на чолі з Москвою. Завжди з подивом читаєш недоречні порівняння двох неспівставних об’єднань — Європейського і Митного союзів: там стільки-то відсотків українського експорту, а тут більше; там нас не чекають, а тут запрошують; там кредит тільки за певних умов, а тут кілька мільярдів прямого виграшу… Якби ж усе вимірювалося тільки сьогоднішніми цифрами та відсотками!

До того ж усі аргументи про наші переваги у складі Митного союзу виглядають якось дуже лукаво. Адже у пресі можна знайти зовсім інші повідомлення фахівців: зниження ціни на газ — це непоганий факт, але тимчасовий; в той же час, віддавши свої митниці під контроль наддержавних органів у Москві, український бюджет щорічно втрачатиме 110 млрд грн. Нам же будуть повертати тільки невеликі відсотки (Білорусь, наприклад, отримує 4,7% від загальних надходжень). І це ще не все: вони візьмуть під свій контроль не тільки митниці, але разом з ними і всю нашу торгівлю, контроль над ГТС, найвигідніші об’єкти в економіці та енергетиці, невідкладно вирішать питання з формуванням відданої їм влади, тим більше що претендент на роль губернатора України вже нетерпляче чекає своєї посади, остаточно знищать нашу культуру і мову. І чим стане після цього неоколонізована Україна — продовженням Росії чи другою Чечнею? Здається, що українських громадян не влаштує жоден з варіантів. Мабуть, тому наш уряд останнім часом почав знову говорити про європейську перспективу для України, не відкидаючи при цьому одночасної співпраці з Митним союзом. Шкода тільки, що геополітичні орієнтири українських керманичів постійно змінюються.

Низка сільських та селищних рад, а також відділів освіти райдержадміністрацій Одеської області 8 січня уклали угоди з ПАТ «Одесагаз» на постачання природного газу за цінами, які значно перевищують звичайний рівень. Загальна вартість укладених угод склала 5,97 млн грн. Про це повідомили «Наші гроші» з посиланням на «Вісник державних закупівель».

Найдорожче обійшовся газ Петрівській селищній раді Іванівського району: 49600 м3 вона придбала за 334 тис грн. Тобто по 6734 грн., або $842 за тисячу кубів. У цьому ж районі за ціною $766 за тисячу кубометрів придбали газ відділи освіти та культури і туризму РДА, а також п’ять місцевих рад — Іванівська, Радісненська, Благоєвська, Червонознам’янська та Коноплянська. Ці угоди було укладено з Іванівським УЕГГ «Одесагаз».

У неділю в Одесі в рамках всеукраїнської акції відбувся марш на підтримку Дмитра та Сергія Павличенків — незаконно засуджених за вбивство судді Зубкова. Близько трьох сотень одеситів пройшли маршем від Соборної площі центральними вулицями міста, через Думську площу повз стіни міської ради.

Учасники акції йшли під державними та червоно-чорними прапорами, скандуючи «Свободу Павличенкам! Свободу чесним!», «Геть мєнтовскій бєспрєдєл!», «Разом — сила!», «Українець — не злочинець, патріот — не ворог!», «Саджайте злочинців, а не українців!», «Станемо до бою разом — геть імперську заразу!», «Чайка Максим — не забудемо, не пробачимо!» та традиційні «Слава Україні! — Героям слава!», «Степан Бандера — наш герой!». Завершився марш біля пам’ятника Дюку на Приморському бульварі, де відбулося віче.

«Для того, щоб подолати сваволю суддів, прокурорів, міліціонерів, з якою наші спів­громадяни щодня стикаються, найперше маємо чітко усвідомити основні причини. Перша і найголовніша причина — спадщина, залишена більшовицькою імперією. На 22-у році Незалежності влада й досі в руках нащадків та ідейних послідовників червоних катів, збоченців, мародерів. Українське суспіль­ство пожинає наслідки не проведеної в 1990-х люстрації. Зараз велика надія на вас — молодих, активних, свідомих своєї національної приналежності і відповідальності за долю держави та майбутніх поколінь українців. Ви — ті, які зметуть теперішню кримінально-олігархічну владу і стануть фундаментом нової України — со­ціально і національно справедливої. Величезна повага вам за те, що небайдужі. Разом — сила!» — зазначив під час виступу народний депутат України, член фракції Всеукраїнського об’єднання «Свобода», голова обласної організації партії Павло Кириленко.

Міжнародна неурядова організація Freedom House опри­люднила звіт про ситуацію з правами людини і демократією в 2012 році.

Україна в компанії з Росією, Нікарагуа, Нігером, Пакистаном, Парагваєм, Македонією, Мексикою, Киргизстаном та Марокко перебуває в групі частково вільних країн. «В Україні було відзначено зниження позицій у зв’язку з погіршенням якості проведення парламентських виборів, збільшенням тиску уряду на опозицію і новим законом на користь російськомовної частини населення та одночасним ігноруванням менш численних меншин», — зазначається у звіті.

Міністерство фінансів запропонувало переглянути механізм нарахування податку на нерухомість. Відповідний законопроект, оприлюднений на сайті відомства, передбачає заміну в Податковому кодексі слів «житлова площа» на «загальна площа». Тобто податком обкладуть і коридори, і балкони, і ванни, й туалети.

Як ми повідомляли, з 1 січня набула чинності стаття 265 Податкового кодексу, яка регламентує порядок обчислення і сплати податку на нерухомість. Згідно з ним оподатковується винятково житлова площа будинків, квартир. Ставка податку — 1% від мінімальної зарплати (11,47 грн) за кожен метр житлової площі та 2,7% (30,97 грн) за умови перевищення параметрів.

Кабінет Міністрів повернув профілактичні медичні огля­ди учнів у навчальні заклади. Відповідну постанову, якою внесено зміни до пункту 4 Порядку здійснення медичного обстеження учнів загальноосвітніх навчальних закладів, схвалено 14 січня.

Згідно з документом, обов’язкові медичні профілактичні огляди учнів проводитимуться щороку медичними працівниками у загальноосвітніх навчальних закладах.

Індекс інвестиційної привабливості в Україні — найнижчий за останні чотири роки. Такі результати дослі­дження Європейської бізнес-асоціації. Найбільше скарг — на фіскальний тиск.

Як повідомляє «Німецька хвиля», щокварталу, починаючи з кінця 2011-го, індекс інвестиційної привабливості України лише погіршується. Нині цей показник становить 2,12 за п’ятибальною шкалою. Це — найнижчий бал за останні чотири роки. Інвестиційна привабливість впала і порівняно з минулим кварталом.

Відомо, з чиєї подачі в Одесі істерично-стрімко набирає обертів так званий антифашистський рух. Учора, в середу, відбулася прес-конференція творців Антифашистського союзу.

Тут прозвучала погроза від імені одеситів (у всіх городян, звісно, ніхто на те дозволу не питав, але прикриваються іменем учасників мітингу 26 грудня під облдержадміністрацією, більшість яких була звезена туди у примусовому порядку) «протистояти будь-яким проявам неофашизму і розвиткові екстремістських настроїв не тільки на Одещині, але й у всьому південно-східному ре­гіоні України».

Уже другу зиму наші редакційні приміщення не опалюються. Ке­рівництво Одеської обласної ради і КП «Видавництво «Чорномор’я» рік тому обіцяли вирішити проблему, але досі нічого не зроблено. Ми знову мерзнемо. Коли припиниться знущання?

Колектив «Чорноморських новин».

У переддень церковного свята Хрещення Господнього в одеський Свято-Андріївський храм Української греко-католицької церкви привезли мощі Івана Хрестителя — людини, яка 2000 років тому розпочала проповідь Царства Небесного і за­кликала іудейський соціум, що занурився у формалізм і гріх, до покаяння і навернення.

До Івана Хрестителя християни традиційно звертаються за молитовною допомогою в процесі набуття і зміцнення віри, а також коли хочуть помолитися разом зі святим про звернення до істинної віри язичників та іновірців.

Уже майже два місяці Україна живе з новим Кримінальним процесуальним кодексом, який набрав чинності 20 листопада 2012-го. Давати оцінку його ефективності чи неефективності, на мій погляд, ще зарано. Слід дочекатися перших судових процесів та їх результатів.

Однак «ефір» час від часу забруднюють «шумами», які дискредитують цей кодекс і не відповідають дійсності. При цьому об’єктивні оцінки тонуть у морі негативу.

Нещодавно до мене, як до редактора сайта та журналіста, звернувся мешканець нашого району з проханням оприлюднити його історію. В селі, в своїй хаті, замерзли насмерть два його далекі родичі. Один з них — 70-річний чоловік, який переніс інсульт, а другий — його 46-річний син. Трагедія. І сталася вона якраз наприкінці грудня 2012-го, коли набрав чинності новий Кримінальний  процесуальний кодекс. Із слів мого співрозмовника, хоча слідча група міліції і не виявила ознак насильницької смерті, її працівники зажадали везти обидва трупи в ананьївський морг на обов’язкову експертизу.

Як відомо, з 19 листопада 2012 року набув чинності новий КПК, у якому прописаний новий порядок поховання померлих. І якщо до цього діяв наказ Генпрокуратури, МВС і МОЗ України від 25.10.2011 року про «Порядок взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури» при встановленні факту смерті людини, згідно з яким потребу судмед­експертизи визначала міліція, то з кінця 2012-го запроваджено новий порядок:

Нам берега турецького не треба

Коли холодно в селянській хаті, господиня розпалює в печі чи грубці, підкладає дровенят, підсипає вугілля — і тепло розкошує майже цілу добу. Коли ж батареї опалення ледь-ледь подають ознаки життя, як у нашій господі по вулиці Космонавтів, і температура доповзає до 15—16 градусів, а оплата за таку «розкіш» становить понад 200 гривень за місяць, мимохіть викликаєш представника підприємства «Теплопостачання міста Одеси».

Приходить цей службовець до нас у п’ятиповерхівку, на останній поверх, і, не відчуваючи тепла в квартирі, недовірливо запитує: «Ви що, відкривали балкон перед моїм приходом?» Дивуюся: невже вбачає в мені пройдисвіта, який вирішив збагатіти за державний кошт, і делікатно мовчу.

Нинішня влада до 2015 року шляхом приватизації може сконцентрувати у своїх руках основні економічні об’єкти, що може призвести до дуже складної економічної ситуації. Про це у розмові з журналістом «Українського тижня» заявив екс-голова Фонду держмайна Олександр Бондар (див. інтерв’ю «За наступні два роки буде продано все» у 51-у числі журналу за грудень 2012-го).

За словами Олександра Бондара, стратегія цієї влади — все майно зібрати у своїх руках. «Тому якщо ця влада прийшла саме з цією метою, то від неї вимагати чогось іншого нема ніякого сенсу», — вважає він. «Безумовно, якщо так продовжуватиметься до 2015 року, то при кардинальній зміні влади буде дуже складна економічна ситуація. Тому що всі ці об’єкти сконцентровані в одних руках — це повний монополізм», — підкреслив Олександр Бондар. «Скажемо так, навіть якщо політично змінити владу, то економічно вона залишиться в тих самих руках. Можете уявити, що ці олігархи будуть робити з цими об’єктами, як будуть саботувати нову владу, створюючи економічні колапси, і кризу, і таке інше. Наведу приклад: якщо у 2015 році поміняється президент на кардинально іншого, то структури «СКМ» можуть по всій Україні відключити електроенергію. І країна стане. Як шантаж, як тиск і таке інше. І спробуйте новому президенту щось в цій ситуації реально зробити. Тому ситуацію вони доведуть до 2015 року до повного економічного колапсу такими діями», — переконаний Олександр Бондар.

Іллічівський морський торговельний порт вибрав компанію «Ван Оорд Україна» для проведення робіт з поглиблення підхідного каналу на суму 60,8 мільйона гривень. Це перший етап масштабної інвестиційної програми підприємства.

У конкурсних торгах взяли участь дві компанії: ТОВ «Мебіус Констракшн Юкрейн» і ДП «Ван Оорд Україна». Спеціалісти порту детально вивчили пропозиції учасників на предмет відповідності вимогам конкурсної документації. Обидві компанії підтвердили наявність матеріально-технічної бази і відповідних фахівців для проведення днопоглиблювальних робіт. Пропозиція дочірньої компанії «Ван Оорд Україна» ви­знана, привабливішою з цінової точки зору.

Стаття одеського політолога П. Ковальова («День», 10 січня 2013 року) не була для мене несподіванкою, точніше, не стаття, а її зміст, стиль та загальний тон. Адже останніми роками часто справді катастрофічну ситуацію зі становищем українців на півдні та на сході поки що формально Української держави аналізують люди, яких начебто не можна зарахувати до «совків» чи «чорносотенців». Вони начебто і виступають проти повернення СРСР, насадження «Русского мира», але у досить своєрідному стилі, назвемо його «елегійно-оповідальним», чи то пак описовим. Такий собі плач за «невинно-убієнними» українцями з описами бузувірств, але з обов’язковими натяками на їх, українців, малочисельність, чужорідність та загалом безнадійність їхньої справи. При цьому спроби українців до самоствердження не схвалюються, бо, мовляв, це шлях до ескалації (не забуваймо, що міф про відсутність етнічної дискримінації та про панування міжнаціональної толерантності з початку незалежності став одним з брендів та трендів українського політикуму). Значних висот у цьому специфічному жанрі досяг львівський журналіст О. Дроздов. Після ознайомлення зі статтею П. Ковальова я можу зарахувати до адептів названого жанру і цього одеського автора (до речі, не поміченого в українських організаціях міста, що, може, й добре для об’єктивності, але, з іншого боку, звужує опцію для пізнання предмету дослідження).

Уже неодноразово пан П. Ковальов писав на шпальтах «Дня» про наступ «Русского мира» та «совка» в Одесі. В останній статті він доповнив загальну картину цього наступу, з чим не можна не погодитися. Скасування назви героїв українського національного руху, видатних діячів культури Івана та Юрія Лип, безумовно, обурило одеських українців, тим більше що понад рік їм вдавалося тримати «кругову оборону» вулиці шляхом поширення протестної декларації, під якою поставили численні підписи не лише одесити, а й поважні особи з інших міст та країн, завдяки суспільному і навіть міжнародному резонансу. Та й процес новітнього перейменування не минувся безкарно для одеської влади, адже вся Україна бачила і здебільшого схвалювала рішучі дії українців під час штурму Одеської міської ради, спровоковані власне депутатами. В цих протестних діях брали участь як представники ВО «Свобода», так і «УДАРу», деяких інших партій та організацій.

«Краще засвітити одну свічку, ніж усе життя проклинати пітьму» — цим девізом керувався організатор самвидаву, правозахисник, видатний громадський і політичний діяч Михайло Горинь. Його життя — ціла епоха боротьби за людські права і незалежність України — згасло близько 2-ї години ночі 13 січня року Божого 2013-го.

Народився Михайло Горинь 17 червня 1930 року в с. Кнісело Жидачівського району Львівської області. Його батько, Микола Михайлович (1905 — 1988), був головою сільської «Просвіти», керував районною нелегальною організацією ОУН, репресований польською та радянською владою. Родина матері, Стефанії Данилівни (з роду Грек, 1911 — 2003), теж була політично активною. У грудні 1944-го Михайло з матір’ю був депортований радянською владою, та по дорозі на заслання їм удалося втекти. Переховувалися в родичів по сусідніх селах. 1949-го, щоб не вступати в колгосп, сім’я перебралася до міста Ходорова.

До 75-річчя від дня народження письменника Олега Олійникова

Світовий океан носить у своїй суворій і ніжній водночас, космічній душі мільйони (а може, й мільярди!) легенд про свої скарби-таємниці. Серед них легенди про чудеса з кораблями, морськими тваринами та рослинами, про безнадійних мрійників-мандрівників і, звичайно ж, про моряків з отією ж самою морською душею, котру дарує океан і море... Всіх легенд не може обійняти людина. От хіба які крихти з тих привабних таїн розповість бувалий мореман-мореходець. На якусь мить сяйне йому чудо-диво! Та й зникне. Наче й не було. А душа усе пам’ятає.

Про деякі з отаких осяянь міг би вам, панове, розповісти письменник Олег Семенович Олійників. Адже народився він саме 14 січня 1938 року прямо на березі моря. Місцеві рибалки гучно вітали Семена Олійникова з таким прибутком. Хутенько зав’язали пуповину міцною ниткою з рибальської сітки. Живи, козаче! Це вам не диво? Близько двох тисяч літ тому саме 14 січня Ісусові Христу зробили обрізання. А тут, на березі Чорного моря, народився хлопчик з варязьким іменем Олег. І це вже була легенда моря. Точніше, її початок...

Батько хлопця був з чорноморських козаків, що не пішли на Тамань чи Кубань, а перебудовували Хаджибейський (Одеський) морський порт. Материне ко­ріння — рибалки, моряки. Та ще й подвижник українського театрального мистецтва М. К. Альбиковський...

Тетяна Семенова займається досить молодим напрямом науки — перинатальною психологією, тобто психологією ненародженої дитини. Про те, коли і як закладаються перші фобії та як їх уникнути, розповідає фахівець.

— Ще ненароджений малюк в утробі матері нічого не бачить, не чує. Як можна вплинути на його психічний чи, тим паче, інтелектуальний розвиток?

— Фізичне, психологічне й інтелектуальне формування дитини починається ще до її народження. І всі процеси взаємодії відбуваються через матір.

В організмі є такі речовини — гормони. Є гормони ендорфіни — гормони насолоди, радощів, а є адреналіни — гормони страху, агресії. Це те, що безпосередньо впливає на емоційний стан. Чим більше у матері виробляється ендорфінів, тим краще йде позитивний сигнал для дитини, у клітинах пам’яті закладається відповідна інформація.

Якщо мама слухає музику, якщо всі беруть участь у її підготовці до зустрічі майбутньої дитини, тоді в клітинах пам’яті закладається інформація про те, що світ гарний, у ньому добре. Мама така задоволена, отже, там добре. Тобто подається позитивний імпульс.

Якщо йде негативна інформація, більше адреналіну, мама чогось боїться, гінекологи постійно залякують хворобами чи кладуть у стаціонар на збереження плоду, мама в постійному напруженні... Яка інформація йде? Світ небезпечний, мама за щось переживає, базова довіра зводиться до сигналів про небезпеку. Під час вагітності формується перша психологічна матриця ненародженої дитини. Іде інформація, що світ страшний. Від нього треба захищатися.

Колектив японських учених створив довгоживучі клітини-вбивці, що спеціалізуються на знищенні ракових клітин.

Як пише Inopressa із посиланням на Die Zeit, група під керівництвом Хіросі Кавамото з йокогамського дослідницького центру Рікен перетворила білі кров’яні тільця у так звані ембріональні стовбурові клітини (iPS-клітини). Потім з них були створені нові клітини для боротьби з раком, які організм не може виробляти природним шляхом. Результати дослі­дження  опубліковані в спеціалізованому журналі Cell — Stem Cell.

В Україні набув чинності закон «Про екстрену медичну допомогу». Відповідно до нього виклик екстреної медичної допомоги здійснюється, як і було раніше, безкоштовно за номером «103» (у майбутньому — «112»). Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, що й прийматиме виклики, є закладом охорони здоров’я, основним завданням якого стане забезпечення організації та надання екстреної медичної допомоги на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

З огляду на такі зміни обласна рада на грудневій сесії ухвалила рішення про утворення та функціонування системи екстреної медичної допомоги на Одещині, згідно з яким створюється комунальна установа «Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф». До його складу уві­йдуть такі відокремлені підрозділи: Арцизька, Білгород-Дністровська, Біляївська, Великомихайлівська, Ізмаїльська, Комінтернівська, Котовська, Любашівська та Одеська станції екстреної (швидкої) медичної допомоги.

Хворі на заразні форми туберкульозу госпіталізовуватимуть примусово. Але винятково за рішенням суду.

Як повідомляє прес-служба МОЗ України, такий порядок визначено урядовим розпорядженням, розробленим з метою приведення існуючих нормативно-правових актів до нової редакції закону «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз».

Щороку в Україні від холодів гинуть люди. Навіть невисока плюсова температура довкілля, а що вже й казати про морози, може призвести до переохолодження. Особливо це стосується осіб, які вимушені тривалий час перебувати на вулиці, в тому числі — працювати, «підігрітих» спиртним, тих, хто має слабке здоров’я, хто недоїдає.

Йдеться не лише про безхатченків, хоча найуразливіші в цю пору року — саме вони. У полі зору мусять залишатися кризові родини, де є маленькі діти, одинокі самотні люди старшого віку, особи, які через хвороби чи певні життєві обставини не можуть подбати самі про себе.