Щедрий вечір, добрий вечір...

Ніч перед Старим Новим роком вважалася чарівною, з нею було пов’язано чимало повір’їв і ритуалів. Дослідники української новорічної обрядовості вважають, що християнська свята Меланія, день пам’яті якої припадає на останній день року (за старим стилем — 13 січня), замінила більш давній образ богині Макоші (Мокош), що належала до пантеону найважливіших язичницьких богів Київської Русі. Вона була покровителькою жінок, допомагала породіллям під час пологів, сприяла в жіночих справах, особливо прядінні. Вважалася також богинею дощу, сестрою Сонця, посередницею між небом і землею. Її мали за покровительку джерел і святих колодязів, урожаю, охоронницею корів.

Деякі дослідники називають Мокошу дружиною Велеса та пов’язують її з потойбічним світом. Вона — матір Коша — земної комори всяких благ. Тож якщо людина про землю дбає, у загальний кіш додає, то Мокоша дарує цій людині могутність, силу, радість і щастя. Пов’язуючи Мокошу з потойбічним світом, вважають, що саме Новорічної ночі вона, заблукавши, повертається із потойбіччя на землю, де може зустрітися з Василем.

А от християнського Василя пов’язують з язичницьким божеством — покровителем рослинного світу, який мав людський вигляд, але після відходу в потойбіччя міг з’являтися на землі лише у вигляді квітки василька. Досить часто в щедрівках Василя ще називають черчиком — уособленням чоловічої плідної сили, божеством, яке запліднює землю, чоловіком чи нареченим богині плодючості Маланки (Макоші), з яким вона повинна вступити в шлюбні стосунки, щоб був урожай на наступний рік.

Саме Новорічної ночі, коли богиня плодючості вирвалася з царства мертвих, а бог рослинності ще не втратив людської подоби, вони можуть вступити в шлюб. Від їх священного шлюбу залежить добробут на землі, родючість рослин і плодючість тварин. Цей шлюбний зв’язок уособлюють й обрядові хліби Маланка та Василь, які у Новорічну ніч лежать на святковому столі один на одному, захищені магічними атрибутами — часником, конопляним сім’ям, металевою монетою. Селяни цієї ночі не сплять на печі і не топлять її, щоб Маланці було де переночувати зі своїм чоловіком.

Тема весілля дуже широко представлена в новорічних обрядових діях, фольклорі та повір’ях. Юрби ряджених грають весілля Маланки підмінної, щоб обдурити духів з того світу. Таке весілля справді перетворюється на фарс з веселими розвагами, водінням «кози», щедруванням. Весілля Маланки і Василя є початком нового року, що дає нове життя, означає пробудження природи. І добре, якщо на світанку 14 січня до вашої оселі завітають посівальники, щоб посіяти родину на добро, на щастя, на щедрий рік.