Країна забу(и)того транзиту
«Забравши у ворога горілку і ковбасу, не витрачайте патрон
на контрольний постріл — все одно він незабаром помре від радіації»
Віктор Пелевін.
Якось уже забулися останнім часом радісні тиради про те, що Україна — прекрасна транзитна держава, якось обірвалися масові витрати на конференції з голосними назвами на зразок «Із варяг у греки» або «Роль України в побудові нового Шовкового шляху» і, звісно, про безмежні можливості транспортних коридорів. Усі спеціалісти добре пам’ятають про гарні карти з маршрутами, позначеними різними кольорами, та яскравим описуванням усіх переваг нашої території для вільного перетікання іноземних вантажів.
Було справді красиво, й аж перехоплювало дух від можливостей для розвитку бізнесу в нашій країні. Це було два десятиліття тому і тривало десь 5—6 років. Потім почалася напружена робота з освоєння справді приголомшливих можливостей. Чи гноблення? Для реальних транспортників — освоєння, для держорганів і транспортних держпідприємств — гноблення.
Якийсь час було реальне зростання. Вантажі із заходу на схід, з півдня на північ торували свої маршрути, і клієнти таки з радістю визнавали нові розрекламовані можливості нашої Батьківщини. Бізнес почав заробляти! Мої колеги-бізнесмени почали інвестувати у розвиток власної справи й української економіки, почали сміливо брати кредити на оновлення, на нові сервіси, транзитні послуги, почали з надією дивитися в майбутнє. За моїми грубими підрахунками, не менше півмільярда доларів прості транспортні бізнесмени вклали тільки в оновлення рухомого складу для перевезень вантажів по і через територію України. Закладалися в заставу банкам будинки, квартири, сім’ї обмежувалися у витратах, щоб возити, возити і возити. Швидко, якісно, надійно. Україна — прекрасна країна для перевезень! А ми знаємо, як і що робити! Автопарк тягачів і причепів практично був замінений без участі держави на власні або кредитні гроші. Навіть візуально на наших дорогах уже практично не зустрінеш КамАЗів, МАЗів або КрАЗів з транзитними вантажами. Тільки «Вольво», «Мерседеси»... Обладнані навігаціями, тахографами, керовані задоволеними водіями. Працюй — не хочу. Спасибі вам, колеги, за це!
Набагато гірше стало потім. Коли ми, бізнесмени, справді залучили вантажі і справді почали оновлюватися, держава, в особі чиновників, побачила, що є ще можливість відщипнути шматочок, шматок, все поховати. Причому у боротьбу втяглося і вище керівництво, і дрібні щипачі-чинуші на місцях. Я особисто двічі розмовляв з колишнім міністром фінансів Віктором Пинзеником щодо різних нововведень із сплати ПДВ на транзитні й експортні перевезення. За його теоретичними висновками: «так потрібно».
Потрібно в теорії. А на практиці, за нашими розрахунками, транзитні й експортні перевезення виявилися у наших перевізників рівно на 20 ПДВшних відсотків дорожчими, ніж в іноземців, які не сплачують цей ПДВ на нашій території і перевозять ті ж вантажі. Якого перевізника візьме закордонний власник вантажу за інших рівних умов? Правильно, того, хто на 20% дешевший. У результаті — ні цього горезвісного ПДВ Україні, ні роботи українському перевізнику, бо вантаж відійшов молдованам, білорусам, росіянам. Возіть, добродії, нашими дорогами, одержуйте за роботу долари та євро, а ви, наші перевізники, — ходіть по податкових інспекціях з ПДВшними накладними...
А як включилися в «роботу» дрібні щипачі-чиновники!!! Оформити ТІР на митниці — 50—100 доларів, інакше стоятимеш тижнями, одержати дозвіл на небезпечний вантаж, ветеринарний вантаж, із перевищенням ваги, просто замінити тягач або водія — тижні, сотні і тисячі баксів, кілограми паперу та інші «принади» оформлення транзитних перевезень в умовах масового щипацтва від українських чиновників уже призвели до того, що сьогодні наш транзит повільно зникає. Нині 2—3 транзитні контейнери за добу з портів — це вже не рідкість, а реальність. Але ж до оголошення України «великою транзитною державою» ми возили сотні і сотні контейнерів на добу...
Закон про порти, новий Митний кодекс, можливий закон про контейнери не дають відповіді на найбільш животрепетні питання роботи з транзитними вантажами в портах і на прикордонних переходах. Не дають тому, що й раніше був потрібний і правильний закон «Про транзит вантажів», але не виконувався і не виконується. За роки його дії тільки стало набагато гірше, тобто транзит вмирає... Вмирає через ставлення влади, а не через відсутність потрібних і хороших законів. А із забитим транзитом повільно вмирають і сотні, тисячі експедиторів, водіїв, директорів підприємств, які присвятили своє трудове життя перевезенню транзитних вантажів через нашу країну, які були впевнені в тому, що вони справді потрібні своїй країні. А виявилося, навпаки. Навіть якщо колись країна захоче розвивати транзит через свою територію, то треба буде спочатку кадри ростити... Кому і як? Забитий чиновниками транзит повільно перетворюється в забутий... Ех, «дай дурню заробити, так він тільки лоба розіб’є» — невже це про нас?
Нова Рада, нові міністри, нові закони... Що треба справді пояснити владоможцям, щоб змінилося ставлення до транзиту в країні? Необхідно розуміти ті основи реального бізнесу, в яких ми вже працюємо. А саме: транзитним вантажам та їхнім власникам абсолютно все одно, які в нас закони чи інструкції в країні, їм потрібно, щоб транзитні вантажі перетинали нашу країну швидко, ефективно, без усієї вигаданої за останні 20 років «державної контрольної логістики»! Будуть нові закони відповідати цьому правилу, можна сподіватися, що вантажі повернуться. Не будуть — повернення не буде. А ще краще, якщо взагалі транзит від законів звільнити! Натомість запровадити одну зрозумілу і чітку всім органам інструкцію: «Не заважай, не шкодь! Хочеш чинушничати — будь чиновником, але транзиту не чіпай!»
Олександр ЗАХАРОВ,
екс-президент холдингу «Поляріс»,
незалежний експерт.

Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206