Новий історичний жанр?
У цей тривожний для України час, коли внутрішні і зовнішні українофоби йдуть у шалені атаки на крихку незалежність Батьківщини, обов’язок кожного вченого-гуманітарія долучитися до науково-публіцистичної діяльності, активніше співпрацювати з періодичною пресою. На відміну від журналістів, які чутливо реагують на події сьогодення, вчені здатні, а значить мусять аргументовано висвітлювати правдиву історію своєї країни, давати своєчасну відсіч відвертим і замаскованим україноненависникам. Хто-хто, а гуманітарії, спираючись на правдивий історичний фактаж, просто зобов’язані масово виступити на ідеологічному фронті на захист нашої землі. Російський поет Микола Некрасов писав: «Пускай наносит вред врагу не каждый воин, но каждый в бой иди!..»
Сьогодні з гордістю можемо відзначити активну позицію низки колег-науковців, які не злякалися тих, аж заслинених від люті, рупорів «п’ятої колони» і сміливо б’ють їх не «лопатой по спине», а історичними фактами, ґрунтовними доказами. Це, зокрема, Анатолій Мисечко, Олександр Музичко, В’ячеслав Кушнір, Валерій Швець, Олександр Копач, Аліна Пляченко, Володимир Полторак, Антон Гриськов та інші молоді і вже досвідчені вчені. Особливо хочеться відзначити працю професора Семена Антоновича Цвілюка, який послідовно, на базі архівних документів повертає українцям українську історію. Настане час, і їхні імена будуть написані на скрижалях, які постануть на місцях імперських пам’ятників і символів.
Сьогодні ж час примножити когорту вчених-патріотів, які вміло дають відсіч апологетам «п’ятої колони». З розуміння того, що ті апологети, як і вся «п’ята колона», — люди з роздвоєною психікою. З одного боку, вони свідомі того, що нормальний громадянин країни — це той, хто любить свій народ, свою землю, історію, культуру, мову, а з іншого — їхня душа деформована, понівечена імперськими, агресивними, українофобським ідеологемами, а відтак не спокійна. Вони відчувають, що приватизувати український народ їм не під силу. Політичні події, навіть останніх місяців, свідчать, що поле для махінацій, фальсифікацій, агресивності щодо своїх громадян звужується, що політична свідомість українців зростає. Від цього українофоби скаженіють, стають більш відвертими, віроломними і безпардонними у своїй ненависті.
На ці думки наштовхнуло прочитання книжки «Г.І. Гончарук і ті, хто про нього», яка щойно побачила світ у видавництві «Астропринт» (Одеса). У ній представлені більше ста авторів, 168 публікацій, з яких 30 належать саме професору Григорію Івановичу Гончаруку. Решта — іншим авторам, часто протилежних поглядів.
Книга, на наш погляд, має низку оціночних вимірів. Вона неначе довідник про тих, хто має стійкі патріотичні почуття до України, і тих, хто важко переносить її незалежність. Читач сам може легко це визначити.
Книга значною мірою дає можливість визначити складність політичних процесів, принаймні у нашому місті, що відбувалися раніше і мають місце сьогодні. Як слушно зазначає основний автор видання, український фактор у нашому краї поки що слабкий, але він наростає, розвивається і має потужну перспективу. Він, цей фактор, ще не навчився перемагати «каруселі», віроломство чиновників, «гречкодавців», кримінальні методи боротьби за владу, але з кожними значними політичними подіями свідомі громадяни гуртуються і дедалі більше переконуються у силі єдності. Це теж розлючує українофобів.
Читач знайде у книзі чимало корисної інформації. Наприклад, як патріоти боролися за долю свого народу в умовах Одеси. Це тривалий, цілеспрямований, з урахуванням багатьох обставин процес. Не спалити себе передчасними заявами, що не відповідають зрілості моменту, а так розподілити свої сили на багатолітню боротьбу, щоб застосувати їх ефективно у потрібний час і в потрібному місці.
Читачі, особливо молодь, обов’язково звернуть увагу на те, як багато для Батьківщини може зробити навіть одна людина, яка переконана, що Україна, її народ гідні кращої долі. Настане час, і переважна більшість громадян пишатиметься своєю Вітчизною, її героями.
З огляду на те, яким шаленим атакам піддавали головного персонажа книги, читач із сумом і водночас з оптимізмом дійде висновку: публікацій про низьку громадянську свідомість одеситів надзвичайно багато, але й успіхи очевидні — нація прозріває. На її боці — історична правда, а також досвід боротьби з україножерами, політичними пройдисвітами та їхніми апологетами, які й довели народ до нинішнього зубожіння.
Важко уявити: не герой, не рекордсмен, не магнат, не народний депутат, а про нього пишуть близько тридцяти газет. Серед них — «Вечірній Київ», «Комсомольская правда», «Україна сьогодні», «Чорноморські новини», «Юг», «Вечерняя Одесса»... Які ще потрібні свідчення того, що його праці актуальні? Вони користуються попитом у суспільстві, не залишають байдужими громадян до порушених питань. Люди читають — отже, думають, а якщо думають, то неодмінно дійдуть висновку: актуальнішої, ніж Україна та її щасливе майбутнє, проблеми для нормальної людини сьогодні нема.
Не наше завдання визначити, які публікації у новому виданні несуть більше емоцій, а які — розуму. Хай визначить сам читач. Але не можна не звернути уваги на нахабство, почуття безкарності опонентів головного персонажа: йому докоряли у нелюбові до більшовиків і водночас звинувачували у радикальному націоналізмі, вимагали звільнення з посади, шельмували, як могли. Та у сильних особистостей є свої критерії змагань: чим запекліша боротьба, чим оскаженіліший ворог — тим радісніша перемога. Про перемогу українського фактору в Одесі рано говорити, але стійкість патріотів міцніє, вороги ще більше скаженіють, а отже — обраний шлях веде до перемоги.
Видання «Газетні розум та емоції» є продовженням книги Григорія Івановича «Газетна пам’ять», що побачила світ у 2007 році. Воно містить авторські статті професора й багато в чому перегукується з книгою, про яку мовилося вище. Відтак враження про зроблене й пережите автором стає повнішим, ціліснішим, коли знайомишся з обома книгами. І ще одна риса: і перша, і друга книжки так чи інакше пов’язані з монографіями доктора історичних наук Григорія Гончарука, а їх близько двох десятків. Гадаємо, що настане час і хтось з його учнів підготує ґрунтовне видання «Життя професора у книгах і газетах».
До речі, про учнів. У Григорія Івановича їх чимало. Маємо над чим замислитися: у технічному виші підготовлений не один десяток учених-істориків. Найвдячніші з них і зібрали та впорядкували статті різних років у ці дві книги. Але вважати роботу закінченою у них нема підстав. Нам відомі газетні публікації професора, які чомусь не потрапили до цих видань. Це, зокрема, статті у київській газеті «Независимось», у миколаївській «Український південь», в газеті Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова «За наукові кадри» тощо.
Книга «Г. І. Гончарук і ті, хто про нього» має ще одне навантаження. Вона — своєрідний спомин про тих вчених, кого вже нема серед нас: М. М. Мацюка, І. М. Попову, Н. М. Якупова, В. Т. Яшникова. Водночас запрошує до продовження праці і співпраці наших сучасників — О. А. Бачинську, Я. І. Лепіха, В. В. Козленко, В. Г. Хохлова, О. В. Мамонтову, Т. М. Моісєєву, І. К. Парієнко, С. А. Цвілюка та багатьох інших.
А до журналістів звернемося так: якщо ви, шановні, колись щось писали про професора Гончарука (добре чи госте, навіть образливе), ваше прізвище та публікації увійшли в історію разом з названою книгою. Чи це М. Аксанюк, чи О. Білоус, чи О. Кологрьова, чи С. Мілошевич... Всіх авторів не назвати — їх більше сотні. Але запросити їх до книжкового магазину Одеського національного політехнічного університету, куди поступила книга, можемо.
На завершення таке питання: до якого жанру віднести книгу? Зважаючи на те, що Григорій Іванович видав книгу свого старшого сина Тараса «Газетними стежками», а також на те, що раніше таких видань ми не зустрічали, можливо, віднесемо їх до нового історичного жанру? А що скаже читач?
Любов СУХОТЕРІНА,
доктор історичних наук, професор.
Олена ШАНОВСЬКА,
кандидат історичних наук, доцент.

Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206