Переглядів: 1125

Осередок духовного виховання

Недільна школа при церкві Різдва Христового УПЦ КП в Одесі

Церква в Україні здавна була не тільки домом молитви, а й осередком духовного виховання, культури. Де можна було дізнатися про події у світі? У панотця, бо панотець завжди якусь газету чи журнал передплачував. Де можна було розжитися на новий узор рушника, скатерки чи прошви? У паніматки. Де сільські діти здавна вчилися читати-писати? У церковно-приходській школі, бо світські почали відкриватися в селах, та й то не у всіх, тільки з другої половини ХІХ століття, з часів запровадження земств. Вони так і звалися «земськими» школами, й навіть у післявоєнний час (після війни 1941—1945 років) багато хто із старшого покоління «ходив у земську школу», тобто навчався в приміщеннях, збудованих земствами для сільських шкіл.

А проте й після заснування світських шкіл церква не втрачала свого статусу культурного осередку.

Ми — ті, що росли і вчилися за комуністично-атеїстичних часів, щоправда, більше знаємо про церкву не як про осередок культури, а як про розсадник «мракобесия», а про священиків — не як про пропагандистів моральності й духовних чеснот, а як про зажерливих і неосвічених дурисвітів.

Напевне, були й такі... Особливо тут, де під егідою Московського патріархату панувало і святокупство, і зневага до мирян, і порушення таємниці сповіді, бо інакше й не могло бути: московська церква, як тоді, так і тепер, служить, власне, не Богові, а своїй московській владі...

Та все ж і під московським омофором були і святі подвижники, і праведники. І було, ясна річ, безліч чесних, високодуховних пастирів, відданих Богові й справі спасіння своєї пастви. Просто ми ніколи не вчили творів про таких душпастирів.

А хіба читали ми в ті часи про галицьких священиків, які ще у 1816 році домоглися від австрійського сейму дозволу на навчання дітей у школах підавстрійської України рідною мовою? Хіба знали про те, як галицьке священство боролося з пияцтвом, що після російської окупації в Першу світову війну поширилося в Західній Україні? Ще й досі в горах, на роздоріжжях подекуди зберігаються «покаянні» хрести, вкопані за велінням священиків галичанами-п’яницями як знак розкаяння за пияцтво й обітниця зав’язати із чаркою.

Сьогодні Українська церква поволі починає згадувати свої давні духовні традиції й знову бере на себе місію не тільки церковного служіння й виконання треб та обрядів, а й духовного виховання народу, його євангелізації й катехізації. Адже не секрет, що навіть серед тих людей, які ходять до церкви чи замовляють молебні і панахиди, є дуже багато таких, котрі не розуміють суті цих дійств, а хрещені батьки, приносячи до Хреста немовля, не можуть прочитати ні «Отче наш», ні «Вірую».

Велику смуту в душах прихожан українських церков сіяли й ієрархи та служителі церков Московського патріархату своїми облудними заявами про нашу «неканонічність» та «безблагодатність», присвоївши собі й дату хрещення нашої землі, й наші святині, й усю славну історію нашої церкви, благословенної ще святим апостолом Андрієм Первозванним.

Та й діткам, які ходять до церкви, треба було багато чого пояснювати не мовою проповіді для дорослих, а по-дитячому просто й дохідливо, щоб у їхні дитячі сердечка западала любов до Христа, до Його Святої Матері, а нашої заступниці — Богородиці.

Все це спонукало нас до думки про необхідність відкриття при церкві Різдва Христового недільної школи. Ініціативу прихожан палко підтримав тодішній отець настоятель Віталій (Сеник), який і започаткував цю потрібну справу.

Спочатку ми збиралися в садочку біля церкви — якщо було літо, а взимку — в притворі, де були поставлені лавки для сидіння. Перші заняття в цій імпровізованій школі проводили: о. Віталій, який пояснював про смисл релігійних свят, обрядів, таїнств; Галина Могильницька — розповідала про історію Української православної церкви; Тамара Незвінська — знайомила слухачів з народними звичаями та з віршами українських поетів, присвяченими релігійним темам. Про історію одеських храмів дуже цікаво розповідав відомий письменник-краєзнавець Олег Олійників. З дітками та молоддю працювали наші невтомні просвітительки Галина Могильницька та Софія Шеренгова, які готували з ними різноманітні сценки на релігійні теми, концерти до громадських та релігійних свят, залучаючи до цієї справи й дорослих прихожан. На ці заходи запрошувалися й діти із багатодітних сімей.

Сьогодні, завдяки старанням отця Віталія і щедрості наших меценатів Анатолія Семеновича Редера та Олександра Федоровича Незвінського, ми маємо відремонтоване світле й просторе приміщення недільної школи. Подбали наші благодійники й про придбання столів, зручних стільців з високими спинками, дошки, телевізора.

13 листопада відбулися урочисті «входини». Владика Яків, архієпископ Одеський і Балтський, з новим настоятелем отцем Володимиром та причтом відслужив урочистий молебень, освятив приміщення, благословив нас на плідну працю з піднесення духовності і пропаганди християнських цінностей та вручив ордени меценатам.

Потім відбулися збори парафіян — засновників недільної школи, на яких ухвалили статут школи та обговорили кандидатури тих, хто вестиме в ній заняття. Завідувачем недільної школи при храмі Різдва Христового громада одноголосно обрала отця Віталія (Сеника).

Сьогодні наші «школярі», дорослі й малі, інтенсивно готуються до світлого Різдва Христового.

Запрошуємо всіх до нас! Приходьте самі й приводьте своїх діток — не пошкодуєте!

Олександра ІОНИК,
прихожанка храму Різдва Христового,
член парафіяльної ради.
Фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО.

 

 

Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net