Міжусобиця за Білу фортецю

З метою забезпечення охорони, збереження, реставрації, екскур­сійного обслуговування та наукових досліджень споруд та території цієї унікальної пам’ятки архітектури на підставі рішення Одеської обласної ради від 18 лютого 2011 року було створене КП «Фортеця», укомплектований штат підприємства, призначений директор, і колектив узявся до роботи.

— У липні був ураган, і перше, що нам довелося робити, — ліквідовувати його наслідки. Ми прибрали все сміття з фортеці, а оскільки всі її вежі, всі закутки були запаску­джені, вивезли непотребу близько 50 тонн. Почистили туалет, викосили траву по всій території, вирівняли доріжку, що веде до цитаделі. На зароблені гроші купили меблі та дві газонокосилки, — розповідає завідуюча екскурсійним відділом Тіна Федосєєва, яка працює у Білгород-Дністровській фортеці багато років.

За перший сезон, тобто за три місяці 2011-го, на обслуговуванні туристів КП «Фортеця» заробила близько мільйона гривень. Головне джерело доходів — продаж квитків. За зароблені гроші КП утри­мує свій штат, а це

12 осіб, фінансує археологічні розкопки,  підтримує фортецю в належному стані, займається берегоукріпленням і реставрацією пам’ятки. (Про те, що колективу «Фортеці» вже вдалося зробити, та про масштабні плани щодо збереження і подальшого функціонування пам’ятки «ЧН» розповідали у статті «Аккерманська фортеця: славне минуле, сумне сьогодення, обнадійливе майбутнє», див. номер за 26 липня ц.р.)

Влада Білгорода-Дністровського, яку очолює Ігор Нановський, не дуже задоволена тим, що найбільшою пам’яткою архітектури, розташованою на території міста, опікується комунальне підприємство обласної ради. Особливо загострилися відносини між двома сторонами, коли на території фортеці розпочалося бу­дівництво нового туалету та інформаційного павільйону.

Старий туалет з вигрібною ямою, збудований майже в центрі фортеці, можна знайти, йдучи на «запах». Ця споруда — просто сором не лише для Білгорода-Дністровського, а й для всієї України, адже фортецю щоліта відвідують тисячі туристів з усього світу. Чимало людей просто відмовляються туди заходити.

Новий туалет будують біля входу до фортеці, і це передбачає прокладання водопровідних та стічних труб, які ведуть до центральних систем водопостачання та каналізації. Окрім того, заплановано і вже розпочалося спорудження службового павільйону перед входом до фортеці, де будуть приміщення для екскурсоводів, каса, інформаційні стенди.

Саме проти будівництва туалету та павільйону і прокладення кана­лізації повстала місцева влада. Скарги у різні інстанції, публікації у пресі, виступи по телебаченню, в яких звучать звинувачення в руйнуванні пам’ятки архітектури, — робиться все, щоб паралізувати роботу КП і створити негативну громадську думку про його діяльність.

Начальник управління охорони пам’яток архітектури та містобудування облдержадміністрації Наталія Штербуль неодноразово намагалася вплинути на ситуацію. Ось що вона розповіла.

— Моє глибоке переконання, що для обох сторін війна — гірше, ніж мир. Від цього втрачають і місто, і фортеця. Коли виникла перша конфліктна ситуація з керівництвом міста, я від імені управління запропонувала міській владі взяти на себе створення і розвиток туристичної інфраструктури навколо фортеці. Адже це не наше поле діяльності, це ваше міське поле. Давайте об’єд­наємо зусилля і створимо ефект-резонанс, причому не на словах, а на ділі. Ми офіційно звернулися до міської влади з листом, у якому запропонували спільну програму дій щодо розвитку туристичного об’єкта, яким є Білгород-Дніст­ровська фортеця. Ігор Миколайович Нановський погодився і зазначив, що міська влада займатиметься... символікою. Після цього жодних пропозицій щодо розвитку туристичної інфраструктури Білгорода-Дністровського від нього не на­дійшло.

Коли відбулася офіційна передача фортеці комунальному підприємству, ми навіть узгодили з міською владою кандидатуру його керівника, хоча юридично це не передбачається, з нашого боку це був жест доброї волі. Приїхавши на сесію міської ради, я знову озвучила програму розвитку фортеці.  Теоретично надходили різні пропозиції від міської влади щодо допомоги, зокрема поставити ворота, прибирати сміття. Але результатів немає — ворота поставили за гроші, зароблені КП «Фортеця», і за вивезення сміття КП платить на загальних підставах.

Запланувавши збудувати туалет і павільйон, КП «Фортеця», як і передбачено законодавством, провело археологічні дослідження територій, на яких вони мають постати, отримало всі дозволи, і місцевої влади в тому числі. Коли ж почалося будівництво, міський голова Білгорода-Дністровського зібрав термінове засідання виконкому, де було прийняте рішення про зупинку робіт, яке негайно вручили будівельникам. Наступного дня після прийняття рішення навколо фортеці вже стояла будівельна техніка для загортання розкопів, прийшли депутати міськради. Та оскільки на руках у будівельників були всі дозвільні документи, нам вдалося зупинити цей наступ...

Якщо міська влада Білгорода-Дністровського так активно пере­ймається збереженням культурної спадщини, виникає питання: чому ж інші тутешні культурні пам’ятки у такому занедбаному стані?

До Скіфської могили, датованої першими століттями нашої ери, ми довго йшли залізничним полотном, а потім пробиралися крізь хащі, щоб її побачити. Склалося враження, що з часів давніх скіфів могилою ніхто не цікавився. Розташована між м’ясокомбінатом та портом, вона схована від очей туристів, хоча і для них, і для археологів представляє чималу цінність. Розписана давніми символами, містична, овіяна легендами Скіфська могила могла б також стати туристичною атракцією Білгорода-Дністровського. Але чомусь нікому не цікаво організувати її належне використання.

За словами начальника управлін­ня охорони пам’яток культурної спадщини ОДА Наталії Штербуль, проблеми Скіфської могили відомі:

— Щоразу, коли обирався новий міський голова, наше управління робило акти обстеження всіх об’єктів пам’яток культурної спадщини Білгорода-Дністровського, свідомо уникаючи питань власності, оскільки для нашого управління всі форми власності рівні. Ми проводили обстеження, об’єктивно прописували, визначали дефекти з фотофіксацією, пропонуючи, що можна зробити. По всіх об’єктах ми підготували зразки охоронних договорів.

Окрім Скіфської могили, у Білгороді-Дністровському ще кілька ви­значних пам’яток, зокрема особняк Ярошевича, який колишня міська влада заклала у заставу, щоб отримати кошти на якісь нагальні потреби. Рішенням сесії обласної ради особняк Ярошевича переданий під РАГС.

Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці також у зане­дбаному стані, і зараз вирішується питання про передачу її у відання вірменської общини міста Одеси. Чому Одеси? Бо білгород-дністровці з подібним проханням не зверталися...

Довкола фортеці протистояння триває. Міський голова Білгорода-Дністровського продовжує виступати на телебаченні, наполягаючи на тому, що будівництво незаконне, проводиться з численними порушеннями законодавства і призводить до руйнувань.

Молодший науковий співробітник відділу археології НАНУ, заступник начальника Білгород-Тірської експедиції, яка постійно працює на території фортеці, Павло Остапенко розповідає:

— До того, як будувати, майданчик, призначений під майбутні водопровід та каналізацію, був детально обстежений археологами, і це обов’язковий етап перед будівельними роботами на такому об’єкті, як пам’ятка національного значення. Саме під час цих розкопок поблизу входу були знайдені залишки середньовічного приміщення, у якому працював різьбяр по кістках, — чимало виявлених тут виробів з кісток мають археологічне значення. Ще одна видатна знахідка — колодязь, датований кінцем ХІV — початком ХV століть. Усі знахідки зачищені, зафіксовані, законсервовані.

Павло Остапенко показує майданчик під майбутній цивілізований туалет.

— Фортецю ніхто не заливає бетоном, як пишуть деякі сайти, просто на досліджену і перевірену археологами землю покладена бетонна подушка завтовшки 20 сантиметрів. У разі необхідності її легко роздробити й очистити територію. Археологічні роботи проводилися на підставі «Відкритого листа», який видається НАН України, і їх результати документуються та залишаються в архівах академії.

В останні дні осені археологічні роботи Білгород-Тірської експедиції у фортеці завершені. Навесні вони знову продовжаться.

Варто зазначити, що останнім часом стара фортеця ожила і за­прошує гостей не лише влітку.

— Щомісяця, — розповідає завідуюча екскурсійним відділом Тіна Федосєєва, — проводяться виставки, торік тут була величезна ялинка для дітей, святкували Хрещення, Масляну, Івана Купала, проводився фестиваль «Білий бастіон». Ми сподіваємося, що всі ці дійства стануть традиційними. До того ж у нас багато нових планів та напрацювань щодо наповнення фортеці активним культурним життям.

У сезоні 2012 року Білгород- Дністровську фортецю відвідали 170 тисяч туристів, КП «Фортеця» заробило вже понад два мільйони гривень. І хоча це досить пристойні гроші, їх не вистачить для того, щоб провести необхідні роботи з консервації, берегоукріплення з боку лиману, реставрації та перетворення фортеці в гідний туристичний об’єкт з усіма елементами інфраструктури.

Проект розвитку фортеці схвалений центральним органом охорони пам’яток культурної спадщини, і в ньому йдеться про те, що разом з першочерговими протиаварійними та реставраційними роботами необхідно створити туристично-привабливий комплекс. Наприклад, передбачається обладнати причал для проведення екскурсій туристів на вітрильниках по Дністровському лиману. У цитаделі заплановано розташувати ряди сучасних ремісників — ковалів, ткачів, гончарів та інших умільців, щоб вони знайомили відвідувачів зі своїми виробами.

Але як би не старалося керівництво КП «Фортеця» зі своїм штатом у 12 осіб, воно все одно не в змозі реалізувати великомасштабних проектів, що стосуються створення привабливого туристичного комплексу з розвиненою інфра­струк­турою. Єдиний шанс для реалізації цих планів — це фінансування з різних джерел, спільна діяльність і міської громади, і влади всіх рівнів. Адже Білгород-Дністровська фортеця — не приватна власність, а об’єкт, який належить громаді, який є національним надбанням. З його величезним значенням в історії краю, з його якісними характеристиками і можливостями він заслуговує на те, щоб його спільно рятувати, а не розпорошувати сили і втрачати безцінний час на безперспективну міжусобицю. Потрібно гуртом до­класти зусиль, щоб залучати інвестиції, реалізовувати програму збереження фортеці і розвитку на її території насиченого культурного життя. І тільки тоді всі матимуть зиск: і ті, хто працює безпосередньо на об’єкті, і місто, на території якого розташована унікальна (в планетарному масштабі унікальна!) споруда, й наша область, і держава загалом.

Ольга ФІЛІППОВА.
м. Білгород-Дністровський.