№ 90 (21354) четвер 15 листопада 2012 року
Чи стане Верховна Рада українським парламентом?
Із дуже й дуже р-революційної («не визнавати результатів! не йти до нової Ради! не складати депутатську присягу! обнулити списки!») риторики деяких опозиційних діячів та журналістів в останні тижні випливає, що вони щиро сподівалися на виграш опозицією виборів до Верховної Ради чи, принаймні, на те, що ці вибори будуть чесними. Але хіба ж могла Партія регіонів «майструвати» мішану виборчу систему із закритими партійними списками та виборами в мажоритарних округах в один тур для того, щоби програвати? Ні і ще раз ні. Хіба для того виводили на вибори «технологічні» партії, з яких потім формували цілковито підпорядковані владі виборчі комісії (сама тільки Ліберальна партія отримала аж 219 представників в окружних виборчих комісіях, а водночас... 0,07 відсотка голосів виборців, при тому без найменшого вагання внісши грошову заставу у 2 мільйони гривень)? Звісно, що ні. І не для того за допомогою підконтрольних «партії влади» загальнонаціональних ЗМІ (як державних, так і приватних) певні сили вміло розпалювали конфлікти між опозиціонерами, щоби потім віддати їм перемогу...
Звичайно, діючи більш професійно, навіть за чинних обставин опозиціонери могли б отримати понад дві сотні «багнетів», що однозначно змусило б «регіоналів» знову відверто блокуватися з КПУ й остаточно цим «опустити» себе в очах Заходу, та й в очах Путіна. Але невже ж хтось всерйоз сподівався на створення опозиційними партіями більшості у новій Верховній Раді? І сміх, і гріх, а головне — непрофесійність...
Утім, існують ще більші диваки. Їх небагато, але вони є. Ці люди досі сподіваються від новообраної Верховної Ради України якогось дива: мовляв, майбутній депутатський корпус дружно візьметься за розум, почне активно й ефективно працювати, спільними зусиллями більшості та опозиції вщент викорінить корупцію, прискіпливо контролюватиме державні фінанси, сформує відповідальний коаліційний Кабмін — і справи в країні підуть!
ЖКГ у пошуках господаря
Сфера ЖКГ потребує змін, а для цього необхідна інституційна реформа. Центральним питанням такої реформи є право власності. Актуальність та першочерговість саме цієї проблеми стає очевидною, якщо порівняти стан справ у так званому приватному секторі, представленому індивідуальними будинками, та у багатоповерхівках. Проблем, вочевидь, значно більше у других. Власне кажучи, коли говорять про проблеми ЖКГ, то здебільшого мають на увазі саме багатоквартирні будинки або інфраструктуру загального користування. Водночас, проблеми з тарифами, утриманням території та інші наболілі місця ЖКГ притаманні не тільки старим, зношеним спорудам, а й деяким новобудовам, переважно тим, де не врегульовані питання власності. Отже, корінь проблеми — саме в інституціях, а не у технічних моментах.
Нещодавно в Одесі відбувся «круглий стіл» «Житлово-комунальна сфера: у пошуках господаря», під час якого фахівці мали можливість поділитися рецептами вирішення цих проблем.
Сфера ЖКГ, як, можливо, жодна інша, несе на собі важкий тягар історичної пам’яті. Абсолютну більшість житла в містах збудовано за радянських часів. Основні особливості тодішньої системи визначалися ідеологічними міркуваннями: домінувала спроба викоренити приватну власність як таку. Тільки невеликі односімейні будинки залишалися приватними. Багатоквартирні належали або безпосередньо державі (комунальне житло), або державним підприємствам, або колгоспам (відомче житло), або, в кращому разі, були у колективній власності мешканців (кооперативи), — зазначив Володимир Дубровський, старший економіст «CASE-Україна» в рамках презентації звіту «Житлово-комунальна сфера: в пошуках господаря».
Склад ВР має відображати волю виборців
Спільна заява Високого представника ЄС з закордонних справ і безпекової політики Кетрін Ештон і Європейського комісара з розширення та Європейської політики сусідства Штефана Фюле щодо парламентських виборів в Україні.
Після нашої першої заяви щодо виборів, які відбулися в Україні 28 жовтня, ми продовжували пильно стежити за підрахунком голосів, підбиттям підсумків волевиявлення та оголошенням зведених результатів.
Ми висловлюємо своє занепокоєння з приводу того, як відбувається післявиборний процес, що був затьмарений порушеннями, затримками у підрахунку голосів та браком прозорості у роботі виборчих комісій. Ці обставини додаються до відсутності реакції на недоліки та проблеми, що були раніше висвітлені в попередніх звітах ОБСЄ/БДІПЛ. Усі разом вони свідчать про погіршення у низці сфер, порівняно з попередньо досягнутими стандартами.
У дусі любові до Батьківщини
Український клуб Одеси оголосив про початок конкурсу для вчителів-україністів середніх загальноосвітніх шкіл Одеси та області.
Заснований з ініціативи голови громадської організації «Український клуб Одеси» Наталії Чайчук, конкурс проводиться вже вдруге, і цього разу в ньому можуть взяти участь не лише викладачі української мови та літератури, а й викладачі історії України.
Як зауважила Наталія Олександрівна, ідея цього професійного змагання — підтримати тих педагогів, які роблять вагомий внесок у виховання молоді в дусі любові до Батьківщини, підтримати просвітницьку діяльність в ім’я розвитку України, заохотити творче ставлення освітян до своєї праці, активізувати науково-дослідницьку, краєзнавчу роботу в школах.
Олексій ТОЛКАЧОВ: Українську Мрію не осягнути раціонально, її необхідно відчути серцем
Незалежність України є доконечним фактом. Як розвивати свою державу, суспільство надалі? «Омріяна Україна. Ключ до майбутнього» — це універсальний цивілізаційний проект, суть якого розкрив під час зустрічі з одеситами — слухачами Вільного університету — його автор, відомий громадський діяч Олексій Толкачов (Київ). Він продовжив тему пошуку нової української ідентичності.
Не берусь характеризувати загалом діяльність Українського вільного університету, на запрошення якого прибув киянин. Протягом двох неповних років тут відбулося багато цікавих, пам’ятних зустрічей із харизматичними особами, і кожен лектор на свій лад моделював історичне минуле, сьогодення та майбутнє України. Хтось її бачить демократичною, інші — авторитарною; одні в європейській сім’ї, а хтось прогнозує їй неминуче дрейфування у бік євразійського сходу. Є й такі, що проповідують Україні особливу роль і позиціювання у світі. Із їх когорти — мислитель і громадський діяч, правник за освітою Олексій Толкачов. Керуючись власним досвідом, він представляє якісно нову модель України у сучасному ґлобалізованому світі. Але про це трохи згодом.
На світогляд Олексія Толкачова вплинуло багато мислителів і вчених, зокрема Григорій Сковорода, Лев Гумильов, Богдан Гаврилишин. Останній — наш сучасник — не так давно також виступав перед слухачами Вільного університету.
Ідентичність та могутність. Що буде після Партії регіонів?
Що показали вибори-2012? Більшість аналітиків зосередилися на процесах тактичного рівня. Але саме довгострокові наслідки значно цікавіші.
Дві України
Карта голосування у 2012-у повторює голосування у 2004 році. Поділ має чіткі, сталі кордони і не збігається з традиційним поділом України. Слобожанщина поділилася так, що в Харківській області «регіонали» вдвічі переважають «Батьківщину» — 40% проти 16%, а в Сумській «Батьківщина» вдвічі переважає «Регіони» — 38% проти 21%.
Це не поділ на «Схід» і «Захід», «... як Дніпро її розполовинив».
Одещина, що на кордоні з Євросоюзом, голосує за «Регіони», а Суми та Чернігів, межуючи з Росією, голосують за помаранчевих.
Поділ зумовлений геополітичними особливостями України. Україна поділена на «Ліс» і «Степ».
Власне, поділеність не такий уже й унікальний випадок у світі. І не означає неможливість здобуття могутності та процвітання. Нинішній світовий гегемон — США — якраз і є прикладом такої поділеної країни. Громадянська війна в США, що поділила країну на Північ і Південь, не закінчилася у 1865-у. Вона продовжилася як протистояння демократичної та республіканської партій...
Потрібно, щоб вона була на вустах!
День української писемності і мови — свято, встановлене указом Президента України в 1997-у, відзначається щороку 9 листопада, в день вшанування пам’яті преподобного Нестора, послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія, монаха Києво-Печерського монастиря, давньоруського письменника й літописця, одного з авторів «Повісті временних літ». Та чи свято це сьогодні? Якщо так, то для кого?
Українська —
мати слов’янських мов
За традиційною версією походження східнослов’янських мов, яка ще донедавна була офіційною та обов’язковою, вважалося, що після завершення праслов’янської епохи розпочався спільний східнослов’янський період, який тривав понад 500 років та закінчився лише в XI—XII ст. під час феодальної роздрібненості Київської Русі. У цей час нібито сформувалася й спільна для всіх східних слов’ян так звана давньоруська мова, на основі якої з XIII ст. виникають три східнослов’янські — українська, російська та білоруська — як мови відповідних народностей. Такий підхід базувався здебільшого на низці ідеологічних настанов спочатку доби царської Росії, а згодом — радянської епохи. Сьогодні, коли нарешті існує можливість відходу від усталених ідеологічних догм, науковці вносять істотні корективи в цю схему.
Поміж різноманітних концепцій походження української мови суттєво виокремлюється одна, не схожа на інші, нова і навіть революційна в українській лінгвістиці. Це гіпотеза Олександра Царука, який на основі аналізу вже відомих та нових історичних, археологічних, етнографічних, антропологічних та лінгвістичних фактів доводить: дві, за традиційною класифікацією, «східнослов’янські» мови — українська й російська — на початку давнього періоду свого самостійного розвитку були двома найвіддаленішими слов’янськими мовами, які найяскравіше відображали у своїй структурі специфічні риси двох різних мовних підгруп. На думку вченого, ці мови не вичленовуються з одного «давньоруського» тіла, а лише певний час взаємодіяли, що й призвело до виникнення певних ізоморфних ознак. Отакої!
Погляд з вершини
З нагоди 50-річчя творчої діяльності відомого художника Віктора Маринюка в Одеському музеї західного та східного мистецтва відкрито персональну виставку майстра.
Цієї виставки давно чекали, хоча правильніш буде сказати: вона давно мала відбутися. Перше, що майстер давно і широко знаний у мистецькому світі, котрий, як відомо, не визнає кордонів. Знаний своєю послідовністю, себто він концептуально незмінний у своїй творчості й водночас невтомний у розширенні діапазону можливостей та виражальних засобів. А друге — майже містична дата: 50-річчя творчої діяльності (хай би яким канцеляризмом війнуло від цих слів, але таки ж факт, і що містичне число — також факт, бо й рубіж — не рубіж, а лише, вважайте, середина, й тому підсумок — і водночас ні, бо он який потенціал виказує виставка: чотири зали на другому поверсі музею — ущерть маринюківські). Та й чи можна встановити, що було отим початком — перший малюнок чи перша виставка, а виставки таких, як він, нонконформістів були тоді нелегальні, підпільні.
Свята простота
Навідавши хвору родичку і поклопотавшись у її господі, мама дуже припізнилася. Вертала додому майже вночі. Несла у рогозяній кошовці шмаття, аби випрати, засохлі огризки хліба, які зазвичай кидали корові у пійло. Вже минула місток через глибоченький рівчак, що перетинав стежку. До рідної домівки лишався з десяток хат, як раптом на лавці біля Дорощукових воріт побачила дівчину. Навіть у вечірньому мороку було видно, що сидить вона засмучена.
— Нема у вас чогось поїсти? — запитала, жадібно розглядаючи бокасту кошовку.
— Нема, дитино, — знічено відповіла мама: не простягнеш же сухий окраєць хліба. Додала: — Ходімо зі мною.
Дорогою розпитувала, хто вона та звідки. Дівчина назвалася Павлиною. Батьків не має. Оце їздила до троюрідного дядька, сподіваючись розжитися хоч якоюсь копійчиною. Та марно. У дядька своїх п’ятеро ротів. Тепер вертається «додому», тобто до Караваївського дитбудинку. Та ось біда — не встигла на останній автобус.
Безпека на дорогах залежить від кожного
З 12 по 18 листопада у рамках проголошеного Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй Десятиліття дій із забезпечення безпеки дорожнього руху проходить Всеукраїнський тиждень безпеки дорожнього руху.
У 2010 році Генасамблея ООН схвалила резолюцію, якою проголосила 2011—2020-ті Десятиліттям дій з безпеки дорожнього руху. Мета ініціативи — надати можливість для довгострокових та скоординованих дій на підтримку безпеки дорожнього руху і як наслідок — забезпечити передумови для суттєвого скорочення втрат на автомобільних дорогах.
Благаємо: допоможіть!
Звертаємося до людей доброї волі, яким не байдуже чуже горе. Нас спіткала велика біда і впоратися самотужки без вашої підтримки ми не можемо. Просимо допомогти 24-річному онкохворому юнакові Ігореві Вікторовичу Душку, якому терміново потрібна операція з пересадки кісткового мозку. Діагноз: лімфома Ходжкіна, варіант нодулярного склерозу.
Після хіміотерапії та опромінення через півроку підступна хвороба з великою швидкістю стала прогресувати. Сім’я вже не в змозі зібрати таку велику суму коштів на операцію.
Купуйте потрібні ліки, а не розрекламовану упаковку
Хворобу лікує діюча речовина, яка міститься в лікарському препараті, а не торговельна марка, вказана на упаковці. Лікарські засоби, виготовлені на основі однієї й тієї ж діючої речовини, мають однакову лікувальну дію, і не важливо, в якій країні вони виготовлені, якою саме фармацевтичною компанією та яку мають упаковку.
Що таке діюча речовина? Про це дає пояснення Державна служба України з лікарських засобів.
До складу ліків входить кілька компонентів: діючих та допоміжних речовин. Діюча речовина — це те, що лікує хворобу. Всі інші речовини утримують препарат, створюючи потрібну форму пігулок чи ампул, надаючи йому певного кольору, смаку тощо. Часто таке «оформлення» здорожчує вартість потрібних ліків у кільканадцять разів.
Фальсифікат в аптеках
7 листопада у Львові на неліцензійному складі були виявлені великі партії фальсифікованих ліків, які реалізовувалися в аптеках Львівської та сусідніх областей. З огляду на це у Державній службі України з лікарських засобів вирішили провести позапланові перевірки аптечних мереж.
Перший заступник голови Державної служби України з лікарських засобів Інна Демченко повідомила: «Було виявлено близько 3 тонн майже 90 найменувань лікарських засобів. Препарати були відправлені на держконтроль. По 16 найменуваннях підтверджено факт умисної підробки. В основному це найбільш рекламовані ліки, зокрема «Доларен», дитячий «Анаферон», дитячий «Нокспрей», «Но-шпа», «Фестал». Вона підкреслила, що у зв`язку з цим дано доручення територіальним службам перевірити наявність фальсифікатів в аптечних мережах.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206