№ 89 (21353) субота 10 листопада 2012 року

Майже два тижні пройшло з дня голосування на парламентських виборах 2012 року, але досі Центральна виборча комісія так і не може встановити їх результати. Для об’єктивного та неупередженого спостерігача зрозуміло, що ці виборчі перегони були брудними, нечесними та недемократичними. Виходячи з таких неприглядних оцінок, опозиція, до якої автор причисляє «Батьківщину», «Свободу» та «УДАР», стоїть перед достатньо нелегким вибором: яким шляхом їй іти далі?

Фактично опозиційні партії поставлені перед вибором з двох варіантів: перший — це радикальний шлях, дискусію навколо якого ініціював Анатолій Гриценко, тобто це шлях обнулення списків кандидатів у народні депутати, шлях відмови від парламентської боротьби та шлях спроб організації вуличного протистояння режиму Януковича. Другий, більш поміркований, шлях: незважаючи на масові фальсифікації, створити опозиційну коаліцію в майбутньому парламенті, намагатися там опонувати режиму, використовуючи можливості, які надають народним обранцям Конституція та закони України, готуватися до дострокових або строкових президентських виборів.

У 2012-у в Україні вперше за роки незалежності зменшилася частка школярів, що вчаться українською мовою, а книг українською надруковано менше половини від загального тиражу. Такі дані аналітичного огляду «Становище української мови в Україні в 2012 році», оприлюдненого 9 листопада з нагоди Дня української мови рухом «Простір свободи» за сприяння інтернет-видання Texty.org.ua.

Документ базується на даних статистики, соціології та власних моніторингових досліджень, здійснених волонтерами по всій країні.

Цього тижня справжньою гарячою точкою став «Сьомий кілометр», де адміністрація ринку, всупереч активним протестам підприємців, перейшла до так званої реконструкції «Милки» (майданчика, на якому торгують в основному мийними засобами і де діє близько двох тисяч торгових місць).

У четвер тут відбувся велелюдний мітинг протесту та, попри це, вже в п’ятницю на майданчику з’явилася техніка, з допомогою якої почали зносити торгові павільйони, а частину території взагалі огородили металевим парканом. День, вочевидь, вибрали не випадково, адже у п’ятницю на «Сьомому» — вихідний, а відтак стороннім (зокрема тим, хто підтримує протестуючих) вхід на територію ринку заборонений. Підприємці мало не під техніку кидалися, захищаючи свої робочі місця... Одну з найактивніших захисниць «Милки» Іоланду Скляр госпіталізували (жінку хтось штовхнув, і вона, впавши, зламала ключицю), а її сина Аміра — одного з головних активістів — забрали в міліцію, за опір правоохоронцям. Журналістів на місце події не допускають.

Ситуація в Україні після виборів свідчить про регрес демократії. Про це в коментарі виданню The New Europe заявив президент Парламентської асамблеї Ради Європи Жан-Клод Міньйон.

За словами Міньйона, повідомлення, що надходять з України після виборів, в результаті яких перемогу здобула Партія регіонів, підкреслюють, що в країні зберігаються проблеми. «Я повністю підтримую думку спостерігачів. І, за словами спостерігачів, вони констатували, що демократія занепадає. Це означає не застій, а насправді регрес», — заявив він, додавши, що як член Ради Європи «Україна взяла на себе зобов’язання, і ці зобов’язання повинні дотримуватися».

На сесії Одеської обласної ради, що відбулася вчора, стало відомо про зміни у депутатському корпусі.

Так новим депутатом облради став Костянтин Орловський, який посів місце Миколи Салтановського, котрий відмовився від мандата. Причина відмови — начебто переїзд на мешкання до столиці. Мотивація, м’яко кажучи, дивна, бо в обласній раді є обранці, які зараз проживають в інших регіонах, однак від своїх виборців не відмовилися.

…І будуть пити. Навіть на шкоду своєму здоров’ю і прикрощам у сім’ї. Навіть якщо оковита ще здорожчає. А здорожчає!

Кабінет Міністрів прийняв постанову про чергове підвищення цін на спиртні напої. Півлітрова пляшка горілки в роздрібній мережі тепер коштуватиме не менше 28,5 гривні (зараз мінімум 26), «тризіркового» коньяку — 39 гривень (сьогодні 33), а «п’ятизіркового» — майже півсотню.

Сучасний стан житлово-комунального господарства в Україні не задовольняє ні мешканців, які отримують неякісні послуги, ані державу, яка виплачує величезні дотації. Необхідні перетворення часто намагаються підмінити суто технічною модернізацією або звести до підвищення тарифів, щоб вони покривали собівартість послуг, з одного боку, та забезпечували можливість капіталовкладень у реконструкцію та оновлення мереж — з іншого.

Сьогоднішня ситуація, яка склалася в результаті приватизації квартир, є неприродною та нестійкою. Будинки не підтримуються в належному стані, витрати мешканців навряд чи можна назвати ефективними. Для вирішення житлово-комунальних проблем потрібна політична воля. На жаль, під тиском галузевого лобі уряд не втілює заплановані реформи і навіть навпаки — створює умови для закріплення монополії ЖЕКів.

Є така притча. Жив-був колись на світі мудрець. Слава про нього котилася за виднокрай. Але один чоловік якось засумнівався у його глибокому і проникливому розумі й вирішив перевірити, чи насправді це так. Він упіймав метелика і помістив його між зімкнутих долонь. «Піду, — вирішив, — запитаю мудреця: живий метелик чи мертвий? Якщо скаже мислитель, що мертвий, я розкрию долоні і метелик полетить, якщо скаже, що живий, — зіжму долоні і...» Здавалося б, задум безпрограшний. Але мудрець і тут виявився на висоті і на хитромудре запитання невіруючого Хоми відповів просто: «Все в твоїх руках».

Ці слова спали на думку під час проведення командно-штабних навчань з органами управління та підрозділами цивільного захисту, які проходили на території нашої області 6—8 листопада. На навчаннях умовно була створена така тактична обстановка, яка реально може скластися при аваріях, катастрофах чи стихійному лиху, в осередках хімічного, бактеріологічного та комбінованого ураження. Працівники, покликані давати відсіч таким викликам, теоретично удосконалювали свої навички з проведення рятувальних та інших невідкладних робіт. А на залізничній станції Одеса-Товарна, Одеському припортовому заводі та в акваторії морського торговельного порту «Південий» відбулися практичні заняття з ліквідації умовних надзвичайних ситуацій. І все, справді, було в руках рятівників.

Одеська область першою в Україні завершила роботу з внесення даних у Державний реєстр актів цивільного стану громадян.

Одеська область достроково завершила роботу з внесення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян даних, що зберігалися в архівах відділів державної реєстрації актів цивільного стану.

Старший брат Василь вже давно ходив кудись «парубкувати», а сімнадцятирічна Надійка все ще сиділа вдома, немов маленька. Не тому, що не тягнуло до клубу. Причина була в іншому: нічого одягти. Отож коли мама, нарешті, спромоглася справити їй ніжне креп-жоржетове плаття і туфлі на високих підборах, враз відчула себе дівчиною, якій не соромно показатися на люди.

Теплого червневого вечора по черзі з дівчатами-однолітками кружляла на вичовганому біля клубу п’ятачку під звуки сільського духового оркестру. Окличні звуки з труб видобували підлітки. Лише у ті моменти, коли вимагалося соло, наперед виходив з інструментом незнайомий юнак, доволі привабливий і майстерний у грі. Втім, незнайомим він був хіба що для Надійки, яка вперше прийшла на танці. А у декого з її подружок вже давно погляди прилипли до племінника тітки Одарки. Після профтехучилища Костя приїхав сюди працювати, вигідно прилаштувавшись у родички. Й невдовзі став місцевою музичною зіркою.

До Дніпра я приходжу вмивати зір,
Щоб у темряві дух мій не згас.
І вдивляється в очі мені з-під зір,
Наче батько, суворий Тарас.
Пахне хвиля Дніпрова, мов сіно,
І гойдається в даль степову.
Україно, моя Україно,
Я для тебе на світі живу!

Цю пісню на слова Дмитра Павличка на XXV з’їзді КПУ виконав народний артист України Дмитро Гнатюк. Її гаряче сприйняв увесь зал, а то ж були комуністи. Та потім вони схаменулися і почали писати в усі кінці, що Гнатюк співав «бандерівську», націоналістичну пісню. От якби там було «радянська Україно» — ніяких проблем не виникло б. І тоді артист заспівав її Щербицькому (мабуть, весь ЦК її чув), й очільник КПУ, послухавши, змів рукою «викривальні» листи зі столу і мовив: «Будь обережний. Добирай і репертуар обережний». Ось такими були оргвисновки.

Залізничники на чолі з віце-прем’єром, що опікується транспортом, зараз активно агітують за нововведення, точніше, за повернення до вже знаної практики: продажу квитків на пасажирські потяги за паспортами. Борис Колесников переконаний: це допоможе викоренити спекуляцію і нокаутує корупцію, яка процвітає в цій сфері. Ну і, звісно, таке нововведення, за його словами, запроваджується не з волі-примхи відомства, а з ініціативи громадян, тих самих пасажирів, які, мовляв, засипали і Мінінфраструктури, й «Укрзалізницю» листами-вимогами, аби квитки реалізовували лише за пред’явленням посвідчення особи.

Слухав я по телевізору пана Колесникова і подумки сперечався. Те, що на залізниці, як і будь-де, панує корупція, що там спекулюють квитками, — чиста правда: самому доводилося купувати з рук з півторазовою переплатою. Але про що це свідчить? Як на мою думку, про таку собі вокзально-привокзальну спекуляційно-корупційну змову.

7 листопада Одеський український академічний музично-драматичний театр ім. Василя Василька відсвяткував свій день народження.

Хоч дата, як мовиться, й не кругла — 87 літ, а проте свято виявилося подвійним. Рівно десять років тому, у листопаді 2002-го, тут відбулася прем’єра вистави «Щастя поруч» за п’єсою Івана Франка «Украдене щастя» (режисер-постановник Дмитро Богомазов, м. Київ). Свого часу ця вистава номінувалася на здобуття Національної премії ім. Т.Г.Шевченка (2003), стала учасником ХІ міжнародного театрального фестивалю «Мистецьке Березілля. Лідери» (2003) та переможцем VI загальнонаціонального конкурсу «Українська мова — мова єднання» (2005).

Про поему Дмитра Шупти «Колимські дівчатка»

Цьогоріч побачила світ поема Дмитра Шупти «Колимські дівчатка», задум якої виник 1995-го. Всі ці роки, зізнається автор, не давала йому спокою прочитана в газетній статті коротка інформація. Наша історія знає не одну трагедію, але прочитане виходило за рамки уяви, а шок від нього — навіть попри тривалий час — не минав. Тому перше, що звертає на себе увагу — це експресивна манера викладу, напружена нота, яка не спадає впродовж всього розгортання твору.

1949 року поблизу одного з колимських концтаборів за наказом Москви було потоплено в болоті близько трьох тисяч українських дівчаток віком тринадцяти-чотирнадцяти років — «чтобы некому было рожать бандеровцев». Цей злочинний акт, який цілком можна розглядати як прояв геноциду, був виконаний карателями з холодною педантичністю. Зображення цього вражаючого фрагменту національної трагедії розгортається автором в кількох площинах, коли художнє поєднується з публіцистичним, а безжально реалістичне включає метафоричну фантастичну символіку. Імперія-монстр постає гігантським червоним спрутом, який у свої хапалища загріб усе живе і неживе й тримає під своїм недремним контролем:

Журнал «Сучасність» — одне з найстаріших та найавторитетніших українських «товстих» періодичних видань. Часопис почав виходити 1961 року спочатку в Німеччині, потім — у Сполучених Штатах, а від січня 1992-го — в Україні.

Біля витоків «Сучасності» стояли такі відомі літератори, громадські діячі, як І. Кошелівець, В. Бургард, В. Барка, В. Кубійович, І. Лисяк-Рудницький, У. Самчук, Ю. Шевельов, Б. Рубчак, Б. Бойчук, В. Вовк та багато інших славетних українців.

Близько 50 тисяч жителів нашої області стоять на обліку в місцевих лікувальних закладах як хворі на бронхіальну астму. Виявляється, що це доволі низький показник як для такого поширеного в усьому світі захворювання. Ми менше хворіємо, чи справа дещо в іншому? Конкретно про це, а також про поширені хвороби органів дихання наша розмова з обізнаною людиною — завідуючим пульмонологічним відділенням Одеської обласної клінічної лікарні, головним позаштатним пульмонологом управління охорони здоров’я облдержадміністрації Олександром СМОЛЯНИМ.

— Наше здоров’я та самопочуття — це, найперше, наші звички, наш спосіб життя, це екологія, традиції… Про профілактику захворювань переважна більшість з нас дбає мало, часто біжимо до лікаря тільки тоді, коли падаємо з ніг у прямому значенні цього слова, коли на лікування вже доводиться витрачати шалені гроші й нерви наших рідних. Особливо лякаємося тоді, коли спирає в грудях і нічим дихати. Й при цьому страшенно боїмося, що лікар може виявити астму.

Надворі — осінь, сезон застуд. А чому, власне, ми неодмінно мусимо в цей прекрасний час розпочинати чхати та кашляти, одягати захисну маску, виходячи з дому, грипувати, накуповуючи в аптеці всіляких ліків? Хворіти восени не обов’язково, тож не треба готуватися до поганого. Епідемії грипу не очікується. Щоправда, прогнозується страшна епідемія типу «іспанки», але вона може нам загрожувати не раніше, аніж через років 50. А захисна маска на вулиці взагалі ні до чого. Тепле зручне взуття, рухливість, повноцінне харчування, багате на сезонні овочі та фрукти, восьми-, дев’ятигодинний сон, провітрювання та вологе прибирання приміщень — ось найперші ліки від осінніх депресій та застуд.