На службі у Рейху
Українці і росіяни у складі німецької армії в часи Другої світової війни
Україна і Росія належать до тих небагатьох країн світу, де події Другої світової війни залишаються актуальними і по сьогодні, де відзначаються і початок, і кінець цієї війни, річниці видатних битв, дні звільнення тих чи інших міст, де активно підтримуються у громадській думці стереотипи радянських часів, хоча вже виросли покоління людей, народжених після них. Одним з таких стереотипів є теза про те, що радянський народ виграв війну завдяки безпрецедентній згуртованості навколо комуністичної партії і її вождя в ім’я перемоги. При цьому інколи згадують і купку запроданців, що перейшли під час війни на бік німців. До них, найчастіше, зараховують українців, кримських татар і деякі народи Кавказу.
Як усе було насправді? Історична наука має відповідь на це питання. Однак ця наукова відповідь ще так і не стала частиною світогляду більшості громадян усіх країн колишнього Радянського Союзу. Отже, перейдемо до цієї відповіді.
У часи Другої світової війни із 73 мільйонів жителів СРСР, що опинилися під німецькою окупацією, українці складали 30 мільйонів, росіяни — 20 мільйонів, естонці, латиші і литовці — 5 мільйонів, поляки — 1,5 мільйона, молдавани і румуни — 3 мільйони, євреї — 2 мільйони...
З українців було сформовано у складі німецької армії: 1 із приблизно 40 дивізій (2,5%); 3 із приблизно 60 бригад (5%); 20 із приблизно 250 полків (8%); 120 із приблизно 1000 батальйонів (11%). Точну кількість формувань важко навести, оскільки вони гинули і реорганізовувалися.
Відповідно до Ялтинської угоди 1943 року, громадянство воюючих країн визначалося за станом на початок Другої світової війни, тобто на 1 вересня 1939-го. Таким чином, жителі Литви, Латвії, Естонії, Західної Білорусії і Західної України громадянами СРСР не вважалися і їх перебування у складі німецької армії, за цією угодою, не розглядалося як зрада. Зазначимо, що єдина українська дивізія у складі німецької армії була сформована з мешканців Західної України. На запитання, чому такий малий відсоток українців, здавалося б, попри всі криваві репресії радянської влади в Україні в передвоєнні роки, воював на боці німців, у мене нема простої відповіді.
Загалом у німецький полон потрапило 5,74 мільйона громадян СРСР. У полоні в 1941 році опинився практично весь кадровий склад радянської армії, з яким вона починала цю війну. 318 тисяч військовослужбовців у 1941-у були відпущені з полону за місцем проживання під підписку про невиїзд. З них 41000 — це німці, прибалти, білоруси, 277761 — українці. У 1942 — 1944 роках звільнено з полону 505 тисяч осіб, але тепер уже з їхнім переходом на німецьку військову службу. Серед них — 160 — 170 тисяч представників народів Кавказу, Поволжя і Середньої Азії, 60 — 70 тисяч українців і 260 — 280 тисяч росіян включно з козаками. Для порівняння. Із 232000 полонених англійців, ірландців, американців, канадців, новозеландців на німецьку службу перейшли 300 осіб: 250 фольксдойче, 35 ірландців і 15 англосаксів. У часи Першої світової війни з 4 мільйонів військовополонених російської армії на німецьку службу перейшли лише кілька тисяч осіб. У німецькій армії служили близько 200 російських генералів: 50 — колишні радянські громадяни, 150 — російські емігранти. Служили також 5 українських генералів з емігрантів, 1 білоруський, 1 естонський, 3 латиські, 1 вірменський, 1 грузинський, 2 генерали — вихідці з Північного Кавказу.
Під час війни до складу німецької протиповітряної оборони були мобілізовані приблизно 35 тисяч юнаків і дівчат віком 14 — 17 років на термін 2 роки з наступним їх переведенням у частини СС. З них — 14 тисяч росіян, 10 тисяч українців, 3200 білорусів.
У рейхскомісаріатах «Москва» і «Кавказ» в порядку експерименту були створені самоврядні автономні території. Це — Лепельський округ Брянської області
(8 районів — 518 тисяч мешканців) і показовий Уманський відділ Кубанського козачого війська (6 районів — 160 тисяч мешканців). Вони були прообразом майбутніх маріонеткових держав «Московія» і «Казакія». Козаків у ті часи німці вважали зрусифікованими нащадками ост-готів-арійців. На території Лепельського округу була створена Російська визвольна народна армія у складі
1 бригади, 5 полків, 18 батальйонів. Разом з 8 районними управами міліції вона налічувала біля 20 тисяч осіб. На території Уманського відділу було сформоване козаче ополчення у 3300 осіб. В Україні було створено 442 єврейських гетто. У них діяла Єврейська допоміжна служба правопорядку. Найчисельнішою вона була у Львова — 750 осіб. Українська поліція Львова налічувала 425 осіб. Взагалі, у Західній Україні Українська допоміжна поліція в 1941 році налічувала 6 тисяч осіб. Після переходу української поліції в 1943 році в УПА (Українська повстанська армія) німці призвали на службу 16 тисяч осіб із членів колишньої польської поліції.
Німецьке військове керівництво, по можливості, приховувало від Гітлера і керівництва партії масштаби використання не німецьких національних формувань. Діяла заборона Гітлера на формування східних військових частин більших за батальйон. Німці вдавалися до заміни німецького персоналу східними добровольцями без зміни статусу і назви військових частин. Це дало можливість забезпечити особовим складом батальйони охорони концтаборів, артилерію берегової охорони, частини протиповітряних сил, важку артилерію, де на одного німця припадало 4 — 5 східних солдат.
Із 6 жовтня 1941 року німецьке командування дозволило набір в німецькі частини «добровільних помічників» (ХІВІ) з числа місцевих мешканців. Кращі ХІВІ за 2 — 4 місяці підписували контракт добровольців і переводилися у бойові військові частини. У ХІВІ німецьких частин Вермахту дозволялося брати лише росіян та українців за винятком бандерівців, членів ВКП(б) і злочинців. Максимальна чисельність ХІВІ становила 800 — 900 тисяч осіб. За національним складом, за російським джерелами, 72% становили росіяни і 28% українці. 6-а армія Вермахту, що наступала на Сталінград, мала у своєму складі 51 тисячу ХІВІ із 200 тисяч солдат, 11-а армія, що воювала в Криму, — 47 тисяч ХІВІ із 130 тисяч солдат.
Значним за кількістю учасників формуванням була місцева поліція і сили самооборони. У 1943 році ці сили налічували 238 тисяч осіб. Сюди слід додати й сотні тисяч громадян Радянського Союзу, що працювали на різних посадах у німецькій окупаційній адміністрації.
Як перший висновок зазначу, що на жодному театрі військових дій у ХХ сторіччі не було прикладів такої масової співпраці з окупантами, як на території колишнього Радянського Союзу під час Другої світової війни. Головна причина, з моєї точки зору, може бути лише одна — антисоціальна, антинаціональна, антилюдська внутрішня політика більшовицького керівництва Радянського Союзу. Нема простого пояснення, чому відносно малий відсоток українців співпрацював з німцями. Це — другий висновок.
На завершення наведу список більшості військових формувань дивізійного рівня, утворених з представників народів, що проживали на теренах колишнього Радянського Союзу.
Українські дивізії:
14-а Гренадерська дивізія військ СС «Галичина» ФХА — СС.
Білоруські дивізії:
30-а Гренадерська дивізія військ СС «Рутенія» ФХА — СС.
Російські дивізії СС:
29-а Гренадерська дивізія військ СС «РОНА»;
30-а Гренадерська дивізія військ СС ФХА — СС;
1-а Донська казача кавалерійська дивізія;
2-а Кавказька кавалерійська дивізія;
3-а Пластунська казача дивізія;
1-а Козача російська кавалерійська дивізія військ СС ФХА — СС;
1-а Донська казача піша дивізія Козачого корпусу;
2-а Кавказька казача піша дивізія Козачого корпусу.
Російські дивізії Вермахту:
Російська піхотна дивізія «Фон Штумпфельд»;
Збірна козача кавалерійська охоронна дивізія польової поліції «Фон Шуленберг»;
136-а Східна дивізія особливого призначення;
140-а Дивізія особливого призначення Вермахту (німецько-російська);
442-а Дивізія особливого призначення Тилового району групи армій «Центр» Вермахту;
210-а Стаціонарна піхотна дивізія особливого призначення берегової охорони;
454-а Охоронна дивізія групи армій «А»;
201-а Охоронна дивізія групи армій «Центр»;
1-а Дивізія РВА КОНР (600-а танково-гренадерська дивізія Вермахту);
2-а Дивізія РВА КОНР (650-а танково-гренадерська дивізія Вермахту);
3-а Дивізія РВА КОНР (700-а танково-гренадерська дивізія Вермахту);
4-а Дивізія РВА КОНР;
353-а Піхотна дивізія (німецько-російська);
134-а Піхотна дивізія (німецько-російська);
71-а Піхотна дивізія (німецько-російська);
76-а Піхотна дивізія (німецько-російська);
297-а Піхотна дивізія (німецько-російська);
Особлива дивізія «Росія» (сформована з колишніх білогвардійців та емігрантів);
1-а Російська національна дивізія.
Прибалтійські дивізії:
15-а Добровольча дивізія 6-го польового корпусу військ СС (латиська);
19-а Добровольча дивізія 6-го польового корпусу військ СС (латиська);
Латиська дивізійна бойова група «Єкельн»;
Латиська дивізійна бойова група «Бах-Зелевські»;
20-а Добровольча дивізій військ СС (естонська);
300-а естонська дивізія особливого призначення.
Кавказько-мусульманські дивізії:
219-а піхотна дивізія (кавказько-німецька);
162-а Тюркська піхотна дивізія;
242-а Стаціонарна піхотна дивізія (німці, кавказці, росіяни).
81-а Східна кадрова дивізія Вермахту;
709-а Піхотна дивізія (німці, росіяни, грузини).
Детальнішу інформацію за темою статті можна знайти, наприклад, у довіднику: Вадим Махно «Справочник. Полный перечень объединений и соединений
3-го Рейха из граждан СССР и эмигрантов, а также жителей Прибалтики, Западной Белоруссии и Украины», 2010 рік, 156 с.
Валерій ШВЕЦЬ,
доктор фізико-математичних наук,
професор.
м. Одеса.

Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206