Харчові добавки: не обійтися, але стерегтися

Дефіцит продовольства став глобальною причиною появи харчових добавок. Без них просто не існує іншого простого й дешевого способу продовжити термін зберігання та реалізації продуктів, а також надати їм привабливого вигляду і кольору, посилити смак.

Завідувач відділом гігієни харчування Одеської облсанепідстанції Лідія Степанова називає 1400 харчових добавок, що існують у світі. З них в Україні використовується 380, але зі вступом нашої держави до Світової організації торгівлі вітчизняний споживач пізнав смак й інших добавок.

Загалом вступ до СОТ є обов’язковим для будь-якої країни, яка прагне інтегруватися у світову економіку. Але вигоди не даються автоматично. Від уряду вимагаються серйозні додаткові заходи щодо гармонізації правил міжнародних економічних зв’язків. Тут не все було зроблено, щоб захистити свого товаровиробника. З-за кордону до нас рікою потекла різна дешева продукція. Переглядаючи повідомлення на цю тему, я знайшов такий факт: у першому кварталі 2009 року в Україну було ввезено масла і жирів більше у 103 рази, ніж за відповідний попередній період. У багато разів зросла частка імпортних фруктів та овочів, у тому числі картоплі з Єгипту і Саудовської Аравії, прилавки наших магазинів заполонили чіпси, сухарики, кульки і плиточки кондитерського штибу, які біля справжніх цукерок і не лежали.

Лідія Степанова стверджує: коли виробник імпортної продукції заявляє про використання певних харчових добавок, то призначається експертиза і до продажу така продукція потрапляє лише після позитивного висновку.

— Якщо йдеться про вітчизняне виробництво харчових добавок, — продовжує Лідія Вікторівна, — то перш ніж їх застосувати, протягом трьох років вони проходять випробування на лабораторних тваринах. Потім результати «приміряють» до людини, визначаючи допустиму добову дозу з коефіцієнтом запасу безпечності 100 і більше одиниць.

У нашій країні використання добавок регулюється законом «Про безпечність та якість харчових продуктів». Нагляд за дотриманням норм забезпечують підрозділи санітарно-епідемічної і ветеринарної служб, товариства захисту прав споживачів, держстандарту... Щоправда, санепідстанція може перевірити суб’єкт підприємницької діяльності лише один раз на два роки, що зроблено з доброю метою: зменшити пресинг на виробника. Але на нього, виробника, покладено й усю відповідальність — і адміністративну, і карну.

Не дозволяється застосовувати консерванти і фарбники у виробництві мінеральних вод, молока, кисломолочної продукції, хлібобулочних виробів, какао тощо. Заборонено використовувати харчові добавки у продуктах дитячого харчування, не рекомендовано вживати їх вагітним. Виникає запитання: навіщо ці перестороги?

Раніше на етикетках писали повністю назви харчових добавок, але вони займали багато місця, тому у 1953 році в Європі вирішили замінити повні найменування однією буквою з цифровим кодом. Відтоді індексом Е (у побуті — «єшка») прийнято позначати наявність будь-яких харчових добавок, ідентифікованих відповідно до Міжнародної системи класифікації. За цією класифікаційною системою добавки поділяються на групи за принципом дії. Ці групи визначаються за першою цифрою, вказаною після букви.

Е100—Е181 — барвники,

Е200—Е296 — консерванти,

Е300—Е363 — антиокислювачі,

Е400—Е481 — емульгатори та стабілізатори (допомагають зберегти консистенцію продукту, підтримують однорідну суміш речовин, які не змішуються, наприклад, води та масла),

Е500—Е575 — розрихлювачі (упереджують злипання продуктів між собою),

Е631—Е637 — ароматизатори,

Е900—Е993 — антифлемінги (запобігають утворенню піни),

Е1100—Е1105 — хімічно синтезовані ферменти-біокаталізатори,

Е1400—Е1450 — модифікований крохмаль,

Е1510—Е1520 — розчинники синтезованого походження.

Харчові добавки безпечні, якщо споживати продукти з ними в міру. На нашу біду, вони мають властивість нагромаджуватися в організмі і тоді, коли досягнуть великої кількості, можуть становити певну загрозу. Якщо, скажімо, випити склянку бульйону з кубика, то нічого надзвичайного не станеться, але якщо такими кубиками, в яких міститься глюконат натрію (Е621), що додає їм смаку й запаху м’яса, харчуватися щодня, то, як попереджають лікарі, рано чи пізно це може призвести до гастриту, а років через 30 і до онкології.

Образно кажучи, наш організм складається з того, що ми їмо. Тому треба мати уяву не лише про продукт, а й про харчові добавки. Вони теж беруть участь в обміні речовин, разом з елементами їжі входять до структури всіх органів і тканин.

Фахівці припускають, що навіть нешкідливі добавки за певних умов (під дією температури людського тіла чи шлункового соку, при хімічних реакціях з іншими продуктами) можуть розкладатися на токсичні елементи.

Важливо також враховувати супутні фактори: погану екологію, куріння, алкоголь тощо.

Не варто скидати з шальків терезів і той факт, що нечесні ділки, намагаючись за будь-яку ціну досягти якомога більшого зиску, відверто зловживають харчовими добавками. Тому нерідко у магазинах можна побачити ковбасу без м’яса, а молоко — без молока.

З усіх харчових добавок найпопуляр­нішими є консерванти. Як-от нітріт натрію (Е250), нітрат натрію (Е251), нітрат калію (Е252). Без цих добавок неможливо собі уявити ковбасні вироби. У процесі обробки ковбасний фарш втрачає свій ніжно-рожевий колір, перетворюючись на сіро-буру масу. А після зазначених добавок та ж варена ковбаса набирає кольору парної телятини. Це стосується і бекону, шинки, сосисок, копченої риби тощо.

Тим, хто страждає захворюваннями печінки і кишечника, рекомендується уникати продуктів з такими добавками.

Шкідливим є бензонат натрію (Е211). Його додають до м’яса, кетчупів, чипсів, газировки. Тривале споживання харчів з цим консервантом призводить до порушення обміну речовин і, врешті-решт, до появи злоякісних пухлин.

Не додають користі організму синтетичні барвники, зокрема найнебезпечніші з них цитрусовий червоний (Е121) та амарант (Е123) (останній не має ніякого відношення до корисної рослини з такою ж назвою, а виготовляється з побічних нафтопродуктів). Вони теж можуть сприяти онкозахворюванням. Крім того, ціла низка барвників, які зазвичай додаються до солодощів і напоїв, здатні стимулювати у дітей синдром гіперактивності і пониженої уваги. Вони стають неадекватними, непосидючими, не можуть зконцентрувати свою увагу на навчанні, нерідко влаштовують істерики.

Список подібних домішок можна легко продовжити.

Директор київського Інституту споживчих експертиз — незалежної громадської організації — Юрій Чорнобривець на недавній прес-конференції в Одесі озвучив просто вбивчі факти. Зокрема, навів конкретні приклади використання шкідливих добавок, які застосовують у виробництві деякі безвідповідальні молочні підприємства в погоні за прибутками. Скажімо, пальмова олія в Україні вже звично увійшла до вмісту згущеного молока, цукерок, шоколаду та шоколадної пасти, локшини швидкого приготування, чіпсів, крекерів тощо — її частка в цих продуктах інколи сягає 95%. А тим часом, пальмову олію у всьому світі використовують здебільшого для змащення обладнання у металургійній промисловості; її розчиняє лише бензин, а людський організм практично не засвоює, відтак вона густо «шлакує» організм і виводиться з нього дуже повільно. Такі «харчі» засвоюються в організмі лише тоді, коли температура тіла перевищить... 40 градусів за Цельсієм! Іншими словами, потрапивши до людського організму з нормальною температурою, продукти з пальмовою олією залишаються пластичною липкою масою і заліплюють все довкола себе. Це призводить до численних серцево-судинних, онкологічних, гастроентерологічних захворювань та ожи­ріння.

Ще треба знати, що в пальмовій олії нема ніяких корисних речовин. Саме тому найпримітивніші мавпи ніколи не гризуть стовбури пальм і шкарлупи кокосових горіхів.

Інший приклад з досліджень Юрія Чорнобривця. Щоб «згущенка» та сухе молоко були білішими, нечесні виробники додають до неї харчову добавку — фарб­ник-відбілювач Е-171 — діоксид титану. «Це — основний компонент фарби-білила, — підкреслив експерт. — Ви ж не будете годувати своїх дітей фарбою з господарчого магазину?!» А між тим, у всьому світі діоксид титану широко застосовується у виробництві лаків, фарб, паперу та пластмас. І лише в Україні, Росії та ще в деяких «третіх» країнах його легально додають у харчі.

Головним висновком експерта було таке: «Першою прикметою неякісного продукту є його низька ціна (банка згущеного молока не може коштувати ледь дорожче за літр натурального!). Уважно читайте вміст молокопродукту на етикетках: там мають бути лише відомі вам природні складові. Чим менше там невідомих вам речовин з індексом Е (з будь-якою цифрою) — тим менше ризику для вашого здоров’я. Не труїть себе за власні гроші».

— Якби не було харчових добавок, нам всім довелося б харчуватися лише кашами та овочами, — каже перший. — На консервантах, стабілізаторах, антиоксидантах сьогодні тримається не лише українська, а й європейська промисловість. Отже, вони потрібні.

— Так, — відповідає другий, — але у Євросоюзі ретельніший контроль. Там, зокрема, заборонені для використання «єшки» 216 і 217 — консерванти для ковбас, шоколаду і конфет, оскільки визнано, що вони провокують виникнення раку. А ось вітчизняний законодавець не заперечує проти них.

— Депутати — мудрі люди. Вони клопочуться про благо народу.

— Авжеж. І при цьому лобіюють інтереси бізнесу, зацікавленого у широкому спектрі харчових добавок. Дійшло до того, що дехто рибу вже й не коптить, а кладе її на деякий час у розчин із запахом диму і жовтим барвником, потім обдає вітерцем — й ось вам готовий продукт. На вигляд начебто риба холодного копчення, а по суті — дохлятина.

Ніхто, крім нас самих, не подбає про убезпечення від шкоди, пов’язаної з надмірним споживанням продуктів з харчовими добавками. Настав такий час, коли кожен покупець повинен мати певні знання про те, що купує, і використовувати їх на практиці.

Насамперед, слід уважно читати написи на етикетках. Це нелегко, бо той шрифт дрібненький-дрібнесенький (законодавство не регламентує його розмір). Тому, йдучи до магазину, беріть із собою окуляри, а краще лупу.

Хитруни від виробництва інколи ухиляються від зазначення «єшок», а скромно пишуть: ароматизатори, поліпшувачі тощо, а то й просто намагаються обійтися без цього. У такому випадку в продавця можна зажадати сертифікат якості.

Фахівці радять не купувати продукти з великим терміном зберігання. Це ознака того, що там багато консервантів.

Варто менше споживати консервованої продукції, напівфабрикатів, імпортних овочів і фруктів, яких навіть шкідники не їдять. Натомість краще віддати перевагу продукції українських селянських і фермерських господарств. У розвинених країнах вже давно в ходу екологічно чисті продукти, які, звісно, коштують значно дорожче від звичайних. Сільськогосподарські угіддя для їх вирощування є і в Україні, але поки що вони не для пересічного громадянина, а лише для правлячої еліти, політиків і бізнесменів.

Виникнення злоякісних пухлин провокують : Е103, Е105, Е121, Е123, Е125, Е126, Е130, Е131, Е142, Е152, Е210, Е211, Е213-217, Е240, Е330, Е447.

Викликають захворювання шлунково-кишкового тракту: Е221-226, Е320-322, Е338-341, Е407, Е450, Е461-466.

Злісні алергени: Е230-232, Е239, Е311-313.

Викликають хвороби печінки та нирок: Е171-173, Е320-322.

Валентин ЩЕГЛЕНКО.