Арктика без... льодовиків?

Арктика — один із найменш досліджених останніх диких закутків планети. Навіть назви її морів і річок, часто величезних, мало кому відомі. Сибірські Єнісей і Лена, наприклад, повноводніші за Міссісіпі чи Ніл. Найбільший у світі острів Гренландія вшестеро перевищує площею Німеччину, але населення його становить лише 57 тисяч осіб, здебільшого ескімосів, що розпорошені по малесеньких прибережних поселеннях. Загалом Арктику, що простягається вздовж Північного полярного кола й охоплює вузьку смугу дещо південніше, населяють менш ніж 4 мільйони людей. Близько половини живе у кількох похмурих містах Росії на кшталт Мурманська чи Магадана. На решті території, зокрема в Сибіру, на півночі Аляски й Канади, у Гренландії та на півночі Скандинавії, людей майже нема. Однак цю землю аж ніяк не назвеш незайманою.

Повний уперед

На світовій карті температур, де їх зміни позначено певними кольорами, Арктика шкварчить темно-червоним. Посилення тепла в ре-гіоні від 1951 року майже вдвічі перевищує середній світовий показник. За цей період у Гренландії відповідна цифра збільшилася на 1,5 °C, а загалом по земній кулі на 0,7 °C, і різниця продовжує зростати. Підняття планетарної температури на 2 °C, якого, схоже, не уникнути через помітніші масштаби викидів парникових газів, зумовить арктичне потепління на 3 — 6 °C.

Зменшилися майже всі льодовики Арктики. Площа її землі, вкритої снігом на початку літа, скоротилася приблизно на 25% від 1966 року. Але найбільших змін зазнав Північний Льодовитий океан. Упродовж 1970-х — 1990-х площі багаторічної дрейфуючої криги втрачали майже по 8% кожного десятиліття. У 2007-у арктичний морський лід тріснув і розтанув до мінімальних літніх 4,3 млн км2, або близько половини середньої літньої площі тамтешньої морської закрижанілості в 1960-х, не дотягнувши до попереднього мінімуму, який спостерігали 2005 року, на 24%. Тоді, вперше на людській пам’яті, Північно-Західний морський прохід через канадський Арктичний архіпелаг із 36 тисячі островів було не скуто.

Намагаючись знайти цьому пояснення, науковці виявили, що 2007 року стався збіг усіх природних змін, зокрема теплої погоди, безхмарного неба й теплих течій, який і посилив сезонне скресання. Проте торік такого збігу не зафіксували: метеорологічні умови були абсолютно звичні для Арктики. І все-таки площа морської криги скоротилася майже так само, як 2007-го.

Щодо основної причини потеп-ління серйозних сумнівів немає. В Арктиці, як і будь-де, воно є результатом примноження викидів у атмосферу парникових газів, здебільшого вуглекислого газу внаслідок згорання викопного палива. Оскільки атмосфера відбиває менше сонячної енергії, стає тепліше. Це фізичний ефект, передбачений у 1896 році шведським ученим Сванте Арреніусом. Але чому в Арктиці це стається швидше, ніж деінде?

Насамперед варто пам’ятати, наскільки цей регіон чутливий до змін температури через своє розташування. В обох півкулях кліматичні системи переміщують тепло від екватора, вкритого парою, до замерзлого полюса. Але на Півночі відповідний обмін значно продуктивніший. Частково річ у тому, що височенні гірські хребти Європи, Азії та Америки стимулюють змішування теплих і холодних фронтів майже так само, як велике каміння змішує воду в струмку, а в охопленій південними морями Антарктиці такий процес відбувається значно пасивніше.

Маси суходолу, що оточують Арктику, теж не дають змоги океанським течіям омивати її на кшталт Антарктики. Натомість останні рухаються з півночі на південь і навпаки між масивами арктичної суші, здійснюючи величезний обмін холодної і теплої води: Тихий океан вливається крізь Берингову протоку між Сибіром і Аляскою, а Атлантичний проходить через протоку Фрама між Гренландією та норвезьким архіпелагом Свальбар (Шпіцберген).

Відтак середньорічна температура в найпівнічнішій точці суходолу й морі зберігається на досить високій позначці —15 °C; на решті суші вона ближча до температури танення впродовж більшої частини року. Тож навіть помірне потепління може спричинити серйозні наслідки для екосистем регіону. Антарктика теж нагрівається, та ос-кільки нині середньорічна температура там становить —57 °C, ми переживемо ще не одне спекотне літо, перш ніж наслідки стануть для неї відчутними.

(Далі буде).

Джеймс АСТІЛЛ.
Джерело: The Economist (переклад — «Український тиждень»).