Озеро Путрине: початок кінця?

Цього року весняний екологічний попуск теж вийшов невдалим. Воду почали скидати з греблі Дністровської ГЕС, коли її температура була вкрай низькою. А в період, коли дельта Дністра вкрай цього потребувала, води надійшло дуже мало. Вся вона йшла річищем — транзитом у Чорне море. Через нестачу води у весняно-літній період практично не відбулося нересту. Не заливалися заплавні луки, багато з яких уже незаконно забудовані котеджами і не спроможні, як природна губка, фільтрувати воду та сприяти благополуччю мешканців дельти. А от Дністровське водоймище нагромадило величезні резерви — близько трьох мільярдів кубічних метрів води, що є, взагалі, спільним ресурсом для всіх, хто живе на берегах цієї багатостраждальної річки, у тому числі і нижче за течією.

Мотивація енергетиків, водників і найнятих ними експертів про те, що, мовляв, у водоймище цього року мало надійшло води, не переконлива. Дністер — ріка транскордонна. Водоймище створювалося не для того, щоб маніпулювати водними ресурсами і набивати кишені грошима на продажу енергії за кордон, а грамотно ними управляти. Якщо система дністровських водоймищ заробляє мільйони доларів на виробітку енергії, використовуючи нашу спільну воду, при цьому абсолютно ні з ким не радячись, то чому вона не може забезпечити водою дельту в критичний період? Тим більше, що багато населених пунктів, у тому числі і мільйонне місто Одеса, вкрай потребують якісної питної води. Але це питання, як бачимо, абсолютно їх не хвилює.

Дотепер нема затверджених правил експлуатації водоймищ і, природно, юридичної відповідальності за недотримання попусків. Відтак екологічна криза неминуча. Вона вже стрімко почалася у верхній частині дельти Дністра — біля сіл Троїцьке і Градениці Біляївського району.

Відомо, що рветься там, де тонко. Заручником ситуації виявилося вже згадане озеро Путрине. Колись це була знана водойма. Край неї був побудований табір праці і відпочинку на сотні дітей. Сюди приїжджали відпочивати з усього району й області. Тут водилося багато риби, було багато качок, гусей, куликів...

Зі створенням же Кучурганського водосховища на початку 1960-х, будівництвом дамб, підводних і відводних каналів озеро зазнало першого сильного удару. Воно стало накопичувати тверді стоки від річки і поступово замулюватися. А зі створенням системи водоймищ у верхів’ях Дністра і перерозподілом стоку на «благо» енергетиків озеро зазнало ще одного удару, після якого йому вже важко буде оговтатися. Змита з полів органіка за дефіциту води періодично призводила до цвітіння на озері, але те, що трапилося з ним зараз, у середині липня 2012 року, спостерігається вперше. Всі підходи до озера, вся його акваторія вкриті від поверхні і до дна каламутними зеленими і синьо-зеленими водоростями. Через практично повну відсутність кисню у воді загинули і плавають сотні тисяч мертвих гідробіонтів усіляких видів. Найбільше — фільтраторів води — молюсків. Крім них — величезна кількість жаб і мальків риб різних видів. Для тих, хто ще вцілів, — шансів на виживання вже практично нема.

Цілком природно, що така кількість поживи збирає тут величезну кількість рибоїдних птахів — чайок, пеліканів, бакланів, чапель та інших. Їх сюди одночасно злітається кілька тисяч. Таке скупчення пернатих на Дністрі і тільки на одному озері ми бачимо вперше. Але радіти тут нема чому — це банкет під час чуми. Крім того, на озері — величезна кількість браконьєрських сіток, у тому числі і з мертвою рибою, жабами, водяними жуками. Тимчасом люди звинувачують пеліканів у тому, що саме вони з’їдають їхню рибу. Називають навіть абсурдну цифру — 15 кілограмів риби на одного птаха за день, хоча це, як мінімум, у 10 разів більше добової норми. І людям не збагнути, що пелікани не винні. Озеро спіткала біда тому, що тривають маніпуляції з водними ресурсами.

День за днем ситуація буде тільки погіршуватися. Отруйні стоки з озера потраплять до Турунчука, а потім — до Одеського питного водозабору і до Нижньо­дністровського національного природного парку.

В озера є багато формальних державних захисників і користувачів: Одеський облводгосп, Одесарибвод, Одесаліс, мисливські і рибальські організації, екологічна інспекція, транскордонна басейнова рада Дністра, районні й обласна держадміністрації і багато інших організацій. І незважаючи на це, одна з унікальних перлин Дністра — у критичній агонії. І якщо негайно не вжити заходів, озеро може або стати джерелом хвороботворних мікроорганізмів, небезпечних у тому числі і для людини, або взагалі висохнути, поховавши мільйони й мільйони гідробіонтів, позбавивши корму птахів і вбивши надію місцевих жителів на конституційне право жити в безпечному екологічному середовищі.

Іван РУСЄВ,
експерт з водно-болотних угідь,
член ради Українського товариства
охорони птахів,
кандидат біологічних наук.

Ігор ЩЕГОЛЄВ,
експерт Одеського відділення
Соціально-екологічного союзу.

Станіслав ТІБАТІН,
член Одеського відділення
Національного екоцентру України.