№ 52 (21316) субота 7 липня 2012 року

Дещо перефразовуючи великого І. Франка, нагадаю, що народ і його мова — то перли дорогоцінні. І не має значення: численний той народ чи малочисленний. Усі нації, народи і народності — коштовна корона світу. Це було відомо на зорі цивілізації. Це підтверджують і біблійні джерела. Ось як сказано щодо тих, хто чинить несправедливий суд і оскверняє людську гідність. А отже, оскверняє й живе джерело її — мову. Цитуємо Ісуса Христа: «Не давайте священне собакам, ані не кидайте перел ваших перед свиньми, щоб не потоптали їх ногами й, обернувшись, вас не роздерли» (Євангеліє від Матея, розділ 7, вірш 6). У виносці зазначено: «Священне — тобто принесене в жертву; тут свята наука, якої не слід виставляти на сміх чи наругу перед негідниками».

Чи мають повагу до українського та інших народів в Україні «регіонали» та їх поплічники у так званій Верховній Раді? Свавілля у цьому питанні яскраво демонструє законопроект «Про засади державної мовної політики», підтриманий парламентською більшістю, — з допомогою ганебних «тушок», тобто куплених і перекуплених олігархами з Партії регіонів. Так чи інакше, а їх чекає кара Божа. Хоча розумовими інвалідами вони вже стали. По-християнськи їх можна навіть пожаліти... Але ж зажерливість їхня перебуває нерідко на анекдотичному рівні!.. Що їм ті народи і їхні інтереси? Вони завтра із задоволенням перекусять один одному горлянки — золоте марево заступає їм зір, знеболює серце і душу... Сатана гарненько над ними попрацював... Чи й допоможе їм Бог чи Син Божий Ісус Христос?

Є люди, котрих треба лишень слухати й не задавати, скажемо так, непотрібних запитань. Слухати й робити висновки, себто навчатися. Коли навколо тільки бруд, фальш та нечестиве лукавство, ці люди — ми зовемо їх моральними авторитетами — начеб зорі засвічують у темних заблуканих душах співвітчизників. Вони — поза політикою, інакше ми б так їх не називали. Їх дуже мало — як на таку велику країну. Катастрофічно мало. Вони з честю пройшли крізь ту катастрофу, що спіткала український народ у ХХ столітті. Й тому наші прагнення та наші надії запліднюються їхнім досвідом. І вже точно з того щось-таки добре мусить вродитися…

Року 1973-го, в розпал боротьби з українським націоналізмом, а вірніше сказати — волелюбством, з вільним українським словом та незалежною думкою, Євген Сверстюк за виступи проти дискримінації української культури, протести проти арештів та незаконних судів над українськими патріотами отримав, як можна було очікувати, статус політв’язня: 7 років таборів і 5 — заслання. Було йому тоді лишень 44. Про ті роки і про тих людей ми вже багато знаємо, але потреба в такій інформації, у таких знаннях ще довго буде актуальною. Та сьогодні розмова про речі ще актуальніші.

Минулого тижня Євген Сверстюк — лавреат Державної премії ім. Тараса Шевченка, президент українського Пен-клубу, доктор філософії, головний редактор газети «Наша віра» — на запрошення Українського клубу Одеси побував у нашому місті. Того полудня, коли ми зустрілися, розмова йшла важко: далася взнаки мандрівка від Дерібасівської до Привозу й назад, і все те — пішки, а ввечері — публічна лекція… Але давалося й інше взнаки: отой гарт минулих випробувань, — звісно ж, духовний, а де сила духу, там і все інше…

Об’єднана опозиція переконана, що парламентська більшість поставить мовний законопроект на повторне друге читання. Тому депутати від опозиції можуть повернутися в сесійну залу для захисту української мови, а акція біля Українського дому триватиме. Про це заявив голова ради Об’єднаної опозиції «Батьківщина» Арсеній Яценюк на мітингу перед Українським домом у середу, 4 липня.

«Якби ми тут не зібралися і не порушили це питання, закон про мови був би підписаний Януковичем й опублікований. Але ми зупинили це свавілля, яке почалося вчора в стінах парламенту», — наголосив він в інтерв’ю журналістам.

Сам факт прийняття парламентом нового закону про мовну політику в Україні, форма його затвердження є такими, що вселяють недовіру до нього, до його легітимності, заявив голова партії «Об’єднані ліві і селяни» Станіслав Ніколаєнко.

«Ми пропонували політикам накласти 5-річний мораторій на зміни, які розколюють суспільство. На жаль, правляча коаліція не дослухалася до нашого голосу», — цитує Станіслава Ніколаєнка прес-служба партії. Новий закон посилить відцентрові тенденції в Україні, активізує сили, які мріють розколоти державу. Найбільша напруга буде в Закарпатті, Буковині, Криму, прогнозує політик. Двадцять один рік Україна гуртувалася навколо ідеї незалежності і самостійності. Громадяни почали звикати й успішно, особливо молодь, оволодівати державною мовою. Стаття 10 Конституції надійно захистила мови національних меншин, дала особливе право на розвиток російської. І йти цим шляхом слід спокійно, щоб кожна дитина знала в Україні рідну, державну, російську й анг­лійську чи інші іноземні мови.

Важкі враження довелося пережити у зв’язку з «прийняттям» нового мовного закону. Вразили бандитизм правлячої партії й аморфність та слабкість опозиції. Це, завдяки валідолу, якось минеться. Та ось є речі інші — вічного характеру. Наприклад, такі поняття, як «держава» і «нація» — вічні, поки нероздільні. А нація, в свою чергу, не існує без мови. Хто не розуміє цього, хай загляне до енциклопедії…

 Як жити далі? Що протиставити цьому «закону»? Такі питання нині хвилюють кожного українця. Очевидно, будуть протести, акції непокори у певних регіонах. Це конституційне право громадян, ним треба користуватися. Буде мовчазна підтримка цих акцій в інших куточках країни.

Міжнародна громадська організація Freedom House заявляє про погіршення ситуації у сфері медіа в Україні, загрозу незалежності багатьох ЗМІ, брак плюралізму й об’єктивності. Про це йдеться у спеціальному звіті Freedom House щодо України під назвою «Б’ючи на сполох — раунд 2: на захист демократії в Україні», оприлюдненому 5 липня, в якому містяться рекомендації щодо покращення ситуації для громадянського суспільства, медіа, у сфері виборів, припинення вибіркових переслідувань і протидії корупції.

«Події в медіа-середовищі України за останній рік посилили побоювання, що простір свободи ЗМІ скорочується, а незалежність багатьох медіа перебуває під загрозою. Про погіршення тенденції свідчить корупція та зниження незалежності ЗМІ від політичного й бізнесового впливу. У друкованих й електронних медіа бракує плюралізму й об’єктивності», — йдеться у звіті.

Зокрема, у Freedom House викликає занепокоєння монополізація медіа-сфери кількома приватними особами, компаніями та владою, відсутність просування у приватизації державних ЗМІ, зниження якості інформації на телебаченні, ширше використання адміністративних та законодавчих інструментів для перешко­джання роботі журналістів, зростання обсягів «спонсорованої» інформації у ЗМІ.

Не знаю, чи справді безнадія, зневіра та відчай є найтяжчими із гріхів. Але що найважчим із випробувань — точно. Нам таких випробувань на межі століть випало понад міру. Була надія на «перестройку» — крах і катастрофа. За сподіваннями на розквіт незалежної України — нова катастрофа із тотальним зубожінням та кримінально-олігархічним ладом на додачу. Третю надію давала Помаранчева революція — знову розчарування. Ну і наостанок — виборча осінь 2009-го, коли, зібравши останні сили, нація іще раз спробувала змінити долю. І вже серед мороку засірів досвітковий обрій, та все трапилося, як у пророчому творі — упирі, вурдалаки, русалки, щезники і перелесники, відьми і нежить, дрібна нечисть на побігеньках закричали: «ВіЯ! Приведіть нам ВіЯ!»

Привели…

Де, у яких переказах і міфах, узяв це страховисько Гоголь? Невідомо. Воно існувало десь поза казками і легендами, поза міфами і бувальщинами, як існує сиве і вічне зло, до якого нечисть звертається, коли добро перемагає невідворотно. І так само, як за мить до світанку у нещасного Хоми забрано душу, смертельного удару зазнала українська надія. 1 2466 281 голосом за нашого ВіЯ вимощена дорога до того життя, яке й маємо сьогодні. Третина населення, якщо вірити соціології, ним задоволена. Попри катастро­фічне зростання державного боргу. Попри падіння життєвого рівня, повзучу інфляцію, тотальну корупцію. Попри нищення основ економічного розвитку здирництвом. Попри згортання свобод і рецидив диктатури, занурення держави у міжнародну ізоляцію — задоволена. Хто складає цю третину? Випишіть у стовпчик та додайте: чисельність правлячого класу, міліцейських із внутрішніми військами, прокурорських, суддівських, пенітенціарних, лицарів плаща й кинджала, олігархію із підростом. Помножте на три — коефіцієнт сімейности — і маєте число прихильників нової влади. Яку ми із вами і несемо на своєму горбу у їхнє щасливе майбутнє.

Президент, до речі, вважає, що покращення життя вже сьогодні справді настало, скочування у диктатуру — тільки в очах недоброзичливців та ворогів. У одному із інтерв’ю Янукович вже виказав готовність вести Україну далі й після 2015-го. Питання — куди? Не питаючи нашої згоди. І чи хочемо ми йти курсом, яким нас веде когорта ВіЯ?

О, чую хор протестуючих голосів! Як це — не питаючи? Народ голосував? Народ обирав? А вибори якраз і є проявом такої згоди. Чистої води демо­кратія.

Післясвяткові роздуми

Святкування річниці Конституції України пройшло спокійно, по-діловому. Тим більше, що далеко не кожен знав, який саме варіант Основного Закону сьогодні чинний. Буденність свята була особливо відчутною на фоні палких емоцій, що вирували серед фанів-уболівальників на матчах «Євро-2012». Разом з тим згадування про Конституцію стало приводом для роздумів, особливо в зв’язку з численними порушеннями її вимог, нелегітимними змінами і підготовкою нового тексту. Буде дуже небезпечно, якщо влада намагатиметься підігнати нову Конституцію «під себе» всупереч інтересам розвитку всього українського суспільства...

Відправним постулатом для осмислення даної проблеми може бути те, що українці, як європейський народ, на генетичному рівні мають здатності до самоорганізації і соціального порядку, які проявилися, зокрема, і в законотворчій діяльності. Не будемо згадувати про середньовічну «Руську правду» і «Литовський статут», хоча вони відіграли значну роль у формуванні основ правової культури населення. Найбільше відома Конституція Пилипа Орлика, яка, по суті, вперше у світі проголосила утворення козацько-селянської республіки і конституційного ладу. І сталося це у далекому 1710-у, тобто на 77 років раніше, ніж була ухвалена Конституції США, яку офі­ційне правознавство вважає першою у світі. Втім, зараз йдеться не про часові пріоритети, а про ментальну здатність українців жити за правовими принципами. На жаль, історія у Нові часи склалася таким чином, що українські землі були позбавлені суверенітету і тимчасово потрапили до складу інших держав, тому Конституція Орлика діяла тільки до 1714 року на Правобережній Україні.

Споживчій кооперації Одещини — 90

Нинішнього року кооператори Одещини відзначають 90-ліття створення своєї організації. Це особлива подія для всієї багатотисячної кооперативної сім’ї.

У 2011-у в Мексиці в роботі засідання Міжнародного кооперативного альянсу, членом якого є Укоопспілка, брали участь 2,5 тисячі представників із 282 країн світу. У складі делегації кооператорів України на цьому представницькому форумі був і голова правління Одеської облспоживспілки Іван Васильович Негода, заслужений працівник сфери послуг, який з 1997 року очолює цю організацію.

Пенсійна реформа набирає обертів. Невдовзі, щоб дізнатися про стан накопичених пенсійних коштів не обов’язково треба буде відвідувати пенсійні відділення — з 1 жовтня це стане доступним через Інтернет. Як пояснюють урядовці, заходи, необхідні для створення централізованої системи електронних послуг Пенсійним фондом, вже затверджено.

Скажімо, у Росії така система діє вже давно і, як свідчать результати опитувань, гарно прижилася. Ірина приїхала з Москви. Вона каже, що для її батьків електронний пенсійний консультант — справжня знахідка: і час економить, і нерви. «Мої батьки — сучасні люди. Ця система для них доступна і не викликає ніяких нарікань», — зазначила жінка. А от українських стареньких до сучасних технологій треба ще привчати. Хоча їхні вже дорослі діти мають на нововведення лише гарні сподівання. «Раз навчимо, потім буде легше. Вважаю, що для пенсіонерів це буде набагато зручніше, ніж зараз, коли треба оббивати пороги соціальних контор, вистоювати ці довжелезні черги, шукаючи правди, і часто повертатися додому ні з чим. Звісно ж, електронна система буде набагато зручнішою», — поділився думками корінний одесит Ігор.

В Одеському зоопарку, який цього року отримав чимале потомство різних видів звірів та птахів, вирішили підібрати всім новонародженим імена. А щоб вони якомога більше пасували поведінці і зовнішності носіїв, залучили до цієї справи городян. Які клички виявилися найвдалішими — з’ясовували під час свята «День малюків зоопарку», що наробило чимало гамору в останній день червня.

Діти називали дітей! Зукі, Лакі, Боб і Жужа — це лише декілька цікавих імен, які придумали маленькі одесити дітлахам тварин. Справжній бебі-бум в Одеському зоопарку перетворився на цікаву акцію. До своїх чад приєдналися і дорослі. Та їхні варіанти працівники зоопарку одразу забракували: занадто нудними видалися вони. «Цікавішими, яскравішими та доречнішими до характеру кожної конкретної тваринки були клички від маленьких любителів природи. Дитяча фантазія виявилася романтичнішою», — пояснив таку «дискримінацію» Ігор Бєляков, заступник директора зоопарку з науки та стратегічного розвитку.