Тарас Чухліб: «Наші гетьмани були правителями, а не ватажками»

Кардинально змінити погляд на цю історичну постать намагалися за радянських часів. Тоді основний акцент загострювали на так званому зрадництві. Тарас Чухліб наголошує, що гетьман Мазепа — видатна особистість не лише для України, а й для Росії, Австрії, Франції тощо.

Но независимой державой
Украйне быть уже пора,
И знамя вольности кровавой
Я поднимаю на Петра.

«Ці слова О. С. Пушкін вклав в уста героя поеми — гетьмана Мазепи», — прокоментував епіграф до другої частини лекції Тарас Чухліб. За його словами, в 1648 — 1649 роках Україна стає такою країною, яку практично не визнає навіть Річ Посполита. Богдан Хмельницький прагнув до того, щоб Україну визнали сусідні держави, саме тому підписуються угоди з кримським ханом, турецьким султаном, потім — з московським царем. Він прагнув зробити Україну однією з монархічних європейських країн.

Якщо говорити про становлення гетьмана Мазепи, спочатку він був білоцерківським козацьким городовим отаманом, сподвижником Івана Виговського, і саме завдяки його протекції майбутній гетьман попадає до королівського двору Яна ІІ Казимира. Завдяки цьому Іван Мазепа побував у Франції, де ознайомився з системою французького монархічного правління. У 1687 році стає гетьманом і незалежним правителем країни. Він збирав податки з підвладної йому території, адміністративно керував країною і підписувався «Гетьман війська запорозького з його царської милості обох сторін Дніпра». Населення тогочасної України визнавало владу гетьмана Мазепи, який продовжив політику Богдана Хмельницького на міжнародній арені.

Завдяки його рішенням вже на початку XVIII століття козацька старшина замінила в країні польську шляхту. Особливу увагу гетьман Мазепа приділяє монастирям та церквам. Він запроваджує два дні панщини, що в багатьох роботах науковців трактується не на його користь. «Давайте подивимось, скільки днів панщини було у тогочасному Московському царстві, яка панщина була у Польщі…» — зауважив Тарас Чухліб. Мазепа прийшов до правління країною в дуже непрості часи, і той культурний підйом та економічне пожвавлення, які відбувалися в «мазепинські часи» багато про що свідчать.

«Гетьман Мазепа хочет отторгнуть  великознатный малороссийский народ  от великороссиян и стать великим князем особно». Петро І.

Ці слова свідчать про те, що гетьман Мазепа став противником Петра І. Наприкінці жовтня 1708 року він перейшов до Карла ХІІ разом зі своїми козаками. Тоді ж до гетьмана долучилася Запорізька Січ.

Стосунки Мазепи з Петром І розпочалися у 1688 — 1689 роках, хоча в істориків є всі підстави припускати, що їх знайомство відбулося ще в 1683 — 1684-у, коли Петру було не більше 12 років. Гетьман Мазепа до московського правителя завжди приїжджав не з пустими руками, через що багато істориків натякають на хабарництво. Знову ж таки, з огляду на тогочасні традиції, навряд чи візити з дарами можна приписати до корупційних проявів. «Є документи, які свідчать про неабияку повагу з боку Петра Першого до особи Івана Мазепи. Зокрема, він поважав гетьмана за вміння гарно говорити на багатьох мовах. Не лише як освічену людину, а й як грамотного політика поважав московський правитель українського», — наголосив Тарас Чухліб і додав, що нерідко посланці Петра І радилися з Мазепою в питаннях зовнішньої політики. В 1702 році під час Північної війни гетьман допомагав московському правителю у протистоянні Швеції багатотисячними військами.

Є різні версії, історики називають різні дати, однак приблизно на зламі 1703 — 1704 років Іван Мазепа розпочинає вести таємну зовнішньополітичну гру, спрямовану на залякування Петра І, аби той надав більше прав і привілеїв для тогочасної України, яка практично воювала за Московію і, до того ж, допомагала їй матеріальними ресурсами. В 1707 році відбувається військова нарада, на якій Петро І і найближче його оточення активно обговорюють усунення гетьмана Мазепи від влади. Починають виходити відповідні накази Петра, урізається багато прав тогочасної української автономії, а Іван Мазепа змушений звітувати про свої дії не лише Петру, а й його оточенню. Все це призвело до того, що український гетьман замислюється про перехід на бік Карла ХІІ. Навіть попри підписання угоди, текст якої не зберігся, Карл ХІІ Івану Мазепі не довіряв і думав, що він перейде згодом на бік Петра І. «Ми — сучасні люди, і нам складно собі уявити, що могли існувати такі міждержавні політичні стосунки», — підсумував Тарас Чухліб.

Історик підкреслив, що за часів гетьмана Івана Мазепи було побудовано неймовірну кількість церков, храмів, монастирів. «Ми ще не оцінили той історичний період і його значення для сучасної культури. Не слід боятися того, що наші гетьмани були реальними правителями держави, а не лише ватажками козацтва. Кажуть, українська нація виникла в ХІХ столітті. Справді, вважається, що багато націй утворилися на зламі ХVIII — XIX століть під впливом Французької буржуазної революції. Я думаю, що єврейська, наприклад, нація має дуже глибоке коріння, вірменська нація має глибоке коріння, українська нація також має глибоке коріння. І саме як політична нація вона започатковується за часів Богдана Хмельницького. Є багато листів Івана Мазепи, де він пише про український, малоросійський народ. Ми бачимо в конституції Пилипа Орлика, що до українського народу належать не лише козаки, а й селяни, міщани та духовенство. Саме від доби Богдана Хмельницького, завдяки добі Івана Мазепи ми і є сучасними українцями», — завершив лекцію Тарас Чухліб.

Людмила ІВАЩЕНКО.