№ 46 (21310) четвер 14 червня 2012 року

Цього сонячного червневого дня біля Лиманської селищної ради було надзвичайно гамірно. Тут мала відбутися сесія з порядком денним про дострокове припинення повноважень селищного голови Володимира Устенка (колишнього військового, підполковника у відставці). Чим же не догодив громаді обраний всього два роки тому чоловік? Разом з активістами обласного осередку партії «Фронт змін» ми змогли дізнатися про це, поспілкувавшись з людьми, які прийшли до сільради задовго до початку сесії.

Першою співрозмовницею стала депутат райради (єдина представниця партії «Батьківщина») Лариса Гусак. Колись разом з чоловіком вона мешкала у Лиманському — військовому містечку, тому нині, ставши депутатом, переймається проблемами свого населеного пункту. Розповіла, що вже понад півроку точиться тарифна війна довкола водопостачання. Чому? Тому що за кубометр жаданої вологи не всі сплачують однаково. Так званий «Городок» — три, «Фінське містечко» — чотири, а Лиманське й Рибальське — аж дев’ять гривень. Зашкалюють тарифи, якщо можна так висловитися, у сільській частині великого селища.

Ось, як пояснив ситуацію 77-літній Володимир Гладковський:

— Понад чверть століття я пропрацював у місцевому радгоспі головним інженером. Тоді Лиманське було цілковито під опікою господарства. Саме мені довелося пробивати артсвердловини, прокладати водогони з надійних чавунних труб. Таким чином на службу людям постала 36-кілометрова мережа. Й ось прийшов новий господар і забажав чавунні труби замінити пластиковими. Мабуть, щоб заробити на коштовному металобрухті. Я насмілився заперечити, мовляв, проблем з трубами ніяких, краще поставити всюди лічильники, на що Володимир Григорович крикнув: «Не мешайте работать, как сказал, так и будет!»

Тоді, коли відбувалася ця розмова, інженер-пенсіонер, каже, мало не наткнувся на тверді кулаки селищного голови, однак обійшлося. А от депутату Олександру Кириченку пощастило значно менше. Як і належить обранцю, він зібрав мешканців своєї вулиці Кірова, аби пояснити людям новітню тарифну політику. Де не взявся Устенко й зі словами «Что за шобло здесь собралось?» накинувся на депутата, повалив на землю, довго бив ногами вже непритомного.

«Громадяни України, які мають нещастя роками бачити і відчувати «на своїй шкурі» наслідки діяльності артистів та клоунів цирку під назвою Верховна Рада, мають ангельське або рабське терпіння. Відсутність будь-якої моралі і честі, нахабство, зарозумілість і боягузтво, жадібність і зрада, тупість і злість — саме такими якостями в більшості своїй зазвичай володіють власники депутатських значків, небожителі Олімпу під Куполом, законописці і словоблуди. Люди, які жирують за гроші платників податків і держави, захищені від будь-якої відповідальності за свої дії депутатською недоторканністю. Люди, які руйнують і продають Батьківщину. Люди, які повністю дискредитували поняття «парламентаризм» і позбавляють державу та її громадян будь-якої зрозумілої і конструктивної перспективи на багато років вперед. Такі, майже остаточні висновки, я зробив, спостерігаючи за останніми подіями у Верховній Раді, пов’язаними з прийняттям законопроекту про мовну політику», — йдеться у заяві лідера гурту «Мандри» Сергія Фоменка (Фоми).

15 — 17 червня в Одесі пройде третій міжнародний фестиваль німого кіно та сучасної музики «Німі ночі».

Започаткований 2010 року Благодійним фондом імені Івана та Юрія Лип захід став найбільшим фестивалем німого кіно в Центрально-Східній Європі. «Німі ночі-2012» буде проведено у партнерстві з державним кіноархівом України «Національний центр Олександра Довженка» за підтримки благодійного фонду «Розвиток України» (програма мистецьких проектів 13).

Нотаріуси в Україні ось уже майже тиждень не можуть посвідчувати договори з нерухомим майном. Ринок купівлі-продажу квартир, будинків, земельних ділянок практично зупинився.

Вся проблема в тому, що влада докорінно поміняла систему проведення оцінки майна, йдеться у статті народного депутата Віктора Матчука на «Економічній правді».

Побувавши кілька років тому на Закарпатті, голова правління Одеської облспоживспілки Іван Негода буквально загорівся ідеєю створення кролеферм. До вирощування різної живності системі споживкооперації не звикати. У сприятливіші часи це був один з провідних промислів. Тому на всіх зібраннях і семінарах Іван Васильович не втомлювався переконувати керівників районних організацій у необхідності повернення до давньої доволі розумної практики. Відгукнувся на це поки що один з них — голова Білгород-Дністровського районного споживчого товариства Леонід Бородін.

З Леонідом Олексійовичем мене познайомила профспілковий лідер кооператорів області Меланія Михайлівна Костенко зі словами: «Дарма кажуть, що один в полі не воїн, головне — захотіти ним бути». У тому, що Бородін — «воїн» (та ще й який!), переконала подальша розмова й невеличка екскурсія по сьогоднішньому господарству. Оскільки найбільше мені сподобався наймолодший підрозділ, з нього й почну.

Дедалі більше споживачів висловлюють занепокоєння щодо якості та безпечності продуктів харчування. При цьому продукти, виготовлені на підприємствах, викликають у багатьох сумніви з приводу натуральності та наявності в них хімії. Відтак, частина споживачів зосередилася на пошуках органічної продукції, багато хто віддає перевагу базарним покупкам «від бабусі». І тут виникають інші сумніви, адже достеменно не відомо, з якої сировини, в яких умовах і якими руками їх готували. Серед «домашніх» продуктів особливим попитом користуються молочні вироби. Безумовно, проста сільська бабуся не стане «хімічити» з пальмовою олією, але чи можна вважати всі молочні продукти з ринку цілком безпечними?

Нещодавно науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «Тест» (громадська організація, відома порівняльними тестуваннями, серед яких найбільшою популярністю користуються тести продуктів харчування) ознайомив журналістів з результатами досліджень на «молочну тему». Тестування молока організація проводила вже не раз, закуповуючи зразки в супермаркетах і на ринках. Однак дуже цікавими є саме регіональні дослідження. Так, у травні 2010 року були оприлюднені результати тестування молока у східному регіоні, де з 10 марок 7 отримали негативні оцінки. Схожі дослідження вже проводилися у Києві та на Чернігівщині. Й ось нещодавно черга дійшла до Одеси. На «Привозі» експерти закупили по 4 порції сиру та молока. Купували не «з асфальту», а в павільйоні, продукцію брали, привезену з різних сіл. Про результати — читайте далі.

Відповідно до рейтингу губернаторів, яку вже кілька років поспіль складає часопис «Комментарии», падіння обсягів промислового виробництва в Одеській області призвели до зниження позицій голови ОДА Едуарда Матвійчука.

Нагадаємо, за підсумками 2011-го Едуард Матвійчук посідав у цьому рейтингу 13-е місце з тенденцією до падіння, а за підсумками першого кварталу 2012-го Одещина і відповідно голова ОДА опустилися на 15-е. Наприкінці року аналітики «Комментариев» змогли «поставити» Едуарду Матвійчуку 5,5 бала, а за підсумками першого кварталу цього року він виявився на межі 0 балів.

До 70-річчя Української повстанської армії

Кажуть в народі: людей парують небеса. Та бува так, що й пекло. Коли довкола страшна, апокаліптична дійсність і людське життя не важить нічого, лишень почуття утримують у людині її людське єство: почуття, що єднають.

Любов Пшенична і Прокіп Розумний народилися на Рівненщині, а зустрілися та побрались далеко від рідної землі, у чужім краю, куди їх запроторили, як сказав поет майже з такого самого приводу, за те якраз, що «понад все вони любили свій коханий край». Хоча, по правді сказати, вони цілком сподівано могли повторити долю юних крутянців. Тому що обоє боролися за Українську державність, за те, щоб незалежною стала їхня люба Вітчизна. Дарма що зовсім юна, та вже цілком свідома дівчина Люба була лише зв’язковою. Переносила записки — їх називали трипсами, короткі повідомлення. Нічого і нікого не знала — тільки того, котрий давав їй доручення, й того, кому мусила віддати. Але навіть за такої конспірації то було ходіння по краю безодні.

Іван Мазепа — постать неоднозначна. Принаймні таким його зробили час і політичні ігрища навколо історії. Зі своїм поглядом на життя гетьмана ознайомив нещодавно одеситів авторитетний історик Тарас Чухліб (на знімку), який прочитав тематичну лекцію в рамках «Вільного університету».

Народився майбутній гетьман в Україні, в селі на Київщині. Що стосується точної дати його народження — це тема для історичних дискусій. Здебільшого називають дві дати: 1644 та 1639 роки, хоча є й інші варіанти. З датою смерті Івана Степановича все зрозуміло: це сталося в ніч з 21 на 22 вересня 1709-го. Оскільки тоді йому було близько сімдесяти літ, історик схиляється до другого варіанту дати народження. Тарас Чухліб процитував Вольтера, який підкреслював, що Україна завжди прагнула свободи, а гетьман Іван Мазепа є справжнім правителем козаків і вождем України. Навів лектор й інші приклади подібних характеристик гетьмана, зокрема фразу Костомарова, який в одній зі своїх наукових робіт писав: Мазепа прагне до незалежності.

Незважаючи на найчастіше несприятливі обставини, у споконвічно українській причорноморській перлині і нині вирує українське культурне життя. Особливо яскравим та насиченим виявився місяць травень. У більшості культурних подій досить помітну роль відігравали викладачі провідного центру історичного українознавства міста — кафедри історії України історичного факультету Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.

31 травня викладачі цієї кафедри провели наукову конференцію, присвячену власній історії: «V Історіографічні читання. Історична україністика в Одеському університеті: визначні віхи, персонажі, доробок». З доповідями виступили завідувач кафедри професор В. Хмарський, професор Т. Гончарук, доценти Л. Новікова, О. Музичко, О. Синявська, аспіранти кафедри, викладач Одеської національної морської академії В. Левченко, заслужений працівник культури України Т. Максим’юк та ін. Слухачами та дискутантами були викладачі (як-от відомий історик Т. Вінцковський), студенти та аспіранти історичного факультету, представники Наукової бібліотеки ОНУ ім. І.І. Мечникова, Одеського історико-краєзнавчого музею, Одеської державної академії будівництва та архітектури, представники громадськості, зокрема головний отаман Чорноморського гайдамацького з’єднання С. Гуцалюк, голова Овідіопольського районного об’єднання ВУТ «Просвіта» С. Агеєнко тощо. Найповажнішим гостем конференції з-поза меж Одеси був доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, директор Науково-дослідного інституту козацтва Т. Чухліб, запитання та коментарі якого мали велику наукову вартість для решти учасників.

У момент голосування у першому читанні за законопроект «Про основи державної мовної політики» (автори — «регіонали» Сергій Ківалов та Вадим Колесніченко) у Верховній Раді було зареєстровано 248 народних депутатів, 234 з них проголосували «за», двоє — «проти», 12 — не голосували.

Жодного голосу «за» не дала фракція «БЮТ — «Батьківщина», а от двоє представників «НУ — НС» схвалили дітище «регіоналів». Обох — Сергія Харовського та Сергія Василенка — за зраду мови одразу виключили з фракції.

У понеділок опозиція оскаржила у Вищому адміністративному суді України результати голосування за «мовний» законопроект Колесніченка — Ківалова.

Як повідомили на брифінгу народні депутати з фракції «БЮТ — Батьківщина» Степан Курпіль та Юрій Одарченко, у відповідній позовній заяві до Верховної Ради міститься вимога визнати результати голосування недійсними та заборонити профільному комітету готувати цей законопроект до другого читання.

В Одесі стартувала просвітницька кампанія «Українцям — українську мову!»

6 червня Одеська обласна організація Всеукраїнського об’єднання «Свобода» розпочала просвітницьку кампанію «Українцям — українську мову!» Перший етап включатиме звернення до торговельних мереж регіону з пропозицією провести для працівників безкоштовні семінари з української мови. Відповідні пропозиції вже надіслано керівникам мереж АЗС «Окко» та WOG.

Зокрема, у відкритому листі керівництву мережі АЗК «Окко» йдеться: «Представники нашої політичної сили, як і мільйони українців, є звичайними громадянами, а значить і споживачами, зокрема і ваших послуг. Високий рівень сервісу, який забезпечує ваша компанія, а також пристойна якість пального в мережі АЗК «Окко» не викликають сумнівів. Але у роботі ваших працівників, на жаль, є один дуже помітний недолік, який лежить в мовній площині: коли клієнт звертається до них українською мовою, котра є, як ви знаєте, єдиною державною мовою, і це закріплено в Конституції України, у відповідь він чомусь чує іноземну російську. Погодьтеся, це виглядає, щонайменше, зневажливо щодо до клієнта, адже він звертається до ваших працівників не арабською, японською чи німецькою, а державною мовою — українською. Попри штучно створювані та підтримувані певними антидержавними силами стереотипи про Одесу як абсолютно російськомовне місто, статистика свідчить, що тут мешкають понад 660 тисяч етнічних українців — переважна більшість населення. Ми вважаємо, що при звертанні до вашого працівника українською він також повинен відповідати клієнтові державною мовою.

Полянецька школа, що у Савранському районі, на перший погляд, така, як й інші. Але ж ні. Бо кожна з них — не просто будівля зі стінами та вікнами (які, на жаль, майже скрізь потребують ремонту). Не про ремонт мова. У цих стінах, поряд із отриманням знань, дитина ще й зростає як особистість. Завдяки шкільним «вікнам» вона пізнає світ, формує власний світогляд, на основі якого згодом ступить на стежку дорослого життя. Тож є у полянецької школи свій особистий характер і дух, є тут власна, неповторна енергетика.

Педагогічний колектив Полянецького НВК намагається відповідально і творчо підходити до тих принципів, які задекларовані у самій назві цього закладу — навчально-виховний комплекс. Вчителі вважають: якщо навчати — то не тільки знанням з програмних предметів, а й самому життю, яке, до речі, не стоїть на місці. Якщо виховувати людські якості — то не лишень дисциплінованість, а й творчість та ініціативність, без яких сама по собі працьовитість (а цьому гарно вчить сільська сім’я) не дасть максимальної віддачі.

Ми це зробили! Майже через півроку після монтажу в Одесі нарешті відкрилося перше «вікно життя», спеціальний пункт, де жінки зможуть анонімно залишати своїх новонароджених дітей, які з тих чи інших причин виявилися для них небажаними. Воно почало діяти на території Одеської міської дитячої лікарні №3 (житломасив Котовського, вулиця Академіка Заболотного, 26а, трохи далі від обласної лікарні, в бік фонтану).

Ініціатором  і виконавцем проекту виступили активісти Одеської обласної організації Товариства Червоного Хреста України, яке очолює Тамара Барнич. Гроші ж (а це майже 15 тисяч гривень) на проект пожертвував приватний підприємець Іван Богдан, людина не великих статків, але доброї й великої душі. Він згуртував довкруж себе земляків, які власноруч і виконали потрібні роботи. Колектив же лікарні, який очолює Олена Павлова, отримав спеціальний інструктаж, тож діятиме грамотно й у правовій площині.

Сьогоднішня дитина часто замислюється над вибором: прочитати текст з книги чи з комп’ютера? Аякже, нині час такий, що хлопчина з Бостона може, не виходячи з хати, відвідати музей у Гельсінкі й обмінятися ідеями з дівчинкою з Японії, яка щойно відвідала бібліотеку Конгресу у Вашингтоні. І це добре! Головне ж бо, щоб інформація сприймалася, була зрозуміла і засвоєна.

Що ж робити, аби читання не перестало бути «чарівним ключем, яким відчиняють нам вглибині нас двері оселі, куди ми інакше не змогли б увійти»? Над цим замислилися працівники обласної юнацької бібліотеки ім. В.В. Маяковського. Й обрали ось який метод. Під час традиційного триденного фестивалю української книги для молоді «Читай, юносте!», який цього року проходив під девізом «Читай! Формат не має значення!», вирішили провести «круглий стіл» про роль батьків у прищепленні любові дітей до читання.

На обліку в Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Приморського району — понад 50 дітей. Це діти-інваліди, діти-сироти, діти з багатодітних родин та позбавлені батьківського піклування. Доля змалечку підготувала для багатьох з них випробування, справитися з якими їм допомагають дорослі.

Традиційно на початку літа працівники терцентру проводять для своїх підопічних дитяче свято. От і цього року директор дитячого розважального центру Андрій Вікторович Мартинюк запросив на гостину в розважальний комплекс «Мультівілль», що на розі проспекту Миру та вулиці Жуковського, двадцятеро діток молодшого шкільного віку разом з батьками, опікунами, бабусями.