№ 35 (21299) субота 5 травня 2012 року

Ми привчені шукати в житті героїв. А вони ось — поруч. Це сільські водії. Куди до них шумахерам із західноєвропейських автобанів! Зразу розгубились би і заплакали, втрапивши у глибокі баюри. А наш витанцьовує поміж ними, ніби пісню співає. Ще й жартує: мовляв, на рівній дорозі, боронь, Боже, задрімав би за кермом. Отож добре, що не має змоги розслабитися. Те «добре» за кілька годин може душу витрясти, та чи нашим автомобілістам до такого звикати?

А віднедавна доводиться звикати й хворим: аби отримати більш-менш серйозну лікарську поміч, вони повинні зо два десятки кілометрів протруситися такою дорогою. Саме про них я думала, вертаючи з чималого, розкинутого між великих пагорбів, села Нестоїта, де ще минулої осені мали змогу отримати порятунок у місцевій лікарні сотні людей. Нестоїтівці і з багатьох довколишніх сіл.

Майже півтора століття тому у цій мальовничій окрузі забілів товстезними стінами маєток тутешнього пана Юревича. Саме він і став прихистком для дільничної лікарні ще задовго до війни. Працювала вона при радвладі й далі, а ось тепер для медичного закладу люди стали нерентабельними. Все, що сьогоднішні господарі життя можуть їм запропонувати, — це амбулаторне обслуговування з денним стаціонаром.

Зустріч із Семеном Глузманом

Наприкінці квітня перед слухачами Вільного університету, що діє при Українському клубі Одеси,  виступив відомий правозахисник, колишній дисидент і політв’язень Семен Глузман (Київ). Керуючись кодексом професійної честі та ірраціональними мотивами (спокутування вини), саме цей психіатр-ідеаліст на початку 1970-х зробив серйозний виклик системі, спростувавши висновки каральних служб про психічну неадекватність генерала Григоренка.

Під час зустрічі Семен Глузман презентував свою нову книгу — «Рисунки по памяти, или Воспоминания отсидента» (К., 2012). Вона містить документи, епізодичні спогади, написані автором у різні роки. Це захоплююча розповідь, у якій багато спостережень, глибоких роздумів і висновків. Книгу можна придбати в «Українському домі» (вул. Катерининська, 77). Приємно визнавати, що саме в Одесі відбулася її перша презентація. Перед лицем щирої сповіді ми стали свідками всепоглинаючої уваги і шанобливого мовчазного сприйняття аудиторією.

На парламентських виборах-2012 буде спекотно — у двобої зійдуться Партія регіонів та Об’єднана опозиція. Якраз об’єднання всіх політсил, що протистоять режиму Януковича, дає опозиції неабиякий шанс на перемогу, а народу — надію на повернення демократичних цінностей і поліпшення життя.

Успіх на майбутніх виборах багато в чому залежатиме від подальших дій опонентів, зокрема від якості їхніх виборчих списків. Це розуміє Об’єднана опозиція, а тому відмовилася від практики призначення кандидатів у депутати, якої дотримується партія влади.

Антирейтинг ворогів преси, який традиційно презентували Інститут масової інформації (ІМІ) та Незалежна медіа­профспілка у Всесвітній день свободи преси (3 травня), вирішено оприлюднити в День журналіста (6 червня).

«Тенденції зі станом свободи слова такі, що ми знову повертаємося до протистояння преси і влади. Тому що ті порушення, які ми фіксуємо, найбільше стосуються представників органів влади або тих людей, які утримуються з держбюджету», — відзначила виконавчий директор ІМІ Вікторія Сюмар. Вона підкреслила, що якраз ті люди, які мали б забезпечувати права журналістів, дуже часто є головними порушниками їхніх прав: «Працівники міліції, силових структур, УДО... Вони забороняють знімати кортежі чиновників, не пускають на територію відкритих зон, скажімо заповідних, чинять перешкоди у висвітленні резонансних судових процесів, акцій протестів. Випадків побиття стало надзвичайно багато. Ми змушені говорити про те, що журналістам потрібен фізичний захист».

Президенти одинадцяти країн Європи відмовилися від участі у традиційному, вже вісімнадцятому, саміті лідерів держав Центральної Європи, який має відбутися у Ялті 11 — 12 травня. Президенти Австрії, Албанії, Болгарії, Естонії, Італії, Латвії, Німеччини, Словенії, Угорщини, Хорватії та Чехії повідомили, що не приїдуть в Україну.

У нашому Міністерстві закордонних справ усіляко намагаються виправдовуватися, мовляв, більшість з них раніше повідомляли, що не приїдуть, а відтак нема жодного підтексту. Однак дехто з глав держав без дипломатичної стриманості пояснює свою позицією ситуацією навколо Юлії Тимошенко, проти «нелюдяного ставлення» до неї.

У зв’язку з проведенням «Євро-2012» звичайний роз­клад іспитів для учнів старших класів і студентів змінився. Так, «останній дзвоник» для одинадцятикласників пролунав уже 3 травня.

Випускники Одеської школи-гімназії № 8 вирішили його відзначити як «день дитинства», з яким вони прощаються, а відтак на свій «останній дзвоник» прийшли з улюбленими іграшками.

Олег ВЛАДИМИРСЬКИЙ.

«S.O.S. Дорогі друзі! — Так починалася заява, яку напередодні свят поширив заступник головного редактора журналу «Всесвіт» Дмитро Дроздовський, сповіщаючи про те, що 26 квітня на редакцію було вчинено рейдерський напад. — У результаті 83-річний шеф-редактор опинився в лікарні. Рейдери вимагали негайно звільнити приміщення на вул. М. Грушевського, 34/1, яке офіційно належить ТОВ «Видавничий дім «Всесвіт»... Були погрози розправи. Було викликано міліцію. Але, як сказали рейдери, це нічого не дасть, за цим нападом начебто стоїть «регіонал», депутат Харлім... Про це сказали самі рейдери. Приходив якийсь пан Клименко С.Д. з якимись юристами-амбалами, які ломилися в усі кімнати, вибивали двері, прагнули знищити документи й отримати підпис, що приміщення передано їм. Рейдери обіцяли повернутися і насильно не допустити редакцію до своїх робочих місць...»

Після рейдерської атаки редакція найстарішого українського часопису, який існує з 1925 року (біля витоків «Всесвіту» — Василь Еллан-Блакитний, Микола Хвильовий та Олександр Довженко), підготувала звернення до Президента, а також до світової громадськості з проханням захистити журнал і його історичне приміщення (а воно розташоване в самому центрі Києва, навпроти Маріїнського парку, за кілька сотень метрів від Верховної Ради України та Кабінету Міністрів), аби «Всесвіт» міг і надалі поєднувати Україну зі світовою культурою.

Боротьба одеських чиновників різних рангів з найстарішою і єдиною україномовною газетою регіону — «Чорноморськими новинами» — справа не одного року. Ще у 2008-у Одеське обласне комунальне підприємство «Видавництво «Чорномор’я» намагалося через Господарський суд Одеської області позбавити редакцію приміщення, в якому вона працює вже майже 40 років. Тоді ухвала суду була на користь газети.

Ще через два роки — 2010-го — новопризначений голова Одеської обласної державної адміністрації Едуард Матвійчук підписав розпорядження про вихід ОДА зі складу співзасновників «Чорноморських новин». У результаті такого кроку, починаючи з липня 2010-го, єдину україномовну газету позбавили державної підтримки в сумі 800 тисяч гривень на рік. З одного боку, процес роздержавлення ЗМІ — необхідний, але це — не справа одного дня й одного безкомпромісного рішення.

Цю мелодію ми, курсанти Миколаївського авіаційного училища морських льотчиків, чули щодня о шостій ранку. Вона линула навкруги від курантів на будівлі Херсонської міськради: «Ой, Дніпро, Дніпро…». Через крекінг-завод, долиною над курсантськими наметами пливла вона аж до Чорнобаївки, а там уже — й до Дніпра рукою подати...

Рядки з цієї пісні викарбувані на меморіальній стелі, зведеній на березі Славутича, — там, де наші війська, що визволяли місто од фашистської нечисті, форсували Дніпро. Їх можна прочитати й на обеліску у Hoвій Kaxoвці, i на березі Дніпродзержинського водосховища. Але я тоді не замислювався, коли народилася ця незабутня пісня і хто її перші виконавці. У голові тільки одне: навчальні польоти, стрибки з парашутом і… самостійний політ над піщаними степами-пустищами, які були колись Олешківською січчю!

Так зветься народний хор, створений дев’ятнадцять років тому в Суворовському районі міста Одеси. Ініціаторами заснування цього колективу стали здебільшого ветерани війни та праці. За всі його досягнення слід дякувати професійній майстерності художнього керівника Олександра Устиновича Мосійчука.

Упродовж майже двох десятиліть виступами хору насолоджувалися тисячі людей: школярі, студенти, інваліди та літні люди з інтернатних закладів, просто мешканці міста-героя. Поважні хористи звикли називати один одного побратимами: «Хто в боях дні і ночі зазирав смерті в очі на кривавих дорогах війни». На жаль, таких стає дедалі менше. На зміну їм приходить молодша генерація — закохані у пісню «діти війни».

Названі переможці премії імені Ростислава Палецького за 2012 рік

Визнаний майстер декоративного розпису Ростислав Палецький всією душею любив Україну. У його роботах яскраво постають герої національних визвольних змагань, колоритні персонажі творів Тараса Шевченка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Івана Котляревського… Та й просто коли на його малюнках розквітали лише одні дивовижні квіти чи походжали казкові птиці, відчувалося, що і в них грають струни української душі.

Палецький щиро і справедливо вірив, що люди в Україні напрочуд талановиті (це його стараннями у селі Троїцьке Любашівського району було відкрито школу декоративного розпису), намагався передати свою любов до народної творчості, національних традицій і звичаїв іншим. І глибоко символічно, що зоряним шансом для визнання нових талантів стала саме премія імені Ростислава Палецького, ініційована Одеським обласним центром української культури за підтримки управління культури і туризму облдержадміністрації та громадської організації «Інтелектуальний форум».

З корупцією і злочинністю на Одещині в поточному році ведеться посилена боротьба — відзвітували представники обласної прокуратури. За їхніми даними, протягом останніх кількох місяців в області викрито шість злочинних угруповань та організацій. Щодо адміністративної корупції, то за три місяці 2012-го складено та направлено в суди 47 протоколів, 34 з яких уже розглянуто, 21 службову особу оштрафовано. У провадженні органів прокуратури області перебувало 54 кримінальні справи з ознаками корупційних діянь, з них 31 порушено нинішнього року. До суду з обвинувальним висновком передано 30 таких справ стосовно 36 осіб. Загальна сума хабарів у справах про злочини з ознаками корупційних діянь, направлених до суду, становить понад півмільйона гривень.

Так, до відповідальності притягнуто старшого інспектора митного посту «Болград» Південної митниці ДМС України, який за винагороду в 500 гривень забезпечив певній особі з багажем безперешкодний перетин кордону. Ще один приклад: за протоколом Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора до адмінвідповідальності у вигляді штрафу притягнуто слідчого Білгород-Дністровського міськвідділу міліції, який отримав незаконну вигоду. І хоч на хабарництві попадаються навіть правоохоронці, зокрема й працівники прокуратури, цьогорічним рекордсменом, сказали на брифінгу, став чиновник — керівник апарату Іва­нівської райдержадміністрації. За сприяння в оформленні документів на земельну ділянку площею 6 гектарів уздовж траси Київ — Одеса він отримав хабара в особливо великому розмірі (320 тисяч гривень). За даними правоохоронних органів, це найбільша в Одеській області «подяка» з початку року.

Більше сотні одеситів зібралися на зелений флеш-моб і висадили 126 дерев на схилах пляжу «Дельфін», якраз посередині над Трасою здоров’я. Доброчинна акція, яка згуртувала школярів, шанувальників веловідпочинку, кіномеханіків, економістів та інших небайдужих городян, проводилася у рамках першого Одеського фестивалю життя «LIFEST», ініційованого громадською організацією «Арт-середовище» та підтриманого європейським грантом від місцевого філіалу молодіжного проекту Програми розвитку ООН «Середовище проживання».

Як і обіцяли організатори, бажаючих взяти участь у першому Одеському фестивалі життя спочатку налаштували на потрібну хвилю. Це стало можливим завдяки спогляданню оригінальних квітів керамічної флористики від Олени Легкодух та спільного перегляду стрічки «Дерево життя» на кіностудії. Природа у фільмі відіграє першочергову роль. «Тут, певно, природа — це втілення Бога. Та й узагалі, природа, вона впливає на людей», — поділився враженнями другокурсник з ОНУ ім. І. І. Мечникова Артем Свиридов.