№ 33 (21297) четвер 26 квітня 2012 року

26  квітня — День  Чорнобильської  трагедії

Біля пам’ятного знака одеситам-чорнобильцям, що на Олександрівському проспекті, символічного постаменту, який увіч­нює тисячі розіп’ятих атомом живих душ, сьогодні зберуться люди. Під’їде, напевно, й місцеве начальство, щоб сказати кілька завчених слів про трагедію, яка сталася 26 років тому. А довкруж стоятиме багато жінок. Їхні сльози і думки будуть щирими. Вони — вдови.

Після мітингу жінки роз’їдуться по одеських кладовищах, щоб притулитися до хрестів на могилках, де лежать їхні чоловіки, одеські, як їх називають, чорнобильці. Притулитися й прошептати: «Не забуваю тебе, мій коханий…»

Більш як півтораста жінок нашої області об’єдналися в громадську організацію, яку назвали «Асоціація вдів Чорнобиля». Об’єдналися через те, що виявилися нікому не потрібними зі своїм болем, своїми нелегкими спогадами і світлою пам’яттю про коханих, загублених радіацією.

Валентина Соларьова, голова Одеського обласного відділення Українського національного фонду допомоги інвалідам Чорнобиля, розповіла, що організація наро­джувалася у неї на очах, що майже всіх жінок знає особисто й розділяє їхню мужність.

— Їм, — каже, — нема від кого чекати допомоги. Вони доглянули своїх приречених атомом чоловіків, на своїх плечах витягли родини. Вони постаріли від болю раніше свого віку. Кожна була в полоні власної трагедії, яку переживали в чотирьох стінах. Поки не об’єдналися.

«Людина не може без коріння. Лише тоді їй спокійно і впевнено живеться на землі, коли вона знає, що наслідує створене до неї, що зв’язки ці не обірвуться тому, що саме вона ланка в ланцюгу людства».

Р. М. Палецький.

26 квітня в рамках Народної академії творчості об 11.00 відбулося відкриття виставки робіт майстрів народної творчості Одещини — лауреатів та стипендіатів премії імені Ростислава Палецького та урочисте нагородження переможців. Захід приурочений до 80-річчя від дня народження нашого талановитого земляка, чиє життя обірвалося у розквіті літ за досі не з’ясованих обставин.

Творчий прояв художника нечасто має такі чітко окреслені часові межі і є таким індивідуально виразним, як це можна бачити в долі Ростислава Михайловича Палецького. Рівно десять років активної повно­цінної творчої праці відпустило йому життя, десять років, які сконцентрували в собі і винесену з батьківського дому любов до рідної землі та її історії, і пристрасть до малювання, що зайнялась з того часу, як він пам’ятав себе, і силу та ніжність українського слова, яким він володів образно й досконало.

Намагаючись зірвати об’єднання опозиції, влада не пустила Арсенія Яценюка до Юлії Тимошенко в Качанівську колонію. Проте лідери найбільших опозиційних сил — «Фронту змін» і «Батьківщини» — все ж підписали Декларацію єдності.

Про підписання Декларації єдності 23 квітня оголосили Арсеній Яценюк та Олександр Турчинов. «Я вважаю це історичним моментом. Ми переступили через особисте, на перше місце поставивши державне й громадське, — сказав лідер «Фронту змін». — 12 травня відбудеться форум, на якому буде презентовано програму змін від об’єднаної опозиції».

У декларації йдеться про об’єд­нання задля перемоги над режимом Януковича. Відкинувши власні амбіції, опозиціонери сформують єдиний партійний список і узгодять спільних кандидатів у мажоритарних округах. На таке об’єднання вже давно чекають українці: згідно з даними соціологів агентства «Рейтинг», за список об’єднаної опозиції готові проголосувати понад 30% виборців, а на Заході країни — 53%.

Дуже гроші потрібні…

Я можу вам відразу пообіцяти, що ніяких додаткових податків не буде, однозначно, і ніхто всерйоз в уряді не розглядає цю тему, і я не знаю, звідки ця тема з’явилася!

М. Азаров, 27 березня 2012 р.

Так нових податків ніхто й не пропонує, тут би зі старими розі­братися. А тема, до відома Миколи Яновича, з’явилася 15 лютого поточного року, коли член керованої ним Партії регіонів Г.Калетнік зареєстрував під №10051 законопроект «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо збору за користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення)».

Ідея законопроекту проста, як правда. Автор спочатку нагадує головні проблеми аграрного сектору країни, визначені в Державній цільовій програмі розвитку українського села на період до 2015 року (є й така): «відсутність мотивації до праці, бідність, трудова міграція, безробіття, занепад со­ціальної інфраструктури, поглиблення демографічної кризи та вимирання сіл». Причину всіх цих кар єгипетських автор бачить в убогості місцевих бюджетів, зумовленій, зокрема, «незначними асигнуваннями власниками і користувачами земель сільськогосподарського призначення коштів на розвиток українського села».

На приморських схилах, над «Трасою здоров’я», з’явиться яблуневий сад. Посадять його самі одесити під опікою і з допомогою спеціалістів «Міськзелентресту». Акція триватиме 27 — 28 квітня в рамках першого одеського фестивалю життя «LIFEST».

Багато хто думає, що посадити дерево — дуже просто. Та це не так, запевняють фахівці з «Міськзелентресту». Аби посаджене дерево прижилося і довгі роки тішило своїх «батьків», краще звернутися до спеціалістів: вони і місце виберуть, і сорт саджанців підкажуть.

Шановні читачі! Пропоную вашій увазі Маніфест нашого громадського руху. Цей документ повинен стати основою майбутньої програми «Українського вибору», яку ми разом розробимо й обов’язково втілимо в життя. Демократія — це влада більшості, і Громадський рух  «Український вибір» створюється для захисту прав більшості громадян України. Я звертаюся до всіх небайдужих згуртуватися навколо нашої спільної ідеї і повернути українському народові його конституційне право на владу.

З повагою,ініціатор Громадського руху «Український вибір»
Віктор Медведчук.

МАНІФЕСТ
Громадського  руху  «Український вибір»

Соромно так далі жити!

Двадцять років тому громадяни України обрали свій власний шлях, одноголосно проголосувавши за незалежність і суверенітет України. Ми вибрали право самим визначати долю своєї країни. За роки незалежності ми неодноразово делегували своє право на владу різним політикам і партіям, і щоразу політики або політичні сили, приходячи у владу, починали проводити в життя курс, який кардинально відрізняється від їхніх передвиборних обіцянок. Ідеологічні лозунги і програми стали для політиків лише ширмою. Чому ж після цього вони продовжують займати свої посади і кабінети? Хто і як у цьому випадку повинен і може змусити їх виконувати нашу волю і свої обіцянки?

Будь-яка влада, усвідомлюючи свою безконтрольність і безкарність, забуває про інтереси народу. І згадує про них тільки напередодні чергових виборів. Чи існує вирішення цієї проблеми? Вирішення є! Нам треба мати не тільки право голосувати в день виборів, але і право, і механізми здійснення контролю над тими, кому ми делегуємо свою владу.

До 195-річчя від дня народження Миколи Костомарова

Микола Іванович Костомаров (4.05.1817 — 11.04. 1885) був першим ученим Східної Європи, який радикально змінив підхід до праці історика, поставивши в центрі уваги не опис подій та осіб, а історію народу в його соціальному і культурному розвитку та в єдності різних сфер життя. На той час у наукових колах панувало сприйняття історичного процесу як політичної історії держав на чолі з династіями. Натомість Костомаров ще в студентські роки збагнув: «історію треба вивчати не лише за літописами, але й за народною творчістю. Для ліпшого знайомства з життям народу я почав етнографічні екскурсії з Харкова сусідніми селами й шинками». Саме він першим з істориків увів у науковий обіг слово «українці». Як постать багатогранна, високоосвічена, був не лише істориком, а й поетом (під псевдонімом Ієремія Галка видав дві поетичні збірки «Українські балади» та «Гілка»), публіцистом, драматургом, а також громадським діячем — став одним із засновників Кирило-Мефодіївського братства, з якого почався самостійний український суспільно-політичний рух.

Рід Костомарових мав козацьке коріння: один з його предків був сподвижником Богдана Хмельницького, відтак перейшов у підданство московського царя. Разом з іншими волинянами його оселили на прикордонній Білогородській лінії, яка згодом перетворилася на Острогозький Слобідський полк. Згодом, коли Микола Іванович після закінчення університету служитиме полковим істориком, на основі документів напише історію цього полку. На жаль, ця праця втрачена. Вчений вважав, що через історію полків можна простежити минуле всієї Слобідської України. Батько його також був військовим, у чині капітана брав участь у взятті Ізмаїла. Мав великий маєток в селі Юрасівка Острогозького повіту Воронезької області.

До 110-річчя від дня народження Степана Ковганюка (26. 04. 1902 — 26.08. 1982)

Є люди, з якими зразу після знайомства всі хочуть товаришувати. До таких належав і Степан Петрович. Я це зрозуміла з першого погляду. А був цей погляд на давній-давній (50 з гаком років тому) газетній летючці «Комсомольського племені» (було таке молодіжне видання в Одесі), де я тоді працювала перекладачем і з чого, власне, й почалася моя дорога в журналістику.

Еге ж! Перекладачем, бо газета була українська, а жоден з її працівників українською мовою не писав. Це згодом газету перевели на дубляж, і автори могли прочитати себе надрукованими. А тоді надрукованою мусили читати лише мене, рабу божу Галину. І далеко не всі, як і сама Галина (бо це ж таки лише перші кроки в газетній роботі), були певні, що з текстами все гаразд.

Коли проімперські демагоги в Одесі домоглися відновлення в місті пам’ятника Катерині ІІ, називаючи її засновницею міста, то вони, самозрозуміло, не тільки виявили цілковите незнання (а скоріше, свідоме ігнорування) реальних фактів історії, а й ґвалтовно ствердили той наратив історичної пам’яті, який не веде до об’єднання одеситів з рештою України, а навпаки — програмово викликає роз’єднання і штучно створює конфлікт ідеологій.

Щодо історичних фактів, то досить прочитати тексти двох нібито «основоположних» указів (від 17 травня 1794 року), які стосувалися порту Хаджибей (сьогоднішньої Одеси). У них вказано всього-на-всього, що Хаджибей є не тільки військовим, а й торговельним портом. І все. Про жоден акт заснування міста нема й не може бути мови. Адже ж і логіка такого заснування була б насправді дивовижна — начебто спершу очолене Жозепом де Рібасом імперське військо (із контингентом запорозьких козаків, які відіграли ключову роль у здобутті міста) штурмом підкорило Хаджибей, а щойно згодом, мовляв, «велінням великої імператриці» це місто взагалі було засноване… Гадаю, коментарі тут повністю зайві.

В Одеській юнацькій бібліотеці ім. В.В. Маяковського відбулася зустріч десятикласників середньої школи №82 (вчитель історії О.О. Кравченко) з Лідією Всеволодівною Ковальчук — викладачем ОНУ ім. І.І. Мечникова, директором Одеського академічного центру, одним з упорядників першого тому 27-томного всеукраїнського видання науково-документальної серії «Реабілітовані історією. Одеська область. Том 1».

У цьому виданні вміщені архівні документи, спогади, біографічні нариси, статті про репресованих, інформація щодо пошуку місць розстріляних та інший дуже цікавий і маловідомий матеріал, який охоплює період 1918 — 1991 років. Йдеться, зокрема, про червоний терор у час становлення радянської влади (1918 — 1920), НЕПу (1921 — 1929), колективізації та індустріалізації (1930 — 1936), «великого терору» (1937 — 1938), напередодні і на початку Другої світової війни, «політичні чистки» під час приєднання Південної Бессарабії (1939 — 1941), репресії наприкінці Другої світової війни та у повоєнні роки (1944 — 1953), репресивну та реабілітаційну роботу «хрущовської відлиги» і системну кризу тоталітарного ладу (середина 1950-х — кінець 1980-х років).

Факультет української філології Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського відзначив свою другу річницю. Перед організаторами святкового заходу постало непросте завдання — перевершити минулорічний концерт, який був цікавим та яскравим. І таке завдання для творців нинішнього дійства слугувало додатковим стимулом.

Розпочали свято гості з Білгород-Дністровського педагогічного училища — ансамбль «Веселка». Співочий колектив під керівництвом Валентини та Михайла Нікіруїв, лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів, подарував глядачам насолоду від мелодій справжньої української пісні. До слова, «Веселка» поверталася на сцену нашого університету згодом ще двічі, і лише під час останнього блоку ми дізналися, що заступник декана, Оксана Борисівна Петінова, була учасницею цього колективу, коли навчалася у цьому педучилищі.

Лише 50 школярів з Одещини взяли участь у VІ Міжнародному конкурсі з українознавства для учнів 8 — 11 класів. Саме стільки науково-дослідних робіт було надіслано з нашої області на адресу Національного науково-дослідного інститутуту українознавства та всесвітньої історії для участі у першому — заочному — турі змагань.

Загалом надійшло 814 робіт з різних областей України, а також з Києва, Севастополя, АР Крим, Придністров’я й навіть з Башкоростану. Негусто — як на таку широку географію. І причини тут зрозумілі: на відміну від багатьох країн, незрівняно розвинутіших від України, у наших школах ця дисипліна не вивчається. А що знають випускники шкіл про свою країну, про свій народ — такими громадянами вони й виростуть...

Одесити визнані кращими юними філологами України. За підсумками XVIII Всеукраїнського турніру юних філологів — учнів приватних шкіл, кубок чемпіонів та звання абсолютного переможця дісталося навчально-виховному комплексу «Ор Самеах».

Змагання знавців трьох мов — української, російської та англійської — відбулося 19 квітня. На нього з’їхалося 297 школярів з 13 областей України.

«Цього року у напруженій боротьбі кубок чемпіонів дістався навчально-виховному комплексу «Ор Самеах», учні якого стали кращими серед 6-, 8-, 9- та 11-класників. Ганна Мижевська, Альона Рагилевич, Дарія Рогова, Феруза Бегматова набрали максимальну кількість балів з трьох заявлених мов турніру і стали абсолютними чемпіонами», — розповіла голова оргкомітету турніру, директор НВК «Інтелект» Тетяна Єганова.

26 квітня 1986 року. Аварія на Чорнобильській атомній електростанції. У ліквідації наслідків цієї катастрофи всесвітнього масштабу брало участь 350 одеських пожежників, з яких 51, через ураження радіацією, не дожив до сьогодення.

«Цивільна оборона країни до аварії на ЧАЕС пояснювала, що атомна бомба — це небезпечно, а от атомний реактор — це самовар воду кип’ятити», — такими словами розпочав свою розповідь про участь у ліквідації аварії на ЧАЕС Ігор Іванович Мартинюк.

Саме з таким «багажем знань» зустріла більшість громадян нашої країни звістку про аварію на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції. Але не так думав інспектор 10-ї пожежної частини з охорони Малиновського району міста Одеси лейтенант внутрішньої служби Ігор Мартинюк. Уже мав чималий життєвий досвід, перш ніж став працівником пожежної охорони. Зокрема, ще під час строкової служби пройшов вишкіл у батальйоні хімічного захисту. Тож добре розумів, яка небезпека чатує у Чорнобилі.

Перекривши дахи і дороги світлим матеріалом, можна істотно знизити температуру земної кулі, а також скоротити витрати на кондиціонування будівель. До такого висновку дійшли вчені під ке­рівництвом професора Хашемі Акбарі з Університету Конкордії (Канада), повідомляє TCH.ua.

Використавши спеціально розроблену ними кліматичну модель, вчені з’ясували, що така заміна збільшить загальне альбедо (фізична величина, що описує здатність відбивати та розсіювати світло) міських територій на 0,1. Це зумовить ефект позитивного зворотного зв’язку: менший нагрів міських зон забезпечить менше танення снігу, що позначиться на подальшому зростанні альбедо і зниженні температури міських територій. Саме тому настільки незначна, здавалося б, дія, як «перефарбування» дахів і доріг у білий колір (і максимально близькі до нього кольори), здатна досить серйозно вплинути на загальну кліматичну ситуацію.

Україна — одна-єдина з європейських держав, яка й за 20 років свого існування так і не спромоглася виробити національної стратегії щодо наркотиків, документа до суворого виконання, який би аргументовано переконував світ, що держава цю справу міцно тримає у своїх руках, упереджуючи ризик розвитку наркозалежності для кожного громадянина, ведучи планомірну й системну роботу в напрямку викорінення зла, забезпечуючи скоординовану діяльність фахівців (юристів, медиків, правоохоронців, суддів…), дотримуючись вимог міжнародного законодавства.

Так довго не доходили руки до важливого, хоча маємо таку величезну кількість наркозалежних людей, розгалужену кримінальну мережу постачання та збуту лиходійного «товару», страхітливу статистику злочинів, скоєних під дією наркотиків, навіть дитячу смертність від них.