Цікавий вже тим, що завше дивує
Письменникові Володимиру Рутківському — 75
Письменник повинен дивувати. Своїми творами, закладеними в них ідеями та думками. Властиво, кожною новою книжкою. Тим і цікавий. Не кожному це вдається. Володимир Рутківський, здається, робить це постійно. Посудіть самі.
На початку своєї літературної «кар’єри» був поетом. Гарним поетом (а було це ще в середині 1960-х), треба визнати. Виходили книжки — «Краплини сонця», «Повітря на двох», «Відчиніть Богданкове вікно», «Рівновага», «Знак глибини», «День народження дощу»... Полюбляв історію, зокрема — археологію, а вчитися пішов... до Політехнічного нині університету. Відтак працю мав на Одеському суперфосфатному заводі. А далі — перекваліфікувався на журналіста, і вже «засвітився» на обласному радіо, та переманила його газета обласної ради. Тож книжка нарисів стала цілком логічним вислідом цього перевтілення — «Земля мастеров» (газета ж бо російська). А далі зробив крутий зигзаг усе ж таки у бік дитячої літератури, що теж не могло не подивувати, бо ж робота у цьому «гарячому цеху» незрівнянно важча. Сказав же один чоловік з пишучих, що творити для дітей треба не лише так само як для дорослих, а — набагато краще. Впорався. Свідчення тому — казка «Прибульці», дитячі психологічні та казкові повісті: «Аннушка», «Бухтик з тихого затону», «Гості на мітлі», «Канікули у Воронівці», «Намети над річкою», «Слуга Баби Яги», «Сторожова застава», «Потерчата», «Ганнуся»... Он скільки!
Його читачі не переставали дивуватися. Та вони ще всього не знали. Як з’ясувалося, ті його твори, що їх українські видавці, перестраховуючись, відхиляли (бо такі вони були українські, ті видавці), — ті твори охоче друкувала Москва, та ще й величезними накладами, та ще й порівнюючи його зі своїм класиком Гайдаром. Хоч доводилося, правда, самому перекладати.
Але враз Володимир Рутківський перестає друкуватися в російській столиці — просто не надсилає туди свої рукописи. Як українець, патріот, він хоче видаватися рідною мовою, бути українським письменником. І стає ним. Власне ним він вже був, бо ж не все те виходило друком у Москві, але також і в Україні.
Але тут намітився новий заверт його письменницької дороги: зацікавленість історичною тематикою, вірніше, повернення до рідної історії, властиво її утвердження в літературі — дитячій літературі, хоча книжки письменника з однаковим зацікавленням читають і дорослі, всіх вони захоплюють. Та й хто ж, як не дитячий письменник, мав би цікаво й захоплююче розповісти підростаючому поколінню українців про те, що Ілля Муромець — то таки наш чоловік у Київській Русі, яка, власне, й була великою українською державою. Або ось інший сюжет. Ще до того, як відбулася Куликівська битва, українсько-литовсько-білоруське військо вщент розбило монголо-татарську орду та погнало її недобитки геть з нашої землі. Скільки бо нам торочили про ту Куликівську битву, а про Сині Води на Кіровоградщині — мовчали. Тож як тут не сказати про ту шляхетну місію, що її перебрав на себе письменник, розказуючи дітлахам історію, якої вони сьогодні у школі, може, й не почують зовсім.
До слова, про Сині Води. Цей роман таки подивував усіх. Є такий конкурс літературний — книга року за версією ВВС. Минулоріч у фіналі цього конкурсу стояв двотомник Володимира Рутківського «Сині Води», поряд зі ще одною книжкою, безперечно, вартою читацької уваги. І саме для неї на кону віртуального «алкототалізатора» в соціальних мережах читачі поставили немислиму кількість алкогольних напоїв. А непередбачуване журі взяло та й назвало переможцем Володимира Рутківського, точніше, його двотомник «Сині Води». За всі роки, відколи засновано цей проект, уперше перемогла дитяча книжка.
І нарешті. Цьогоріч претендентом на Національну премію імені Т.Г. Шевченка стояли вельми достойні літературні мужі. Як з’ясувалося, дискусії були гарячі. І знову перемогла дитяча література. Як відомо, це був тритомник «Джури» Володимира Рутківського. З урахуванням комп’ютерних, а не книжкових, зацікавлень сучасних дітей це дуже важливо.
Свої привітання авторові вже висловили всі, хто міг і хотів. А сьогодні маємо ще одну приємну нагоду: привітати Володимира Рутківського з його 75-річчям. І нехай усе те, що розігрувалося в Інтернеті під час «Книжки року ВВС» (а було там чимало пристойних для ювілею напоїв), буде спожите у ці ювілейні дні (автор ні в якому разі не закликає до надуживання спиртного, боронь, Боже, — це ж бо може бути розтягнуто впродовж усього ювілейного року).
А коли серйозно, то віншуємо ювілярові у ці справді прекрасні для нього та його читачів дні. Нехай буде прихильним до нього небо, невтомною — муза його творчості, ласкавими — редактори та щедрими — видавці, а читачі — вдячними, і нехай буде їх багато.
Роман КРАКАЛІЯ.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):
- на 1 місяць — 50 грн.
- на 3 місяці — 150 грн.
- на 6 місяців — 300 грн.
- на 12 місяців — 600 грн.
- Iндекс — 61119
суботній випуск (з програмою ТБ):
- на 1 місяць — 40 грн.
- на 3 місяці — 120 грн.
- на 6 місяців — 240 грн.
- на 12 місяців — 480 грн.
- Iндекс — 40378
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
