Дітки «з пробірки»

Україна розробила державну програму зі штучного або екстракорпорального запліднення (ЕКЗ), точніше, є відповідний наказ МОЗ «Про порядок направлення жінок для проведення першого курсу лікування безпліддя методами допоміжних репродуктивних технологій за абсолютними показниками за бю­джетні кошти», який діє з 2005 року. Однак доступ до програми неви­правдано обмежений, адже держава покриває витрати жінкам 19 — 40 років, які визнані абсолютно безплідними. Йдеться про безпліддя так званого трубного походження — відсутність або ж повна непрохідність маточних труб. Статистика ж переконує, що жінки до 50-річного віку також хочуть мати дітей.

Приватні спеціалізовані заклади пропонують власні послуги, однак викласти по 50 — 250 тисяч гривень за мрію стати батьками по кишені не кожній родині.

В Одесі, в університетській клініці медуніверситету, що на Тінистій, де сконцентрований потужний медичний потенціал області, відкрито нове відділення допоміжних ре­продуктивних технологій, у якому пацієнт може отримати комплекс послуг із лікування безпліддя, починаючи зі встановлення його причин до призначення й проведення індивідуального курсу лікування.

Про те, як працює така програма й нове відділення, де дарують щастя батьківства, що вдається, а що не виходить — йшлося на прес-конференції в ІА «Одеса-медіа». До розмови запросили Дмитра Рязанцева, головного акушера-гінеколога управління охорони здоров’я облдержадміністрації, Лідію Гуменюк, завідуючу обласним центром планування сім’ї, та Ігоря Захаренка, завідуючого відділенням ре­продуктивної медицини Центру репродуктивної відновлювальної медицини (Університетська клініка) Одеського національного медуніверситету.

За останні три роки на Одещині, йшлося у виступах, простежується тенденція до скорочення кількості жінок репродуктивного віку (14 — 49 років). Якщо у 2009-у було 622 тисячі жінок, які потенційно могли народжувати дітей, то на початку 2012-го їх зменшилося до 609 тисяч. Екологія, стресові стани, хвороби, погане харчування, зневіра — все це нікому не додає здоров’я і не подовжує життя.

Під час розмови торкнулися питання повної заборони абортів, чого домагається дехто із законодавців, напланувавши у такий спосіб зупинити вимирання населення. Медики обома руками за те, що аборти треба попереджувати, а не забороняти, адже заборона призводить до збільшення кількості підпільних втручань, що є ризиком смертності жінок.

Така ситуація, зокрема, простежувалася за часів СРСР, коли діяла заборона на аборти.

Лідія Гуменюк розповіла, що минулого року на Одещині було зроблено понад 8 тисяч легальних абортів. При цьому жодного летального випадку, на щастя, не трапилося. Біда в тім, що з цієї кількості чи не півтори тисячі — це перші аборти для жінок, які можуть стати причиною безпліддя.

За останнє десятиліття співвідношення безплідних чоловіків і жінок стрімко змінюється: якщо ще 10 років тому вважалося, що не можуть мати дітей жінки у 95% випадках подружнього безпліддя й 5% чоловіків, то нині така пропорція становить 65 та 35%.

У скільки обходиться малятко «з пробірки»? Ігор Захаренко повідомив, що витрати на медикаменти і необхідні матеріали складають від 3 до 123 тисяч гривень. Скористатися послугою за державною програмою може щороку не більше 100 — 120 жінок, хоча реально допомоги потребує в рази більше.

Причому послуга не є цілковито безоплатною, адже пацієнткам доводиться самостійно докупляти значну частину витратних матеріалів. Вартість екопроцедури може перевищувати й 30 тисяч гривень. Таких процедур треба пройти щонайменше три. Дехто готовий віддати й більші гроші, щоб мати дитину.

До речі, безплідних одеситів найбільше серед моряків. Дослідники підрахували, що кожен п’ятий чоловік, який плаває довше п’яти років, має якісь проблеми з репродуктивним здоров’ям. Даються взнаки тяжкі умови праці, в тому числі й часта зміна часових поясів. Чоловіче безпліддя лікується набагато тяжче, причому вік особливої ролі не грає: чоловіки можуть, а останнім часом і дуже часто бажають пізнавати радість батьківства у 50 — 70 років.

Мати дітей — право кожної людини. І якщо природа щось вирішила не на нашу користь, то варто їй допомогти. Добре, вже навчилися, як саме це можна зробити.

Як сприйме дитина те, що вона «з пробірки», чи відрізнятиметься чимось від інших?.. Також цікава тема для роздумів та для дослі­джень фахівців. За великим рахунком, може, природі й все одно: знайшли малятко в капусті чи в скляній пробірочці.

Не вдалося, як те було заявлено в анонсі прес-конференції, поговорити про запропоновані наміри обкладати податками за бездітність, про що останнім часом гудуть люди, та, може, й правильно, що не торкалися цієї теми. До такої розмови належало б запросити не лише медиків, а й правознавців, громадськість.

Яна СТАСІНА.

Довідково. Штучне або екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ) — запліднення яйцеклітини спермою поза межами організму.

Екстракорпоральне запліднення вперше в історії людства було проведено у 1978 році в невеликому місті Оулдгомі в Англії. Засновниками ЕКЗ вважаються кембриджські дослідники — гінеколог Роберт Едвардс та ембріолог Патрік Стептоу. В результаті першої операції екстракорпорального запліднення в сім’ї Леслі та Джона Браунів з’явилася довгоочікувана дитина — дочка Луїза. До цього Леслі протягом 9 років безуспішно лікувалася від безпліддя, зумовленого непрохідністю маткових труб. Луїза Браун стала першою «дитиною з пробірки», як надалі стали називати дітей, народжених за допомогою цього методу.

Завдяки відкриттю Роберта Едвардса у світі народилося більше мільйона таких дітей. В Україні — понад 3 тисячі. У 2001-у Роберт Едвардс, який створив технологію штучного запліднення, був удо­стоєний найпрестижнішої американської премії у сфері медицини — Ласкерівської, а 2010-го отримав Нобелівську премію з медицини.

При зачатті «в пробірці» можна вплинути на здоров’я майбутньої дитини, контролювати стать плоду і виключати деякі генетичні (спадкові) захворювання. Лікарі обстежують ембріон до того, як перенести його в матку. Ембріони, що несуть ген спадкового захворювання, наприклад, хвороби Дауна, «відбраковуються». Після того як зародок прижився і почав розвиватися, жінка повинна спостерігатися у звичайній районній жіночій консультації. Пологи при штучному заплідненні, лактація і розвиток малюка нічим не відрізняються від тих же процесів при традиційному зачатті.

За наступні після відкриття роки бурхливий розвиток медичних технологій доповнив первісну методику ЕКЗ новими, безпечнішими та ефективнішими методами вилучення, консервації, запліднення яйце­клітин та імплантації ембріонів. Зараз техніка ЕКЗ дозволяє вирішити проблему безпліддя не тільки у жінок, а й у чоловіків: для штучного запліднення методом інтроцито­плазматичної ін’єкції (ІКСІ) досить одного повноцінного сперматозоїда. Заморожені яйцеклітини можуть безпечно зберігатися протягом десятків років, що дає можливість жінці вибрати оптимальний час для вагітності. Кріоконсервація яйце­клітин дає надію на материнство пацієнткам, які пережили онкологічні захворювання.