«Любові пам’ять незабутня»

Перше почуття пробудила в хлоп’ячій душі сусідська дівчина Оксана Коваленко. Через усе життя проніс Тарас Григорович пам’ять про це дитяче, найщиріше кохання. Заплющував очі і знову бачив її — чорнобриву, кучеряву... Першій музі Тарас Шевченко присвятив поему, згадував у поезіях. Дорогим іменем першого кохання називав героїнь своїх творів.

Навчаючись в академії, вже прославленим автором «Кобзаря», портретистом, їде Шевченко до рідної України. Тут зустрічає на балу Ганну Закревську. В цій жінці Тарас побачив високу духовність. Він красиво і ніжно виявляв свої почуття... А княжні Варварі Рєпніній було 35, коли вона познайомилася з 29-літнім Шевченком. Красуня, розумниця, з широким світоглядом, що жила молитвами і пристрастями, вона одразу ж палко покохала поета. Він оточив її німбом святості. Велике кохання княжни до Шевченка, на жаль, так і залишилося нерозділеним… Пізніше поет безтямно і відчайдушно захопився дружиною коменданта Новопетровської фортеці, матір’ю трьох дітей — Агатою Усковою. Вона довго здавалася йому вищою досконалістю. Та все минає… У Нижньому Новгороді з’являється ще одна жінка в його житті. Шевченко освідчується у коханні юній актрисі Катерині Піуновій, не зважаючи на 28 років різниці між ними. Невеличка, струнка, кучерява Катерина була фатально схожа на першу, освячену, осяяну дитинством, кохану Оксану… І ще незабутня зустріч: у Москві Шевченко познайомився з Марією — молодою дружиною Михайла Максимовича (українського вченого, природознавця, історика). Тарас Шевченко і Марія Максимович листувалися... Останню надію на щасливе подружнє життя вселила поетові Ликера Полусмакова. Шевченко закохався в неї і вхопився за рятівну думку — збудувати з цією кріпачкою своє родинне щастя, виглядати якого він уже стомився. Ликера була і гарна, і ніби ж розумна (вміла читати, писати). Її ледачкуватість, неохайність, корисливість Тарас Григорович сприйме за селянську простоту, оцінить жвавість і дотепність дівчини. Він впевнений, що пригнітило її оте прокляте кріпацтво. Воля і достаток змінять Ликеру на краще! То був останній самообман у житті поета…

Шевченко бачив у жінці ідеальне створіння природи, ніжну вразливу істоту. Але на нього чекала самотність аж до трагічного кінця. Згасла свічка його життя. Ніжне, добре, м’яке й любляче Тарасове серце боліло за людським теплом. Важко він переживав свою самотність, невдачі з одруженням. І хоч доля не принесла особистого щастя, але це не завадило йому стати володарем людських дум і мрій.

Активну участь у літературно-музичній композиції взяли студенти Дмитро Гувір, Олексій Журавльов, Максим Буянов, Микола Деде, Анастасія Молчанова, Людмила Шевченко, Лілія Звєздун, Василь Ожеван. Студенти парами виходили на сцену актового залу і розповідали про кохання у житті поета, читали вірші. Літературну вітальню прикрасили виступи музик, співаків, танцюристів, запрошених керівником гурту «Молода «Просвіта» Оксаною Матієнко. Особливо сподобалися глядачам маленькі артисти з дитячого ансамблю української музики «Мажорики» (керівник Наталія Сухаренко, міська музична школа). Малюки так хвацько й весело грали на скрипці, гітарі, сопілці та бубні, а ще й співали і пританцьовували під свій акомпанемент, що нікого байдужим не залишили. Студенти та викладачі технікуму накрили їх справжньою овацією.

На завершення свята поетичного кохання директор технікуму Анатолій Малішенко запросив учасників цього дійства — студентів і постійних організаторів таких заходів — Оксану Матієнко та автора цих рядків на сцену. Щиро подякував від імені всіх глядачів за дуже цікаву постановку делікатної теми з життя поета, за те, що переконали: духовність не чужа сучасній молоді.

Раїса Пітель,
методист Білгород-Дністровського державного морського рибопромислового технікуму.