ПересіЯні мільйони

Схема на сотні мільйонів

Отже, недавно аграрний міністр Микола Присяжнюк урочисто заявив, що Кабмін виділить на пересів озимини 300 млн грн. Їх нададуть господарствам, посіви яких по­страждали від аномальних морозів. Відповідне рішення, начебто, було прийняте на нараді з першим віце-прем’єром Валерієм Хорошковським і погоджене з Банковою.

За словами джерела «Економічної правди» в уряді, уже на днях повинна з’явитися відповідна постанова Кабміну. Втім, ні в аграрному міністерстві, ні в Мінфіні досі не пояснили, які саме додаткові надходження дозволять провести ці непланові бюджетні витрати.

В останній час громадськість зосередилася на іншому питанні: звідки уряд візьме 26 мільярдів грн на «соціальні» обіцянки Януковича? В цьому хаосі ніхто просто не помітив, що на бюджеті «малюють» ще одну дірку на три сотні мільйонів.

Як каже Присяжнюк, компенсацію аграрії отримають уже до кінця квітня. Розподіл коштів планується здійснювати з розрахунку 100 грн на гектар. Насамперед, мова йде про озимі пшеницю, ячмінь та жито.

Загалом, за даними Мінагрополі­тики, пересіванню підлягають до 3 млн гектарів. Чи відповідає це дійсності, дізнатися неможливо. Відстежити це можуть тільки в профільному міністерстві.

За офіційними даними, під урожай-2012 Україна засіяла озиминою 8,4 млн гектарів. Найбiльшi площi озимих зернових, що загинули після аномально низької температури, виявили в Херсонськiй, Миколаївськiй, Запорiзькiй, Днiпропетровськiй та Харкiвськiй областях. Якраз у цих регіонах не було достатнього сніжного покрову для захисту озимини, коли вдарили сильні морози. Трохи менше постраждали Одеська, Донецька, Луганська, Сумська і Вінницька області.

Напередодні Мінагрополітики підготувало схему розподілу коштів для допомоги агрогосподарствам у зазначених регіонах. Про неї стало відомо із слів Присяжнюка, який декілька разів наголошував на «прозорому» принципі, який начебто закладено у механізм. Напевно, цьому сприятиме той факт, що за міністерством в кожному індивідуальному випадку залишатиметься останнє слово.

Зокрема, виділення коштів здійснюватиметься за результатами подання документів. Схема передбачає, що до 20 квітня 2012 року всі підприємства разом з інспекціями та місцевою владою повинні скласти протоколи та подати їх на розгляд міністерства. У свою чергу, міністерство протягом 10 днів розглядає питання, при­ймає рішення і направляє кошти.

Однак перед цим аграріям доведеться пройти не одне коло пекла. У кожному районі створять комісію, яка на основі поданих сільгоспвиробниками документів та результатів огляду угідь визначить перелік підприємств, яким можуть виділити кошти. І це не все. Документи ще мають підтвердити Держ­сільгоспінспекція, місцеві адміністрації і Держкомстат.

Що означає отримання висновку у кожному з відомств, можна легко припустити. Ініціатива Мінагрополітики дозволить заробити чималій армії чиновників. Але, на думку Присяжнюка, це додасть відкритості і прозорості процесу. Наскільки «прозорими» можуть бути дії самого Мінагрополітики, всі уже мали змогу переконатися під час розподілу квот на експорт зернових у 2010 — 2011 роках. Сама необхідність їх введення була досить сумнівною, а результати розподілу — дуже дивними.

Окрім стимулювання корупції, у цій справі є інший момент. Незрозуміло, чому в умовах бюджетного колапсу влада раптом грається у благодійників там, де це взагалі не потрібно. Адже об’єктивних причин для цього нема.

Міф №1 — продовольча криза

Ризики можливої нестачі пшениці в країні взагалі не витримують ніякої критики. І все ж перші сигнали про те, що загибель озимини може призвести до дефіциту хлібної сировини на внутрішньому ринку, надходили саме з профільного міністерства.

Так, після перших новин Гідрометцентру про очікування суттєвих втрат серед озимих в Мінагрополі­тики не знайшли нічого кращого, як рекомендувати експортерам утриматися від експорту пшениці. Відомство запропонувало трейдерам переключитися на експорт ячменю і кукурудзи, оскільки урожай кукурудзи у 2011-у був рекордним. Ринок відреагував миттєво — зернотрейдери заметушилися, побоюючись чергових обмежень на вивезення продукції, і припинили закупівлю на внутрішніх елеваторах. А на міжнародних біржах ціни на пшеницю різко пішли вгору.

Хоча, якщо проаналізувати зерновий баланс, очевидно, що за­гроз для України бути не могло. Зокрема, минулого року країна зібрала рекордні 56 млн тонн зерна. З них: 26 млн тонн — внутрішнє споживання, перехідні залишки — 6 млн тонн. Водночас, з 1 липня 2011-го до 1 березня 2012-го Україна експортувала трохи більше 13 млн тонн збіжжя, й очікується, що за підсумками цього маркетингового року вивезено буде не більше 21 — 22 млн тонн.

Конкретно з пшеницею теж проблем не може бути. Врожай 2011 року — 23 млн тонн. З них на 1 березня експортовано 3,3 млн тонн, внутрішнє споживання — 12 млн тонн, перехідні залишки — 2,4 млн тонн (недавно Мінагрополітики збільшило цей резерв до 5,4 млн через нинішню ситуацію з озиминою). В перспективі теж не передбачається ризиків.

«Загрози для внутрішнього споживання абсолютно ніякої нема. За найбільш песимістичними прогнозами, виробництво становитиме 12 — 13 млн тонн пшениці, а реально — 14 — 18 млн тонн», — підтверджує гендиректор Українського клубу аграрного бізнесу Володимир Лапа.

Міф №2 — врятування пересічного аграрія

Ще одна байка — 300 млн можуть суттєво допомогти господарствам, що зазнали втрат озимих.

По-перше, щоб компенсувати витрати селян на пересівання — підготовку ріллі площею 3 млн гектарів і насіння для них — необхідна, як мінімум, в десятки разів більша сума. «Ефективність такої допомоги близька до «нуля». Ця сума не відповідає ніяким реаліям втрачених посівів. Для того, щоб компенсувати хоча б вартість пального і насіння, цього не вистачить. Скільки пального ви купите за 100 грн?» — зазначає президент Асоціації фермерів і приватних землевласників Іван Томич.

За оцінками Володимира Лапи, щоб компенсувати в повній мірі аграріям ці витрати, необхідно не менше 3 — 4 млрд грн. Ще раніше президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко казав, що пересівання 3,5 млн гектарів озимих обійдеться в 7 млрд грн.

На тлі цих оцінок урядова допомога селянам така ж жалюгідна, як і «Вітіна тисяча».

По-друге, самі господарства можуть проігнорувати цю благодійну акцію і не скористатися нею. Так, велика їх частка, каже Іван Томич, уже поза грою. «Сама процедура і порядок використання цих коштів занадто бюрократичні. Дрібні та середні господарства практично не братимуть участі в процесі подання документів. Зможуть це зробити тільки великі підприємства, які мають великий досвід у таких справах», — вважає він.

Крім цього, від підприємств, які отримають допомогу, у міністерстві вимагатимуть пересіяти площі яровим ячменем або пшеницею. А вони, за словами фермерів, є невигідними через традиційно низьку врожайність. Більшість загиблих площ селяни планують засіяти кукуру­дзою та соняшником.

Чому Мінагрополітики це робить?

Тож виникає цілком логічне питання: навіщо уряд вдається до таких неефективних кроків?

Джерела «ЕП» називають дві причини, й обидві пов’язані із виборами.

Перша — «популістична». За словами представника одного з агрохолдингів, ці 300 млн — це такий собі «передвиборний подарунок», через який Партія ре­гіонів більш «тісно» попрацює з сільськими головами і місцевими органами влади. У Присяжнюка, тим паче, вже є подібний досвід, він очолював попередню виборчу кампанію «регіоналів» на Житомирщині. До того ж у нього з’явилася можливість «відшліфувати» стосунки із «Сім’єю». За інформацією «ЕП», аграрний міністр, якого називають людиною «Юри Єнакієвського», зараз у немилості у президентської родини. Так, в цьому місяці Присяжнюк уже вдруге ходить у відпустку: спочатку перед березневими святами він відпочивав, а напередодні взяв «тайм-аут» ще на 10 днів.

Друга причина — «відмивання» коштів під вибори. Стандартний розмір «відкатів», який у сільському господарстві варіюється в ра­йоні 30%, ніхто не відміняв. За інформацією співрозмовника «ЕП», наближеного до міністерства, цього разу «такса» буде «божеською» і становитиме не більше 10%. Схема розподілу коштів ідеально підходить для цих операцій. І як би там не було, а це можливість для влади «наварити» від 30 до 100 млн грн.

Іван ПАЛІЙ.
«Економічна правда».