У ковбасі є... м’ясо?

Як не парадоксально, саме завдяки державі контроль за виробниками продуктів харчування був послаблений. Нагадаємо, за наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики з жовтня 2010 року з переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, виключені 12 видів продуктів, щодня присутніх на столі середньостатистичного українця, у тому числі ковбаси. Тепер інспекція з питань захисту прав споживачів зобов’язана за 10 днів попереджати підприємство про майбутню перевірку. «При реалізації в торговельних мережах товарів, які містять недостатню інформацію або термін реалізації яких минув, вони, звичайно ж, зникають з прилавків магазинів. Тому що, дізнавшись за 10 днів про проведення перевірки, багато підприємців або закриваються, або швидко оформляють документи», — зазначив Дмитро Пеструєв.

Зв’язані руки й у Держстандарту. «Раніше наші співробітники, прийшовши на м’ясопереробне підприємство, могли перевірити дотримання норм закладки сировини, у тому числі і м’яса, тобто проконтролювати процес виробництва ковбасних виробів. З при­йняттям закону «Про ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», який вступив у дію з липня минулого року, перевірки підприємств-виробників припинені. Сьогодні кількість м’яса в ковбасних виробах контролює лише сам виробник», — зауважив заступник директора ДП «Одесастандартметрологія» Руслан Злобін.

За станом справ у м’ясопереробній галузі стежить також санітарно-епідеміологічна служба, причому контроль цієї служби, за словами завідувачки відділу гігієни харчування облСЕС Лідії Степанової, починається з моменту відведення земельної ділянки для будівництва ковбасного цеху. СЕС не дасть дозволу на введення підприємства в експлуатацію і початок виробництва, якщо там не будуть створені належні санітарно-гігієнічні умови. «З першого січня кількість перевірок на виробництвах скоротилася. Тепер наша інспекція має право планово перевіряти м’ясопереробні підприємства раз на один або два роки — це залежить від ситуації на підприємстві. Якщо об’єкт має всі умови для виробництва якісної продукції, то він перевіряється рідше. У нас обладнана лабораторія, що перевіряє продукцію за всіма показниками, і ті результати нагляду, які у нас є, дуже гідні», — підкреслила вона.

Контроль за безпекою сировини і готової продукції, причому на кожному етапі виробництва, здійснює й ветеринарна служба. Як повідомила начальник управління ветмедицини в Одесі Ірина Фоменко, сировина, що надходить в ковбасні цехи, абсолютно безпечна для здоров’я людей. «Ветеринарною службою здійснюється контроль за виробництвом і продукцією безпосередньо в цехах, де виготовляються ковбасні вироби. У кожному з 25 цехів, що працюють в Одеській області, є ветеринарний лікар, який контролює прийом сировини, процес виготовлення і вже готову продукцію. Крім цього, виготовлення м’ясної продукції щокварталу перевіряють обласні лабораторії і служби ветеринарної медицини, які можуть сказати, чи є продукти безпечними», — розповіла начальник профільного управління.

Варто відзначити, що, скасувавши обов’язкову сертифікацію, законодавець надав можливість виробникам сертифікувати свою продукцію добровільно. Проте, за словами Руслана Злобіна, далеко не всі підприємства, що виробляють ковбаси в Одеській області, роблять це. Як правило, сертифікуються великі, відомі фірми, зацікавлені у своїй репутації. «Наявність сертифікату підтверджує якість продукції, що виробляється підприємством, і дає споживачеві можливість зробити правильний вибір. Багато підприємств, які виробляють ковбаси на Одещині, проходять добровільну перевірку якості у нас. По Одеській області та Одесі таких підприємств близько десяти», — зазначив представник «Одесастандартметрології». При цьому, за його словами, продукція виробників м’ясо-ковбасних виробів, які пройшли добровільну сертифікацію, повністю відповідає державним вимогам.

Сертифікація — сьогодні не єдина можливість виробників переконати споживачів у якості товарів. Так, зараз стартує проект «З турботою про українське», спрямований на те, щоб надати споживачам більше інформації про якість придбаних ними товарів. У рамках цього проекту, як вже повідомляли «Чорноморські новини», українські виробники можуть безкоштовно надати свій товар на експертизу якості. Якщо експертиза підтвердить відповідність зазначених товарів вимогам ДСТУ і технічним умовам для даного виду продукції, то вони отримають право маркуватися спеціальним «Знаком якості». «Сьогодні українські виробники перебувають у нерівних конкурентних умовах зі своїми іноземними колегами. Споживач часто купує не товар, а поліграфію — гарну обгортку. У наших виробників нема змоги так упаковувати товар», — пояснив Дмитро Пеструєв. «Знак якості», на його думку, може стати не лише своєрідною гарантією, а й хорошою рекламою товару.

Здавалося б, сумлінні виробники таких проектів боятися не повинні, однак жоден з одеських виробників ковбасних виробів досі так і не захотів надати свою продукцію на добровільну експертизу якості, що наштовхує на певні підо­зри. Виробники, у свою чергу, пояснюють небажання перевірятися своїми підозрами у непрозорості проекту, а не невпевненістю у власній продукції. Так, заступник генерального директора фірми «Гармаш» Андрій Куликов зазначив, що спочатку необхідно розробити процедуру прозорості перевірки, а також надання «Знаку якості». «Ми повинні розуміти, для чого це робиться і що ми отримаємо в результаті», — зазначив він.

Як і представникам державних служб, виробникам також є на що скаржитися. Скажімо, головний технолог компанії «Векка» Лідія Жлаб підкреслила, що порушення на підприємствах часто фіксуються через застарілість стандартів. Як-от довідник вмісту білка в м’ясі не оновлювався тридцять років, хоча система відгодівлі тварин на м’ясо кардинально змінилася. Якщо ра­ніше свиню відгодовували 7 — 11 місяців, то тепер цей термін скорочено до 3 місяців. Через застосування біодобавок для відгодовування тварин скорочується часовий проміжок набору маси, але за рахунок цього скорочується і вміст у м’ясі білка. Ось і виходить, що для відповідності ковбас ДСТУ щодо білка виробники змушені компенсувати його брак іншими компонентами, наприклад, соєю або білковими стабілізаторами.

Частково провину за неякісний товар виробник покладає на торговельні мережі — там часто не до­тримується режим зберігання і терміни реалізації, затримуються гроші за проданий товар. Заступник гендиректора фірми «Гармаш», директор Олександрівського м’ясоком­бінату Андрій Куликов розповів, що торговельні мережі вимагають, щоб виробники надавали їм товар з відстрочкою платежу й оплачували маркетинговий бюджет. Альтернативою продажу ковбасних виробів у торгових мережах може стати створення мережі фірмової торгівлі, що дозволить виробникам уникнути зайвих витрат, а споживачам — отримувати завжди свіжий якісний товар. Однак виробники ковбас, коли починають займатися цією справою, відчувають протидію з боку одеської міської влади. За словами Андрія Куликова, дуже важко пройти всі бюрократичні процедури.

Але головна проблема виробників ковбас — сировина, точніше, її відсутність. Так, за словами директора м’ясокомбінату, яловичину їм доводиться закуповувати у Вінницькій та Івано-Франківській областях, де у фірми вже склалися міцні партнерські стосунки. «Яловичини в Україні, на жаль, мало, і слава Богу, що є ще такі області, де є поголів’я, і звідти можна брати сировину», — зазначив він. Що ж стосується свинини, то наразі такі господарства ще є в Одеській області. Лідія Жлаб також поскаржилася на відсутність в Україні сировинної бази. До того ж, за її словами, ціни на м’ясо постійно зростають, тому виробники ковбас часто працюють на самоокупність, практично не отримуючи прибутку. Та як би не було складно із сировиною, все ж за кордоном наші виробники її не закуповують, намагаються обходитися вітчизняною.

Що ж до головного питання «круглого столу»: «Чи є м’ясо в одеських ковбасах?» — фахівці однозначно відповіли: «Є!» Щоправда, його кількість залежить від сорту, рецептури. Так, у ковбасах вищого ґатунку його не менше 70%, у так званих елітних — до 90 — 95%. Не менше 50% м’яса міститься в ковбасах першого сорту. Що ж до так званих ковбас, де кількість м’яса ледь сягає 20%, за новими нормами, які вже розроблені, але ще не введені в Україні, такі продукти ковбасою називатися просто не мають права. На упаковці буде за­значено, що це продукт, який містить м’ясо.

А ще фахівці озвучили свої поради, як правильно вибрати ковбасу. Насамперед потрібно пам’ятати, що якісна ковбаса дешевою не буває. Крім того, слід прочитати склад продукту і термін його реалізації. Намагайтеся купувати ковбасу, виготовлену за ДСТУ, віддавати перевагу перевіреним і місцевим виробникам. Звертайте увагу на зовнішній вигляд і запах — оболонка ковбаси не повинна бути пошкодженою, а поверхня — мокрою чи маслянистою. Купуйте ковбасу в перевірених магазинах, що відпо­відально ставляться до умов збе­рігання. Якщо є сумніви щодо якості або виробника — не соромтеся запитати дозвільні документи. Стосовно ж домашньої ковбаски, яка так смачно пахне на ринках, фахівці в один голос порадили від неї утриматися. Адже достеменно невідомо, хто, якими руками і в яких умовах її зробив.

Людмила ІВАЩЕНКО.