Справа, обрана назавжди
Народилася Марія Лук’янівна Ружицька в селі Златоустове Березівського району, коли нашим краєм котилася Друга світова війна. Тож довелося їй пережити і воєнне лихоліття, і важкі повоєнні роки.
У сім’ї, крім неї, виховувалося ще шестеро дітей. Усі вони рано дорослішали, в усьому допомагали батькам, котрі по війні працювали в колгоспі: батько Лук’ян Сергійович — на тракторі, мати Анастасія Василівна — у рільничій бригаді. Після закінчення восьми класів місцевої школи Марія пішла працювати на ферму. Спочатку трудилася телятницею, а згодом і дояркою. В 1959 році остаточно вирішила присвятити своє життя тваринницькій справі, вступивши на навчання до Заводівського сільськогосподарського технікуму на зоотехнічне відділення. Але на цьому не зупинилася. Продовжила навчання в Одеському сільськогосподарському інституті. Після першого курсу зі стаціонару перейшла на заочне відділення, бо треба ж було і батькам допомагати, і про власне життя подбати.
Їй було лише 20 років, коли доручили посаду головного зоотехніка колгоспу «За комунізм» Комінтернівського району. На той час господарство очолював знаний керівник Іван Стрілець, який не побоявся довірити молодому фахівцеві відповідальну ділянку сільськогосподарського виробництва. Він зважив на позитивні відгуки про трудівницю тих, хто працював поряд.
Хоч Марії на перших порах було дуже непросто справлятися зі своїми обов’язками, але життя навчило не пасувати перед труднощами. В колгоспі тоді налічувалося 2000 голів великої рогатої худоби, 3500 свиней, 120 коней, 10000 курей, 120 бджолосімей, два ставки, в яких на 18 гектарах водного дзеркала вирощували рибу (щороку ставки зариблювали 50 — 60 тисячами мальків). Й ось цим чималим сектором колгоспного виробництва доводилося щодень, зранку до вечора, займатися ще зовсім молодій людині, яку природа щедро обдарувала не лише чарівною вродою, а й працелюбністю, жадобою до наук, організаторським хистом.
Минали роки. Марія стала вже відомим у районі фахівцем тваринницької справи. У роботі найбільше дбала про якість продукції, хоча, ніде правди діти, у ті часи на деяких молочнотоварних фермах досягали, так скажемо, високих кількісних показників, не завжди підкріплених якістю.
У розмові з Марією Лук’янівною я нагадав їй відомий в ті роки діалог між секретарем райкому партії і дояркою, який звучав приблизно так. «Галино Іванівно, ви торік надоїли від кожної фуражної корови по п’ять тисяч кілограмів молока. А чи можете ви нинішнього року подолати шеститисячний рубіж?» «Надоїти можна, — відповіла доярка, — але воно навіть білим не буде — одна вода».
— Ми спеціалізувалися на створенні в господарстві дійного стада корів, яке забезпечувало б високу жирність молока, — розповіла Ружицька, — і довели її до чотирьох відсотків при базисній жирності 3,6. Вищої жирності по району не було. При цьому надій на корову за рік у нас сягав трьох з половиною і більше тисяч кілограмів. Ще вищих результатів домагалися передові доярки Тетяна Назарко, Валентина Ананова, Марія Малишевська, які з року в рік надоювали на корову понад чотири тисяч кілограмів молока при жирності 4,1 — 4,2 відсотка. Все вироблене молоко за своїми параметрами відповідало першому сорту.
У середині 70-х років минулого століття колгосп спеціалізувався на вирощуванні нетелей. Одночасно в господарстві утримувалося близько чотирьох тисяч голів молодняка великої рогатої худоби. За 40 років роботи на посаді головного зоотехніка колгоспу Марія Лук’янівна пережила не одну реорганізацію в тваринницькій галузі. Та за будь-яких нововведень вона не шукала, як то кажуть, легкого життя, а прагнула сповна віддаватися обраній справі. Про це свідчить і єдиний запис у її трудовій книжці. За працю — й шана. Досвідчений фахівець відзначена багатьма нагородами різного ґатунку. Але, як на мене, ця жінка, за свою багаторічну самовіддану працю заслуговує на найвищу відзнаку нашої держави.
І сьогодні ветеран виробництва, перебуваючи на заслуженому відпочинку, не сидить без діла — допомагає рідним, близьким, у громадських справах.
Тож побажаємо цій шанованій у районі жінці людської теплоти, родинного благополуччя та міцного здоров’я на довгі і щасливі роки.
Іван Рафальський.
Комінтернівський район.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
