Велика патріотка маленька Юля

Коли у шість років Юлечка пішла до першого класу, читати й писати навчилася всього упродовж місяця. Й відразу побігла записуватися в бібліотеку. За раз брала не менше трьох книжок, які дуже швидко прочитувала. Читання — її найулюбленіше заняття. З книгою вона не розлучається ніколи, вставляючи закладки між сторінками, що сподобалися найбільше, аби ще раз перечитати.

Читає Юля, як і розмовляє, однаково легко: що українською, що російською мовою. Скільком російськомовним дорослим хотілося б цього побажати! Втім, дівчинка не лише гуманітарій. Залюбки розв’язує приклади і задачі з математики, причому у різних варіантах. На уроках з логіки, як правило, отримує дванадцять балів. На «відмінно» складає нормативи з фізкультури. А на уроці з основ здоров’я здивувала вчительку ще у першому класі. На запитання, чи корисно ходити босим по землі, відповіла: «Так, бо земля наповнює нас своєю енергією». На уроках такого не звучало.

До речі, про вчителів. Юля любить усіх. Та особливо — найпершу вчительку Ольгу Михайлівну Білоконь, за якою на випускних плачуть не лише дівчатка, а й хлопці. З такою наставницею дуже цікаво крокувати в країну знань. Та найголовніша Юлина наставниця — мама Валентина Товстан, активістка Всеукраїнського об’єднання «Свобода», якій минулої осені довелося чимало повоювати з місцевою владою, коли в житлових будинках, начебто заради реформування, відімкнули газопостачання. Юлечці, як і іншим дітям, довелося той період сидіти у холоді, навіть без гарячого чаю.

І все ж маленька Юля — велика патріотка. Дуже пишається, що українка, що має рідну землю, рідну державу. Якось на уроці переповідали невідомо ким і навіщо надруковану у підручнику начебто «легенду» про те, що Україна походить від слова «окраїна». Юля, піднявши руку, встала і гордо запротестувала: «Неправда! Ми — не окраїна. Україна — центр Європи!» Таки — центр. Коли про нього будуть знати не лише діти, а й усвідомлять не байдужі до долі своєї Батьківщини дорослі, Україна стане центром не лише географічним.

Таким я побачила портрет великої патріотки дев’ятирічної третьокласниці Юлечки. У неї багато захоплень: шашки, шахи, заняття у танцювальному гуртку «Фаворит». А ще дівчинка любить писати власні маленькі твори. Скажімо, такі.

Королева Осінь

Йде до нас красуня-осінь, неначе жар-птиця. З прекрасним довгим волоссям, як пшеничне колосся. У вишитій різнокольоровими нитками сорочці з широкими, мов крила, рукавами. Змахне одним — сіється дрібний дощик, другим — полетять павутинки бабиного літа. У красуні-осені багато-багато клопотів: провести пташок у вирій, допомогти людям зібрати врожай, розфарбувати чарівним пензлем листячко на деревах. Осінь — справжня королева. Всі раді зустрічі з тобою.

До цієї зачарованої оповіді хочу додати: нехай міцніє твоє, Юлечко, перо. Нехай і надалі твоє життя залишається змістовним і наповненим. Як навчила мама і шкільні вчителі.

Антоніна ЛАБУШ.

смт Іванівка.