Видавничо-екскурсійна новинка

Не обмежуючись історією, автор особливу увагу присвячує професійній майстерності та особистості екскурсовода, зокрема опановуванню ним методичних прийомів показу і розповіді, а також ораторському мистецтву і комунікаційній майстерності, в тому числі у роботі з іноземними гостями.

Сергій Георгійович, варто підкреслити, надзвичайно прискіпливо поставився до висвітлення нормативно-правового забезпечення екскурсійної діяльності на сучасному етапі, технології проектування послуги «екскурсія», не побоявся викласти свої підходи до методики оцінки потенціалу ринку екскурсійних послуг у нашому регіоні. Він також розглянув механізм управління екскурсійною діяльністю в ринкових умовах, висвітлив сутність сучасних інструментів маркетингу і менеджменту у сфері екскурсійної діяльності.

Втім, як на мене, навчально-методичний посібник не позбавлений певних недоліків, хоча рецензентами книги є відомі і поважні в нашому місті діячі — доктори економічних, філософських та педагогічних наук низки провідних ВНЗ Одеси. На жаль, істориків, літературознавців чи музеєзнавців серед них нема. Це й призвело до окремих прикрих помилок, які варто було б лише своєчасно виправити.

Ось, наприклад, у списку використаної літератури зазначено видання: Атас А. «Старая Одесса, ее друзья и недруги». — М.: Ласми, 1992. — 208 с., хоча автором цієї криги була відома дореволюційна дослідниця Одеси Доротея Атлас. У додатку Е посібника під назвою матеріали «Портфеля екскурсовода» міститься інформація про славетного Ісака Еммануїловича Бабеля, який «у липні 1917 року як спеціальний агент ЧК під виглядом письменника селиться в центрі Молдаванки». Даруйте, але ж ВЧК як сумнозвісна організація була створена тільки 20 грудня 1917 року і до бажання та задумів Бабеля, заради історичної правди, не могла мати жодного стосунку.

Не зовсім тактовний має вигляд рекламне оголошення, розміщене Одеським державним економічним університетом (який наприкінці 2011 року вже став національним) на останній сторінці видання, про набір на курси навчання спеціалістів туристичного супроводу — екскурсоводів та гідів-перекладачів, якими переймаються якісь жіночки «Ярослава Генріхівна та Марія Олексіївна», без зазначення їх статусу, прізвищ та посад.

На жаль, поза увагою видання залишилися позитивні здобутки і творчі напрацювання одеських екскурсоводів. А вони, безумовно, є. Досить назвати імена високих майстрів цієї справи — Валентини Ковач, Світлани Карлетчук, Валерія Нетребського, Владія Шмиголя, Тетяни Ярошевської, Світлани Лазарчук, Ірини Білоцерківської, Надії Бережної, Елеонори Попової — з Одеси, Антоніни Митник — з Білгорода-Дністровського, Галини Гоженко та Тетяни Іванової — з Ізмаїла, Тетяни Балацької та Акуліни Федоренко — з Вилкового та багатьох інших, хто своєю невтомною працею серед широкого загалу туристів зробив вагомий внесок у формування гостинного іміджу нашого міста та регіону загалом. Доречним було б створення ліги одеських екскурсоводів, щоб досвід кращих з кращих можна було узагальнити теоретично та передати обдарованій молоді.

Проте вказані недоліки в жодному разі не применшують значення новітнього навчально-методичного посібника, виданого, до речі, обмеженим накладом — всього 300 примірників. А він вартий уваги і студентів та викладачів профільних навчальних закладів, і екскурсоводів та підприємців туристичного бізнесу Одещини, і якнайширшого кола читачів, які прагнуть пізнати всі грані життя нашого краю.

Антон ГРИСЬКОВ,
член правління Одеської обласної організації Національної спілки краєзнавців.