Улюблене заняття наших російських друзів, або Про роль Медведєва у «Газпром»-шоу

Михайло ГОНЧАР, директор енергетичних програм центру «Номос»:

— Якщо російська сторона так переконана, що Україна відбирала несанкціоновано газ, то вона мала зробити, принаймні, дві речі.

Перша. Відповідно до Меморандуму про механізм раннього запобігання, підписаного між Росією та Єврокомісією в листопаді 2009 року на рівні міністра енергетики Росії та єврокомісара з питань енергетики, російська сторона мала б попередити Єврокомісію про виникнення серйозної проблеми у вигляді несанкціонованого відбору нами газу при постачанні «Газпромом» газу європейським споживачам. Це те, що повинна була зробити Росія негайно, ще наприкінці січня, коли з’явилася інформація про недоотримання газу європейськими споживачами. Як відомо, нічого подібного «Газпром» не зробив. Сам факт незадіяння механізму, передбаченого меморандумом, свідчить про те, що проблема була не зовні, а всередині Росії.

Друге. Якщо російська сторона так переконана, що українська сторона «тирила» газ, то у неї карти в руках. Нехай звертаються в Міжнародну арбітражну інстанцію та доводять це відповідно до загальноприйнятих міжнародних процедур. Але нічого подібного з озвученого Медведєвим — Міллером не витікає. Тож ця заява не більше, ніж маніпуляція в стилі «Газпром»-шоу. І це зрозуміло як у контексті передвиборних подій в самій Росії (мобілізувати електорат проти сусідньої країни — улюблена справа російських «друзів» з Кремля), так і в контексті створення тиску на українську сторону в ході переговорного процесу в газових питаннях. Ще одним підтвердженням існування проблем саме на російському боці є той факт, що Центральне диспетчерське управління ПЕК Росії на початку лютого припинило оприлюднювати дані про видобуток, споживання та відбір газу з ПСГ. Дані ж щодо вугілля, нафти, електроенергії продовжували оприлюднюватися. З цього можна зробити лише один висновок: російській стороні було що приховувати.

Ще запитання. Якщо Україна відбирала надмірну кількість газу, тоді чому не були виведені на максимальну проектну потужність перша черга «Північного потоку» та «Блакитний потік»? Відповідь очевидна: навіть якщо б у Росії був би «Південний потік» і ще кілька ниток «Північного потоку», це не допомогло б. Просто, в Росії вже зараз більше труб, аніж газу, і на піку попиту вона не в змозі задовольнити його. Але не бажає цього визнавати. Натомість традиційно показує пальцем в український бік. Цікаво, що скорочення постачань російського газу відбувалося і в Білорусі. Там теж Україна газ відбирала?

Ця заява про крадіжки — прямий текст нашим очільникам: «Довести нічого не зможемо, але крові поп’ємо». Але я гадаю, що варто подякувати російським «друзям», що вони піднімають газову тематику на лінії «Росія — Україна — ЄС». Це зайвий раз спонукає українську сторону встати з колін у переговорному процесі з Росією. По-друге, це актуалізує необхідність залучення Єврокомісії як консультанта до переговорного процесу з російською стороною. А ще стимулює українську сторону на офіційному рівні виступити з пропозиціями створення режиму прозорості руху енергоресурсних потоків на рівні Росія — Україна — Європейський Союз. Якщо існуватиме система інструментального контролю фізичних параметрів руху газових потоків, це дозволятиме об’єктивно миттєво виявляти, де проблема, та прибере простір для маніпуляцій. І ця система позбавить Росію можливості займатися улюбленою справою — «розводити» українських та європейських споживачів.

Сергій ДЯЧЕНКО, експерт енергетичних програм Центру Разумкова:

— Поява подібних заяв дуже зрозуміла. Їхня причина — невдачі, пов’язані із укладанням газових контрактів. Як тільки українська сторона відхиляє якісь пропозиції російської сторони, то миттєво з’являються заяви, пов’язані із загрозою втрати Україною транзитного статусу або крадіжок газу. Україна не відбирала несанкціоновано газ. Не було необхідності, у нас було багато газу у сховищах. Україна на відміну від більшості європейських країн захищена у таких ситуаціях. Ми накопичуємо газ протягом кількох років. Та й Росія сама у той чи інший спосіб зізнавалася, що у пікові періоди їй не вистачає газу для постачань. Зрештою, нинішня інформаційна та телеметрична системи дозволяють швидко виявляти подібні речі несанкціонованого відбору. А оскільки офіційно цього зроблено не було, то це свідчить на користь України. Тож заява президента РФ — це, з одного боку, тиск на Україну, щоб вона прийняла умови Москви у газових відносинах, а з іншого боку — задоволення потреб президентської кампанії Росії, якій потрібні такі конфліктні ситуації та образ ворога.

Юрій КОРОЛЬЧУК, експерт Інституту енергетичних досліджень:

— Попередню заяву «Газпрому», у якій йшлося про крадіжки нами газу, я пояснив тим, що у компанії обширний інфаркт, відтак повну неспроможність збільшувати видобуток та виконувати контракти із ЄС він пояснює «крадіжками». Ледь стоячи на ногах, нас звинувачує. А після сьогоднішньої заяви, до якої долучився Медведєв, я серйозно думаю, що у нього не лише інфаркт, а й шизофренія...

Згідно з новою угодою, яку вони пропонують Україні, вони нам дають 10% знижки в обмін на збільшення обсягів постачання. Заявляють про збільшення постачання, не маючи можливості його забезпечити. А попри це намагаються звинуватити нас. Якщо ми винні — зверніться до Стокгольму в суд.

Крім того, заява Медедєва розрахована на очільників ЄС. Україна тут пасивна сторона. Це ЄС та Росія вирішують між собою відносини стосовно обсягів газу на майбутнє. ЄС хоче від Росії гарантій, що буде газ. А Росія хоче від ЄС грошей. Росія займає агресивну позицію не лише до нас, а й до ЄС. Росії не вдалося домовитися з Китаєм про видачу авансового кредиту на розробку родовищ та труби для газу, який би постачався в Китай. З тих грошей вони планували закрити багато потреб, кредитів, почати будувати частину «Південного потоку». А воно не склалося. Тобто «Газпрому» потрібні гроші, а, стикаючись з цією проблемою, всі шукають винуватих...

У 90-х роках «Газпром» закачував влітку газ в українські підземні сховища, зберігав, платив за зберігання, а взимку піднімав та давав в країни ЄС. А вони зараз замість того, щоб домовлятися з нами про це, вкладають мільярди в будівництво підземних сховищ на території ЄС, значно менших за своїми параметрами. Чому вони так роблять? Я бачу у цьому лише корупцію: вимивають гроші й отримують відкати.

Олександр ГУДИМА, народний депутат України, експерт з питань газу:

— Читаю заяву Медведєва та просто співчуваю: Росія збідніла до того, що вже заявляє про якісь нещасні мільйони, яких ніхто в неї не крав і які для неї раніше не були обсягами, вартими уваги.

Настільки у них погані справи на передвиборних фронтах, що вони підключили образ українського ворога та вкраденого газу. Крім того, їх збентежило, що українська влада не реагує навіть на подачку — знижку у 10%. Нічого наша влада не каже, не ведеться на їхні 10%... Вони заявляють, що наша улюблена справа — забирати у них газ. А я знаю, яка їхня улюблена справа. Єльцин любив зранку встати та подумати, що він зробив для України, а ці кремлівські хлопці встають і перше, що думають зранку, чим би підгадити Україні.

Опитувала Маша Міщенко.
Джерело: www.unian.net.