Татарбунарська Аляска і передвиборна «свистопляска»

Демонтаж провадився з розмахом, на очах у всіх владних структур і правоохоронних органів Татарбунарського району, до яких неодноразово зверталися із заявами жителі цих сіл за допомогою, але ніякої правової оцінки таким злочинним діям і допомоги не надійшло.

Жителі сіл Дивізія, Безім’янка, Тузли і Жовтояр розповідали, що спочатку в нічний час, а потім і цілодобово труби із землі витягували двома японськими екскаваторами, різали газовими різаками на 11-метрові частини, вантажили за допомогою крана й екскаваторів на великовантажні машини та транспортували на Саратськую металобазу для остаточного перетворення їх на металобрухт.

Діаметр цих сталевих товстостінних труб внутрішньогосподарської зрошувальної мережі — від 530 до 1220 мм, товщина металу — 9 — 11 мм, вага одного погонного метра десь 400 — 800 кг. Ціна кілограма такого металобрухту на Саратській металобазі — близько 2 гривень.

Не важко порахувати, що мінімальна вартість зданих труб з одного кілометра внутрішньогосподарської зрошувальної мережі складає понад мільйон гривень, а збитки держави за рахунок втрати основних фондів, що на обліку Дивізійської та Безім’янської сільських рад наближається до 40 мільйонів гривень.

Виникає запитання: а що, сільським громадам Дивізії, Безім’янки та Жовтояру ці гроші не потрібні, хоча б на ремонти тих же доріг, що нагадують танкодроми? І чому сільські голови так спокійно ставляться до втрати багатомільйонних основних засобів, що перебувають на балансі їхніх сільських рад?

Відповідь, певне, захована в ціні питання і в тому, що демонтаж проводить своя «регіональна» дуже впливова людина. Цей «старатель», за добу «відкопує» без будь-яких вкладень мільйон гривень, легко «домовляється» з усіма вертикалями влади і правоохоронних органів та ще й може «пожертвувати» кілька тонн вугілля в рік на дитячий садок, адже вибори у Верховну Раду не за горами...

І немає йому діла, що цими днями рішенням Татарбунарської райради закритий (даруйте, реорганізований в амбулаторію) цілодобовий стаціонар Дивізійської сільської лікарні через відсутність бюджетного фінансування. Як, утім, закриті (реорганізовані) інші три дільничні лікарні Татарбунарського району.

І нема також діла залітному «старателю-благодійнику» до того, що ніколи благодатна перлина нашого району і всієї Бессарабії — озеро Сасик, яке забезпечувало раніше безцінними сортами риби і цілющими грязями весь регіон півдня України, — гниє і розносить сморід, епідемії, глисти, хвороби і смерть усьому довкіллю і людям з навколишніх сіл. Й усе тому, що в бюдже­ті нема коштів на раздамбування і з’єднання його з Чорним морем.

І нема навіть діла до того, що при злодійському демонтажі труб верхній родючий шар ґрунту цілком перемішується з материнською породою і ніколи більше плодоносити не буде.

«Старателя» у Татарбунарському районі зупинити нікому, крім Господа Бога... і то лише на час морозів та весняного бездоріжжя.

А далі??? Далі: «...Я планов наших люблю громадъе, размаха шаги саженьи...» Адже тільки на Дунай-Дністровській зрошувальній системі під землею залишаються 587 кілометрів труб великого діаметра внутрішньогосподарських зрошувальних систем і ще 320 кілометрів їх зарито на території Татарбунарської зрошувальної системи. А це ж мінімум мільярд гривень наших з вами державних грошей, таких необхідних для виживання, які обов’язково відкопає й повезе в невідомому напрямку впливовий «старатель»...

...Та невже в нашій країні його нікому зупинити???

На словах щодня наш Президент Янукович В.Ф. напередодні парламентських виборів, що наближаються, так ретельно і наполегливо бореться з корупцією і злодійством у нашій країні, — шкода, щоправда, не в лавах своєї команди. Ми чуємо про злодійство і непрофесіоналізм попередньої влади. Схоже, ця проблема сьогодні вирішена комплексно: крадуть дуже професійно, і з розмахом.

У Татарбунарському ра­йоні, як і в усій Одеській області, дуже часто пишуть і говорять про «Народний бюджет»: на розвиток району в 2012 році з районного й обласного бюдже­тів передбачається сума близько 4 мільйонів гривень.

То що ж у результаті ми маємо? 40 мільйонів гривень пішло до чиєїсь кишені, а 4 мільйони гривень ми всі разом збиратимемо по крихтах?.. Звісно, прикриваючись правильними і гарними гаслами, можна, укравши 40 — 50 мільйонів гривень, десяту частину цих грошей «щедро» ви­тратити на гучні піар-акції своєї виборчої кампанії. А ось красти хочеться без зайвого шуму, без привернення уваги громадськості.

Ось така насправді у нас виходить Татарбунарська Аляска і в перспективі — передвиборна «свистопляска». Чи повірять у неї люди???

Іван ДАНИЛЕНКО.

P. S. Заява жителів сіл Дивізія і Безім’янка Татарбунарського району Одеської області і надані ними матеріали передані народному депутату України, першому заступникові голови парламентського Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Г. Г. Москалю.

«Коли я ознайомився з наданими мені матеріалами, зрозумів, що в першу чергу вирішенням цієї проблеми повинна займатися Генеральна прокуратура. Тому я вже направив відповідне звернення на ім’я Генерального прокурора Пшонки В.П. з вимогою негайно вжити заходів прокурорського реагування. Я буду  постійно тримати це питання під своїм контролем. Також беру зобов’язання не допустити тиску на людей, які звернулися до мене, з боку місцевої влади», — прокоментував ситуацію Геннадій Москаль.

«ЧН».