№ 12 (21276)  субота 11 лютого 2012 року

Запланований брифінг у прокуратурі Одеської області почався з того, що… журналістів не пускали. Точніше, пускали, але вибірково, за списком, у якому — дев’ять обраних телеканалів, і більше нікого…

На прохання журналістів покликати прес-секретаря відомства, нам відповідали, що вона зайнята і просила не турбувати. Цікаво, що у прокуратурі, яка повинна чинити нагляд і контроль за виконанням Закону України «Про доступ до публічної інформації», інших законів щодо права журналістів на професійну діяльність, буквально на вході порушували законодавство, нічого нікому не пояснюючи. «Прорватися» на місце події допомогли народні депутати України Геннадій Москаль та Руслан Князевич, яких також намагалися зупинити на вході, але, мабуть, таки згадали про депутатську недоторканність…

Як воду в ступі товчуть одні і ті ж звинувачення-неправду і високі посадовці, і дрібні чинуші, призначені на посади тими посадовцями, ще й аноніми їм підспівують в унісон. Отож, як і обіцяли в минулому номері газети, сьогодні розкажемо вам історію тиражування цієї брехні.

«Першою ластівкою» стала стаття за підписом директора видавництва «Чорномор’я», шеф-редактора газети «Одесская реклама» В.І. Носача «Шум из ничего, или Почем свобода слова», опублікована 22 грудня 2011 року в названій газеті, яку, до слова, видавництво вже встигло чи то продати, чи то переуступити права іншому видавцеві.

У п’ятницю, 10 лютого, біля будівлі Одеської обласної адміністрації відбулася акція протесту проти бандитського тиску на підприємство «Стальканат-Сілур» та політичних переслідувань представників опозиції.

У мітингу взяли участь працівники заводу «Стальканат», члени «Фронту змін», народні депутати Верховної Ради Геннадій Москаль і Руслан Князевич, представники інших опозиційних сил Одещини — загалом близько тисячі людей, повідомляє офі­ційний сайт «Фронту змін».

«Одеса потерпає через злочинні дії влади. Треба перестати мовчати і стояти осторонь. Ми, одесити, здатні сказати «досить!» усім, хто намагається зробити з нас мовчазних рабів, — заявив на мітингу голова фракції «Фронт змiн» в Одеській міській раді Олександр Остапенко.

Одеський опозиційний телеканал «Новая Одесса» виступив із колективною заявою про безпрецедентний тиск на опозицію в Одесі.

«Вчора, 6 лютого, за нашими даними, затриманий глава «Облспоживспілки» Іван Негода. 2 лютого у будівлі організації був проведений обшук. За даними наших джерел, цей арешт носить відверто політичний характер. Як відомо, саме в будівлі «Облспоживспілки» орендує приміщення опозиційний телеканал «Новая Одесса», в ефірі якого щодня виступають лідери опозиційних політичних партій і звучить критика на адресу нинішньої влади.

Від  потаємного  симпатика

Шановна редакціє!

Ви, мабуть, здивуєтеся, коли скажу, що я щирий шанувальник вашої газети, яку почав активно читати десь упродовж останніх п’яти років. А чому здивуєтеся, бо я член нині правлячої партії та й посаду не останню займаю. Знаєте ви чи ні, але в нашому партійному середовищі симпатії до такої газети не заохочуються, а якщо сказати точніше — на неї покладено табу. Суворо «не рекомендують» її передплачувати й особливо в державних установах, організаціях, начальних закладах.

Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка визначив імена переможців, які отримають премію 2012 року. Приємна новина для Одещини: серед переможців — наш земляк, письменник Володимир Рутківський.

Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка за підсумками таємного голосування, яке відбулося у четвер, 9 лютого, визначив лауреатів Шевченківської премії 2012 року. Лауреатами премії з літератури стали Петро Мідянка за збірку поезій 2010 року «Луйтра в небо» (представлений на здобуття премії Асоціацією українських письменників) та Володимир Рутківський за історичну трилогію для дітей «Джури» 2007 — 2010 роки («Джури козака Швайки», «Джури-характерники», «Джури і підводний човен», представлений Держтелерадіо України).

Відбулася обласна конференція політичної партії «За Україну!». Делегати обговорили питання подальшої роботи обласної організації з огляду на укладену «Фронтом змін» і партією «За Україну!» угоду про спільну опозиційну діяльність. Висловлювалися сподівання, що це тільки один з перших кроків на шляху реального об’єд­нання усіх опозиційних політичних сил. Обрано делегатів на з’їзд партії.

Конференція ухвалила звернутися до всіх партій і громадських організацій підтримати газету «Чорноморські новини», краще використовувати можливості цього друкованого органу патріотичного і демократичного спрямування як об’єд­навчого майданчика, дискусійної трибуни і засобу формування громадської думки.

Під час інтернет-конференції «Вибори в Україні: політтехнології чи голос народу?», яка відбулася в ТІА «Вікна-Одеса», заступник голови центрального виконавчого комітету партії «УДАР Віталія Кличка» — керівник регіонального департаменту Володимир Курінний на запитання «Чи можете ви проаналізувати й оцінити роботу людей, які нині сидять на Думській?» відповів, що «нинішня міська влада — це непорозуміння в історії Одеси».

У рамках спільних заходів Українського народного університету та Науково-ідеологічного центру ім. Д. Донцова в Одесі з лекцією про Дмитра Донцова виступив президент національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор філософських наук Сергій Квіт. Вочевидь, це чи не перша публічна розширена інформація у такому форматі не лише про постать та ідеологічну спадщину визначного українського мислителя, а й, що дуже важливо, про актуальність його поглядів та його вчення у наш час.

Це не була властиво лекція: у вільному викладі — характерній для самого Донцова манері його улюбленої есеїстики — упродовж 45 хвилин перед присутніми постала постать блискучого україн­ського публіциста, ідеолога націоналізму, політичного і культурного мислителя, літературного критика та есеїста. Це була не лише розповідь про суто теоретичні засади (згадаймо Бандеру: «У Донцова нема розуміння практичної політики»), а саме про значення його програм для визвольної боротьби, про вплив його на Євгена Коновальця та багато інших діячів українського визвольного руху та про актуальність Донцова сьогодні, за дуже складних і небезпечних умов існування Україн­ської держави. Як у внутрішньому вимірі, так і в європейському та світовому глобалізаційному просторі. Виходячи з якого — існування, власне — націоналізм, постає як надзвичайно актуальна ідеологія. До слова сказати, зростання націоналізму сьогодні бачимо й у Європі — це підтверджує і серія виборів, що пройшли у різних країнах.

...И началась война, то есть совершилось противное
человеческому разуму и всей человеческой природе событие.

Л. Толстой.

Коли 1948 року троє радянських маршалів подали Й. Сталіну рукописи своїх спогадів про недавню війну, той порадив не поспішати з цим (а це означало заборону), мотивуючи власну думку тим, що на той час «чад перемоги» перешкоджатиме об’єктивному відтворенню подій війни, і допускав публікацію подібних речей принаймні років через двадцять. Треба віддати належне вождеві: він знав, про що говорив, і в глибині своєї темної і втаємниченої душі усвідомлював те, чого ми навіть більш ніж через шістдесят років по тому не можемо (чи не здатні? не бажаємо? боїмося?) усвідомити.

Негласне табу вождя і справді діяло майже два десятиліття — лише з 1968 року друкарські верстати почали тиражувати «спогади і роздуми» маршалів: спочатку фронтових, а потім і новоспечених, яких виявилося набагато більше, ніж у роки війни. Завершальною у цій лавині славо­слів’я була «Іліада» ще одного «маршала» — «Мала земля» Л. Брежнєва, яка мала остаточно закріпити за Радянською армією непохитний титул — «Непобедимая и легендарная, в боях познавшая радость побед».

У «Чорноморських новинах» від 21 січня з цікавістю прочитав статтю «Ринок землі: фермери чи латифундисти?». На це животрепетне питання намагалася відповісти генеральний директор

Центру аграрних реформ Любов Молдаван. Тема складна, серйозна. Тож, у міру своїх знань та досвіду, спробую і я торкнутися деяких її аспектів.

Насамперед слід чітко розмежувати такі філософські поняття, як причини і наслідки. Нинішнє становище сільського господарства є причиною наших бід чи наслідком значно глибших процесів, що відбуваються в суспільстві?

На позачергову сесію депутати Одеської міської ради зібралися з єдиною метою: щоб дати дозвіл на відведення землі під будівництво лікарні швидкої допомоги.

Порушення цього питання Олексій Костусєв пояснив: обранці громади занепокоєні тим, що будівництво лікарні швидкої допомоги в Одесі ще не почалося. З часу підписання угоди між інвестором проекту Аднаном Ківаном та одеським міським головою минуло вже півроку. Причина застою, вважають депутати, у тому, що Держкомзем вимагає акта відведення землі, хоча за законом, якщо цільове призначення не змінюється, досить провести інвентаризацію технічної документації і можна приступати до будівництва. З самого початку виділити ділянку землі передбачалося на підставі технічних документів про право власності та інвентаризації майна міської клінічної лікарні № 10. Але за півроку, що збіг з часу прийняття цього рішення, з’ясувалося: за цими документами розпочати будівництво неможливо. Олексій Костусєв обурився тим, що земельне питання вирішується так довго, і звинуватив у цьому свого заступника Олександра Орлова.

Цю статечну жінку шляхетної зовнішності часто можна зустріти в Одеському театрі опери та балету. Під час антракту ложу, в якій вона сидить, зазвичай оточують люди мистецтва, співаки, артисти, щоб поділитися своїми враженнями і почути її думку про спектакль. А інакше й не може бути. Галина Поліванова — професор, народна артистка України, завідувач кафедри оперного співу Одеської музичної академії ім. А. В. Нежданової, яка дала путівку в життя, мабуть, тисячам співаків, що несуть горде ім’я нашої музичної одеської школи по всьому світу.

Галина Поліванова закінчила Одеську консерваторію в далекому 1953 році і одразу дебютувала на сцені Одеського театру опери та балету у ролі Чіо-Чіо-Сан в опері Дж. Пуччіні «Мадам Баттерфляй». Відтоді спливло багато років, виконано багато партій... Нині Галина Анатоліївна керує кафедрою сольного співу Одеської державної консерваторії ім. А.В. Нежданової, яка 37 років тому перейшла до неї від Ольги Благовидової. Мабуть, є щось таке, що дає їй можливість цей тривалий час очолювати колектив творчих індивідуальностей. З одного боку, це повага до неї як до фахівця, як до оперної співачки, яка об’їздила півсвіту, а з іншого — це суто людські якості характеру. Колеги по кафедрі зізнаються, що Галина Поліванова — досить строгий керівник, але ніколи не тримає зла, вміє пробачати…

З Одеси до Німеччини відбули військовий оркестр та балетна група Південного територіального центру військово-музичного мистецтва, де вони візьмуть участь у фестивалі військової музики Musikparade.

Упродовж двох місяців наші посланці на чолі з заступником начальника центру — начальником оркестру майором Любомиром Сукенником відвідають 23 міста ФРН, в яких поряд зі своїми колегами з інших країн Європи демонструватимуть досягнення національного військово-музичного мистецтва.

Хліб очолив список продуктів, найнебезпечніших для здоров’я серця. До списку ворогів людського «мотора», складеного експертами Центру з контролю і профілактики захворювань (США), потрапили також ковбаси, піца, макаронні, хлібобулочні і деякі м’ясні вироби, їжа швидкого приготування, сири, картопляні чіпси, попкорн.

Втім, зазначають фахівці, винні в хворобах серця і судин не самі продукти, а сіль, що міститься в них, оскільки вона провокує розвиток підвищеного артеріального тиску. Відтак експерти цього центру рекомендували американським виробникам продуктів харчування на чверть зменшити використання солі, що, за підрахунками, дозволить зберегти 30 тисяч життів.

Віталій Кличко закінчив підготовку до поєдинку з Дереком Чісорою. У суботу чемпіон WBC прибуде до Мюнхена, де наступної суботи, 18 лютого, відбудеться його бій з англійцем.

Збірна Данії відмовилася від проживання в Україні на «Євро-2012»: ціни зашкалюють.

Одна з команд — учасниць «Євро-2012» буде орендувати тренувальну базу в Польщі за ціною в 2,5 раза дешевше, ніж в Україні, повідомив віце-прем’єр-міністр України, міністр інфраструктури Борис Колесніков під час наради 9 лютого.

На Одещині десь 15 тисяч осіб не мають певного місця проживання. Як повідомив сайт 048.ua, посилаючись на директора обласного центру обліку бездомних громадян Станіслава Чеканова, ці підрахунки дещо умовні, оскільки беруть до уваги і тих, хто може потенційно стати безхатьком. «Точної кількості бездомних не знає ніхто. За нашими даними, в Одесі близько 10 тисяч безхатьків, а в області — ще половина цієї цифри», — розповів Станіслав Чеканов, зауваживши при цьому, що це практично населення невеликого міста.

Як показує аналіз причин, що прирікають людей на життя під відкритим небом, 60 відсотків з них опиняються на вулиці через шахрайство з їхнім житлом або через алкогольну чи наркотичну залежність, інші 40 відсотків — вихідці з місць позбавлення волі.