№ 9 (21273) четвер 2 лютого 2012 року
Обіцяли і не виконували, бралися і відступали, або Угода про асоціацію — цінність, яку можемо втратити
Робота над текстом Угоди про асоціацію (УА) між Україною та ЄС майже завершена. За сприятливих обставин уже з наступного року ця угода могла б стати дороговказом суспільно важливих реформ, забезпечуючи незворотність європейської інтеграції нашої держави, підтверджуючи остаточний вибір на користь європейської моделі суспільного та економічного розвитку. Однак політичні ризики, що виникли внаслідок ерозії демократії в Україні, ставлять подальші кроки під сумнів. І це в той час, коли після п’яти років переговорного процесу Україна та ЄС упритул підійшли до укладання наймасштабнішого й найамбітнішого двостороннього документа за весь період двосторонніх відносин.
Про завершення переговорного процесу щодо УА сторони оголосили під час саміту Україна — ЄС у Києві 19 грудня 2011 року. І якщо ще донедавна передбачалося, що УА може бути офіційно підписана влітку 2012-го та набути чинності в частині «економічних» розділів і повної та всеохоплюючої зони вільної торгівлі вже на початку 2013-го,
нині такий сценарій видається нереальним. Справа в тому, що судові процеси над лідерами опозиції, які в ЄС однозначно сприймають як «вибіркове судочинство», та інші прояви згортання демократичних свобод в Україні зумовили гальмування процесу укладання УА. Більшість держав — членів ЄС вважають за неможливе укладення такої масштабної і важливої для Євросоюзу угоди з країною, яка демонстративно нехтує своїми зобов’язаннями у сфері дотримання стандартів демократії і чиї євроінтеграційні декларації так сильно не збігаються з реальними діями.
Є й інші політичні ризики, зокрема посилення тиску на Україну з боку Російської Федерації з метою схилити Київ до відмови від УА з Євросоюзом і приєднання до керованого РФ Митного/Євразійського союзу. Оскільки членство України у будь-якому митному союзі позбавляє її права самостійно укладати угоди про вільну торгівлю, такий крок унеможливить укладання Угоди про асоціацію з ЄС.
Свобода слова вартує розголосу!
Відповідь директору видавництва «Чорномор’я», колишньому шеф-редактору газети «Одесская реклама» В. І. Носачу
Приводом для цієї статті стала публікація «Шум из ничего, или Почем свобода слова» у газеті «Одесcкая реклама» від 22 грудня 2011 року за підписом директора видавництва «Чорномор’я» і в той час ще шеф-редактора цієї газети В.І. Носача. У ній автор скаржиться на редакції газет «Вечерняя Одесса», «Юг» і «Чорноморські новини», які займають певну площу в редакційному корпусі видавництва та заважають цьому комунальному підприємству добре жити.
Ми очікували, що редакції названих вище газет самі дадуть відповіді шеф-редактору «Одесской рекламы», але, як уже не раз підтверджувалося, журналісти можуть захищати всіх, крім себе. Тому й не з’явилася в одеській пресі відповідь В.І. Носачу. А він, мабуть, вирішив, що редакціям нічого йому заперечити. Ми хочемо розчарувати пана директора: свобода слова, на яку він замахується, вартує розголосу, великого розголосу, і ми хочемо,
«Маски-шоу» на «Стальканаті»
Тиждень розпочався з чергової спроби влади захопити завод «Стальканат».
У понеділок, коли керівники підприємства Володимир Немировський та Сергій Фаєрмарк перебували за кордоном — вони поїхали в Австрію та Бельгію в пошуках інвестора для модернізації виробництва, — до воріт заводу під’їхало кілька автобусів та джипів з озброєними людьми у камуфляжі та в чорних масках. Щоб потрапити на територію підприємства, зламали огорожу. Правоохоронці показали охороні ордер на обшук і постанову судді Приморського райсуду В.В. Іванова від 25 січня. Силовики не могли не знати, що кримінальну справу призупинено 27 січня. Окрім УБОПу, на територію заводу наполегливо намагалися пройти співробітники податкової служби Одеської області, щоб провести позапланову перевірку за постановою слідчого обласної прокуратури. Юрист підприємства пояснила податківцям, що перевірка неможлива, оскільки керівництво заводу відсутнє з поважних причин. Третіми були співробітники МНС, які також навідалися саме того дня з перевіркою.
Силовикам не вдалося захопити завод. Юрист «Стальканату» показала «гостям» рішення про призупинення карної справи, датоване 27 січня, тоді вони вирушили в офісний центр «Стальканату» на Михайлівській площі, звідки вилучили всі можливі документи. На заводі зараз постійно чергують працівники. Підприємство перебуває під постійною загрозою.
Щоб розібратися з тим, що відбувається, до Одеси прибув перший заступник голови Комітету Верховної Ради по боротьбі з організованою злочинністю Геннадій Москаль. У вівторок він дав прес-конференцію, у якій також взяли участь в. о. генерального директора «Стальканату» Ігор Глазирін та керівник міської організації «Фронту змін» Олександр Остапенко.
Крути, Крути, вас не забути!
Уже стало традицією у дні національної пам’яті збиратися біля пам’ятника Тарасові Шевченку. 29 січня, у день 94-ї річниці трагічної загибелі юних киян у нерівному бою під Крутами з більшовицькою ордою, що сунула на беззахисний Київ, сюди знову прийшли небайдужі. О 14 годині пополудні звідси під гаслом «Вони загинули, щоб ми жили» рушили маршем вулицями Одеси понад 200 націоналістів різного віку, переважно молодь...
Ті юнаки, ще майже діти, котрі у вирішальний для молодої країни час цілком добровільно — й це дуже важливо знати! — пішли у ту смертельну віхолу — вони виграли той бій. То була перемога — хоч і ціною життя. Тому й повинні ми це пам’ятати. Вони цілком свідомо зробили свій вибір. Згадаймо звернення студентів Київського університету від 11 січня 1918-го, коли Україна виявилася беззахисною перед ворогами: «Треба за всяку ціну зупинити цей похід, який може привести Україну до страшної руїни і довговічного занепаду. Хай кожен студент України пам’ятає, що в цей час злочинно бути байдужим».
Холодомор
У понеділок у кабінетах редакції, і не тільки нашої, температура знизилася до нуля градусів. Замерзла вода у вазі (результат — на фото), загинули вже деякі кімнатні квіти, «глючить» комп’ютерна техніка...
Через такі екстремальні умови не вийшов четверговий номер газети «Юг». Ми, наразі, замерзаючи (працювати без рукавиць неможливо — здається, що пальці, торкнувшись клавіатури, примерзнуть до неї), підготували цей номер і готуємо суботній. Але чи включаться завтра комп’ютери?..
Отак, мовчки, «без тиску на свободу слова» обласна влада Одещини може закрити рота одразу цілій низці обласних газет, бо ж у приміщенні працює з десяток видань. Серед ЗМІ, які сьогодні виморюють холодомором, — «Вечерняя Одесса», «Юг» і «Чорноморські новини», — найстаріші газети, у яких обласна рада руками свого комунального підприємства «Чорномор’я» ось уже п’ятий рік намагається відібрати редакційні приміщення.
«Антифашистсько-ліберальна» отрута для України
Дізнавшись з російських та українських ліберальних та ліворадикальних ЗМІ про те, що на 19 січня 2012 року в Україні та Росії заплановано акцію вшанування загиблих у 2009-у діячів сумнозвісної для всіх українців «Антифа» росіян А. Бабурової (уродженка Севастополя та формально громадянка України, хоч більшість часу провела у Росії і, напевно, як багато хто з кримчан, незаконно мала російський паспорт) та С. Маркелова на рівні ледь не національних та загальногуманітарних героїв (причому одночасно російських та українських), побачивши інтерв’ю з матір’ю севастопольської «антифашистки» в ЗМІ, я передусім згадав про іншу подію 2009-го — брутальне вбивство членами «Антифи» одеського українського патріота Максима Чайки. Тоді ця трагічна подія, що змусила багатьох українців ще глибше втягнути голови у плечі і тільки небагатьох — сміливо дивитися у брудні очі маркових, кваснюків та інших — не викликала великого співчуття у начебто проукраїнських ЗМІ, багато з яких загалом прийняли версії «борців з фашизмом», а невдовзі цю подію відсунули на маргінес. Сьогодні пам’ять про М. Чайку — здебільшого справа окремих осіб. Більшість українських журналістів, напевно, вважає «неформатним» інтерв’ю з батьками М. Чайки, задля глибшого розуміння мотивації українських націоналістів.
Відзначення у Севастополі підтвердили всі здогади: головним ворогом українських та російських лівих та лібералів був дружно визначений «український фашизм», а російський пожурили зі значно меншим притиском. На підтвердження своїх гасел «антифашисти» послалися на влаштовані ними ж провокації, під час яких начебто «українські фашисти» кричали начебто фашистські (???!!!) гасла «Слава Україні!», «Слава нації!».
Ніби й не раби, але невільники
Нинішня влада взялася гамузом за всі реформи. Звісно, вони потрібні. Надто — в медицині, освіті, сільському господарстві. Але насамперед — у самих адмінструктурах. Бо новітні зміни потребують нового чиновника, який був би контрольований, відповідав кодексу честі й порядності, був освіченим і що найголовніше — патріотом своєї країни. А ще чиновник повинен вміти працювати, демонструючи конкретні результати своєї роботи.
Озирнімося довкола. У час важкої економічної кризи, за невиплачуваних заробітків суспільство різко розділилося на багатих і бідних. Звісно, всі не можуть жити однаково, але всі мають жити чесно, у злагоді з законом. Чиновник має дбати про людей, виконувати вимоги законодавства, а ні — добровільно полишити посаду. Скажете: фантастика? Можливо.
Поліетнічна, толерантна та досвічена
«Продається церква» — під таким заголовком в одному з місцевих інтернет-видань нещодавно з’явилася новина про те, що одна з релігійних громад Одещини продає свій молитовний дім. Здавалося б, кому згодиться таке приміщення? Та станом на 1 січня в Одеській області діють 1290 зареєстрованих релігійних організацій, з яких переважна більшість (1239) належать до християнства, 12 — до іудаїзму, 10 — до ісламу, 29 — до нетрадиційних та новітніх віросповідань, і не всі вони мають власні приміщення. Отже, попит, можливо, і буде.
Взагалі, останнім часом так звані «релігійні питання» активізувалися. Торік прийнято низку нормативно-правових актів, що стосуються цієї сфери. Зокрема, Кабінет Міністрів постановою від 17 жовтня 2011 року № 1199 знизив тарифи на теплову енергію та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення для релігійних організацій, а також на природний газ для вироблення такого тепла (крім обсягів, які використовуються для виробничо-комерційної діяльності) до рівня тарифів населення. А ще вступила в дію постанова Кабміну № 1340 «Про внесення змін до Правил оформлення віз для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію» — і тепер закордонні місіонери, на проповіді та семінари яких українців так часто запрошують з рекламних оголошень та афіш, мають спершу погодити свою діяльність на теренах України з обласними державними адміністраціями. Тобто держава не проти, аби українці ходили на релігійні зібрання, але тільки на «дозволені». Відлуння радянської влади…
Хай буде світло! В Одесі
Гострі питання енергопостачання Одеси на «круглому столі» обговорювали чиновники, вчені та громадські діячі міста.
Голова комітету громадської ради при облдержадміністрації Володимир Максимович наголосив, що потужності «Одесаобленерго» вичерпуються, у міста нема власного джерела генерації енергії і в будь-яку хвилину можемо залишитися без світла. Вихід із ситуації, що склалася, на його думку, полягає у створенні сильного конкурента підприємству-монополісту. Для цього потрібно поставити два генератори на турбінах, які будуть енергоефективними і даватимуть одночасно й тепло, й електричний струм. У всьому світі, за словами Володимира Максимовича, діють саме такі електротеплостанції. Крім іншого, це дасть можливість значно понизити тарифи на теплопостачання та електроенергію.
Багатодітні та ЖКГ
У департаменті міського господарства Одеської міськради відбулася нарада під головуванням віце-мера Анатолія Орловського, на якій йшлося про взаємодію багатодітних матерів із структурами ЖКГ.
У розмові взяли участь багатодітні матері, представники громадських організацій та об’єднань багатодітних родин, керівники СОНів, заступники голів районних адміністрацій, начальники житлово-комунальних служб.
Про довгобуди і «будки»
Десятиградусний мороз не зупинив одеситів, що прийшли на мітинг на Думську площу перед початком чергового засідання виконкому.
З вини будівельної компанії «Альянс» інвестори семи недобудованих багатоповерхівок, а це близько двох тисяч осіб залишилися без житла і без грошей. Представники інвесторів вимагали, щоб управління капітального будівництва Одеської міської ради, яке було замовником будівництва і мало контролювати його процес, взяло на себе вирішення цього питання і завершило зведення довгобудів.
«З турботою про українське!»
Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів і Центральна спілка споживчих товариств України (Укоопспілка) розробили спеціальне маркування для якісних українських продуктів харчування.
Як розповів голова Держспоживінспекції Сергій Орєхов, продукти, маркіровані новою емблемою зі словами «З турботою про українське!», уже з’явилися в продажу. Ця емблема на товарі — гарантія того, що продукт якісний і вироблений з української сировини на українському підприємстві. За словами чиновника, наклеювання емблеми не здорожчує продукцію, а саме маркування — винятково добровільне бажання виробника.
Недорахувалися курчат
Вперше за кілька років в Україні відбулося різке скорочення поголів’я птиці у сільгосппідприємствах, що призвело до загального скорочення поголів’я в країні.
Єлизавета Святківська, виконавчий директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», прокоментувала ситуацію так: «Істотний вплив на кількість поголів’я спричинила зупинка роботи «Курганського бройлера» влітку минулого року, а також вихід з ринку регіональних виробників в Одеській, Житомирській, Запорізькій та інших областях, де зниження поголів’я становило від 20 до 90 відсотків порівняно з 1 січня 2011 року».
Невичерпальність творчості Євгена Маланюка
До 125-річчя з дня народження видатного поета
Внук кремезного чумака,
Січовика блідий праправнук, —
Я закохавсь в гучних віках,
Я волю полюбив державну...
Так сказав про себе видатний український поет Євген Маланюк, який прийшов у цей світ 125 років тому, щоб, проживши даний Господом вік, залишити нащадкам у спадок оригінальні твори, неперевершені переклади світової поезії, свої мрії-роздуми про Україну й українську культуру, про місце і роль митця у духовному поступі нації.
Євген Маланюк не з доброго дива став поетом-вигнанцем рідної землі. Він розпочав свою літературну творчість після революції, на чужині, після поразки української державності, за яку сам воював. У час визвольних змагань старшина армії УНР Євген Маланюк — ад’ютант генерала Василя Тютюнника, активний учасник політичних і воєнних подій. Разом з десятками тисяч переможених бійців армії УНР після поразки відступає за Збруч, де їх інтернують 1921 року в Каліші. Опинившись за дротами польських таборів для інтернованих, тоді 23-літній старшина Української армії глибоко й боляче переживає поразку і разом з бойовими побратимами дошукується причин трагічної невдачі.
Передсвітанкові битви, або Ламаючи антиукраїнські кліше
Останнім часом вітчизняна історична наука поповнилася чималою кількістю збірників документів, присвячених висвітленню українського національно-визвольного руху радянської доби. Особливо важливу роль відіграє публікація документальних матеріалів про опозиційну діяльність українських учасників руху опору радянському комуністичному режимові, зокрема численних документів, що зберігаються в закритих архівних фондах спецслужб та правоохоронних органів України.
Важливість та значущість таких публікацій не викликає сумніву, вони актуальні як з наукової, так і з суспільно-політичної та ідеологічної точок зору. Популяризація історії національно-визвольної боротьби українців сприяє формуванню історичної пам’яті, «націоналізації історії» на пострадянському та посткомуністичному просторі. А це, в свою чергу, сприяє розвиткові національної свідомості, національної культури громадян України, оскільки історична свідомість є основою формування свідомості національної. В умовах переходу від територіальної до національної держави формування національної ідентичності українського народу постає як нагальне й актуальне завдання великої державної ваги.
Величава й промениста. Музика Моцарта і Ґіндеміта
27 січня у день народження В.-А. Моцарта (1756 — 1791) відбувся концерт за участі диригента В’ячеслава Валєєва (Москва, РФ) та піаністки Олени Дмитрієвої (Одеса, Україна — Москва, РФ). Звучали Концерт № 20 великого австрійського композитора та симфонія «Матіс» німецького модерніста П. Ґіндеміта (1895 — 1963).
Моцарт — культова у музиці фігура. Він завжди надихає своїми безсмертними творами, що слугують зразком досконалості музичної форми, глибини переживань і багатством емоцій. Концерт ре мінор для клавіру з оркестром композитор створив в один день, «на одному подиху» — 10 лютого 1785 року. У творчості Моцарта для його галантної епохи цей динамічний, місцями тривожний, то печальний, то рішучий в інтонаціях, твір вважається одним із найбільш драматичних у жанрі концерту. Це проявляється вже у вступній частині оркестрової партії.
Від Трипілля до сьогодення
1160-літтю першої літописної згадки нашої держави Руси присвячується
П’ята всеукраїнська виставка «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників», що проводиться як бієнале Міністерством культури і туризму та Національною спілкою художників, відкрилася, вже традиційно, напередодні Дня Соборності 20 січня. Виставка проводиться з метою відродження історичного жанру (насамперед історичної картини) в українському образотворчому мистецтві та стимулювання художників на створення великих високохудожніх творів, що правдиво відображали б нашу минувшину — від найдавніших часів до сьогодення.
Чотири попередні виставки розкрили великий потенціал українських митців у цьому жанрі, причому не лише видатних майстрів старшого покоління, а й талановитої молоді, що залучилася до вивчення історії рідного народу і, ламаючи стереотипи, подає сучасне не заангажоване мистецьке переосмислення історичних подій і постатей.
Що обирають українці — життя чи алкоголь?
Із середини 1960-х тривалість життя в Україні прогресивно зменшувалася, тоді як у Європі — зростала. У шістдесяті українці жили в середньому стільки ж, скільки англійці — 71 рік і трошки менше за шведів, які тоді доживали до 73. А вже в 2005-у середня тривалість життя в Україні зменшилася до 68 років, тоді як у Великобританії зросла до 78, а у Швеції — до 81.
Середня й очікувана тривалість життя в Україні знижувалася як у радянські часи, так і в роки незалежності. Основною причиною цьому стала відсутність державної політики щодо збереження громадського здоров’я, поширеність тютюнокуріння та вживання алкоголю. Свідченням цього є надсмертність серед чоловіків у віці 30 — 44, тобто серед молодих здорових людей. Вона у чотири рази вища, ніж у країнах ЄС.
Невже стільки живуть?
У 1933 році в некрологах Time Magazine і New York Times повідомлялося про те, що у віці 256 років помер китаєць Лі Чинг-Юн, який до того вже поховав 23 дружини і виховав 180 спадкоємців.
Чи був він насправді такий старий? Як пише scienceblog.ru, секрет молодості Лі Чинг-Юна полягав у тому, що він завжди зберігав душевний спокій, при цьому його дієта складалася з рису і вина. Про його дитинство і юність збереглася мало інформації. Відомо, що народився Лі в провінції Сичуань, де й жив до кінця своїх днів. До 100 років Чинг-Юн був достатньо освіченим, відвідав Кан-Су, Шаньси, Тибет, Аннам, Сіам і Маньчжурію, де займався збором різних трав. Далі історія його життя втрачається.
Покровитель кохання та шлюбу
В Одесу привезли мощі Святого Валентина
Сьогодні, 2 лютого, у каплиці Апостола Андрія Первозванного, на вулиці Гімназійній, 22/24, перед вечірньою службою Божою стрічатимуть мощі святого Валентина.
Цього святого, який покровительствує закоханим та зміцнює шлюб, особливо шанує молодь. За традицією, що встановилася у нас впродовж років незалежності, день 14 лютого став не лише святом усіх, хто носить це ім’я, а й Днем закоханих.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206