Пошуки згортаються — надія залишається

10 січня на відстані близько кілометра від основного входу в катакомби знайшли речі Костянтина: запас продуктів на добу, два налобні ліхтарі, запасний одяг і взуття, два мобільні телефони, а також спальний мішок. Інших знахідок за час проведення пошукової операції не було.

Шукали хлопця не лише під землею. Співробітники МНС ретельно обстежили територію прибережної зони, старі колодязі й занедбані підвали. Десять співробітників райвідділу МВС проводили пошукові роботи з кінологічною службою у прибережній зоні. До пошукових робіт залучили навіть екстрасенсів, однак їх версії про місцезнаходження спелеолога-аматора дуже розходилися. Попри це, всі місця, показані ними на карті катакомб, були ще раз ретельно перевірені, але безуспішно. Оскільки пошуки в підземеллі не дали жодного результату, активно розробляється версія, що Костянтин Шариков десь на поверхні. Знайомі хлопця стверджують, що він полюбляв моржувати, тож наразі перевіряється також версія з нещасним випадком на воді.

16 січня в головному управлінні МНС в Одеській області, повідомила прес-служба відомства, відбулася нарада щодо подальших пошуків Костянтина Шарикова, до участі в якій були запрошені батьки хлопця, представники влади Біляївського району, співробітники міліції, керівники пошукових груп спелеологів та інші. На нараді вирішили масштабну операцію з пошуку хлопця згорнути. Начальник головного управління МНС в Одеській області Володимир Боделан зазначив, що рятувальники мають намір звернутися до місцевої влади, щоб та «запечатала» ходи під землю і карала порушників. «Особисто я, як батько трьох дітей, розумію, наскільки це важко прийняти рішення про припинення пошуків. Відтак хочу зробити акцент на тому, що ми не зупиняємо їх повністю, а згортаємо масштабну операцію», — підкреслив Володимир Русланович.

Начальник Одеського добровільного товариства рятувальників Анатолій Павлов розповів, що і спелеологи, і рятувальники зробили все можливе для того, аби знайти Костю в катакомбах, обстеживши периметр території і всі ходи зо п’ять разів, тому сьогодні стоїть питання про доцільність продовження таких масштабних пошуків. «Повірте, я за 40 років роботи в катакомбах обстежив не один кілометр підземелля, брав участь у пошуках не одного десятка осіб. Зазвичай людей ми знаходимо максимум за 2— 3 дні. Підказками для нас служать клаптики одягу, зламані сірники, запальнички, пластикові стаканчики, кинуті батарейки, ліхтарики й інші речі, які людина могла б мати з собою. Але у випадку з Костянтином не було знайдено жодної зачіпки, тому наша версія: його там нема, шукати треба на поверхні», — зазначив досвідчений спелеолог.

Мати Костянтина, яка також була присутня на нараді, вже подала офіційну заяву в міліцію про зникнення сина і проти згортання масштабної операції не заперечувала. Жінка продовжує вірити, що син живий, що він знайдеться, і ми сподіваємося, що так воно і станеться.

Для Одещини, на жаль, не новина, що люди гуляють по катакомбах. Нехтуючи власною безпекою, вони відзначають там свята, влаштовують походи, просто відпочивають. Система ходів існує ще з середини ХІХ століття як каменоломні з видобутку каменю-черепашнику. Є й інша частина катакомб — це ходи з підвалів будинків, які в роки війни були розширені і розроблені як партизанські лази. В одеські катакомби є понад 1000 входів, і хоча більшість з них давно замуровані, проникнути туди сьогодні не проблема. Є серед них занедбані, затоплені, завалені, є й такі, що досі функціонують як каменоломні. Одеські катакомби багатоярусні, галереї залягають на різній глибині від земної поверхні. Частина цих ходів має висоту до трьох метрів, а ширину — до п’яти, але є і зовсім вузькі ходи — півметра у висоту і півтора — завширшки. Багато фахівців сходяться на думці, що одеські катакомби — найбільші й найзаплутаніші системи штучних печер у світі, а спелеологи тим часом продовжують досліджувати і наносити на карти нові і нові ділянки.

Людмила ІВАЩЕНКО.