Збирайся воєдино, вкраїнська родино!

Ще більш підсилило відчуття справжнього свята, додало і врочистості, і надії привітання та благословення представника рідної української церкви — преосвященнішого владики Якова, керівника парафії Київського патріархату. Запам’яталися слова про те, що сьогодні зловорожі сили в Україні прагнуть відреставрувати старе і минуле, ще й свої яничари стараються, але народ виходить з полону, позбавляється неволі. Тож треба молитися, щоби допоміг нам Господь, щоб у наших домівках було Боже благословення і щоби ми зберегли все духовне, бо це таки найважливіше. І ще владика побажав усім присутнім на святі, щоби таки була у нас єдина помісна православна українська церква. «Свою Україну любіть!» — словами Тараса Шевченка закликав духовний пастир до найголовнішого, що має нині стати стрижнем душі кожного українця.

А потім зі сцени залунали співи, музика, щирі слова, й усе це прославляло те світло й ту радість, що їх принесли нам «три празники в гості». Чи не найбільше запам’ятався виступ великої побожної родини (на знімку) отця Віталія, настоятеля храму Різдва Христового Київського патріархату в Одесі. Довго не стихаючі оплески були нагородою за їхні Божественні колядки. І молоді, й старші немовби показали малесеньку часточку того, відкинутого тривалими окупаціями, феномену: що то є справді українська родина, у якій культивується рідна мова та прадавні звичаї, національна культура, християнські чесноти.

І ще один «сімейний ансамбль» — молоде подружжя Пінових з сином-першокласником, і знов — коляда, бо ж саме вона є у ці дні і володаркою всього духовного простору, і виразником духу вкраїнського. Безліч цих словославів живе у нашому народі, та, на жаль, не знають діти того всього і, приходячи колядувати у ці дні, скоромовкою проговорюють щось не вельми виразне та всі як один закінчують ту, з дозволу сказати, «коляду» словами: дайте, дядьку, п’ятака. Колядників тих завжди щедро винагороджують. Але хто ж навчить їх, коли українознавство, чи народознавство, визнане міністерськими недоумками дисципліною, в школі зайвою.

Ці родинні виступи надали святові якоїсь особливої теплоти і щирості. Та, продовжуючи попередню думку, на іншому хочеться наголосити: як не прикро, незалежна Україна знехтувала національну школу, нема у нас національного виховання, як, скажімо, у країнах Балтії чи Східної Європи. Тому неперебутнього значення набуває виховання в родині. Це дуже важка справа, але вкрай необхідна. Саме це й мало би бути елементом отого патріотичного виховання, яке, на жаль, у нас схиблене лише на історії та атрибутиці «імперії зла», а зло добра не народить…

А ще озивалася коляда до українських сердець струнами і душею молодого бандуриста Павла Ровенка. Й «Одеські музики» — веселі козаки — нагадали про звучання невеликих народних оркестрів. Разом з ними виступили заслужені артисти Микола Трохименко та Олександр Дмитрієв. Своє мистецтво та вміння показали і юні артисти, зокрема вже знаний флейтист Роман Геро та вокалістка Софія Філіпова. І, звичайно ж, ведучі — лауреат премії Василя Стуса, педагог, літератор Галина Могильницька та студент Академії будівництва та архітектури, активний учасник парафіяльного хору Роман Сеник.

А наостанок розгорнулося на сцені справжнє вертепне дійство (на знімку на 1-й стор.) — з мудрецями зі Сходу, злим Іродом, захланним чортом та ще тією, що з гострою косою ходить…

І маленький хлопчик — ще зовсім юний Новий рік, 2012-й, на який всі покладають такі великі надії, — не лише бажав усім добра і щастя, а й обіцяв… А що саме — це вже як собі кожен загадав. А що могли загадати люди, котрі зібралися того дня на це прекрасне свято, неважко й відгадати. І таки вірилося, що збудуться всі надії, коли наприкінці всі учасники свята, а разом з ними і вдячні глядачі, разом заспівали «Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився». Всі дітки — і юні артисти, й ті, що були в залі, — отримали різдвяні подарунки.

А по цій же мові — та віддамо шану тим, хто подбав, щоби таке свято відбулося в Одесі. Це — міський осередок Християнсько-демократичної партії, громадська організація «Приятелі дітей», парафія церкви Різдва Христового і, звичайно ж, одеський «Інтелектуальний форум».

Роман КРАКАЛІЯ.