Переглядів: 1418

Різдвянні послання

Послання патріарха Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА
преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву та всім вірним Української православної церкви Київського патріархату

Дорогі браття і сестри!

Христос народився! Славімо Його!

Цього року ми святкуємо Різдво Христове у складних, а багато хто й у тяжких умовах життя. Чому світ став таким жорстоким? Чому невелика частина суспільства багатіє, а більшість страждає? Чому так багато неправди, жорстокості й соціальної несправедливості?

Відповідь може бути тільки одна: людство відкинуло Бога — як центр історичного процесу — і на Його місце поставило людину з її правами. Європейська цивілізація, в основі якої лежить християнство, керована вічними духовними цінностями, створила неперевершені матеріальні цінності. Але сьогодні християнський світ став не таким, яким він був раніше. У наш час християни поділяються на практикуючих і непрактикуючих. Практикуючі християни не тільки вірять у Бога, але й моляться Йому, відвідуючи храми Божі, і живуть за Його заповідями. Непрактикуючі християни — це ті, що прийняли таїнство хрещення, але живуть без Бога, за законами гріховного світу. Таких у європейській цивілізації, в тому числі і в Україні, — переважна більшість. Правдивих християн мало. Тому рівень моралі в суспільстві пішов на спад, християнські шлюби майже зруйновані. Навіть у церковному середовищі мораль знецінюється. Не лише миряни, але й священнослужителі забувають про своє високе християнське покликання. Ось чому нам так важко живеться на землі.

Таким же гріховним і навіть набагато гіршим був світ до народження Христа Спасителя, Сина Божого. Людина не могла звільнитися від гріха, який є причиною всіх страждань і смерті. Тому Син Божий — Творець всесвіту — прийшов на допомогу людству. Яким чином?

Він, будучи Богом, принизив Себе і став людиною — такою, як кожний із нас, тільки безгрішною. Народившись від Пресвятої Діви Марії, Він не перестав бути істинним Богом. Своїми стражданнями, смертю і воскресінням Він подолав гріх і смерть у людській природі — цим оновив наше єство і став Спасителем.

Сьогодні ми святкуємо початок нашого визволення від гріха і смерті, яким є Різдво Христове. Бо без Різдва Христового, тобто без втілення Сина Божого, не відбулося б оновлення людської природи.

Християни стали носіями цієї оновленої людської природи. Вони змінили світ, духовно переродили та оновили його. Але досягли цього, як і Христос, шляхом страждання, мучеництва, великих подвигів.

Якщо людська природа оновлена й у світі живе більше двох мільярдів християн, то чому світ став таким гріховним? Чому, зокрема, український народ страждає? Тому, що християни не провадять християнський спосіб життя, — живуть не по правді, не чують голосу совісті, шукають насолод, несправедливо збагачуються, не бачать навколо себе бідних лазарів!

Різдво Христове принесло радість усьому світу, всім народам і кожній людині, але цією радістю скористаються не всі. Апостол Павло говорить: «Невже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі (а ті, що поклоняються мамоні, тобто багатству, також є ідолослужителями. — П. Ф.), ні перелюбники… ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні лихословці, ні хижаки — Царства Божого не успадкують» (1 Кор. 6: 9 —10).

Необхідно серйозно задуматися над тим, як наповнити християнським духом усі сфери суспільного життя: науку та освіту, культуру та охорону здоров’я, державо­творення та підприємництво, політику та дозвілля. Це треба робити не лише заради Царства Божого і вічного життя, а навіть заради самозбереження. Духовне відро­дження можливе тільки в Бозі та в любові до Нього і до людей. Кожен повинен не тільки вірити в Бога, але й любити Його, — не лише із вдячності (бо Він принизив Себе, будучи Богом, народився в печері та немовлям був покладений у ясла), але головним чином тому, що в любові до Бога полягає сутність життя розумних істот. Ось чому Ісус Христос сказав, що любов до Бога — це перша і найбільша заповідь. Друга заповідь Божа — любити ближнього, як самого себе (Мф. 22: 36 — 40).

Релігійне протистояння серед Православних Церков не сприяє ні духовному відродженню, ні консолідації українського суспільства. Останнім часом з’явилася надія на утворення єдиної Помісної Української Православної Церкви, але зовнішні та внутрішні противники цієї святої справи свідомо чи несвідомо стоять на перешкоді. Однак, незважаючи на всі труднощі, в Україні буде єдина Православна Церква!

Цього святкового різдвяного дня сердечно вітаю вас, дорогі браття і сестри, і всіх християн України з Різдвом Христовим і з Новим роком. Поздоровляю зі святом українців, розсіяних по всьому світу, в Америці і в Канаді, в Європі і в Австралії, які люблять свою Батьківщину і вболівають за нашу Українську державу. Вітаю з Різдвом Христовим Президента України Віктора Януковича, Верховну Раду, Український уряд і Збройні сили України. Нехай Господь, за молитвами Церкви, надихне їх служити україн­ському народу за запо­відями Божими і вести нашу державу європейським шляхом розвитку з Богом у душі.

У ці різдвяні дні помолимося, щоб Господь зігрів наші домівки, зміцнив здоров’я і наповнив наші спустошені душі миром і радістю.

Прославляючи народження Христа Спасителя, дякуємо Йому за всі Його благодіяння для нас, за радість і скорботи, за Його безмежну любов до нас, грішних. Нехай Господь буде милостивим до нас у Новому році у випробуваннях нашої віри та любові до України, і нехай омине нас чаша Його праведного гніву за гріхи і беззаконня наші.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який народився у Віфлеємській печері від Пречистої Діви Марії, нехай буде з усіма нами!

Христос народився! Славімо Його!

 

митрополита Київського і всієї України
ВОЛОДИМИРА
архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім вірним чадам Української православної церкви

«Віфлеєме, готуйся! Нехай влаштовуються ясла! Печера, приймай:
бо Істина прийшла... і Бог від Діви явився... щоби спасти рід наш».

(Тропар 1-го часу в навечір’я Різдва Христового)

Нині торжествує Свята Українська Православна Церква, зустрічаючи Різдво Христове, прославляючи і величаючи Богонемовля Христа, і з радістю бачить у цій священній події премудрість, любов і благовоління Отця Небесного до роду людського.

Святий апостол і євангеліст Іоанн Богослов благовіствує, що любов Божа до нас відкрилась у тому, що Бог послав у світ Єдинородного Сина Свого, щоб ми жили через Нього (1 Ін. 4: 9).

Господь, побачивши, що люди гинуть у гріхах, і бажаючи спасти їх, прихиляє Небеса і сходить на землю, воплотившись від Духа Святого і Марії Діви — Божественної, Чистої, Сам приймає єство людське, оновлює його і повертає людям утрачене богосинівство і спілкування з Богом.

У Різдвяну ніч Ангел Господній сповістив усьому світові велику радість навіки: нині народився вам у місті Давидовому Спаситель, Який є Христос Господь (Лк. 2: 11). Він — Неприступне Світло від Світла і Отче Сяйво, — прийнявши на Себе людську природу, став доступним для людей з плоті і крові й почав їх приводити «до світла живоносного... від воріт безсонячних» (4-та пісня канону на утрені Різдва Христового). Благодатне єднання з Христом відновлює богоподібність людей, які відпали від Божественного життя, і через це єднання людського єства з благодаттю зміцнює їхню моральну силу. Тому «святкують Ангели всі на небесах, і радіють люди нині, звеселяється ж усе створіння заради народженого у Віфлеємі Спаса Господа...» (з літійної стихири свята).

Свято Різдва — священний, божественний день! Щоб гідно зустріти і провести його, ми повинні сповнитися благоговіння перед Богонемовлям Іісусом. Святкуючи Різдво Христове, молитимемося, щоб Дух Божественної любові торкнувся нашого серця і відродив його до благодатного життя. Нехай у наших серцях знайдуться ясла, готові прийняти Богонемовля Христа, і дорогоцінні дари, які ми готові принести Йому. Дари ж Різдва — це мир і благовоління, це бажання добра всім і кожному, це жертовне служіння ближньому і любов, що охоплює все людство.

Будемо ж прагнути, щоб усім нам гідно, у правді та істині, принести дари Різдва Христового. Тоді знову здійсниться це невимовне чудо — Христос прийде до нас, і Дух Божий оселиться в кожному з нас, і ангельська пісня завжди звучатиме в наших серцях, сповнюючи їх нескінченної радості.

Подякуємо ж нині Господові за всі Його благодіяння, даровані нашій Святій Церкві і кожному з нас у минулому році, й будемо просити Його милості до Української Церкви, держави й народу України у році наступному.

Возлюблені у Господі архіпастирі, пастирі, брати й сестри! На жаль, за станом здоров’я не можу фізично бути у цей святковий день серед вас, але молитовно, серцем, я з вами, і Христос посеред нас. Дякую вам у ці дні відвідання Господнього за щирість молитов і добрі слова підтримки. Вони надихають мене і додають сил перенести послане Господом випробування. Закликаю вас у цей непростий час особливо берегти заповідану Спасителем церковну єдність і возгрівати у серцях любов до Бога і ближнього!

Сердечно вітаючи всіх з Різдвом Христовим і Новоліттям, прикликаю на вас Боже благословення, бажаю вам, щоб Бог миру освятив вас у всій повноті, і ваш дух, і душа, і тіло у всій цілості нехай збережеться непорочно на пришестя Господа нашого Іісуса Христа! (1 Фес. 5: 23).

Христос рождається — славімо Його!

 

блаженнішого СВЯТОСЛАВА,
предстоятеля Української греко-католицької церкви
високопреосвященним і преосвященним архиєпископам та митрополитам, боголюбивим єпископам, всечесному духовенству, преподобному монашеству, возлюбленим братам і сестрам,
в Україні та на поселеннях у світі сущим

Христос народжується — славте!
Христос із небес — зустрічайте!
Христос на землі — бадьортеся!

(Канон утрені Різдва Христового)

Дорогі у Христі!

Цими словами із канону різдвяної Утрені хочу привітати всіх вас зі світлим святом Різдва Христового. Сьогодні Христова Церква закликає нас не просто вкотре відзначати це свято, а й запрошує прославляти, зустрічати Бога, який прийшов до нас у людському тілі, та кріпитися присутністю цього небесного Дитяти.

«Христос народжується — славте!» Це за­прошення набирає для нас особливого значення, коли приєднаємося до безпосередніх учасників і свідків події цього дивного наро­дження. Ті, хто славить новонародженого Божого Сина, — це передусім небесні ангели. Це вони відкривають перед пастирями, які стоять вночі на сторожі своїх отар, чудесну новину про народження Сина Божого, співаючи величну пісню: «Слава на висотах Богові, а на землі мир людям його вподобання» (Лк. 2, 14). Чи не вперше ангельські сили стають поруч з людьми і разом з ними творять один-єдиний народ, небесний і земний хор. Ця вселенська прослава, яка лунає єдиним багатоголоссям неба і землі, наче показує, що у таїнстві воплочення Сина Божого небесна і божественна дійсність поєднується з людиною, з її історією, минулим, сучасним і майбутнім. У цьому таїнственному поєднанні в особі новонародженого Ісуса Христа, Бога і людини, відбувається обмін дарами між ними: Творець відкриває повноту свого вічного життя людині, а життя людини вповні відкривається Богові, стає простором Його присутності та діяння. Ось чому славити новонародженого Спасителя — означає насамперед відкрити Його присутність у нашому житті. Сьогодні Бог дійсно є з нами, у сучасному моменті історії нашого народу, того об’єднаного Божого люду, який від ангелів вчиться, як гідно предстояти перед Богом і Його величати. Прославляючи різдвяною колядою наро­дженого Спасителя, ми разом з ангелами сповіщаємо прихід небесної радості, що усуває земний смуток і розпач, даруючи людині дар вічного життя із Богом.

«Христос із небес — зустрічайте!» Зустрічаючи Сина Божого, який в людському тілі при­йшов на світ, ми визнаємо, що сам Бог захотів увійти в життя кожного з нас, аби на себе взяти всі наші провини, недуги, болі й негаразди, а нам дарувати своє вічне блаженство та щастя. Момент, коли Спаситель торкається кожного із нас зокрема та силою і діянням Святого Духа вносить своє вічне життя у наше людське життя, ми називаємо Святим Таїнством. Таких Таїнств у Христовій Церкві є сім: Хрещення, Миропомазання, Євхаристія, Покаяння, Священство, Подружжя та Єлеопомазання. Ці Таїнства є плодами і наслідками народження Бога у людському тілі. Щоразу, коли ми при­ймаємо і беремо участь у тому чи іншому Святому Таїнстві, нам дається великий дар зустрічі з Христом-Господом, а ця зустріч переображує наше життя, наповнюючи його любов’ю Отця, благодаттю Сина і силою Святого Духа. Таким чином Божа присутність через Святі Таїнства робить нас учасниками Божого життя, згідно зі словами св. Атанасія: «Бог став людиною, щоб людина могла стати богом за благодаттю». Цю благодать Христового Різдва особливо важливо для нас відкрити і оцінити у цьому Новому 2012 році, який наша Церква, у її підготовці до святкувань 1025-річчя Хрещення Русі-України, присвячує Святим Таїнствам. Отож зустріти новонародженого Христа сьогодні можна передусім у Святих Таїнствах, особливо в Євхаристії, яка є центром і вершиною всього життя Церкви. Нашою живою участю у Святих Таїнствах, зокрема Покаянні та Євхаристії, ми найкраще зможемо підготуватися та відсвяткувати цьогорічне Різдво Господа нашого Ісуса Христа. А впродовж цього Нового року стараймося глибше збагнути і відкрити для себе безцінний скарб Святих Таїнств у Христовій Церкві та користати з них на наше освячення і спасіння.

«Христос на землі — бадьортеся!» У цю таїнственну різдвяну ніч небесний ангел-благовісник каже нам, як колись вівчарям: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу!» (Лк. 2, 10). Сьогодні ми, на жаль, мусимо ствердити, що в наше українське суспільство повертаються різні страхи минулого. Навіть після двадцятьох років будівництва Української держави ми є чомусь надалі стривожені тим, чи справді збережемо її незалежність, волю та українську самобутність. Страхаємося некерованості світових економічних криз і новітніх форм соціального та національного поневолення. Тому ця ангельська благовість: «Не бійтеся!» — має з особливою силою промовити нині до наших сердець. «Христос на землі — бадьортеся!» — співає сьогодні Христова Церква. Бадьорімося всі ми, бо присутність на землі воплоченого Христа — нашого Спаса — це для нас джерело невимовної сили й надії в нашому земному житті з його змаганнями та випробуваннями. Лише у Його народженні, у Різдві незмінного і вічного Бога, народжується нове й краще майбутнє, яке дає зміст і певність нашому теперішньому. Хто сьогодні віднайшов свою надію у маленькій Дитині — новонародженому Спасителеві, той вже знайшов допомогу і силу для свого непростого, мінливого та непевного сьогодення.

Дорогі у Христі! У цей світлий і радісний день славмо новонародженого Ісуса нашою прабатьківською колядою. Нехай вона сьогодні усуне з наших сердець усякий страх і смуток. Зустрічаймо сьогодні Предвічного Бога відкритим серцем і сповняймося Його небесною благодаттю, радістю та миром. Нехай ця різдвяна радість підбадьорить і скріпить нас у нашій щоденній праці та молитві, дарує єдність і злагоду в наших громадах. Нехай різдвяна зірка, що колись привела мудреців до вертепу, де спочивав Цар віків, освітить нам дорогу до нашого майбутнього в Христі-Ісусі.

Христос рождається! Славімо Його!

 

блаженнішого МЕФОДІЯ,
митрополита Київського і всієї України, предстоятеля Української автокефальної православної церкви
священству, чернецтву і всім вірним Української автокефальної православної церкви.

Христос рождається!

Преосвященні владики, всечесні отці, возлюблені у Христі Ісусі брати та сестри!

Більше двох тисяч років минуло з тої дивної ночі, коли поблизу Віфлеєму, у невеличкій печері сталася найважливіша подія та найбільше диво історії людства — Син Божий став Сином Людським, Бог став людиною. Божественне Слово прибралося у шати людської природи.

«Різдво Твоє, Христе Боже наш, осяяло світ світлом розуму, бо ті, що служили зіркам, зіркою вчилися поклонятися Тобі, Сонцю правди, і Тебе знати з висоти Сходу: Господи, слава Тобі». Для сучасного вуха ці рядки можуть прозвучати дещо несподівано, адже ми звикли протиставляти розум і віру. Утім, для церковної свідомості у виразі «світло розуму» немає жодного протиріччя. Адже для людей стародав­нього світу розум був вищою частиною душі — її оком, тим органом, за допомогою якого людина може спілкуватися з Богом: пізнавати та бачити Бога. Тому в деяких сучасних перекладах «світло розуму» перекладається як «світло Богопізнання».

Саме Різдво Христове й відкрило людству можливість безпосереднього Богопізнання. Звісно, й до народження Богонемовля Христа осереддям людського життя був релігійний досвід. Однак до приходу у світ Спасителя цей досвід був неповним. Людство ніби блукало у пітьмі, ведене лише надією на порятунок та живучи надією на Бога невідомого, Який врешті має відкритися людині та спасти її від страждань. Грецькі філософи скептично дивилися на людину, вважаючи її істотою слабкою і жалюгідною. «Що є істина?» — ці слова Пілата є ніби підсумком античної мудрості, яка прагнула, але не могла збагнути Бога. Але ось прийшов у світ Христос, народився Месія — і розум людський осяяло світло. Незбагнений та невидний Бог відкрився у Сині Божому.

Ми так звикли до благ, які дарував нам Господь, що часто забуваємо про значення перевороту, що стався в людській свідомості. Але уявімо собі на хвилину сліпого, якому повернули зір. Яку радість, яке щастя має він відчувати! Так само і Різдво, зціливши пошко­джене гріхопадінням око душі, повернуло людині зір. Волхви, навчені зіркою, як співається у кондаку, прийшли поклонитися Сонцю правди, аби пізнати Господа з висоти Сходу. Тому Різдво від початку пронизане радістю. Цієї радості століттями чекав Ізраїль, але її ж чекали і язичники. «Філософія, — казав один з вчителів Церкви Климент Олександрійський, — була таким точно дітоводителем еллінів до Христа, яким був закон для іудеїв».

Звичайно, Ізраїль мав тверду обітницю про Христа, язичники ж плекали, як ми говорили вже, лише невиразну надію на порятунок. Але тим сильнішою була радість і благоговіння останніх. Тим більшою радістю було для них світло Різдва. Волхви принесли з собою дари, котрі на тодішньому Сході належали лише царям: золото, ладан і смирну. Людська язичницька мудрість смиренно схилилася перед Богонемовлям, і це було початком прозріння і спасіння язичників.

Сонце правди осяяло людство з маленької печери поблизу Віфлеєму. І це світло Богопізнання сяє й донині, даючи кожному з нас реальну можливість залучитися до Божої благодаті. Виповнимо ж своє життя Цим дивним Живим Світлом. Дамо ж Богонемовляті Христу місце у своєму серці. Виповнимо ж його благодаттю Святого Духа.

Вітаючи усіх вас у цю спасительну осяйну ніч зі світлим днем Різдва Христового, від щирого серця зичу усім спасін­ня та довгих літ життя. Нехай виповнить Богонемовля Христос наше життя світлом Богопізнання та Істини. Нехай жодна християнська душа не лишиться сьогодні без повноти радості. Нехай благодать народженого нині Богонемовля Христа рясно покриє нашу святу землю, зміцнюючи та об’єднуючи у єдиній Помісній Церкві благочестивий український народ.

Христос рождається! Славімо Його!

Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net