Щастя Путіна, що антипода з його харизмою ще нема

«На сьогодні ця опозиція ще досить слабка перед лицем путінської «вертикалі влади». Розрізнена опозиція об’єднує дуже різнорідні сили. Поза рамками антикрем­лівських протестів важко уявити, щоб ліберали, консерватори, комуністи й ультранаціоналісти змогли домовитися про спільну альтернативу, — вказує видання. — Окрім, напевно, Олексія Навального, у неї нема видатного діяча, здатного конкурувати з Володимиром Путіним. І, нарешті, вона не має чіткої стратегії».

І все ж, неподільна влада Путіна похитнулася: якщо він ще користується підтримкою у літнього та сільського населення, а також у тих, кому вигідна нинішня система, то «розлучення» з молодою, освіченою і поінформованою Росією великих міст та соціальних мереж виступає доконаним фактом, вважає Le Monde.

Спостерігати за розпадом авторитарного режиму — все одно, що дивитися чергову серію «Лікаря Хауса», зауважує на сторінках The Guardian журналістка Маша Гессен. У людини, яка веде активний спосіб життя, раптово відмовляють внутрішні органи, а лікарі відчайдушно намагаються зрозуміти, в чому причина і який життєво важливий орган відключиться наступним. Наприклад, передача на НТВ, де більш як 10 хвилин відкрито висміювалася щорічна «Пряма лінія» Путіна», — симптом того, що «телебачення (найбільш життєво важливий орган у таких державах, як Росія) перестає виконувати свої функції», — пише Гессен у статті «Світ Володимира Путіна валиться».

«Наразі Путін гарячково діє, розставляючи на ключові пости власних твердолобих, — коментує Гессен призначення Сергія Іванова та Дмитра Рогозіна. — Він робить це, тому що відчуває страх і відчайдушно хоче відродити страх, який дозволяв йому правити останні 12 років».

Але ЗМІ Путіна вже його підводять, деякі з його найближчих помічників простягають руку дружби протестувальникам. «Вони перестали боятися, і, значить, вся будівля впаде. Цей процес не зупинити», — вважає журналістка The Guardian.
Опозиція роз’єднана, але вимоги маніфестантів на площах стають дедалі радикальнішими, відзначає журналістка газети La Stampa Анна Зафесова. «Як політика і кандидата в президенти Путіна й тепер підтримує більшість», — сказав прес-секретар російського прем’єра Дмитро Пєсков. У цій заяві — правда, але цієї правди вже недостатньо, щоб заспокоїти Кремль, продовжує Зафесова. За даними останніх опитувань, Путін може набрати від 31 до 41% голосів: це був би блискучий результат на початку президентських перегонів для будь-якого кандидата в будь-якій демократичній країні, але це катастрофа для людини, яка звикла до плебісциту і володарює на основі харизми лідера, йдеться в статті.

Президент Дмитро Медведєв — качка, що шкутильгає на обидві ноги, як пише журналістка, — запропонував провести політичну реформу, яка ліквідує все, що було зроблено Путіним за останні роки: це повернення до виборів губернаторів і депутатів Думи в одномандатних округах та полегшення реєстрації партій. Але цих заходів сьогодні вже недостатньо. Площа та Інтернет вимагають зміни системи та її голови. Маніфестація 24 грудня була вочевидь антипутінською. «Освічені й розгнівані міські жителі», як їх назвав Владислав Сурков, починають усвідомлювати свою політичну силу, якій слід дати ім’я, програму й обличчя, — пише Зафесова. — Всі, радикали і помірковані, бояться революції, колапсу, зокрема тому, що історична па­м’ять росіян підказує: це погане рішення. Дехто, як Григорій Явлінський, пропонує розпочати баталію вже на президентських виборах з єдиним кандидатом, імені якого він, проте, не називає».

«Найбільш очевидним кандидатом є харизматичний блогер Олексій Навальний — нестримний народний трибун з величезним зарядом популізму. Його бояться як ліберали, так і Кремль: він націоналіст, активіст, а не кар’єрний політик, але його ідеологія зупиняється на антикастових викриттях. Альтернативою Навального може стати незмінний лідер комуністів Геннадій Зюганов, який посідає друге місце в рейтингу (11%). Інтелектуал типу Григорія Явлінського в російській провінції, яка хай і голосувала проти «Єдиної Росії», зможе набрати замало голосів», — констатує кореспондент La Stampa і підсумовує: «Роздроблена опозиція точно знає, чого вона не хоче, але у неї нема ясних ідей про те, чого вона хоче. Вихід із ситуації, що склалася в країні, де влада ніколи не мінялася на підставі результатів виборів, залишається проблемою».

Перед лицем масових мітингів позиція Кремля еволюціонує, зазначає The Wall Street Jornal. Від заяв, ніби протестувальників найняли західні держави, Кремль перейшов до деяких поступок, але ці поступки не задовольнили демонстрантів. Суботній мітинг у Москві став численнішим, ніж попередній, до того ж у ньому брав участь давній союзник Путіна Кудрін: він засудив парламентські вибори 4 грудня і закликав до перевиборів, а також зголосився стати посередником у діалозі з владою.

«За словами Пєскова, Путін вважає «нормальним» той факт, що Кудрін (людина, яку прем’єр в останні тижні називав близьким другом і членом своєї команди) при­йшов на демонстрацію, яка закінчилася закликом до відставки Путіна. Пєсков сказав, що не знає, чи спілкувався прем’єр з Кудріним з приводу планів останнього брати участь в акції протесту». Сам Кудрін в інтерв’ю «Ведомостям» повідомив, що за день до демонстрації консультувався з Путіним і зробив висновок, що загалом діалог можливий.

Один з організаторів демонстрацій, Сергій Пархоменко сказав, що обговорювати тему переговорів з владою зараз передчасно. Активісти планують виставити гасло «Ні голосу за Путіна». «Але не з’явилося жодного альтернативного кандидата, який може пройти реєстрацію й об’єднати навколо себе опозицію», — пише газета. Очевидного лідера опозиційний рух на даний момент не має.

Ще один матеріал в The Wall Street Jornal вийшов під заголовком «Чому під Путіним захиталося крісло». Путін заохочував ностальгію за СРСР, але не засвоїв уроку, який міститься в краху цієї держави, пише Девід Сеттер, старший науковий співробітник Hudson Institute. На його думку, масові мітинги в Москві — знак відро­дження політичної опозиції. «Режим Путіна не впаде відразу, але він став вразливий. Путін більше не може бути впевнений у тому, що здійснить свою мету — стати довічним президентом».

Заява Путіна, що він буде знову балотуватися в президенти, переконала бага­тьох росіян, що президентство Медведєва було чи не фарсом. Згідно з недавнім опитуванням Фонду суспільної думки, перспектива влади Путіна на наступні 12 років — одна з причин, з якої 22% росіян хочуть покинути країну. Інша причина — розгул корупції. Росіян також переслідує страх перед тероризмом. Відчуття незахищеності виникає і через відсутність верховенства закону, продовжує автор.

Слабкість нинішньої Росії в тому, що на зміну цінностям комуністичної ідеології так і не прийшли «справжні демократичні норми». «За відсутності цих норм бажання Путіна правити вічно нездійсненне. Навіть ефект відносних гараздів починає тьмяніти, коли населення змушене жити в умовах розгнузданого беззаконня», — впевнений автор. Тому протести в Росії триватимуть, тому у росіян сьогодні є ще один шанс домогтися демократії, яку вони не знайшли після краху комуністичного режиму, вважає Девід Сеттер.

Росіяни вперше отримали можливість впливати на можновладців, пише оглядач Sueddeutsche Zaitung Франк Нінгуйзен, але градус напруження пристрастей буде найближчим часом зберегти проблематично. «До середини січня країну тради­ційно охоплює колективна дрімота новорічних канікул. У цей час, — розповідає знайомий з російськими реаліями коментатор, — не виходять навіть видання, що дозволяють собі критику режиму».

Можливо, тому, зауважує Нінгуйзен, полі­тична еліта поводиться розслаблено, називаючи протести, що прокотилися країною, доказом існування свободи. Тим часом народ вперше починає усвідомлювати той факт, що він здатний впливати на політичний істеблішмент. Багатьом жителям країни вже не досить обережних реформ, про готовність до яких після хвилі протестів заявив президент Медведєв, — і що ближче президентські вибори, то рішучіше вони будуть заявляти про себе і свої вимоги.

«Щастя Путіна, що із середовища незадоволених росіян досі не викристалізувався його антипод, і горе Путіну, якщо одного разу він сам стане уособленням всіх негараздів цієї країни», — резюмує автор Sueddeutsche Zaitung.

Джерело: www.newsru.ua/press.