Соняшникову вивозимо, пальмову веземо собі

Та чи не позначиться її постійне споживання на здоров’ї?
Пальмова олія — це досить туго­плавкий продукт: для того, щоб вона почала танути, потрібна температура вища, ніж має людське тіло. Відтак у шлунку ця олія не розчиняється, а залишається у вигляді липкої маси, що нагадує віконну замазку.

Усі чули, що рослинні жири корисні для людського організму. Але це твердження можна вживати винятково до олій, які складаються з ненасичених жирів. До того ж у корисній рослинній олії міститься до 75% лінолевої кислоти, якої в пальмовій практично нема. Найкориснішими рослинними оліями визнані оливкова і кукурудзяна, а от у пальмовій — взагалі нема речовин, потрібних для нормального функціонування організму.

Пальмова олія, яка складається з насичених жирів, сприяє підвищенню рівня утримання холестерину, що, як пластилін, заліплює судини, ви­кликаючи атеросклероз і хвороби серця. Крім цього, припускають, що пальмова олія є канцерогеном, тобто її постійне вживання може спричинити ріст ракових пухлин.

До речі, жінкам потрібно пам’ятати, що пальмова олія може міститися не тільки в продуктах, але й у косметичних засобах. Така косметика не додасть краси, відтак якщо помада пахне парафіном, а нафарбовані губи злипаються, то краще відмовитися від неї.
Як же знизити споживання пальмової олії, якщо виробники продуктів застосовують її настільки широко? Потрібно уважно читати етикетки і відмовлятися від покупки, особливо, якщо цей інгредієнт стоїть на одному з перших місць.

Звісно, натуральні продукти коштують дорожче, але ж економія на здоров’ї не кращий шлях до по­ліпшення добробуту.
А тепер — увага! Сьогодні Україну називають найбільшим імпортером пальмової олії у світі (!). Як повідомляє сайт «Оглядач», офіційні дані щодо ввезення тропічних олій опосередковано пояснюють санкції Росії з обмеження доступу на свою територію української молочної продукції (насамперед сирів), у якій, за­підозрили наші сусіди, замість сировини тваринницької галузі використовується пальмова олія.

«В Україні обсяг виробництва молока не збільшується, а от виробництво сирів, як не дивно, росте гігантськими темпами, — зауважив якось голова правління Національної спілки виробників молока Андрій Даниленко. — При цьому Україна є найбільшим імпортером тропічних олій у світі».
Представники українського мол­прому категорично спростували використання тропічних олій у виробництві продукції, за винятком випадків, коли їх застосування передбачено рецептурою.
Але навіть офіційна статистика опосередковано підтверджує, що підозри російської сторони небез­підставні. За даними Держкомстату, у 2010 році Україна імпортувала 280 тисяч тонн пальмової олії, що становило 87% від усього обсягу олій, ввезених на нашу територію, а ще — 32 тисячі тонн кокосової олії, яка застосовується у парфумерно-косметичній промисловості, але й у харчопромі також.

Втім, як зазначають експерти ринку, російські виробники молочної продукції й самі «грішать» використанням пальмової олії, причому значною мірою ввозять її саме з України, оскільки не мають належних умов для прямого імпортування. Натомість ми — маємо. Саме в нас, на Одещині, а якщо бути точнішим, то в околицях южненського порту діє найбільший на пострадянському просторі завод з переробки тропічних олій. Його власник (за даними сайта Industryall.biz — сінгапурська, а за даними ІА «Наш продукт» — російсько-сінгапурсько-індійська) — компанія Delta Wilmar, котра є найбільшим імпортером пальмової олії в Україну. Пропускна здатність южненського комплексу з перевантаження та переробки тропічних олій — 2100 тонн наливної і 750 тонн пакетованної продукції на добу. А ще ж діє олійний комплекс в Одеському порту, що також спеціалізується на експортно-імпортних операціях з рослинними і тропічними оліями (потужність — 360 тисяч тонн на рік), Іллічівський олійно-жировий комбінат, який розташований на території тамтешнього порту і також спеціалізується на експорті рослинних та імпорті тропічних олій (потужність — 500 тисяч тонн тропічних олій на рік).

Як повідомили «Комментарии» з посиланням на дані Мінагрополітики, нинішнього року Україна планувала збільшити обсяги закупівель сирої пальмової олії з Малайзії на третину — до 300 — 350 тисяч тонн. Крім цього, імпортуємо пальмову олію ще й з Індонезії, де також обсяги закупівель мають зрости. Що цікаво, і в Індонезію, і в Малайзію Україна імпортує дорожчу і якіснішу соняшникову олію. То чи випадково та ж «Дельта-Вілмар» розпочала у Южному будівництво високотехнологічного заводу з переробки соняшнику та ріпаку?
То що ж це виходить: на наших чорноземах будемо вирощувати соняшник та ріпак, виснажуючи ґрунти, і поставляти за кордон придатну для споживання олію, а самі дедалі більше труїтимемо організми продуктами, в основі яких пальмова олія?
Вже сьогодні, за даними згаданого раніше сайта Industryall.biz, на кожного жителя нашої країни припадає 7,3 кілограма пальмової олії, тоді як у Китаї та Індії, які, за оцінками аналітиків, завжди вважалися найбільшими її покупцями, — 4,3 та 3,2 кілограма відповідно. Втім, задля справедливості слід додати, що, за підрахунками експертів ринку, значна частина цієї продукції реекспортується з України, зокрема й у Росію.

Якось Арсеній Яценюк, відстоюючи позицію, що Європейський Союз потрібен Україні, а не навпаки, бо «у європейців нема проблем зі збутом своїх товарів в Україні — зайдіть в українські магазини і переконайтеся в цьому, а ось в України є проблема з постачанням товарів на територію ЄС», торкнувся і теми пальмової олії: «Якість українських товарів дуже далека від європейських стандартів. Зайдіть у будь-який магазин і поди­віться, яке масло ми споживаємо: купуємо білоруське масло, розбавляємо на українських заводах пальмовою олією та сухим молоком, і з одного кілограма білоруського якісного масла виробляється п’ять кіло­грамів продукту, який продається українським споживачам. Європа це не їсть».
А ми?

Підготувала
Ольга СІРА.