Як і все у сучасному світі, масштабна війна в Україні перейшла у битву технологій. Балістичні ракети, звісно, важче збивати. Але запаси радянських ракет вичерпуються, а виробництво нових у росіян обмежене. Іран зволікає з прямими поставками, якість «заліза» з КНДР — нижча за середню. При цьому за допомогу друзів москалям доводиться платити. Дорого. І чекати на допомогу довго.

Прогрес людства — результат війн

Менше коштують безпілотники — розвідувальні та ударні. А якщо оснастити їх найпростішою електронікою, «шахеди» з керованими бомбами здатні завдати шкоди більшої, ніж «кинджали» з «калібрами» разом узяті. Шойгу, колишній міністр рф, в арифметиці був не сильний. А нинішній російський «міністр війни» бєлоусов — бухгалтер за покликанням. Він наказує стріляти не наосліп, а по цілях, що негайно дають перемоги.

7 вересня предстоятель Православної церкви України блаженнійший митрополит Епіфаній прибув на Одещину з першосвятительським візитом, щоб взяти участь у святкуванні 220-річчя закладання кафедрального собору Різдва Христового ПЦУ в Одесі — чи не найстарішого храму нашого міста.

Тoгo ж дня відбулася зустріч митрополита Епіфанія з головою Одеської обласної державної адміністрації Олегом Кіпером.

4 вересня з пастирським візитом в Одесі перебував митрополит Філадельфійський Української греко-католицької церкви, президент Українського католицького університету владика Борис Ґудзяк. Єпископ зустрівся з вірними, постраждалими від війни, представниками влади та бізнесу.

Зустрічали і супроводжували митрополита Філадельфійського екзарх Одеський Михаїл Бубній, а також військово-морський капелан о. Олександр Смеречинський.

Якось я читав лекцію з вищої математики для студентів другого курсу в одному з одеських вишів. Студенти презентували колись найпрестижніший фах — теплофізику. Тепер це був найнепрестижніший фах й абітурієнтів приймали на нього за залишковим принципом.

Темою лекції була похідна та її властивості. Пояснити молодим людям, що таке похідна, було справою абсолютно безнадійною, оскільки їхні знання з математики не виходили за межі початкової школи. Щоб якось оживити гнітючу атмосферу, я спитав: як ви думаєте, Сонце рухається довкола Землі чи Земля — довкола Сонця? Атмосфера в аудиторії відразу розрядилася. На моє здивування почалася жвава дискусія. Для того, щоб з’ясувати переважаючу точку зору, я провів голосування. Виявилося: п’ятеро студентів вважають, що Земля рухається довкола Сонця, а шестеро — що Сонце рухається довкола Землі.

Кандидати у президенти США Дональд Трамп і Камала Гарріс під час передвиборних дебатів посперечалися на тему, як має завершитися війна в Україні. Колишній президент Трамп двічі ухилився від відповіді на питання про те, чи він бажає перемоги України в нинішній війні проти росії. Камала Гарріс закинула своєму опоненту бажання здати Україну за лестощі диктаторів, які готові його «з’їсти на ланч».

Кандидати також розкритикували позиції один одного щодо іміграції, абортів, економіки. В питаннях зовнішньої політики Дональд Трамп висловив захоплення прем’єр-міністром Угорщини Орбаном, тоді як Камала Гарріс віддала належне альянсу НАТО.

Із 1 жовтня такий потрібний усім інтернет в Україні може подорожчати. Ба більше, може стати недоступним для багатьох споживачів, вважають представники галузі.

Ще у 2022 році Державна податкова служба заборонила інтернет-провайдерам працювати на спрощеній системі оподаткування. Дедлайн переходу на загальну систему — 20 вересня 2024-го, інакше реєстрацію погрожують анулювати. Податок зросте від 5% на оборот до 18% від прибутку та 20% ПДВ. Деякі провайдери вже отримали листи від ДПС про те, що вони не мають права працювати на спрощеній системі оподаткування, а дехто навіть рішення про зняття їх зі спрощеної системи.

За даними телеком-регулятора НКЕК, на червень цього року в Україні працювали 3883 компанії, які надають доступ до фіксованого інтернету. За підрахунками експертів, третина ринку фіксованого інтернету — це фізичні особи-підприємці. Утім спрощену систему оподаткування використовують не тільки малі підприємці, регіональні провайдери, а й великі компанії, які таким чином зменшують сплату податків і при цьому мають у рази вищі прибутки, ніж їх колеги, що працюють по-білому.

І це встановлена, досліджена та зафіксована в документах дата

(Закінчення. Початок у номері за 5 вересня)

— Якщо ми говоримо про Одесу та Одещину, що варто знати іншим про наш регіон?

— Доросійський період нашого міста справді є білою плямою. І це не провина сучасних істориків. Так сталося через політику, яку провадила загальна імперська історична школа. Замовчування, перекручування, не рекомендоване дослідження османсько-турецьких джерел. Не рекомендоване вивчення османсько-турецької мови, через яку можна було дослідити османські документи.

2 вересня в медіацентрі Любашівської публічної бібліотеки імені В.Є. Панченка відбувся літературний захід-реквієм, присвячений пам’яті видатного українського літературознавця, критика, письменника, культурного і громадського діяча, уродженця Любашівщини Володимира Євгеновича Панченка (2.09.1954 — 14.10.2019).

Головною подією дня стала презентація книги однокурсниці В.Є. Панченка, кандидатки філологічних наук, доцентки Одеського національного університету імені І.І. Мечникова Любові Ісаєнко «Володимир Панченко: у своєму часі та понад часом.

Серпень — місяць Марії Заньковецької, і передовсім в Одесі. І не лише тому, що велика українська актриса світового значення (за оцінками тогочасних театральних критиків, зокрема й одеських) народилася в серпні (цьогоріч відзначалося її 170-ліття). А ще й тому, що саме в серпні вона вперше виступила на одеській сцені та стала улюбленицею тутешньої публіки — як і всі інші актори Театру корифеїв.

Одеса під ту пору, якщо почитати тогочасну пресу, шанобливо ставилася до української культури. Ще можна було почути розповіді про передзвони українських бандур козаків Антона Головатого, котрі на майдані щойно здобутого Хаджибея витинали гопака, святкуючи перемогу.

Не зчулися, як промайнуло літо, і більшість рослин, які милували око й приємно лоскотали нюх своїми пахощами у наших садах-квітниках, почали жухнути, засихати…

Чи можна ті аромати літа якось перенести в оселю і насолоджуватися ними взимку? Звісно, так. Скажімо, для лаванди якраз час поселитися і на вашому підвіконні. Якщо подбаєте про це зараз, то довгі осінньо-зимові вечори й ночі будуть у вашій квартирі (будинку) сповнені спокоєм і запахом літа.

Після двох років мандрівок європейськими країнами міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО» повернувся в Україну. Нагадаємо, в перший рік повномасштабного вторгнення кінофест приймав у себе польський Торунь, а в 2023-у — болгарська Софія.

Нинішня, уже п’ята, а отже ювілейна, едиція кінофестивалю «ОКО» проходить 8 по 15 вересня у Болграді Одеської області, а 8—15 листопада продовжиться у Болгарії.

Спроби переконати американців зняти обмеження на використання західної зброї Збройними силами України укладаються в сюжет анекдоту про рукавички і туалетний папір. У москві 1960-х перетнулися іноземні журналісти. В одного вкрали рукавички. Він хотів купити нові. Продавчиня пропонувала підібрати їх під колір пальта. Попросила принести пальто з готелю. «Уявляєте, який у них сервіс!» — «Уявляю, —відповів колега. — Цими днями купував туалетний папір. Унітаз носив у магазин. Досі користуюся своєю газетою».

Чи ті поради?

На відрядження до Вашингтона українські чиновники з Банкової та військові найвищого рангу витратили, мабуть, чималі суми. Вони надали Пентагону гарантії, що застосовувати високоточні ракети та снаряди будуть лише у прифронтовій зоні. Вони запевнили політиків, що ЗСУ мають намір вражати винятково військові цілі. Вони, зрештою, передали до Вашингтона детальний список таких цілей. І ніякого толку. Високоточні «унітази» і високотехнологічний «туалетний папір» додому не привезли.

Цьогорічне святкування 2 вересня, яке наразі залишається офіційним Днем міста, не було велелюдним, відбувалося скромно, без довоєнного розмаху, однак увагу привернула непересічна подія на вулиці Ланжеронівській, неподалік улюбленого всіма нами всесвітньовідомого Оперного театру.

Саме тут розташована Алея зірок — символічне місце, що відображає культурне багатство та історію нашого міста. Тут вшановують видатних одеситів — артистів, музикантів, літераторів, художників, архітекторів та інших діячів — за вагомий внесок у спадщину чорноморської перлини. Із 2014 року, часу заснування Алеї, засяяло вже 48 зірок.

«День Незалежності України: цінність держави, згуртованість та волонтерство під час війни» — результати опитування під такою назвою, проведеного з 8 по 15 серпня Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова, дослідники оприлюднили напередодні головного свята нашої держави.

Як свідчать результати опитування, абсолютна більшість українців (88%) пишаються своїм громадянством. Уже третій рік поспіль така гордість  перебуває на майже однаково високому рівні (2022-й — 90,5%, 2023-й — 88,5%, 2024-й — 88%), що є найвищими показниками за роки соціологічного моніторингу. Такий рівень гордості присутній серед представників усіх вікових груп.

І це встановлена, досліджена та зафіксована в документах дата

Кілька років тому я випадково потрапила на публічну лекцію Олександра Середи, яку він читав в одній із міських бібліотек Одеси. Йшлося про османський період Одещини, і лекція була напрочуд захопливою.

А до того мене познайомили з паном Середою у нашій «Книгарні-кав’ярні», яка більш ніж два десятиліття промоутує українську книжку і була осередком українськості у найтемніші часи. Тоді мені сказали: «Ось людина, одна із небагатьох у країні, яка читає і перекладає документи з османсько-турецької мови». Я тоді подивувалася і все. Бо навіть не розуміла, який титанічний труд ховається за цією простою фразою — «читає і перекладає з османсько-турецької мови». І що таких фахівців, як Середа, не те що одиниці, а, власне, він єдиний в Одесі.

2 вересня мало б виповнитися 70 років від дня народження великого українця Володимира Євгеновича Панченка, доктора філологічних наук, професора Національного університету «Києво-Могилянська академія», заслуженого діяча науки і техніки України, літературознавця, літературного критика і письменника, автора багатьох статей, монографій і підручників з літературної та історичної тематики, депутата Верховної Ради України I скликання (1990—1994), члена Українського ПЕН-клубу та Ініціативної групи «Першого грудня». Але, на превеликий жаль, 14 жовтня 2019-го, на Покрову Пресвятої Богородиці, він відійшов у вічність.

Мені пощастило бути знайомим із Володимиром Панченком упродовж близько 15 років, зустрічатися з ним, слухати його розповіді, листуватися. Думаю, що таких щасливців, як я, є сотні, і кожен з них може додати якийсь неповторний штрих до його портрета. Звісно, є певне коло близьких друзів, колег, побратимів, з якими він спілкувався частіше і довше. Я ж хочу коротко розповісти про мої особисті контакти зі світлої пам’яті Володимиром Євгеновичем.

Чи доступна Одеса для людей з інвалідністю?

Одеса, серпень, розпал курортного сезону. На вулицях міста — юрби відпочивальників. Засмаглі люди, світлий одяг, шорти, напої в руках, веселощі… Складається враження, що війни нема взагалі або ж вона десь на іншому континенті.

Одеса відпочиває. У тих, хто здає квартири, будиночки, хто продає їжу й напої в центрі та на узбережжі, у тих, хто розважає, нині — гарячий сезон. Так багато туристів не бачили в місті вже кілька років, ще до часів коронавірусу.

До дня народження Дмитра Донцова: погляд з Одеси

29 серпня сповнився 141 рік від дня народження Дмитра Донцова. Перше, що зробили російські виродки, коли окупували його рідне місто — Мелітополь, знищили меморіальну дошку на його честь, чим, власне, підтвердили: Д. Донцов і зараз загрожує основам «русского міра».

День народження Дмитра Донцова — завжди свято для українських націоналістів — єдиних, хто чітко знає сенс існування України, шляхи її розвитку, місію, але дуже часто є касандрами, як називали й Донцова, а тепер уже називають і Фаріон. І це ще, так би мовити, люблячи. Бо для націоналістів у посполитих завжди приготовлені категоричніші епітети: «фашист», «нацист», «гомофоб» і т.п. тупі ярлики.

Яке воно, образотворче мистецтво другого, а по суті — десятого року війни? Мистецтво Одеси — міста, яке війна хоч і зачепила, але не так, щоби дуже. Ще є немало таких, і серед мистців також, котрі не надто переймаються, хоч інколи й донатять на потреби війська. Утім, мистці вже за характером своєї діяльности не можуть стояти осторонь, хоч це й не означає, що вони мають писати війну, якої, до слова, не знають. І все-таки війна не надто вплинула на них (і тут нема ніякої негативної конотації), що й показав щорічний святковий вернісаж у виставковій залі Спілки художників по вул. Торговій, 2 з нагоди Дня Незалежности.

То які вони, художники в часі війни? І чи не забагато цього слова в такому короткому абзаці?

Одеський український академічний музично-драматичний театр ім. Василя Василька відкрив свій новий, уже сотий, театральний сезон прем’єрною виставою «Вирій».

Лиха година цілком випадково зібрала їх докупи буквально посеред війни на всіма забутій автобусній зупинці посеред степу широкого на Вкраїні милій без будь-якої надії ще до вечора дістатися кожній за своєю потребою. В цьому є певний символізм, і, до слова, без символів тут не обходиться.

 1 вересня почалося церковне новоліття (індикт).

 6 — День чуда архістратига Михаїла в Хонах (Колосах); 100 років від дня народження Михайла Брайчевського (1924—2001), історика, археолога, мистецтвознавця, громадського діяча; 90 років від дня народження В’ячеслава Сумського (1934—2007), актора театру та кіно.

«Захід є Захід, Схід є Схід, і з місць вони не зійдуть, доки не постануть Небо із Землею на страшний Господній суд». Так починається довга балада Кіплінга, але цитують, як правило, лише перші її рядки. Особливо останнім часом. Коли стало реальністю протистояння «глобального Заходу» і «глобального Півдня». Так, опозиція світових соціально-економічних систем ХХІ століття умовна. Але ми свідки того, як у ХХ столітті протиріччя двічі переростали у світові війни.

Конвергенція вже не актуальна

Найпрозорливіші давно стурбовані, як би відтягнути момент зіткнення «глобального Півдня» і «глобального Заходу». І які компроміси потрібні, щоб наш час, ХХІ століття, не став прелюдією світової пожежі? Один із мислителів минулого, академік Андрій Сахаров пропонував відносно просте рішення — конвергенцію, зближення та взаємопроникнення двох систем, але ця ідея не знайшла відгуку у радянських політиків. Та й західних лідерів теж не захопила. Лідери держав того часу існували завдяки протистоянню систем. Відтак не могли рубати сук, на якому сиділи. Після краху червоної імперії недовгий час здавалося, що ліберальна демократія ідею Сахарова підхопить і реалізує. Що філософи зразка Фукуями і Гантінгтона поширять світло розуму на країни, де про лібералізм не чули, а демократію вважають вигадкою сатани.

Напередодні Дня Незалежності у рамках кроссекторального проєкту «Україна: історія, культура, ідентичність» у відділі рідкісних видань і рукописів Одеської національної наукової бібліотеки та на онлайн-платформі ZOOM відбувся «круглий стіл» «Етнічна різноманітність Одещини: регіональні особливості та загальноукраїнський контекст».

Організаторами виступили Міністерство культури та інформаційної політики, Державна служба України з етнополітики і свободи совісті, департамент культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської облдержадміністрації та ОНББ.

Удар, якого завдав ворог по Україні 26 серпня, став наймасштабнішим з початку великої війни. Зробивши перед цим певну паузу, агресор накопичив смертоносного залізяччя й одночасно націлив на нашу державу 127 ракет різного типу та 109 безпілотників. Основною ціллю вкотре стала критична цивільна інфраструктура. Наступної доби рф повторила атаку, але вже дещо меншої інтенсивності — 10 ракет та 81 БПЛА.

У понеділок, після страшної ночі, яку пережила наша країна, Президент Володимир Зеленський виступив із такою заявою:

«Зараз іще триває ліквідація наслідків російського удару... Райони запусків ракет по Україні — це, зокрема, був повітряний простір Курської та Бєлгородської областей, інших прикордонних регіонів росії, також акваторія Чорного моря, територія нашого окупованого Криму.

На тлі успіхів українського наступу на Курщині, де воїни ЗСУ звільнили від путіна та його головорізів уже понад 90 населених пунктів і понад 1250 квадратних кілометрів російської землі, кремль перейшов у контратаку на інформаційному полі. Адже на полі бою, попри всі бравурні заяви російських генералів, «похвалитися» можна лише тисячами полонених росіян і ще тисячами тих, хто потрапив в оточення українського війська.

Білорус із конопель

Аж тут на блакитних екранах сусідньої Білорусі, наче Пилип з конопель, з’являється тамтешній диктатор олександр лукашенко і ліпить горбатого про замах на Президента України Володимира Зеленського, який начебто організовує очільник ГУР МОУ Кирило Буданов.

Світ ледве оговтувався від шоку, завданого людству і міжнародній економіці пандемією коронавірусу. До повномасштабного вторгнення росії в Україну залишалося сім місяців…

Тоді, 22 червня 2021 року, під залитою сонцем блакиттю неба над вистиглими пшеничними полями Буджаку, на які от-от мали заходити комбайни, залопотіли вітряки (не дон-кіхотівські, втім, про це — наостанку), здатні перетворити вільний вітер у синергію енергетичної свободи. Якщо бути точнішим, то того дня відбувалася урочиста подія — етно-гастрофестиваль «Пікнік під вітряками» — з нагоди запуску першої черги Дністровської ВЕС (прогнозована потужність — 100 МВт, перша черга — 40 МВт), яку дочірня компанія VR Capital Group «Елементум Енерджі» ввела в експлуатацію у травні того ж таки 2021-го.

Якщо виходити з історичного досвіду, то зазвичай війни виграють ті, хто має більшу економіку. У випадку російсько-української війни, врешті-решт, здобути перемогу може саме Україна, якщо її економіку підтримають такі гравці, як США, Канада, більшість ЄС, а також азійські демократії на кшталт Японії та Південної Кореї, вважає американський історик і письменник Тімоті Снайдер.

В ексклюзивному інтерв’ю для «Радіо Свобода» (https://www.radiosvoboda.org) він поділився думками про те, що зазвичай ігнорують політики, коли ухвалюють рішення про підтримку України, чому ризики у випадку поразки росії перебільшені та як на успіх України можуть вплинути проблеми з мобілізацією.

(С. Караванський, О. Різниченко, В. Барладяну-Бирладник)

Є щонайменше два інформаційні приводи для публікації на шпальтах «Чорноморських новин» цієї статті відомого літературознавця, кандидата філологічних наук, доцента кафедри теорії літератури та компаративістики Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова Миколи Пащенка. По-перше, серпень — місяць народження Василя Барладяну-Бирладника (23.08.1942 — 3.12.2010), а по-друге, ім’я цього талановитого поета, історика мистецтва, публіциста й активного учасника руху опору тоталітарній системі недавно увічнене у назві однієї з вулиць (колишня Омська) нашого міста. Як відтепер закарбоване на мапі Одеси й ім’я ще одного славного нашого земляка — знаного мовознавця, поета, перекладача, понад 30-літнього в’язня радянських таборів Святослава Караванського (24.12.1920 — 17.12.2016): на його честь перейменована одна з центральних вулиць — Жуковського.

Статтю, вміщену у збірнику «Осягнення художності: рецепція літературознавчого та художнього тексту» (Одеса, «Астропринт», 2021), передруковуємо з люб’язної згоди автора.

Напередодні Дня Незалежності одесити отримали чудовий подарунок — у Бібліотеці імені М.С. Грушевського відбулася цікава, відверта розмова з режисеркою, поетесою та громадською діячкою Ольгою Онишко (Україна — США).

Чотири поняття, мов чотири опори нашого народу: Незалежність, Дух, Братерство і Любов. Такою була тема зустрічі, під час якої йшлося про виклики, можливості і тривоги під час війни, про прекрасні якості, що тримають усіх нас на плаву.

Чи відновлюються нервові клітини, чи повинен мозок бути великим і чи правда, що діти зараз розумніші, ніж раніше?

За різними відомостями, у головному мозку людини міститься від 85 до 95 млрд нейронів, які, у свою чергу, мають трильйони з’єднань, або синапсів (зон контакту між нейронами та іншими збудниками). Найвища швидкість передачі інформації між нейронами становить близько 400 км/год.

Сьогодні розпочинається прокат документального фільму «Мирні люди» Оксани Карпович. Перед стартом показів режисерка відвідає п’ять українських міст – Львів, Одесу, Київ, Харків і Дніпро, де представить стрічку і проведе сесію питань-відповідей із глядачами та глядачками.

Фільм складається з перехоплених розмов росіян і пейзажів українських міст та сіл, що постраждали від війни. З початку повномасштабного вторгнення українські спецслужби опублікували сотні перехоплених телефонних дзвінків російських військових. Чи не найбільший інтерес викликають розмови окупантів з їхніми близькими в росії. Голоси «мирних», цивільних — матерів, дружин, друзів — розкривають очі не лише на хід так званої «спецоперації», а й на жахливий внутрішній світ суспільства, яке стоїть за її виконанням. Саме з таких перехоплень і складається стрічка, що досліджує природу російського імперіалізму й колоніалізму, роль пропаганди у вторгненні й торкається питання колективної відповідальності росіян і росіянок.

Дослідження регенерації спинного мозку у рибок даніо (родина карпових) допомогло зробити дивовижне відкриття: виживання пошкоджених нейронів відіграє ключову роль у процесі відновлення, а стовбурові клітини мають лише другорядне значення.

Вчені з Вашингтонського університету в Сент-Луїсі створили детальний каталог клітин, що беруть участь у регенерації спинного мозку у рибок даніо. Це дозволило виявити, що механізми, які активуються одразу після травми, допомагають пошкодженим нейронам вижити та увійти в режим пластичності, що забезпечує повне відновлення функцій. Раніше вважалося, що стовбурові клітини, які утворюють нові нейрони, є основними гравцями в процесі регенерації, однак нові дані свідчать про протилежне: стовбурові клітини не можуть забезпечити повного відновлення без функціонування нейронів, що пережили травму.

Чи стане закон про «заборону МП» шляхом до церковної єдності?
А до національної безпеки? І чи можливе одне без одного?

Ще один знаковий день в історії України. 20 серпня Верховна Рада ухвалила закон 8173, відомий як закон «про заборону Моспатріархату». Найбільш очікуваний суспільством закон (десятий числом із зареєстрованих у парламенті за останні три роки), яким озвучується норма, що РПЦ в Україні заборонена, і який робить можливим ліквідацію парафій, афілійованих із РПЦ, якщо ті не захочуть усунути зв’язок із церквою країни-агресорки та продовжуватимуть пропаганду «русского міра».

Але давайте по порядку. Закон з новою, третьою числом, назвою «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», зареєстрований у парламенті ще в січні 2023 року, пройшов серйозні митарства.

Чи стане росія після путіна цивілізованою? Бо від Юлії Навальної чи Михайла Ходорковського наразі ми не чули декларацій про право націй на самовизначення — акцентує експерт вашингтонського аналітичного центру The Jamestown Foundation Януш БУГАЙСЬКИЙ про деколонізацію останньої імперії.

— Чи розпадеться російська федерація?

— Це майже неминуче. При цьому розпад не мусить настати раптово, він може відбуватися частинами. Не мусить призводити до повного колапсу — і неможливо точно передбачити, які суб’єкти з’являться в результаті розвалу федерації.

Перенесення частини бойових дій Збройних сил України на територію ворога — безсумнівна наша перемога. Диво. Але секретність, за допомогою якої цієї перемоги досягнуто, викликає багато запитань. По суті, на війні утворився третій фронт. При цьому фронт, не захищений як від зовнішніх союзників, так і від внутрішніх героїв. Ейфорія «курськ наш» поступилася місцем серйозним роздумам, що робити з перемогою.

Знову поради

Загальний настрій союзників України — образа. Чому заздалегідь не порадилися і не повідомили, де й коли українські війська перейдуть російський державний кордон? Такі відомості, як показує досвід, негайно опинилися б у російському генштабі. Й у Вашингтоні одночасно позбулися б проблем із непередбаченою «ескалацією», на зразок постачання в Україну високоточних ракет далекого радіусу дії, та зі спробами застрахуватися від української перемоги.

Попри мінливі умови воєнного часу, зберігаючи вірність традиціям, Одеська національна опера запрошує на один із наймасштабніших оперно-балетних фестивалів, які проводяться в Україні, — ІХ міжнародний фестиваль мистецтв «Оксамитовий сезон в Одеській опері».

Цьогоріч він відкриється у День Незалежності, 24 серпня, і триватиме до 15 вересня. Його гасло — «Об’єднані мистецтвом».

Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька запрошує на відкриття ювілейного — сотого — театрального сезону.

На глядача чекає дуже насичена програма: прем’єри й улюблені вистави, концер-ти, дискусії на актуаль-ні теми та презентації найновіших книжок.

Фонд імені Іллі Грабара спільно з платформою «Меморіал» оголошують про проведення 29 серпня, у День пам’яті захисників України, національної акції «Стіл пам’яті».

У ресторанах і закладах, які приєднаються до ініціативи, один столик залишатиметься заброньованим на весь день. Це — стіл у пам’ять про людей, які віддали життя за Україну на фронті.

Одеська регіональна організація Національної спілки журналістів України, колеги і друзі щиро вітають ветерана балтської районної газети «Народна трибуна» Леоніда Федоровича Богачука зі славним ювілеєм — 80-річчям.

Бажаємо оптимізму, життєвої наснаги та довголіття!

Соціологічна група «Рейтинг» (https://ratinggroup.ua), оприлюднила результати опитування, проведеного 5—12 липня в рамках проєкту «Дослідження ключових проблем та врахування експертних думок у розробці стратегії реінтеграції».

Оцінка ситуації

Понад 80% опитаних вважають, що економічна ситуація в країні за останній рік погіршилася, 10% — що не змінилася, лише 2% бачать покращення.