Одеські епідеміологи б’ють тривогу: до лікарень привозять дедалі більше дітей з гострими кишковими захворюваннями. Ситуація настільки складна, що цій темі присвятили прес-конференцію.
Бум захворювань, за словами спеціалістів, пов’язаний з надзвичайно високими температурами, а оскільки спека, за прогнозами, у найближчі дні не спаде, зараз вкрай важливо дотримуватися хоча б елементарних правил, щоб не захворіти. Головний лікар Одеської міської інфекційної лікарні Світлана Лаврюкова зазначила, що це тільки ми, люди, погано почуваємось у цю спеку, а от для мікроб та бактерій такі погодні умови — пречудові, тож вони дуже швидко розмножуються. За останній місяць лише в Одесі з попереднім діагнозом «гострі кишкові захворювання» до лікарень поступили близько тисячі пацієнтів. Майже 80 відсотків — діти.

Мода на засмагу, що виникла  приблизно 80 років тому і до того ж не у нас, свідчила про рівень матеріального статку — про те, що людина може дозволити собі поїхати на курорт. Утім, всі ми знаємо, аби похизуватися бронзовою засмагою, не обов’язково вирушати до Єгипту чи Туреччини. Відмінного результату можна домогтися на озері або річці, а можна й просто сапаючи город. Отже, зустріч із сонячними променями цілком доступна всім українцям, незалежно від їхніх статків. Залишається лише з’ясувати: чи всім засмагати корисно, де і коли це робити найкраще?
Саме про це розмова з доктором медичних наук, професором Валентиною ЧОП’ЯК.
— Засмага — це так звана парасолька, яка захищає шкіру від опіків. Власне, йдеться про реакцію шкіри на шкідливу дію ультрафіолету. Випромінювання пронизує велику кількість шарів шкіри і впливає на ДНК клітин — викликає мутації, які можуть стати причиною переродження клітин і зміни їхнього генофонду. Отож шкіра і захищає себе. В епідермісі (верхньому шарі шкіри) є клітини меланоцити, що активізуються у відповідь на вплив сонячних променів і виробляють пігмент меланін, будуючи з нього темний прошарок — своєрідний фільтр. Саме він поглинає велику частку ультрафіолету, перешкоджаючи його проникненню у глибокі шари шкіри.

Немилосердна спекота, яку ми нині переживаємо, подолавши 40-градусну позначку на термометрах, мучитиме нас ще тижнів зо два, не менше. Так прогнозують синоптики. Ці два тижні, б’ють на сполох лікарі, можуть стати найтяжчими для людей, яких кліматичне пекло вже встигло добряче знесилити. Не випадково Прем’єр-міністр України Микола Азаров на недавньому засіданні Кабміну, зважаючи на погодну ситуацію, заявив про необхідність мобілізувати всі сили для упередження надзвичайних ситуацій в умовах спекотної погоди. Він закликав лікарів, транспортників, пожежників, рятувальників, працівників водного і лісового господарств попереджувати кризові ситуації, а не ліквідовувати їхні наслідки.
Оскільки впливати на спеку ми не можемо, то залишається до неї тільки пристосовуватися. Як правильно це зробити — напевно, про те найліпше знають медики.
До слова ми запросили головного лікаря Центру екстренної медичної допомоги управління охорони здоров’я та медицини катастроф Одеської обласної державної адміністрації Федора МИХАЙЛЮКА.

На те й літо, щоб налаштовувало кожного на відпочинок і розваги. Подалі справи: ремонти та інші набридливі хатні клопоти, які гублять відпустки! Чи не кожен має благодатну можливість спокійно зайнятися тим, для чого не знаходилося часу впродовж майже цілого року.  Повноцінно ж відпочити можна тільки тоді, коли є багато відносно вільного часу і ніщо не турбує. Я про можливі негаразди зі здоров’ям.
Не дуже приємно про це говорити, але купу болячок наживають не лише люди старшого віку, а й молодь. Як повідомляє прес-служба головного управління статистики в Одеській області, впродовж минулого року з 50 до 52,2 відсотка, наприклад, збільшилася кількість осіб віком від 15 до 20 років, які страждають на хронічні захворювання органів дихання. Медики пов’язують це, найперше, з погіршенням імунітету. Літо ж — найкраща пора для зміцнення захисних функцій організму.

Дуже часто у побуті, на природі через неправильні дії або використання інструментів ми зазнаємо тілесних ушкоджень. Обставини, які призводять до цих травм, відомі всім: підвернув ногу або поранив її осколком скла, вдарив молотком по пальцеві, порізав руку гострим ножем чи випадково розбитою банкою… І не завжди є можливість миттєво отримати кваліфіковану медичну допомогу. Що робити у такому разі? Як діяти? Про це розмова кореспондента Укрінформу з директором Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, доктором медичних наук, професором Георгієм РОЩИНИМ.
— З огляду на активний відпускний період улітку значно зростає кількість тілесних ушкоджень, розтягнень, вивихів, переломів...
— При необережному ходінні, біганні, стрибанні або ж при різких рухах часто маємо наслідком різкий біль, припухання, неприродне положення кінцівки, деформацію і навіть порушення функцій кінцівок. Коли спосте­рігаємо такі ознаки, з’являється підозра на вивихи чи переломи. Розтягнення — найлегша форма ушкоджень м’язів та зв’язок. Основним тут є накладання тугої пов’язки. Також необхідно дати максимальний спокій кінцівці, суворо обмеживши навантаження на неї.
Дещо важчі ушкодження — вивихи, тобто порушення у су­глобах. У цьому випадку необ­хідно накласти тугу пов’язку, також забезпечити максимальну іммобілізацію кінцівки. І вкрай необхідно звернутися до травматолога. Не раджу самостійно намагатися вправляти вивих. Бували випадки, коли людина після вправляння вивиху одержувала перелом.

Здоров’я людини на 50 відсотків залежить від її способу життя та харчування. Однак коли кар’єра і робота займають головне місце в нашому житті, бракує часу вживати тільки корисну їжу, достатньо спати та належно відпочивати. Як наслідок — починаються проблеми з самопочуттям,  здоров’ям, а нерідко й нервові розлади. Всіх грошей не заробиш, а от здоров’я, а відтак і радість життя можна надовго, а то й назавжди втратити.
То як жити в «ногу з часом», при цьому добре почуватися, гарно виглядати й бути в тонусі? Власним досвідом у цьому питанні поділилася з українськими журналістками олімпійська чемпіонка Катерина Серебрянська. Вона — багаторазова володарка призових місць на найіменитіших змаганнях з художньої гімнастики, і хоча спортивні виступи завершила, перепочинку собі не дає.
Катерина Серебрянська займається центром гармонійного розвитку «Студія Серебрянських», знімається в рекламних роликах, бере участь в акціях, а нещодавно стала обличчям рекламної кампанії від торгової марки «Активіа». Власне, саме останній бренд виступив організатором зустрічі, що пройшла в Одесі, спортсменки з більш як тридцятьма журналістками з різних регіонів України.

20 червня — День  медичного  працівника

Повесні довкруж цього компактного двоповерхового майже непримітного з вулиці будинку зацвітають вишні. Замилуєшся, коли піднімається біла пелюсткова хурделиця... Зараз вишні ще зелені. А ось кілька старих шовковиць вже щедро зсипають на землю крупні соковиті плоди, які видзьобують пташки. Люди не чіпають цієї ягідної розкоші, адже дерева ростуть мало не під вікнами протитуберкульозного диспансеру. Й чужі, як то кажуть, тут не ходять.
Сама споруда й справді ніби зумисне прихована від стороннього допитливого ока крислатими деревами. Одначе цю адресу — вулиця Академіка Філатова, 10 — добре знають тисячі мешканців Київського та Малиновского районів. Заклад функціонує майже 45 років. Комунальна установа «Одеський міський протитуберкульозний диспансер №3», який утримується за гроші міської громади, обслуговує майже 365 тисяч громадян. Зі штатом 65 осіб, з яких 15 фтизіатрів. Можете порахувати, яке навантаження припадає на кожного лікаря, адже діє традиційна дільнична система обслуговування пацієнтів.
Нині на обліку в диспансері перебуває 544 особи, яким діагностовано туберкульоз органів дихання. З них 241 людина страждає на його відкриту форму, а відтак є небезпекою для оточуючих. Усі витрати на лікування таких хворих бере на себе громада. Переважна більшість добросовісно лікується й одужує. Але не кожен хворий на туберкульоз хоче зрозуміти, наскільки важливо довести тривалий курс лікування до кінця. Хтось просто психологічно не витримує цього, хтось страшенно боїться розголосу свого діагнозу, тож тікає з лікарні та продовжує жити, як жив до хвороби, чим наражає на небезпеку, найперше, своїх рідних і близьких, а комусь просто байдуже з того, що він заражає оточуючих. До кожного важливо знайти підхід.
Не для розголосу інформація, однак її не приховати: кожен дільничний фтизіатр (знаю, що не тільки з цієї установи) кількох недужих… просто підгодовує. Хвороба виснажує людину, та не кожен може купити масло, сир, навіть шматок сала.

Прохолодну погоду початку першого літнього місяця змінила нещадна спека. Не пройшло й двох тижнів, а я, як і багато моїх співробітників, вже не радію гарячому літньому сонцю. Все добре в міру. А спека — дуже неприємна річ, до неї неможливо звикнути. І справа навіть не в тому, що людина постійно страждає від духоти і стікає потом. Кажуть, від спеки навіть можна померти. Загалом, є про що поговорити з фахівцем — лікарем-невропатологом Людмилою ФЕДОРЧЕНКО.
— Людмило Олександрівно, чим небезпечна спека?
— По-перше, вона згубно діє на судини. Вони просто не знають, що їм робити: звужуватися чи розширюватися. В результаті може погіршитися кровопостачання окремих ділянок серця та мозку і порушитися їх робота. А це вже небезпечно для життя. Значно небезпечніше, ніж навіть пневмонія.
— Хто входить до групи ризику?
 — У спекотну сонячну погоду погіршується стан передусім тих, хто страждає на серцево-судинні захворювання. Високий ризик виникнення інсультів, інфарктів, вегетосудинних криз, непритомності. У групі ризику також гіпер- і гіпотоніки, люди з наслідками черепно-мозкових травм, з вегетосудинною дистонією. Тому всі, хто страждає на серцево-судинні захворювання і порушення мозкового кровообігу, мають бути особливо обережними в спекотні дні.
— Хоча б коротко зупиніться на запобіжних засобах.

Прогноз погоди на найближчі дні обіцяє майже 40-градусну спеку на всій території України. Така температура становитиме небезпеку для всіх — для дітей і дорослих, тих, хто перебуває на відпочинку, і тих, хто лише мріє про нього у задушливому місті. З огляду на це не зайвим буде нагадати низку правил, дотримуючись яких можна хоч якось захиститися від високих температур.
Найбільшу небезпеку у спекотну погоду становить ризик виникнення теплового удару. Він розвивається внаслідок порушення звичних механізмів, за допомогою яких організм реагує на тепловий стрес. Ознаками теплового удару є різке підвищення температури тіла (понад 40°C), прискорене серцебиття, підвищення або зниження артеріального тиску, запаморочення, головний біль, нудота.

31  травня — Всесвітній  день  без  тютюну

Всі знають, що крапля нікотину вбиває коня. Це якби парнокопитний закурив. Хоча цього, напевно, ніхто не перевіряв — худобину шкода. А скільки цигарок можуть вбити людину? Цього ніхто не підраховував, зате до­стеменно відомі наслідки масових затяжок. Спираючись на медичну статистику й проаналізувавши ті досить кволі наші кроки з протидії тютюну, експерти ВООЗ прогнозують, що у найближчі 25 років близько половини курців ризикують померти від хвороб, спричинених палінням, причому в половини з них куриво вкоротить 20 років життя. Причиною загибелі курців можуть стати не тільки рак легенів, туберкульоз або хвороби серця, а й ціла низка інших захворювань, зумовлених вживанням димлячої гидоти. Виходить, що нам себе зовсім і не шкода, якщо байдуже сприймаємо застороги і масово труїмося тютюном?
Можна вжахнутися від того факту (також інформація ВООЗ), що 85 відсотків людей, які палять, не знають про серйозну небезпеку, котру можна чекати від цієї згубної пристрасті. Хоча, здається, так багато говоримо про це, застерігаємо, лякаємо, переконуємо… Та якщо люди дещо й знають про таку шкоду, то недо­оцінюють страхітливість її наслідків. Отже, мало все-таки говоримо, не переконливо.
А чи знаєте ви, що на кожну тисячу тонн виробленого тютюну в підсумку припадає тисяча смертей? Що середня ціна пачки цигарок дорівнює вартості трьох бананів, трьох апельсинів або трьох ківі, які, окрім смакоти, дадуть організму цілу жменю корисних вітамінів, тоді як сигарети, куплені за ту саму суму, нагло вкрадуть хвилини вашого єдиного й неповторного життя.

Охорона здоров’я — найвитратніша стаття обласного бюджету. Громада вділяє, тож має право суворо запитати за кожну гривню. Сьогодні ще дуже багато претензій до роботи медиків. Трапляється, що відповідні контрольні органи, а то й прості пацієнти викривають зловживання, здирників, які державну роботу плутають з приватною практикою. Втім, незаперечним є й той факт, що за кілька останніх років Одещина в загальнонаціональному рейтингу орга-нізації охорони здоров’я мало  не з передостаннього місця піднялася на п’яте. Це результат як грамотної та ефективної управлінської роботи, так і добросовісної праці багатотисячної гвардії наших медиків, щоденної відданості людей обраній справі.
Колегіальність — дуже надійна підручна злагоди при реалізації спільних планів.
Нещодавно відбулася колегія управління охорони здоров’я та медицини катастроф ОДА, яку провів начальник управління Василь Лапай. Участь у заході взяв заступник голови облдержадміністрації Дмитро Волошенков, до слова, фаховий лікар, кандидат медичних наук, який став куратором цієї сфери.

Короткувата людська пам’ять. Більшість з нас уже й не згадує, як у перші дні травня, — старий і малий — під супровід бадьорих маршів ходили колонами, демонструючи таким чином свою солідарність з трудовим людом усього світу. Нині в Одесі в довжелезні, як колись, колони людей не вишикуєш, хіба що під час гуморини — для порядку. Та й сама солідарність, якщо помітили, давно сприймається як пережиток часу. Даремно. Співпереживання, спільність інтересів, згуртованість, згода, підтримка, інші хороші поняття і є складовими солідарності. Й до них не варто чіпляти політичні підтексти. Солідарність — це категорія моральна. Увесь цивілізований світ визнає за потрібне висловлювати свою солідарність з недужими, постраждалими, тими, хто потребує підтримки й сторонньої допомоги.
Рак грудей — біда всього людства, яка не обійшла й нас. Сьогодні в Україні (за даними Українського канцер-реєстру) кожні півгодини одна жінка отримує діагноз рак молочної залози (РМЗ), кожну годину одна помирає від цієї хвороби. Чому так все жорстоко? Причина в тому, що чи не в 90 відсотків недужих жінок хворобу знаходять на останній стадії. Якщо ж рак виявлений на ранній стадії — його успішно вилікують! Тисячі жінок, які перенесли недугу, підтвердять мої слова. Психологічна підтримка хворих на РМЗ, якщо хочете, солідарність спільноти з ними, прискорює одужання й підсилює бажання оптимістично дивитися в завтрашній день. Усе це, безумовно, спрацьовує на те, щоб наші жінки почали, нарешті, дбати про власне здоров’я, знали, що вчасно діагностована біда легше долається.
Однак мало вийти на правильний шлях — треба ним ще й іти. Йдуть.

Чи не за всіх часів жіночі груди були символом краси, материнства й жіночості. Крім усього, груди, в яких від народження й до глибокої старості відбуваються складні фізіологічні зміни, — це дзеркало гормонального фону організму жінки. Сьогодні ж нам  доведеться згадати про це, як то кажуть, з приводу. І привід цей не добрий — рак молочної залози (РМЗ).
Правду кажучи, онкологія — тема для журналістики взагалі невдячна. Непросто писати про чуже горе й розпач. А що це потрібно робити, в тому переконують беззаперечні аргументи, продиктовані самим життям. Найперше, тому що це стосується тисяч наших земляків: а хвора мати — це велика біда для всієї родини, це сирітство... Основною причиною того, що жінки звертаються до фахівців, коли хвороба запущена й тяжко піддається лікуванню, визнано низьку поінформованість населення щодо профілактики та лікування недуги. Багато хто думає: менше знаєш — довше проживеш. Якби це справджувалося, то ми б і не торкалися таких непростих тем. Але ж не справджується. Більше 16 тисяч жінок в Україні щорічно отримують діагноз раку молочної залози, тому потреба в посиленні пропагандистської та освітньої роботи щодо цього життєво небезпечного захворювання ще ніколи не була настільки нагальною. Участь ЗМІ в цьому просто незамінна, оскільки ми маємо неабияку силу впливу на свідомість людей. Скористаємося цією силою впливу й зараз.
До сьогоднішньої розмови запрошений спеціаліст, який має 25 років стажу за фахом, один з активних продовжувачів одеської школи онкології, дослідник і авторитетний наставник молодих хірургів-онкологів, досвідчений організатор, завідуючий мамологічним відділенням Одеського обласного онкологічного диспансеру, хірург-онколог вищої категорії, головний мамолог області Іван ЛУК’ЯНЕНКО.
— Іване Івановичу, розпочнемо зі статистики, щоб читачі розуміли масштаби проблеми.
— Добре. Хочу почати з того, за даними медичної статистики, протягом свого життя кожен третій-четвертий чоловік і кожна п’ята жінка можуть захворіти на рак. Рак є причиною більш як 15% усіх летальних випадків і поступається за цим показником лише серцево-судинним захворюванням. В Україні кожного року діагностується понад 150 тисяч нових випадків злоякісних новоутворень. У структурі захворюваності чоловічого населення провідні п’ять місць посідають злоякісні пухлини легень, шлунка, шкіри, передміхурової залози, прямої кишки (53,9% від усіх злоякісних пухлин). У жінок перші п’ять місць займають: рак молочної залози, шкіри, тіла матки, шлунка, ободової кишки (53,4% від усіх злоякісних пухлин). Майже 90 тисяч жителів України щороку помирають від раку, причому 35% померлих від раку — особи працездатного віку. Через запізнілу діагностику онкологічних захворювань залишається високим відсоток (38 — 40%) онкологічних пацієнтів, які помирають протягом одного року після встановлення діагнозу. У розвинених країнах світу цей показник не перевищує 20 — 30%.
Сьогодні в Україні мешкає майже 860 тисяч людей, які в той чи інший час перенесли онкологічне захворювання. Цифри навів не для того, щоб налякати, а щоб людина, яка їх читатиме, зрозуміла масштаби біди, а заодно й знала, що рак — це не безвихідь, а хвороба, яка лікується. Я в цьому намагатимусь переконати.

Минулого року в Одесі майже 26 відсотків батьків написали письмову відмову від вакцинації своїх дітей. Вважайте, що кожна четверта дитина залишилася не захищеною перед епідемічними захворюваннями.
Основною причиною масових відмов стала реакція людей на випадки смерті дітей від отриманих щеплень (на Одещині такого не фіксувалося).  Чи стали причиною втрати дітей саме неякісні вакцини — так до кінця й досі не з’ясовано, однак вмить поширена через ЗМІ інформація свою справу зробила. І наслідки цього вже відгукнулися на громаді. Скажімо, торік в області простежувався стрімкий ріст захворювань на коклюш. Лікарі це безпосередньо пов’язують саме з масовою відмовою робити дітям щеплення.

З дитинства у мене була мрія: поплавати з дельфінами. Вони здавалися казковими створіннями, які наділені надможливостями: говорити, відчувати настрій людини, навіть зцілювати її. Тоді я ще не знала, що втілення моїх дитячих мрій не таке вже далеке від реальності. Виявляється, з цими диво-тваринами можна не лише поплавати. Останнім часом психологи, зоологи та гінекологи всього світу вивчають таке явище, як дельфінотерапія.
Нещодавно в Одесі відбувся V міжнародний форум «Перинатальна культура: новаторство і традиції», у рамках якого на території Одеського дельфінарію «Немо» була презентація тренінгів з дельфіно- та акватерапії. Взагалі, фахівці впевнені, що перинатальна культура, ставлення до дітей, до жінки, яка чекає дитину, багато в чому визначає розвиток усього суспільства на багато десятиліть вперед. Тому головна мета перинатальних форумів — віднайти найбільш сприятливі умови для підтримки сімей, які чекають поповнення, та організація взаємодії фахівців, що працюють з даною цільовою аудиторією. В Одесі дельфінотерапією займаються цілий рік. Вона вважається визнаним у всьому світі неспецифічним методом посилення захисних сил організму в осіб різного віку, як тих, хто страждає на різного роду розлади, так і в осіб у стані передхвороби, тобто практично здорових. Дельфінотерапію також вважають одним з методів медично-психологічної реабілітації і корекції дітей, які страждають на всілякі порушення в розвитку. Основним компонентом оздоровлюючої дії дельфінів є психологічний ефект взаємодії людини з екзотичними тваринами в незвичному середовищі.

Усім, кому через виробничу необхідність доводиться безперервно сидіти за монітором комп’ютера, напевне, знайоме відчуття різі в очах, втоми, затуманення зору.
Американські спеціалісти з клініки MetLife Disability стверджують, що жодних специфічних офтальмологічних хвороб ЕОМ не викликає, повідомляє randevucity.net. Тому впоратися з втомою очних м’язів та іншими неприємними симптомами можна, якщо відрегулювати дисплей і внести невеликі зміни до робочого процесу.
Пропонуємо вашій увазі кілька порад, які допоможуть звести до мінімуму шкоду для очей.
Правильно встановіть комп’ютер. Ставте екран так, щоб його середина знаходилася на рівні підборіддя, на відстані 45 — 50 см від очей. Прагніть не сидіти в кутку, обличчям до стіни або вікна, світло з якого є ще одним джерелом небажаних стресів для очей.
Відблиски на екрані сліплять очі і відволікають увагу. Ми підсвідомо прагнемо уникнути їх, відвертаємося, зору стає важче зосереджуватися на екрані, що призводить до перенапруження очей, шиї, потилиці, плечей і рук. Щоб усунути відблиски, можна спробувати повернути монітор, завісити вікна, вимкнути або зменшити дратівливе світло, розмістити комп’ютер таким чином, щоб екран розташовувався перпендикулярно до джерела освітлення.
У жодному разі не розташовуйте освітлювальні прилади на лінії між вами і екраном комп’ютера, оскільки вони відволікають на себе периферичний зір і напружують психіку. У кабінеті найкраще використовувати непряме верхнє світло, яке можна регулювати.

24  березня — Всесвітній  день  боротьби  з  туберкульозом

Світова спільнота підтверджує, що останнім часом в Україні простежуються позитивні зрушення в питанні боротьби з епідемією недуги, яка спрадавна дошкуляє людям у всьому світі.
Ви мабуть вже чули, що наші успіхи дали поштовх до налагодження тіснішої співпраці України з міжнародними інституціями в напрямку подолання проблеми: Глобальний фонд по боротьбі з ВІЛ/СНІДом, туберкульозом та малярією виділив нашій державі багатомільйонний грант на боротьбу з хворобою.
Профінансована програма Глобального фонду доповнюватиме Національну програму з протидії туберкульозу на 2000 — 2011 роки (а рівно — і обласну та районні) в таких напрямках, як покращення якості лікування звичайного та мультирезистентного (стійкого до традиційних ліків) туберкульозу; сучасна діагностика; навчання лікарів-фтизіатрів; закупівля препаратів другого ряду; проведення широкої інформаційної кампанії з метою профілактики захворюваності тощо.  При цьому основна увага приділятиметься саме профілактиці недуги, адже хворобу, упійману на початковій стадії, швидше й незрівнянно дешевше вилікувати, ніж її запущену форму. Варто обмовитися, що всі до копійки витрати на лікування та подальшу реабілітацію громадян бере на себе держава. Зокрема, Одеський обласний протитуберкульозний диспансер утримується на гроші обласного бюджету.
Якщо наводити конкретні цифри, то нині тут на обліку перебуває майже 35 тисяч громадян. Захворюваність складає приблизно 80 недужих на 100 тисяч осіб (з урахуванням тих людей, які вже пролікувалися, але продовжують перебувати на обліку). Для порівняння: середній показник по Україні минулого року склав 73 випадки. У сусідній Румунії, наприклад, захворюваність на туберкульоз складає 120 випадків на 100 тисяч населення, в Росії — 100, в Херсонській області — 120…

Наприкінці лютого в «Будинку з ангелом» (Одеський центр реабілітації дітей-інвалідів) відбувся семінар-конференція, де розглядалося питання діагностування та реабілітації різноманітних відхилень у дітей. Захід організували з метою навчання лікарів — педіатрів, неврологів та представників спеціалізованих дитячих медичних закладів застосовувати метод Войта-діагностики у медичній практиці. Семінар проводився впродовж трьох днів для фахівців Одеської, Миколаївської та Херсонської областей.
В Україні — велика кількість маленьких пацієнтів, які потребують своєчасної медичної допомоги. Втілення нових методик дозволить підвищити шанси на своєчасне виявлення патології та лікування дітей. Учасник семінару, головний дитячий невролог з Херсона Анатолій Горб, зокрема, зазначив: «Проблема дитячого церебрального паралічу актуальна не лише для України, а й для багатьох країн Європи, та й для усього світу. За статистичними показниками поширеність цього захворювання в європейських державах коливається від 2 до 2, 5 випадка на 1000 дітей. В Україні ж цей показник становить 2,4 — 2,5 випадка».

Генетики заявляють, що їм вдалося повністю розшифрувати генетичний код двох найпоширеніших онкологічних захворювань — раку шкіри і легенів. За словами представників фонду Wellcome Trust, це відкриття може зробити революцію в профілактиці і лікуванні ракових захворювань. Воно дозволить не тільки визначати наявність пухлини на ранній стадії за результатами аналізу крові, а й допоможе при розробці нових ефективніших ліків.
Науковці в усьому світі зараз працюють над каталогізацією генів, у яких можуть відбуватися мутації при розвитку ракової пухлини в різних органах. У Британії вивчають рак грудей, у Японії — печінки, в Індії — ротової порожнини, в Китаї — шлунка, а в США — мозку, яєчників і щитовидної залози.

Сьогодні кожний 50-й громадянин України (офіційно — понад 910 тисяч осіб) страждає на це тяжке захворювання. Найгірше те, що кожні вісім з десяти недужих дізнаються про свій діагноз на пізніх стадіях, коли хвороба запущена, коли рак лікувати тяжко й затратно, коли відсоток одужання надзвичайно низький. Онкологи ж запевняють, що, вирізнивши хворобу на її початковій стадії, можна досягти стовідсоткового одужання. Та навіть запущені форми раку піддаються лікуванню, і люди живуть.
То неправда, що хвороба виростає на нашій бідності та на наслідках екологічних катастроф, найпотужнішою з яких став Чорнобиль. Онкологічні захворювання є найпоширенішими в світі, залишаючись основною причиною смертей.
За інформацією центру новин ООН, щороку в світі реєструється близько 11 мільйонів нововиявлених захворювань на рак. Як не боляче про це писати, але щороку хвороба  забирає від нас понад вісім мільйонів людей.

Час від часу усі ми, хто частіше, хто зрідка, страждаємо від головного болю. Зазвичай він виникає поступово і минає за кілька годин. Дуже сумнівно, щоб цей біль став ознакою якоїсь хвороби, вважають медики. Втім, коли головний біль стає нав’язливим, триває понад добу, а іноді тримає нас у стані дискомфорту, що межує з депресією, протягом кількох днів, варто звернутися до лікаря. Що ми й вирішили зробити. На запитання кореспондента «Укрінформу» відповідає кандидат медичних наук, доцент кафедри неврології і рефлексотерапії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика Ольга КОВАЛЕНКО.

— Хоч і прийнято вважати, що головний біль минає сам і вживати спеціальних заходів, аби його позбутися, є ознакою зманіженості, властивої гламурним панянкам, хочу все ж вас запитати, Ольго Євгенівно: чи варто терпіти цей дискомфорт, демонструючи незламність характеру та силу волі?
— Геть не варто цього робити. Адже, долаючи головний біль без медичної допомоги, ви витрачаєте додаткові нервові клітини, стаєте дратівливим і менш продуктивним на виробництві та вдома. Значно правильніше у цьому випадку вдатися до простих, але ефективних прийомів спротиву недузі. Якщо головний біль незначний, прийміть пігулку аспірину або парацетамолу. Пийте побільше води.
— Якими причинами може зумовлюватися нав’язливий головний біль?
— Скажімо, у вас заклало ніс. Певне, виник синусит, тобто запалення слизової оболонки повітроносних порожнин черепа. Хоча, можливо, йдеться й про банальний нежить. У цьому випадку варто прийняти парацетамол, гарячу ванну, дотримуватися постільного режиму. І... викликати лікаря. Він зможе призначити відповідні антибіотики або інші протизапальні препарати. Якщо у вас синусит виникає регулярно, у такому разі, можливо, доведеться провести невеличку операцію.

У 1890 році німецький лікар Кох сповістив світові про відкриття ним туберкуліну. В 1907-му австрійський педіатр Пірке переконав медичну спільноту в користі для діагностики та лікувальної справи специфічної проби із застосуванням туберкуліну та ввів таке поняття, як алергія. Через рік лікар Манту запропонував вводити туберкулін підшкірно для діагностики туберкульозу. Відтоді саме цей метод отримав у медицині загальне визнання як найбільш діагностично точний. Йому надають перевагу й сьогодні. Якщо раніше метод призначався для всіх, то нині цільова аудиторія — винятково діти, оскільки флюорографія — то не зовсім бажане для молодого організму лікарське призначення.
Туберкульоз, агресивний наступ якого сьогодні відчуває увесь світ, — хвороба виліковна, хоча лікувати її довго й дуже дорого. Якщо говорити про вітчизняну медицину, то всі витрати бере на себе держава. Щорічна сума бюджетних грошей, яку виділяють на боротьбу з недугою (зважаючи на епідемію туберкульозу), вираховується сотнями мільйонів гривень. Ось чому профілактика туберкульозу, раннє виявлення хвороби, яку набагато легше вилікувати, аніж запущену форму, — основа лікарської практики.
Останнім часом побільшало випадків відмови батьків взагалі від щеплень, у тому числі й від застосування протитуберкульозної вакцини БЦЖ та від проби Манту, через які проходили всі старші покоління. Наскільки правильним є такі рішення, цікавимося думкою завідуючої дитячим відділенням Одеського обласного протитуберкульозного диспансеру Олени КУЛІНІЧ.

— Олено Вольдемарівно, всі ми, коли були дітьми, проходили через процедуру проби Манту. Не так було страшно, як неприємно. А ще як, було, напухне та почне свербіти... Казали, що то під шкіру вводять бактерії туберкульозу, але дуже ослаблені, щоб організм навчився їх розрізняти та знищувати...
— Ви знаєте, однією з причин відмови батьків від вакцинації БЦЖ і від проб Манту саме і є хибна думка про те, ніби так діти й заражаються туберкульозом. На третій день від народження немовляті роблять вакцину БЦЖ, щоб маленький організм уже почав виробляти імунітет проти цієї тяжкої хвороби. Ревакцинація призначається в 6 і в 14 років. Пробу ж Манту роблять щороку, щоб простежити, як реагує організм на паличку Коха, тобто як навчився протистояти зараженню. Сировиною для цих препаратів, які мікродозами вводять під шкіру, є продукти життєдіяльності туберкульозних бактерій, елементи знешкоджених мікробних клітин, але аж ніяк не живі мікобактерії.

Питна вода є однією з головних проблем ХХІ століття. З якістю питної води пов’язані стан здоров’я людей, екологічно безпечне харчування, вирішення проблем медичного і соціального благополуччя. Згідно з даними ЮНЕСКО, нині у світі понад 1,5 мільярда людей не мають доступу до якісної питної води, а за прогнозами Всесвітньої метеорологічної організації до 2020 року нестачу питної води може відчути все населення Землі.
Кореспондент «УНІАН» звернувся до академіка Української академії аграрних наук, доктора технічних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України, директора Українського науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем Анатолія ЯЦИКА (на знімку) з проханням відповісти на кілька запитань щодо проблем якості води та рівня водопостачання в Україні.

— Який сьогодні стан українського водопостачання?
— У нашій країні 63119 річок, і всі вони є джерелом для питного водопостачання. Системи водопідготовки для питного водопостачання розраховані на перший-другий класи якості води у річці, водосховищі, а така зустрічається тільки у витоках річок, а так, в основному, третій-п’ятий класи якості. Тому для докорінного поліпшення стану українського водопостачання необхідно відновити природно-екологічну рівновагу у наших водних екосистемах, і тоді вирішимо зразу ж дві проблеми: забезпечимо збалансоване водопостачання для наших громадян і відновимо рекреаційну здатність наших водних екосистем.
Необхідна законодавчо-правова і нормативно-методична база у нас напрацьована в повному обсязі, розпочати слід із запровадження басейнового принципу управління водними ресурсами за суто європейським зразком (у Франції він застосовується з 1964 року).

За оперативною інформацію МОЗ України про захворюваність на грип, гострі респіраторні вірусні інфекції та їх ускладнення (пневмонії тощо), станом на 14 січня в чотирьох областях (Дніпропетровській, Луганській, Полтавській та Сумській) і в АР Крим простежується перевищення епідемічного порога. У Вінницькій, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Тернопільській, Хмельницькій областях та в місті Києві відзначається наближення до цього порога. Одещина нині у списку тих областей (а їх, на щастя, більшість), де відносно благополучна епідемічна ситуація. Вчасно вжиті обласною та Одеською міською владою комплексні заходи (навіть той же введений карантин у школах, хоча на той момент епідемія від нас була далеко — лютувала в західних областях) зробили свою справу: грип не накоїв такого лиха, на яке був здатен.
З початку епідемії (йдеться про 29 жовтня 2009 року) на грип та ГРВІ в Україні захворіло 4183939 громадян. Це, вважайте, майже кожен десятий з-поміж нас. Слід розуміти, що було зафіксовано лише тих пацієнтів, які зверталися за медичною допомогою. За цей час госпіталізовано 247289 осіб. Доводиться називати й невтішну цифру: за час епідемії померло 963 людини. За останню добу недуга забрала 12, серед яких одна вагітна жінка. Це тяжкі й непоправні втрати. Якщо взяти Одеську область, то з початку епідемії на грип та ГРВІ захворіло 169730 осіб, 23 — померло.
Медики кажуть, що не такий страшний грип, як ускладнення, спричинені ним: бронхіти, ангіна, пневмонії... Перенесена на ногах хвороба, не «вилежаний», тобто не долікований, грип можуть нагадати про себе різким погіршенням стану здоров’я.

Часто можна почути: якщо жінка носить бюстгальтер, то це ніяк не впливає на ризик виникнення раку молочної залози. Але насправді все далеко не так однозначно. Це питання вже не один рік обговорюється серед лікарів-мамологів. Якщо виробники заявляють про те, що такої загрози нема, то медики усе ж її не відкидають, застерігає medpulse.ru.
 На думку спеціалістів Інституту хвороб цивілізації (Гавайї), у жінок, які щодня носять бюстгальтери довше дванадцяти годин, можливість захворювання на рак у двадцять разів більша, ніж у тих, хто взагалі не користується ними чи одягає на недовгий час. Цей висновок підтверджується і тим фактом, що в багатьох африканських та азіатських країнах, де жінки традиційно не носять бюстгальтер, на рак грудей хворіють набагато рідше, ніж у Європі й Америці.
Спеціалісти пояснюють цей феномен тим, що у грудній частині, в основному у пахвовій западині, зосереджена значна кількість лімфатичних вузлів і судин. Підтримуючи і стискаючи груди, бюстгальтер спричиняє додатковий тиск на цю делікатну зону.

Пандемія «свинячого грипу» була цілковитою брехнею, керованою фармацевтичними компаніями, які заробили на цьому мільярди доларів, вважає голова департаменту охорони здоров’я Ради Європи Вольфганг Водарг.
Він звинуватив продавців ліків та вакцин від грипу у впливі на рішення ВООЗ оголосити пандемію, передає Daily Mail. «Це допомогло фармацевтичним фірмам заробити надприбутки, поки країни марнували свої бюджети на вакцинацію проти відносно м’якої хвороби», — цитують Вольфганга Водарга інформагентства світу.

Навіть важко собі уявити стан батьків, коли вони раптом дізнаються, що їхня дитина не чує. Що маленький скарб не чує пестливих слів, колискової пісні, ніколи не скаже «мама». Що їх малюка чекає вічна тиша...

Звісно, більшість батьків не миряться з таким вироком для своєї кровинки. Починаються пошуки. Складні, виснажливі, часто на межі безнадії. Але той, хто шукає, як кажуть, той знаходить.
А шукають не тільки батьки. Науковці і медики зі свого боку також у вічному пошуку вирішення проблеми глухоти. Один із шляхів подолання недуги — використання спеціальних слухових імплантатів, презентація яких відбулася нещодавно в Одесі.

Холодно. Дехто оптимістично стверджує, ніби морозець нам тільки на користь. От хоча б ґрунту. Мовляв, повимерзає багато шкідливих мікроорганізмів, які завдають прикрощів і людям. Бактерії нехай вимерзають, але ж при такій негоді мерзнемо й ми, теплокровні. Хтось скаже, що народ нині пішов кволий, мерзне й хворіє частіше, ніж колись. Неправда. Люди завжди боялися холоднечі й хворіли не менше за нас, сьогоднішніх. Старші за віком згадають, що діти та старенькі всеньку зиму сиділи на печі та вигрівали боки на припічках. І без зайвої потреби селянин із хати в сувору холоднечу й носа не висовував. Навіть собак з сіней не випускали на вулицю.

Яку небезпеку для організму людини, окрім простих незручностей, несе мороз і переохолодження?
Найперше, холод негативно впливає на серцево-судинну систему та на систему дихання людини. Особливо, якщо вже існують проблеми зі здоров’ям. Холод викликає напруження гладкої мускулатури та спазми кровоносних судин, що стає додатковим навантаженням на всі без винятку органи й системи. Різко збільшується ризик нападів стенокардії й навіть інфаркту. Порадьтеся з фахівцем, які ліки вам допоможуть уникнути прикрощів. У жодному разі без нагальної потреби не вискакуйте з теплого приміщення одразу на холод: постійте кілька хвилин у під’їзді чи в коридорі, щоб згладити різкий перепад температури повітря й адаптувати до умов вулиці свій організм. І перевірте, чи маєте з собою потрібні ліки.
Холодна погода через різке ослаблення імунітету стає причиною загострення хронічних хвороб. Нагадує про себе гайморит, бронхіт, артрит, нефрити, коліти, холецистити – ось неповний перелік напастей, яким ви ризикуєте дати зелене світло, якщо переохолодите тіло. Морозної погоди, особливо якщо вона чергується бодай з незначним потеплінням, дуже легко підхопити застуду, грип, навіть запалення легень.

1  грудня — Всесвітній  день  боротьби  зі  СНІДом

Щодня майже 50 громадянам України медики діагностують ВІЛ-інфекцію, яка може викликати захворювання на СНІД. Більше як півмільйона людей у державі вже мають статус ВІЛ-позитивних. Уявіть собі: лише упродовж січня — вересня цього року в Україні офіційно зареєстровано 14761 ВІЛ-інфікованих осіб (вперше виявлених), з них 14744 — це громадяни України, 17 — іноземці. Скільки сьогодні людей ще не знають про свій ВІЛ-позитивний статус — взагалі невідомо.

Станом на 1 листопада близько 80 тисяч українців потребують лікування з допомогою антиретровірусної терапії, при цьому лікуються лише 12269 осіб (дані Всесвітньої організації охорони здоров’я). За даними МОЗ України, з 1987 року по вересень 2009-го від СНІДу померло 17028 громадян нашої держави, серед яких — 25 дітей віком до 14 років. У доповіді об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу зазначається, що у світі від СНІДу померли вже понад 25 мільйонів людей.

Як запевняють деякі вчені, всі ми вийшли з моря. Тож не дивно, що воно живе у кожному з нас. Щоправда, не всі його чують, на жаль. От і серед моїх знайомих є такі, хто протягом літа буває на морі один-два рази. Які і деякі одесити у театрі. I мені завжди кортить запитати у таких людей: який сенс вашого існування, коли ви нехтуєте навіть подарованим Всевишнім щастям жити на березі моря, жити у такому знаному культурному центрі, як Одеса?

Для багатьох людей літо закінчується 31 серпня. Але ж ми живемо на півдні! От, скажімо, для нашої команди «іхтіандрів» літо триває до кінця вересня, коли осінні шторми перемішують поверхневу та глибинну воду, відчутно знижуючи її температуру. Цьогорічної теплої осені вода й у вересні була майже такою, як у якомусь спортивному басейні. То чому ж передчасно позбавляти себе такого задоволення, як купання у морі? Відтак, літній сезон ми продовжили до 15 жовтня.