Комітет виборців України спільно з громадською кампанією «Форум порятунку Києва» звернулися до Генерального прокурора Олександра Медведька з вимогою порушити кримінальну справу проти посадових осіб, причетних до зриву виборів ізмаїльського міського голови, які повинні були відбутися 1 серпня.
Як повідомляє УНІАН з посиланням на головного координатора «Форуму порятунку Києва» Віталія Черняхівського, громадські організації, посилаючись на частину 3 статті 157 (перешкоджання здійсненню виборчого права), частину 2 статті 364 (зловживання владою або службовим становищем) Кримінального кодексу, пропонують Генпрокурору порушити кримінальну справу проти в. о. ізмаїльського міського голови, секретаря Ізмаїльської міської ради Ірини Рудниченко та начальника відділу ведення Державного реєстру виборців Ізмаїльської міськради Сергія Федюри.

Ми маємо право скільки завгодно скаржитися на Президента, уряд і Верховну Раду разом узятих. Ми вільні плювати в екран телевізора або закохано дивитися в очі майбутнім нашим обранцям, коли вони обіцяють нам рай на землі. Кожен з нас умовно має дуже багато прав і свобод, бо живемо в демократичній державі. Принаймні, так задекларовано у нашій Конституції, яка має найвищу юридичну силу. Але чи користуємося наданими нам правами? Чи доступні нам, звичайним громадянам України, ті блага цивілізації, що прописані в Основному Законі країни? Свободу ніби й отримали, а от користуватися цим благом  ще й досі не навчилися.
«Та кому вона треба, ота ваша незалежність?!» — бурчать літні люди. Молоде покоління, як завжди, не розуміє, чим невдоволені пенсіонери. А насправді вони сумують за минулим усталеним порядком, до якого звикли за часів радянського авторитарного правління, коли зверху спустили вказівку — у низовій ланці беззастережно виконали. Начальник сказав — підлеглий зробив. Все просто.
Однак час не зупинити, він стрімко летить вперед. Одна історична епоха змінює іншу, і те, що вчора було добре, сьогодні вже стає застарілим і непотрібним. Людині похилого віку боляче розлучатися з колишніми привілеями, забувати про приємні звички, втрачати бодай яку надію затримати все, як було колись. От і бурчать. А хто ще й досі з тих часів залишився при владі, прив’язують колишні правила гри до реалій сьогодення. Виглядає це як поганий сон при яскравому світлі. І хочеться прокинутися, та жахливі сновидіння не відпускають…

Недавно в Одесі побувала народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань промислової, регуляторної політики та підприємництва, заступник голови партії «За Україну!» Ксенія Ляпіна. Під час зустрічі з журналістами в прес-центрі ІА «Міст-Одеса», де й висловила свою позицію щодо нового закону про місцеві вибори та проект податкового кодексу.
Цих два закони, один з яких вже було прийнято, а другий поки що завис у повітрі, Ксенія Ляпіна вважає дуже показовими і називає тими «дзвіночками», що вказують на напрямок, у якому може піти Україна, а саме на диктатуру бюрократії. «Податковий кодекс весь складений на принципі всевладдя бюрократії, і будь-який громадянин — платник податків — на службі у бюрократів. Власне, приблизно з такими ідеями підійшли і до закону про вибори: зменшити конкуренцію, а отже — зменшити свободу вибору, усунути активних громадян, які не хочуть вставати у чергу до тої чи іншої політичної партії, тим більше, що політичні партії залишилися лише старі. Таким чином вибудовується така політична концепція: влада в руках двох-трьох старих політичних проектів. Вони ж призначають бюрократію, а бюрократія всевладна над підприємцем і кожним громадянином», — попереджає нардеп. Ксенія Ляпіна зазначила, що це радянський тип бюрократії, коли кожен політик зі своєї посади робить «годівничку», а потім роками годується звідти.

Українська православна церква Київського патріархату застерігає предстоятеля Російської православної церкви Кирила від політичних заяв під час свого чергового візиту в Україну.
Як зазначив на прес-конференції патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, УПЦ (КП) не може протестувати проти приїзду Кирила в Україну з візитом до мирян своєї церкви. Однак, наголосив він, перебіг та підсумки двох попередніх приїздів Кирила в Україну продемонстрували, що це не стільки архіпастирські місії, скільки політичні візити з намірами просування концепції так званого «русского мира».
Глава УПЦ (КП) нагадав, що ця ідея Кирила передбачає об’єднання Росії, Білорусі та України в єдиний духовний простір. «Під цією благозвучною вивіскою криється імперська ідея позбавлення України своєї державності і незалежності», — сказав Філарет і зазначив, що таким чином Україні намагаються нав’язати ідею політичної єдності з Росією, перетворити українську державність у фікцію.
На думку патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, предстоятель Російської православної церкви веде наступ на Україну й українську церкву, намагаючись позбавити її законних прав. Філарет також додав, що РПЦ є інструментом Російської держави для досягнення таких цілей.
Як планується,  предстоятель РПЦ перебуватиме з візитом в Україні 20 — 28 липня, зокрема в Одесі — з 20 по 23 липня (21-го він очолить чин освячення та літургію у Спасо-Преображенському соборі, а 22-го візьме участь в урочистостях в Оперному театрі).

«Черговим доказом недолугості проекту Податкового кодексу Азарова — Тігіпка є той факт, що на даний момент до нього подано 5060 поправок як від представників опозиції, так і від членів правлячої коаліції та від Президента. Якщо їх надрукувати у вигляді таблиці, як передбачено Регламентом парламенту, то на виході ми отримаємо документ, який налічуватиме близько 5 — 6 тисяч сторінок. Така кількість поправок говорить сама за себе», — зазначив заступник голови Комітету ВР з питань податкової та митної політики, лідер Європейської партії України Микола Катеринчук.
«Мені не зовсім зрозуміло, яким чином можна розглянути всі ці поправки. Переважна більшість зауважень запропоновані саме представниками від коаліції та влади, і природно, що вони намагатимуться їх врахувати до другого читання. Однак, якщо полічити, скільки для цього потрібно часу, то це буде не одна доба безперервної роботи. І тут питання не в тому, чи зможемо ми це зробити фізично, чи ні. Суть в іншому: яка це буде податкова реформа? Адже проект Податкового кодексу Азарова — Тігіпка взагалі не передбачає будь-якої реформи в системі оподаткування. Він фактично консервує існуючу модель і дає необмежені права податковому інспектору, чим останній користатиметься, звичайно, не на користь підприємця. Відтак зареєстрований мною проект постанови про відхилення законопроекту є цілком логічним», — додав

Микола Катеринчук.
Прес-служба
Європейської партії України.

В ІА «Контекст-Причорномор’я» відбулася інтернет-конференція з народним депутатом України від Блоку Литвина, першим заступником голови Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони Сергієм Гриневецьким на тему «Місцеві вибори та актуальні проблеми розвитку регіону». Щоправда, сам виступ Сергія Рафаїловича більше нагадував передвиборну агітацію за Народну партію. Формат спілкування передбачав, що нардеп відповідатиме на запитання не лише журналістів, а й читачів сайта інформагентства.
За словами Сергія Гриневецького, вибори для політичної системи України — це завжди випробування. «В усіх демократичних країнах регулярно проводяться вибори: місцеві, парламентські, президентські, чергові, дострокові, але тільки у нас виборче законодавство змінюється з такою калейдоскопічною швидкістю, що не обізнаному в тонкощах громадянину легко заплутатися», — зауважив він.
Сповнюється 20 років з часу прийняття Декларації про державний суверенітет України — документа, який, на думку народного депутата, став основою державності. Разом із тим, за словами Сергія Рафаїловича, залишаються проблеми з Основним Законом. «Для того, щоб Конституція була гіршою, її потрібно постійно покращувати», — процитував відомого польського публіциста Мечислава Шаргана, додавши, що ми чітко дотримуємося саме цього принципу.
Встати на ноги і гармонійно розвиватися Україні, на думку Сергія Гриневецького, не дають кілька факторів. По-перше, не був вироблений цілісний і стратегічний план розвитку країни. По-друге, так і не відбулася структурна реорганізація економіки держави з урахуванням регіонального фактора. По-третє, за 20 років ми і не наблизилися до формування національної ідеї. Всі ці пункти втілити в життя, за словами народного депутата, не вдалося через дисонанс між політичними цілями та економічними реаліями.

Сто днів достатньо для того, щоб зробити певні висновки стосовно стилю і напрямку роботи нового керівництва області. І що ж ми бачимо? Популізм, цинізм та українофобію. Про це заявив голова Одеської обласної організації ВО «Свобода» Павло Кириленко, коментуючи перші сто днів перебування на посаді голови облдержадміністрації Едуарда Матвійчука.
Павло Кириленко, зокрема, зазначив: «Едуард Матвійчук був призначений за політичним принципом. Він ніколи не жив в Одесі, не знає її історії, не розуміє соціальних, економічних, а особливо — національних проблем регіону. Тому про який якісний розвиток Одещини можна говорити? Його заяви про боротьбу з корупцією і чиновницьким свавіллям, наведення порядку в губернаторській вертикалі — не більше, ніж популізм. На посади й надалі призначаються одіозні в минулому люди, пов’язані з дерибаном майна, фінансовими аферами».

Партія «Український демократичний альянс за реформи» (УДАР) вимагає відставки Дмитра Табачника з посади міністра освіти і науки у зв’язку з його «однобоким трактуванням української історії». Про це заявив лідер партії Віталій Кличко.
Він вважає, що особисті погляди Табачника на історію несумісні з посадою високого державного діяча, оскільки продовжують політику розколу країни. «Безпрецедентним є той факт, що курс «на розкол» впроваджується в державну політику у сфері освіти. Точка зору одного міністра пропонується як точка зору всієї державної системи освіти. Ми вважаємо, що такі важливі історичні питання повинні бути частиною процесу консолідації суспільної свідомості, а не його розколу», — наголошує Віталій Кличко.

Партія «За Україну» відкриває «гарячу лінію» з протидії намірам міністра освіти Дмитра Табачника закрити сільські школи, повідомляє офіційний сайт партії.
«Ми простягнемо руку допомоги кожній сільській громаді, де будуть спроби закрити школу», — цитує лідера партії «За Україну», народного депутата («НУ — НС») В’ячеслава Кириленка прес-служба цієї політсили.
«Ми дуже стурбовані намірами уряду почати закривати сільські школи... Якщо ці процеси будуть реалізовуватися, то ми опинимося перед тим, що села будуть зникати. Тому що забери з села інтелігенцію — забери вчителя, лікаря — ніякого села не буде», — наголосив депутат.

Волинська трагедія — важкий епізод у тривалому історичному конфлікті. До 1939 року Волинь була у складі Польщі. Етнічні поляки володіли великою часткою землі, однак близько 2/3 з усього населення складали українці, які працювали у польських маєтках. Під час війни обурення українців переросло в насильство. Для наших земляків це була боротьба за ствердження незалежної держави, для поляків — національна трагедія. Після війни багато поляків було депортовано за новий західний кордон, одночасно багато українців — вигнано з Польщі.
Ще у 2003 році президенти України та Польщі Леонід Кучма та Олександр Кваснєвський очолили рух на примирення між українцями та поляками, підписавши спільні документи щодо трагічних подій, які пережили народи-сусіди у роки Другої світової війни. Питання вирішене, в обох країнах створені інститути національної пам’яті, які проводять наукове дослідження Волинської трагедії. Тим часом між державами налагодилися добросусідські відносини. Польща впродовж останніх років залишається нашим лобістом і захисником інтересів України в ЄС, на міжнародному рівні загалом. Але декому вельми свербить знову порушувати цю болючу тему, використовуючи давні події з провокаційною метою...

Начальник Генерального штабу — головнокомандувач Збройними силами України Іван Свида у суботу подав рапорт про відставку, висловивши незгоду з полі­тикою Президента Віктора Януковича.
«Як офіцер і відповідальна людина я готовий працювати в складних умовах на зміцнення оборони країни. У сформованій ситуації я визнаю право Президента реалізувати його бачення шляхів розвитку Збройних сил. Він це робитиме з іншим начальником Генерального штабу, — цитують інформагентства генерала армії Івана Свиду. — Я за посаду не тримаюся. Вдячний генералам, офіцерам, всьому особовому складу Збройних сил за ті непрості і відповідальні завдання, які нам спільно вдалося реалізувати в інтересах зміцнення обороноздатності України».
Іван Свида перебував на посаді голови Генштабу з листопада 2009-го, коли його призначив колишній президент Віктор Ющенко. Основним завданням нового головнокомандуючого став перехід української армії до європейських стандартів, що відбувався на тлі курсу на євроатлантичну інтеграцію, взятого Віктором Ющенком. Одним з пріоритетів в роботі Івана Свиди мав стати повний перехід української армії на контрактну основу. Передбачалося, що він завершиться до 2015 року.

Нинішній режим Віктора Януковича дедалі більше перетворюється на слухняного виконавця волі та планів Кремля щодо поширення російського культурного та ідеологічного впливу в Україні, заявила речник Віктора Ющенка Ірина Ванникова.
«Сьогодні команда Януковича активно готується до створення законодавчої бази для відновлення процесу русифікації України. Про це відкрито заявляють депутати фракції Партії регіонів. І називають час «Х» — у червні 2010 року вони планують ухвалити «новий закон про мови». Усі намагання юридично обґрунтувати обмеження української мови у сфері освіти, кіно, музики, судочинства та інших сферах публічного життя країни нібито «правами національних меншин» не витримують критики», — цитує Ванникову прес-служба «Нашої України».
За словами речника Віктора Ющенка, гонителі всього українського з Партії регіонів так і не спромоглися навести реальних доказів ущемлення прав представників жодної нації чи народності. Сьогодні, після століть бездержавного існування захисту і підтримки потребує якраз українська мова. Така політика підтримки своєї мови проводиться в усіх країнах, які дбають про своє майбутнє. Натомість представники Партії регіонів підіграють інтересам не своєї, а сусідньої держави. «Їхня справжня мета очевидна — перетворити Україну на культурну провінцію «Русского мира», у якій українська мова та культура буде знову загнана на суспільний маргінес, як це вже було у Російській імперії та СРСР».
«Антиукраїнські сили у своєму тиску не обмежуються лише Україною. Очевидно, Кремль своїм учням з Партії регіонів вирішив показати на своєму прикладі, як потрібно «закатувати у бетон ворожу культуру». Адже російська влада послідовно знищує усі більш-менш дієві українські культурні інституції на своїй території. Розпочали «стратегічні партнери» із «зачистки» Бібліотеки української літератури в Москві, переслідування її провідних працівників (2006 — 2007). Потім було закриття Українського освітнього центру в Москві при середній школі №124 (2008) та призупинення діяльності Федеральної національно-культурної автономії українців Росії та Об’єднання українців Росії (2009 — 2010). Сьогодні «стратегічне партнерство» вийшло на рівень судового переслідування Міністерством юстиції РФ Федеральної національно-культурної автономії українців Росії з метою її ліквідації.

Минулого тижня представники регіональних підрозділів кількох політичних сил повідомили журналістам і громадськості, що на Одещині, як і в інших областях, створено Комітет захисту України. Його локальна мета — об’єднання демократичних сил на майбутніх виборах до органів місцевого самоврядування та протидія прийняттю антидемократичних рішень нинішньою виконавчою владою Одещини, що, на думку опозиціонерів, може привести до зупинення розвитку демократії та погіршення соціальних стандартів. Завданням загальнонаціонального об’єднання є протистояння загрозам, які постали перед Україною з приходом до влади проросійськи налаштованих сил, недопущення згортання суверенітету, захист державних інтересів.
Представник Народного руху України Геннадій Щип-ківський зазначив, що в комітет увійшли сім партій, які на виборах Президента підтримували Юлію Тимошенко. За його словами, наступний етап — це створення аналогічних комітетів у всіх районних центрах, містах Одещини. Засновники комітету впевнені, що до них приєднаються козацькі товариства, спілки письменників, художників та офіцерів України, всі ті патріотичні організації, які не хочуть миритись з сваволею нинішньої влади.

У регіоні дельти Дунаю, та й у всій Україні важко, напевне, знайти уважного читача, який не був би знайомий з проблемами, пов’язаними з будівництвом глибоководного каналу «Дунай — Чорне море». Але, схоже, ця тема втомила не тільки читачів і журналістів, а й міжнародних експертів різних рівнів. І от, нарешті, позитивний аспект у цій дискусії: а що ж можна зробити для відновлення унікальної природи дельти Дунаю? У Європі, та й в усьому світі вже давно існує успішний досвід компенсаційних заходів, спрямованих на усунення наслідків антропогенних впливів.
Своєю думкою про можливість реалізації компенсаційних заходів для української частини дельти Дунаю виконавчий секретар міжнародної комісії з захисту ріки Дунай Філіп ВЕЛЛЕР ділиться як з українськими читачами, так і знайомить з цією ідеєю міжнародну громадськість у своєму інтерв’ю для часопису «Danube Watch».
— Пан Веллере, як ви оцінюєте конфлікт між Україною і Румунією, пов’язаний із глибоководним каналом «Дунай — Чорне море», що проходить гирлом Бистре?
— Мені здається, що конфлікт, пов’язаний з глибоководним каналом «Дунай — Чорне море», не є безпосередньо конфліктом між Румунією й Україною. Головна проблема полягає в тому, що Україна в минулому вдалася до певних дій, порушивши цим свої зобов’язання, пов’язані з деякими міжнародними конвенціями і домовленостями, хоча останнім часом ми спостерігаємо явне прагнення української сторони виправити ці порушення. Проект будівництва каналу сам по собі, можливо, не більш руйнівний для навколишнього середовища, ніж багато інших проектів, однак є фактом та обставина, що підготовка і здійснення цього проекту велися без належного визнання й урахування вимог міжнародних правових норм, пов’язаних із захистом навколишнього середовища, що й призвело до нинішнього конфлікту.
Я думаю, що є певні елементи цього проекту, які викликають занепокоєність з точки зору захисту навколишнього середовища і повинні бути продумані, особливо — масивна дамба, споруджена на барі гирла Бистрого, а також втілення наступних фаз проекту. На мій погляд, ідея створення значної інфраструктури в дельті Дунаю теж не зовсім узгоджується з ідеєю зберігання природи цього регіону.

Президенту України Віктору Януковичу

Копія: голові Одеської обласної державної адміністрації Едуарду Матвійчуку

Звертаємось до Вас з приводу загрози існування єдиної в Одеській області україномовної громадсько-політичної газети «Чорноморські новини».
Це пов’язано з тим, що Одеська обласна держадміністрація в односторонньому порядку розірвала угоду про співзасновництво, мотивуючи тим, що в бюджеті немає відповідних коштів.
Разом з тим ОДА засновує свою двомовну газету «Одещина», яка обійдеться в декілька разів дорожче для бюджету.
Історія газети «Чорноморські новини» — це історія рідного краю, культури, суспільно-політичного і літературного життя.
Впродовж свого існування (газета заснована у липні 1917 року) газета була одним з центрів згуртування письменницьких і наукових сил. На її сторінках друкувалися відомі письменники: Степан Олійник, Володимир Іванович, Євген Бандуренко, Іван Рядченко, Іван Гайдаєнко, Володимир Гетьман, Станіслав Стриженюк, Валентин Мороз, Юрій Трусов, Янка Бриль,  Василь Кучер, Володимир Дрозд, Микола Вінграновський, Петро Осадчук, Ліна Костенко, Остап Вишня, Степан Ковганюк, лауреати Шевченківської премії — Володимир Яворівський, Володимир Базилевський, Борис Нечерда, Тарас Федюк, Василь Фащенко, наукова еліта Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова — Андрій Недзвідський, Григорій В’язовський, Євген Прісовський, Іван Дузь, Михайло Шевченко та інші видатні особистості.
Газета «Чорноморські новини» постійно друкує наукові статті про класиків української і світової літератури, вміщує Шевченківські, Олійниківські сторінки та переклади творів видатних письменників Європи, різні матеріали, розраховані на студентів, учнів загальноосвітніх шкіл та вчителів для вивчення програми літератури рідного краю.
Газета неухильно обстоює державницькі інтереси, сприяє розвитку мови та культури національних меншин області; вона ніколи не залишала осторонь проблем розвитку  промисловості і сільського господарства.
Письменники Одещини вважають, що ті  сили, які намагаються закрити таку газету, як «Чорноморські новини», діють проти української держави, української культури та проти волі численних прихильників рідного слова.

Звернення прийнято на загальних зборах
Одеської обласної організації НСПУ 20 квітня 2010 року.

В прес-центрі «Паритет» відбулася прес-конференція, під час якої представники органів регіональної влади, громадських організацій та наукових інституцій обговорювали стан та подальші кроки щодо вирішення проблеми озера Сасик. Учасником цієї зустрічі став, зокрема, й перший заступник голови обласної ради Микола Тиндюк.
Микола Андрійович поінформував представників ЗМІ про те, що було зроблено останнім часом владою для вирішення цього болючого, особливо для жителів Татарбурнарського району, екологічного питання. Зокрема, нагадав, що в квітні 2009 року відбулося засідання науково-технічної ради, на якому було рекомендовано обласній державній адміністрації за участю Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України підготувати пропозиції стосовно розробки та фінансування проекту з відновлення екосистеми морського лиману Сасик шляхом будівництва з’єднувального каналу та реабілітації прилеглих територій. Спільним розпорядженням облради та облдержадміністрації також було створено відповідну робочу групу з питань реалізації цього проекту, співголовою якої став і Микола Тиндюк.

Словами правди промовляє совість. Цей давній вислів цілком віддзеркалює зміст нової книги журналіста і публіциста Дмитра Мартинюка «Україна в серці моїм». Її промовиста назва вказує на те, що душа автора болить за сучасне і майбутнє Батьківщини, яку й сьогодні намагаються принизити й оббрехати антиукраїнські сили, ті, хто застряг у компартійному та шовіністичному намулі, намертво скутий брехливими стереотипами й запліснявілими совєтськими міфами.
У передньому слові відомий вчений, публіцист, заслужений журналіст України професор Василь Лизанчук зауважує, що «нинішня суспільно-політична, морально-ідеологічна ситуація в Україні вимагає особливо уважного підходу до очищення пам’яті від брехні, утвердження правди як духовного поняття». Автор Дмитро Мартинюк помістив у своїй книзі двадцять п’ять статей, журналістських роздумів, публіцистичних аналізів, які об’єднані однією ідеєю — відстоювати, утверджувати і розвивати найкращі якості українства, його національні й духовні цінності. Хронологічно ці статті охоплюють період з 1996 по 2008 рік і становлять доволі цілісну та виразну мозаїку як успіхів на шляху національного відродження України, її державного утвердження, так і серйозних помилок.

Політична стратегія ЕКОНОМІЧНОГО НАЦІОНАЛІЗМУ, яку Костенко пропонує Україні в своїй передвиборній програмі, за 10 років вивела поляків, литовців, латишів, естонців, чехів, болгар, румунів тощо, тобто всі посткомуністичні країни Центральної Європи, на сучасний, європейський шлях розвитку та забезпечила високі соціальні стандарти кожному громадянинові. До політики «Купуй національну продукцію» у час світової фінансової кризи повертаються США та розвинена Європа. «Стратегія ЕКОНОМІЧНОГО НАЦІОНАЛІЗМУ — це єдиний порятунок для української держави», — наголошує Юрій Костенко.

Майже півроку тому першою особою молодіжної політики в Одесі став екс-лідер «Пори», польовий командир Майдану Андрій ЮСОВ. З першого ж дня керівник «молодіжно-сімейного» управління — чи не головна мішень міської опозиції. Та й у самій мерії багато хто відгукується про Андрія не інакше, як про «білу ворону», відзначаючи його принципове спілкування українською мовою. Проте як прихильники, так і супротивники сьогодні визнають: молодий чиновник чудово тримає удар і завзято втілює у життя свою молодіжну політику.

Є у революції початок…

ДОРОГІ МОЇ СПІВВІТЧИЗНИКИ, ВІТАЮ ВАС!
Звертаюся до кожного, щоб захистити нас усіх від узаконеного безладдя, від бандитів у владі, що грабують нас, від беззаконня і бардаку в країні.
Я так само, як і Ви, втомилася від брехні, крадіжок і проблем, у які нас занурюють. Усе це — результат роботи тих, хто вже був при владі. Вони обіцяли нам нормальне життя, проте нічого не виконали — і не виконають вже ніколи. Вони не лише зруйнували країну, але вже добираються до наших з вами квартир, несучи в кожну сім’ю розруху, хвороби і страх перед завтрашнім днем.
Вибори Президента в 2010 році — це не просто вибори. Це боротьба кожного з нас за себе.
Боротьба за право на гідне, якісне життя. Життя, а не існування від зарплати до зарплати і спроби вижити між пенсіями. Ми можемо згадувати, як добре жилося раніше, але кращого минулого не повернути. Потрібно будувати краще майбутнє.
Моє рішення йти на посаду Президента було важким і дуже відповідальним.
Дуже багато «проти»: розлючена влада, яка хапається за крісла зубами і кігтями; млява, але зарозуміла опозиція, яка й не збирається захищати народ. Але головне «проти» — це невіра народу України у власний вплив на результати виборів.
Сьогодні в нашій країні народ намагаються зробити маріонеткою в руках олігархів. Майже за кожним кандидатом на пост Президента України стоять гроші, відібрані у людей.
Для того щоб перемогти, нас обманюють, купують замовлену соціологію і заздалегідь підтасовують результати голосування.
Вони знають, що їх ненавидить більше половини населення країни, але роблять усе, щоб залишитися при владі.

Українська  народна  партія  пропонує  за  5  років  у  5  разів  збільшити  доходи  на  селі

Уряд нищить українського селянина, створюючи йому якнайгірші умови для виробництва. На наших ринках уже навіть такі традиційні для України овочі, як помідори, огірки, часник, цибуля, картопля, фактично витіснені — турецькими, китайськими, італійськими тощо.
Україна зможе відродити своє сільське господарство лише за умови підтримки українського селянина, переконаний кандидат у Президенти України від Української народної партії Юрій КОСТЕНКО. Його програма «Роби, купуй, захищай українське — бо це твоє!» робить наголос на підтримці саме національного виробництва.

— Наскільки перспективною є нинішня модель розвитку українського сільського господарства? Іншими словами, куди прямує Україна?
— Україна все більше наслідує не європейську, а латиноамериканську практику, де земля належить «грошовим мішкам», а безземельні селяни є дешевою робочою силою. Україна має піти європейським шляхом, зробивши ставку на селянина-одноосібника та фермера як власників та орендарів землі, а також сформувати сильну державну політику охорони якості земель. Країни ЄС підтримують фермера, насамперед — через дотації. В Україні ж дотації, формально передбачені в бюджеті, ніколи не доходили до виробника, оскільки поглиналися корумпованим оточенням депутатів, уряду чи місцевої влади.

Від $650 боргу на одного українця — до зарплати $1,5 тисячі

Найгірша криза в Україні з часів проголошення незалежності — це не стільки наслідки світової фінансової кризи, скільки результат політики нищення національного виробника.
Україна живе в борг — майже половина витрат бюджету-2009 покривається запозиченнями Нацбанку, Міжнародного валютного фонду, українських банків. 2010 року уряд та українські підприємці змушені будуть сплатити близько 30 мільярдів доларів за зовнішніми боргами. З розрахунку на кожного українця, включаючи немовлят та пенсіонерів, ця сума складає 650 доларів.
Українська народна партія пропонує принципово змінити урядовий курс на політику захисту виробника під гаслом «Роби українське!». Для подолання кризи необхідно розвивати мале та середнє підприємництво, сприяти виробництву української продукції, а також збільшити частку готової на українському ринку — до 60 — 70 відсотків.
П’ятирічні канікули, «єдине вікно», майновий «ценз» — до п’яти мільйонів
Саме ставка на мале та середнє підприємництво — головні інструменти боротьби з кризою в розвинених країнах — дозволить швидко реанімувати українську економіку. У державах Європи малий та середній бізнес виробляють в середньому 50 відсотків валового внутрішнього продукту, забезпечують приблизно чверть експорту та 80 відсотків робочих місць.
Українська народна партія домагатиметься зниження податків, введення пільг, а також послаблення тиску бюрократичної машини на малий та середній бізнес, оскільки вважає їх традиційною формою господарювання українців.

Вже й не дивина, що напередодні виборів у країні різко загострюється політична (а хіба тільки політична?) ситуація. Свій погляд на розвиток подій висловлюють політологи, аналітики, громадські діячі... Ось і позавчора, 26 листопада, в Одесі, у прес-центрі газети «Юг», відбулася прес-конференція, на якій з журналістами зустрілися директор регіональних програм Інституту національних інтересів Сергій Сальніков і керівник громадського комітету національної безпеки України, президент Європейської асоціації українців Олексій Толкачов.

Характеризуючи ситуацію, в якій опинилася Україна, Олексій Толкачов порівняв її із зоною турбулентності, в яку потрапив літак. «Час, — каже він, — вигукнути: «Застібніть ремені безпеки. Ми летимо під три чорти...»
На його думку, нині для національної безпеки, суспільства і державності постало багато загроз. Та основні з-поміж них чотири.

В  Естонії  середня  зарплата  1,5  тисячі  доларів, а  пенсія — 500  доларів. Ось   що пропонує  УНП  українцям

За кого голосувати на президентських виборах? Чия економічна програма допоможе українцям жити по-людськи? Популістських обіцянок-цяцянок вистачає, тоді як реальних економічних програм насправді обмаль. Економічна програма кандидата в президенти від Української народної партії Юрія Костенка «Роби, купуй, захищай українське, бо це — твоє!» розроблена на основі принципів, завдяки яким посткомуністичні Польща, Балтія, країни ЄС та США подолали не одну економічну кризу в своїй історії. Юрій Костенко вважає, що Україна — не гірша за інших і її економіка може за 1 — 2 роки не тільки одужати, а й накопичити сили для якісного стрибка рівня життя кожної людини.

— З чим ви йдете на вибори президента як кандидат від Української народної партії?
— Ми пропонуємо, нарешті, навчитися в Україні робити, купувати й захищати українське. Це і є права альтернатива — найкоротший шлях подолання економічної кризи та вирішення соціальних проблем. УНП представить суспільству єдину та унікальну економічну програму як альтернативу нездійсненним політичним обіцянкам. У цій програмі, робота над якою тривала майже 20 років, проаналізовано, з одного боку, економічну політику розвинених країн у часи важких економічних криз, наприклад, досвід США періоду Великої депресії, з другого — досвід посткомуністичних держав, який нам найбільше підходить, — Балтійських країн, Польщі тощо.

Через 15 років після добровільної відмови України від ядерного потенціалу Київ так і не одержав реальних гарантій власної безпеки, заявив екс-президент України Леонід Кучма на міжнародній конференції в Єрусалимі, повідомило Deutsche welle.

Президентська конференція, яка відбулася під патронатом лідера Ізраїлю Шимона Переса, зібрала у Єрусалимі чинних та колишніх глав держав і урядів, дипломатів та найвпливовіших фінансистів з усього світу. Торік у ній брали участь президенти Віктор Ющенко та Леонід Кучма. Цьогоріч Кучма став почесним гостем форуму вдруге.

Проведення земельної реформи блокується більше 10 років. Наслідки такої політики — сумні: Україна відстає за основними показниками сільськогосподарської діяльності не тільки від розвинених європейських країн, а вже й від країн Латинської Америки. Приміром, якщо Україна експортує продукції на 80 доларів з 1 гектара на рік, то Аргентина — на 397 доларів, а Чилі — на 1584 долари. При цьому виробництво валової сільськогосподарської продукції на душу населення, що проживає в сільській місцевості України, складає на рік відповідно — 920 доларів проти 2927 доларів в Аргентині та проти 4973 доларів у Чилі. Україна зможе відродити своє сільське господарство лише за умови, що селяни будуть господарями на своїй землі, а не юридично безправними найманцями, переконаний народний депутат України, лідер Української народної партії Юрій КОСТЕНКО.

— Чи має українська земля продаватися?
— Найбільше зло для України — дискусія, чи має земля стати товаром, нав’язана комуністами. Ця дискусія, в якій на 18 років погрузла Україна, фактично не стільки закриває шлях до приватизації землі іноземцеві чи олігарху, скільки знищує сільське господарство. Оскільки блоковано проведення земельної реформи, то землевласник і користувач землі не є однією особою. У результаті, перші не отримують за землю більш-менш пристойну орендну плату, а другі — часто не ризикують вкладати гроші в поліпшення якості ґрунтів, що обробляються на умовах оренди. Страждають усі, включно з власниками земельних паїв, які не можуть ними розпорядитися на свій розсуд. Скажімо, якщо власник земельного паю, що не має спадкоємця, помирає, — а на селі багато людей похилого віку, — то ця земля переходить у комунальну власність. Загалом, у такій ситуації на селі у виграші лише «тіньовики», які з порушеннями законодавства скуповують та перепродують землю. Але «тіньовики» не повинні диктувати політику всій країні!

Відомий законопроект про підвищення соціальних стандартів, що не один тиждень був каменем спотикання в роботі Верховної Ради, 6 жовтня схвалили у першому читанні. Радіти цьому чи засмучуватися? І які наслідки такого кроку депутатів?

Україна виграла цей раунд «холодної війни».  За формою. І за суттю

Українсько-російська «дипломатична війна» перетворилася на нісенітницю. Такий висновок після відповіді Віктора Ющенка на різкі випади Медведєва робить «Независимая газета». Справді, важко зрозуміти логіку Дмитра Анатолійовича. Звинувативши найвище українське керівництво в антиросійській політиці, лідер РФ заявив, що вважає за неможливе призначити нового посла Росії в Україні. Однак щойно Віктор Андрійович оприлюднив свою «миролюбну» відповідь на «войовниче» послання російського колеги, як виявилося, Медведєв дав «добро» на те, щоб пан Зурабов замінив пана Черномирдіна. Причому, що важливо: цей указ президент Росії підписав, по-перше, ще до своєї гнівної тиради про антиросійську політику офіційного Києва, по-друге (що є прецедентом), до того, як агреман зі схваленням кандидатури нового посла був надісланий до Кремля.
Україна виграла цей раунд холодної війни. Це висновок не лише українських, а й провідних російських ЗМІ. І висновок цей, напевно, має стати якщо не холодним, то контрастним душем для російського правлячого тандему. За що боролися?..

Загалом, якщо винести за дужки спокійну, аргументовану, зважену (нехай трохи запізнілу, але в цьому є свій сенс) відповідь Ющенка Медведєву — реакція українських політиків на заяву російського керівника не витримує критики. Хтось сховався, хтось миттєво почав «підспівувати» Медведєву. Сказала, нарешті, своє слово й прем’єр Юлія Тимошенко, яка раніше відмовлялася давати оцінку відверто антиукраїнським випадам пана Медведєва. Окремо підкресливши, що зовнішня політика — це прерогатива Президента Ющенка, глава Кабміну зазначила: «Ми самостійно вивчатимемо власне минуле, самостійно впораємося в сьогоденні, самостійно будуватимемо власне майбутнє. Реалізація Україною своїх суверенних прав, формування сучасної політичної нації не є й не можуть розглядатися як політика, спрямована проти когось. Ми завжди готові чути й дослухатися до думок партнерів на Сході й Заході, враховувати їхні інтереси, але втручання в наші внутрішні справи є неприпустимим».
З одного боку, безумовно, краще пізно, ніж ніколи, з другого — «страусячу позицію» другої людини в Україні, яка претендує на головну роль, виправдати не можна апріорі навіть за великого бажання.
Експерти й з українського, й з російського боку переконані, що, отримавши більше ніж гідну відсіч Києва на інформаційний натиск РФ, «кулак Москви» стиснеться з новою силою. То чого ж нам чекати в подальших відносинах з Росією, міркують експерти

Перший президент незалежної України Леонід Кравчук в інтерв’ю газеті «День», коментуючи послання російського президента Дмитра Медведєва Вікторові Ющенку, зокрема сказав:
— Я роблю висновок, що Росія дійшла до межі, вирішивши використати агресивно-наступальні дипломатичні й політичні дії відносно України.
Не можу сказати, що фактів, наведених Медведєвим, не було. Можливо, вони подані дуже емоційно, дуже акцентовано, інколи — перебільшено, але вони є. Ці факти діляться на дві частини. Перша — наші внутрішні питання (мова, газопровід, НАТО). Підкреслюю, це наші проблеми, які має вирішувати і вирішуватиме ви-ключно український народ і влада. Більше ніхто. Так само і з виборами. Президентом стане той, за кого проголосує більшість українського народу. В Росії, слава Богу, наш президент не обиратиметься.

Серед тих, хто одним з перших відреагував на відеоролик «братньої» країни, була, зокрема, політична партія «Наша Україна».  Її позицію озвучила нещодавно обрана на посаду голови ради «НУ» (водночас голова Секретаріату Президента України) Віра Ульянченко. Заяву, оприлюднену на офіційному сайті цієї політичної сили, пропонуємо вашій увазі.

«Публічне звернення президента Російської Федерації Дмітрія Медведєва до Президента України Віктора Ющенка дає підстави для членів політичної партії «Наша Україна», її прихильників і української громадськості зробити головний висновок: на жаль, молоде керівництво Росії перетворюється на заручника старих імперських комплексів, які змушують постійно плекати образ зовнішнього ворога і підміняти рівноправний діалог з усіма сусідніми державами мовою образ і погроз. Саме ця причина вимагає чітко розставити всі крапки над «і».