З  прес-конференції  єпископа  Одесько-Балтської  єпархії Української  православної  церкви  Київського  патріархату  Якова

Предстоятель Російської православної церкви святійший Кіріл — знову в Україні. Перше місто на місіонерському шляху — Одеса. Місія, кажуть нам, винятково архипастирська. Освячення Свято-Преображенського собору, відновленого на тому самому місці, де й стояв колись. Зустрічі з вірянами та місцевим духовенством Російської церкви. Жодних політичних заяв. Натомість це роблять за свого патріарха піддані РПЦ. Про те, що українці, росіяни та білоруси є одним народом. Про те, що давно пора об’єднатися і т. ін. Усе це відверто говориться на відеокамеру, тиражується в ефірі. Аякже: голос народу... Такі до нудоти знайомі пасажі з української історії! Отак і вимальовується прихований політичний підтекст, без набридлої вже риторики про «розкольників-філаретівців» та єдину помісну церкву в Україні... Московського патріархату. Про все це промовляють душпастирі нижчої, місцевої ранги.
— Наша церква — страдниця і мучениця, вона постійно терпить всялякі непорозуміння, приниження і розколи, хоча не ми розколюємо — нас розколюють. Тому-то ми прагнемо підняти духовність української нації, українського народу. Мене як громадянина України болить душа за збереження святого православ’я, за волю і долю українського народу. Київський патріархат не робить поділу, до якої конфесії відносить себе людина, якої вона національності. Ми є всі Божі створіння. Кожен несе образ і подобу Божу, для того, щоби в церкві отримати спасіння, а не політизувати, не нав’язувати, не утискувати, не принижувати і не присвоювати собі старшинство. Ми бачимо, як сусіди стараються реставрувати минуле, знову впрягти нас у колоніальне ярмо та вигадують різні наліпки — «розкольники», «націоналісти», «неблагодатні» і т.д., і т.п. А по-друге: не знаючи, що робити з сильнішим від себе...
Розпочавши цими словами прес-конференцію, владика Яків запросив представників мас-медіа до розмови.
Чи будуть акції протесту проти приїзду? Це запитання буквально висіло в повітрі і було озвучене першим (прес-конференція відбувалася 21 липня).
— Ми не хочемо ні з ким і ні з чим воювати. Ми молимось. Якби цей приїзд був з Божої руки, святійший Кіріл зустрівся б з очільниками інших православних конфесій, а не лише з представниками Російської церкви. До речі, багато людей з Московського патріархату приходять до нас молитися. Коли 2007 року патріарх Філарет приїздив до Одеси, подібні акції були. А нині подивіться, скільки правоохоронців задіяно. Навіщо святійшому боятися когось? А яка реклама на вулицях! У нас не було такого. Був народ і була молитва. Так що ми не хочемо робити якісь протести. Народ сам визначиться, хто є хто. Наша мета — людину піднести, обожествити, дати їй духовність. Церква — це люди. Ми до всіх рівно ставимось, доброзичливо.
— Нещодавно пройшла інформація про те, що на Луганщині спалили храм УПЦ Київського патріархату і що це вже третій такий випадок за останній час. Як би ви, владико, прокоментували це?
— Свого часу польська шляхта палила православні храми в Україні. Це від безсилля — от що я можу сказати.
А далі владика висловив досить цікаву думку.
— РПЦ сьогодні втрачає свої позиції в Росії і в світі — це я заявляю відповідально. Розуміючи це, патріарх Кіріл хоче запозичити досвід УПЦ Київського патріархату, яка за 18 років розвинулась, має добру базу, своє духовенство тощо. Маємо вже 5 тисяч храмів. В Україні серед віруючих православних більше прихильників Київського патріархату, і ця тенденція зростає, збільшується кількість храмів. Наша церква є третьою в світі і другою в Україні. Тому РПЦ й тягнеться до нас, хоче нав’язати нам своє бачення, поліпшити своє становище за наш рахунок. Гадаю, що ці візити принесуть біду Українській православній церкві Московського патріархату.
Люди знають, що розкольники — не ми.
— Святійший Кіріл приїхав освятити Свято-Преображенський собор в Одесі, відновлений зусиллями багатьох людей. На нашій землі постав ще один храм Божий. Що ж тут поганого?
— Собор споруджувався всіма людьми, це ж будувалося для всіх віруючих Одеси. Одні жертвували від душі, з інших — багатших — вимагали. Ми зверталися з пропозицією якось поділитися храмом, щоби там правили й наші священики. Отримали категоричну відмову. Храмів будують нині багато. А що в них? Для нас важливі не так самі храми, як люди, спасенні душі.
— Як би ви прокоментували таку дуже обережну тактику Вселенського патріарха Варфоломія стосовно Української помісної церкви, цілком незалежної від Москви?
— Якщо коротко, то він сказав так: ви самі визнаєте себе (маючи на думці Україну). Інші церкви також багато років не були визнані, а потім усе змінилося. Вас визнав Бог. А ми живемо за Божим законом...
Візит патріарха Кіріла триватиме до 28 липня. Правдоподібно, буде й далі просуватися політична концепція під назвою «Русскій мір», що є ворожою українській державності, створення в Україні патріаршої резиденції та, можливо, питання набуття патріархом українського громадянства і проголошення його Патріархом Московським, Київським та всієї Руси.
У дні перебування святійшого Кіріла стало відомо про приїзд в Україну прем’єр-міністра РФ Володимира Путіна. Зачастили до нас високі московські владці. Мабуть, сутужно їм стає так довго без нас бути. Та недарма кажуть в народі: якщо дівка не захоче, то нічого парубкові не дістанеться.

Іван ПРУТ.