…Смачні шовковиці самі падають у руки. Зупиняєшся на хвильку, а затримуєшся надовго. Вже медово злипаються чорні пальці, і несила відірватися від тієї смакоти.
У селі Лиман цих шовковиць — повно. Ягоди солодкими плямами встеляють землю. Кажуть, шовковицю дуже корисно їсти для покращення серцевої діяльності.
Біля сільського дитячого садка «Колосок» теж ростуть ці розкішні дерева. Під ними добре ховатися у спеку. Зранку сонечко ще не дуже припікає, воно разом з вихователями лагідно зустрічає маленьких жителів Лиману. Дітлахи гуртуються, разом йдуть мити руки, снідають і швиденько збираються до автобуса.  Двічі на тиждень малят возять на море. Про це потурбувалася сільрада, організувавши транспорт.  На море їздять і молодші школярі, які відвідують пришкільний оздоровчий табір. Так що оздоровлення дітей у селі Лиман — турбота не лише батьків та вихователів, а й безпосередньо місцевої влади.

Те, що тут нині піклуються про підростаюче покоління, видно неозброєним оком. Завдяки сільраді у дитсадочку поміняли вікна, двері, придбали автоматичну пральну машинку, бойлер-водонагрівач, холодильник, телевізор. Є в методкабінеті комп’ютер.
Завідувачка садочка Інна Аксентіївна Балінська каже, що батьківська плата за дитину складає гривню на день. Утримання «Колоска» забезпечує сільрада. З батьків навіть на ремонт грошей не беруть. А всього за списком тут 55 малюків. Щодня приходять майже всі. За ними доглядають п’ять вихователів та троє помічників, медсестра і музичний керівник, про харчування та побут дбають кухар, праля, кочегар-електрик й охоронець. Кожного разу, коли малята їдуть на море, їх супроводжують вихователі разом з медичною сестрою.
Мешканці села з любов’ю і гордістю говорять про свій дитсадочок. І все було б добре, якби… Сама споруда дитсадка у Лимані дуже стара. Все, що в силах працівників дошкільного закладу і сільської ради, люди роблять на совість. Площа ігрових майданчиків дуже велика, і дітям є де побігати. Навкруги буяння квітів, вони і надворі, і поза межами території, і в кімнатах їх дуже багато. Скрізь охайно, чисто. Однак всередині відчувається сирість. Влітку з цим якось ще можна миритися: там діти лише сплять у «тиху» годину, а потім знову вибігають на свіже повітря...
…Стоїть біля школи руїна часів перебудови. Початок спорудження нового дитсадка обійшовся близько 40 тисяч радянських рублів (на ті часи великі гроші). Кошти вгатили, так і покинули. За часів незалежності знову були спроби розпочати будівництво дитсадка, вже в іншому місці, поблизу старенького діючого. І теж не вистачило… Чого? Коштів, енергії, підтримки? Чи сердечного тепла? І звинувачувати нібито нікого. Лише грошам  було горе. І це ж були немалі кошти — державні, бюджетні.  Та відповідальних нині не знайдеш…
Добре, що відповідальність беруть на себе звичайні сільські люди, які всім серцем люблять діточок і свою роботу. Хвала їм і величезна подяка.

Вікторія ОЛЕКСІЄНКО.
Татарбунарський район.