Часто доводиться чути нарікання на несправедливу долю села. Мовляв, держава має зробити і те, і се... Не заперечуючи ролі держави у розвитку села, хочу сказати, що багато чого для поліпшення умов життя тут можуть зробити самі люди. Адже в кожному селі є справжні майстри, тямущі й обдаровані, яких ще називають народними умільцями.
Пам’ятаю, мій покійний брат, маючи лише початкову освіту, вмів і автомобіль відремонтувати, і закордонний верстат полагодити. Після війни йому було всього 14 років, але він спромігся самотужки відновити роботу електростанції, підірваної німцями. Сам провів до садиби воду, поставив електронасос для її подачі. Це просто краса була: відкрив кран, натиснув на кнопку — і вода побігла. А ще майстровий чоловік змонтував у будинку радіаторне опалення, причому напрочуд просте в обслуговуванні і, головне, дешеве.

Гадаю, у кожному селі, в усіх хатах можна влаштувати зручності, відмовившись від тягання відер з криниць чи дворових туалетів без унітазів. Запитаєте: «За які гроші?» Пропоную відповідним організаціям укладати із селянами угоди про те, що за виконану роботу вони віддаватимуть стільки-то курей і яєць, свинини і телятини, овочів і фруктів за ціною, нижчою за ринкову. Розумію, що сьогодні в країні бартеру оголошено війну, але де селянин візьме гроші — йому ж працювати треба, а не торгувати. А реалізацію продуктів візьме на себе та ж організація, яка продасть їх своїм робітникам. Виручені кошти підуть на закупівлю потрібних матеріалів та оплату роботи. Щодо немічних пенсіонерів, то тут уже й владі треба підставити своє плече. Дуже багато залежить від ініціативи, від втілення лозунгу «Все для людей» не на словах, а на ділі. Виконавцям не слід чекати від цієї роботи великої самоокупності. Тут вигода в іншому: зміцніє село — зміцніє держава.
Якось по телевізору дивилася передачу про те, як живуть фермери за кордоном. Виявляється, що для визначення якості ґрунту вони надсилають грудку землі у місто до відповідної лабораторії. Звідти одержують відповідь і рекомендації, які добрива і скільки використати для поліпшення родючості. І зважте: все це — безплатно. Бо державі вигідно, щоб фермери отримували добрі врожаї.
Турботливого ставлення потребує і наш селянин. І в справі поліпшення умов життя у селі ніколи не буде зайвим дослухатися до думки самих людей, сільських умільців, які дадуть прості, але доречні поради.

Людмила НАДІЄВА,
інженер-механік на пенсії.