В Одесі на території санаторію імені Мечникова, що на Куяльницькому лимані, 12 — 18 липня відбувся міжнародний мистецький фестиваль «АртПоле-2010».
Одеса — місто, що не страждає від нудьги. Тут ніколи не буває самотньо, особливо влітку. Люди їдуть сюди і за морською засмагою, і за культурним відпочинком. Тож чим не місце для бурхливого мистецького життя? Так подумали й організатори фестивалю «АртПоле» і перенесли його з Вінниччини аж сюди. Після прохолоди Карпатських гір і подільських річок та лісів фестиваль поміркував собі: треба у нормальну відпустку — як люди, на південь. Відтак, сів у поїзди, автобуси, машини і — гайда… От не знаю, скільки виїхало, але доїхало близько п’яти тисяч різного люду.
Одеса зустріла гостей трохи похмуро: йшли дощі, та й дорога до лиману розмокла, перемісилася автівками та перетворилася на непрохідне болото. Але «танки бруду не бояться», тож хто стрибав, хто плив, а хто вбрід долав перепони на шляху до берегів лиману, де стояла сцена та розросталися наметові містечка. Біля входу на територію поля — сходи у ще одне наметове поселення, над ним напис «Верхня Букатинка». Його жителі оригінально прикрасили це місце, а ще під час фестивалю запрошували усіх до себе дивитися мультики.

Далі організатори, волонтери та учасники встановлювали навіси-тенти, під якими з понеділка, 12 липня, майстри вчили охочих різноманітним ремеслам. Тут постійно діяли майстерні. Робили витинанки — вирізані з паперу фігурки. У «Дзвонарні старого попінгуя» розмірковували над тим, що можна робити з мережевого кабелю та ще з деяких залишків комп’ютера, і таки вийшло — від метеликів та листочків до тракторів. Ще далі майстри театру «Проти ночі» вчили пластиці, а потім трюкам з вогнем, тобто з приладдям, яким користуються професіонали фаєр-шоу. У наметовому містечку зранку, а у лимані вдень працювала майстерня «Як умієм — так і пієм», де всі дуже голосно «співали» різні звуки під барабан та гітару. Справжнім хітом були слова «кафельний пам’ятник» у їхньому виконанні. При цьому люди продовжували повторювати певні рухи, а якщо те дійство відбувалося у лимані, то обов’язково намазували себе лікувальною грязюкою.

Пити чай на фестивалі навіть не дивно, але якщо він незвичайний... Чайний маг Зарей зізнається, що все це чари. І справді, кожен напій дуже особливий, чого вартий тільки його фірмовий: чорний з молоком, імбирем та перцем.
Та не тільки береги Куяльника були охоплені фестивалем. У будинку культури, десь за 20 хвилин ходу від поля, грали у «гекаел» (гра шестикутними чорно-білими фішками на шестикутному полі) і танцювали. Близько дев’ятої населення «АртПоля» вирушало до сцени, а там ведучий Гриць Семенчук скликав народ, аби розпочинати концерт. У перший день грав польський гурт «Wa-Da-Da», а потім — Бадьян Сауна Систем (Київ) — це ді-джей, музика якого має присмак Індії. Загалом, протягом фестивалю на сцені були гурти з Чехії, Білорусі, Росії, Монголії, Німеччини, Австрії та Італії. З українських команд, що є частими гостями «АртПоля», були «Перкалаба» (Івано-Франківськ) та «ДахаБраха» (Київ). Одесити у мистецькому, а особливо у музичному житті дійства також брали безпосередню участь, це були гурти «Zira» та «Сузір’я».

Після півночі розпочиналися медіа-вистави з проекту «Старе кіно по-новому»: фільми у поєднанні з музичною імпровізацією та гарним вокалом Зоряни Яремчук. У четвер на сцені фестивалю показували мультфільми та короткометражки студентів Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.
По закінченні фестивалю люди збирали намети і рушали хто куди — у Франківськ, Харків, Чернівці, Донецьк... Багато з них уже зовсім не такі, як до «АртПоля», адже, окрім сліду у серці, на пам’ять залишилися розписи хною на тілі, расточки, а може, навіть і дреди. Хтось тягнув за собою величезний барабан, а хтось грав у дорозі на маленькій дримбі. У голові зароджувалися ідеї, поділитися якими можна буде наступного року, ставши майстром.
Стосовно проблем, то організатори говорять, що вони були лише на побутовому рівні. По-перше, пов’язані із заміною біотуалетів, адже ця необхідна справа відбулася лише раз. Інша — дорога: машини загрузали на півшляху, та навіть пішки було нелегко виборсатися з болота. А якщо про гігієну, то з цим також не дуже — декілька кранів та один шланг з водою, але той, хто мав змогу і корисні знайомства, міг піти до товаришів, що поселилися у кімнатах курортних будівель, адже там — душ! А ось прісна вода була потрібна. У лимані не поплаваєш, та й після нього необхідно одразу ж змити сіль та грязь.

На жаль, цьогорічний фестиваль відвідало не надто багато людей. Адже, бувало, «АртПоле» приймало 50 тисяч гостей. Нині ж, як зазначалося на початку, — у 10 разів менше.
Та хоч через негоду намети підтоплювало, зривало тенти, фестиваль тривав. Дещо не вдавалося, але «уся програма була зреалізована», — зазначає Мирослава Ганюшкіна, одна з організаторів «АртПоля». Вона вважає вдалим цьогорічний фестиваль через хорошу атмосферу, такий собі відпочинок у колі друзів. На запитання, чи відбудеться фестиваль і наступного року в Одесі, організатори поки що нічого не відповідають. Багато людей, які бували на «АртПолі» на Вінниччині, стверджували, що попереднє місце було кращим, та хтозна, можливо, вони ще не звикли. Адже організатори ще до початку фестивалю розповідали про його трансформацію та необхідність переходу саме у такі умови, де є помітними сліди людини.
Та «АртПоле», де б воно не відбувалося, житиме, адже тут створювалися нові гурти, спалахувало кохання, навіть народжувалися діти. А якщо у фестивалю з’являється своє покоління, то це шанс на хороше майбутнє.

Катерина МЕЛЬНИК,
студентка Чернівецького
національного університету
ім. Юрія Федьковича.